Рішення

від 11.02.2019 по справі 132/1489/18

КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 132/1489/18

Провадження № 2/132/49/19

РІШЕННЯ

Іменем України

11.02.2019 Калинівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого Павленко І. В.

при секретарі Олійник Т.В.

за участю адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Калинівка за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Приватного підприємства Калинівська редакція районної газети Прапор Перемоги про спростування недостовірної інформації та захист гідності, честі та ділової репутації,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, Приватного підприємства Калинівська редакція районної газети Прапор Перемоги про спростування недостовірної інформації та захист гідності, честі та ділової репутації. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в газеті Прапор Перемоги за №51 від 22.12.2017 року на 4 стор. була опублікована стаття Наша сила у єдності , автором якої є ОСОБА_3. В цій статті ОСОБА_3 поширив наступну інформацію: Наприклад, на одній із сесій сільської ради депутати одноголосно проголосували за виділення трьох гектарів землі під нове кладовище. Є й документи, які підтверджують дане рішення, а от нового кладовища немає. Бо виділені під поховання гектари разом із землями запасу на даний час перебувають в оренді фермерського господарства сина ОСОБА_2.

На його переконання, неправдива інформація, що не відповідає дійсності, порушує його права та свободи, ганьбить честь, гідність та його ділову репутацію, оскільки вказана інформація була поширена в той час, коли він працював сільським головою Новогребельської територіальної громади, а тому міг бути зацікавлений у передачі земельної ділянки, яка була виділена під кладовище в оренду ФГ його сина.

Враховуючи, що інформація, яка була поширена ОСОБА_4, має характер наклепу, просить суд: визнати недостовірною інформацію поширену ОСОБА_3 в статті Наша сила у єдності , яка була надрукована в газеті Прапор Перемоги за №51 від 22.12.2017 року на 4 стор., а саме: Наприклад, на одній із сесій сільської ради депутати одноголосно проголосували за виділення трьох гектарів землі під нове кладовище. Є й документи, які підтверджують дане рішення, а от нового кладовища немає. Бо виділенні під поховання гектари разом із землями запасу на даний час перебувають в оренді фермерського господарства сина ОСОБА_2 та зобов'язати ОСОБА_3 за власний рахунок спростувати цю недостовірну інформацію, як таку, що не відповідає дійсності та вибачитися перед ним та його родиною шляхом публікації офіційного спростування ОСОБА_3, у строк не пізніше 15 днів з дня набрання рішенням суду законної сили, на четвертій сторінці чергового номера газети Прапор Перемоги ; зобов'язати ПП Калинівська редакція районної газети Прапор Перемоги надрукувати надане офіційне спростування ОСОБА_3 на четвертій сторінці чергового номера газети Прапор Перемоги на тому самому місці та таким самим шрифтом, яким була надрукована стаття Наша сила у єдності , яка була опублікована в газеті Прапор Перемоги за №51 від 22.12.2017 року; стягнути з ОСОБА_3 на його користь моральну шкоду в розмірі 50000 грн.; стягнути з ОСОБА_3 на його користь судові витрати.

За вказаних обставин та у відповідності до вимог ст.5 ЗУ Про інформацію , ст.ст.16, 277, 297, 299 ЦК України позивач звернувся в суд з даним позовом.

У судовому засіданні позивач та його адвокат ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали, з мотивів, наведених у позові. Крім того, просили вирішити питання судових витрат та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу, згідно поданого розрахунку.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник-адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали. Вважають, що позов є безпідставним та таким, що не ґрунтується на дійсних обставинах справи. Крім цього, пояснили, що позивач був публічною особою, його критика відбувалася перед виборами, де він був кандидатом на посаду сільського голови Новогребельської сільської ради та межі допустимої критики є ширшими, коли вона стосується публічної фігури, а не приватної особи. Інформацію у статті Наша сила у єдності , яка була надрукована у газеті Прапор перемоги за №51 від 22.12.2017 року, він зазначив зі слів старожилів села Нова Гребля Калинівського району Вінницької області.

Представник Приватного підприємства Калинівська редакція районної газети Прапор Перемоги ОСОБА_6 в судовому засідання позовні вимоги не визнав. Суду пояснив, що газета не може бути відповідачем по справі, оскільки діяла у відповідності до вимог ст.ст.52,58 ЗУ Про місцеві вибори , на виконання яких, редакція газети, зокрема, заключила договір Про інформаційну співпрацю з ОСОБА_3, отримала кошти на рахунок редакції (видавця) друкованого засобу масової інформації . Крім того, зазначив, що згідно ч.10 ст.60 ЗУ Про місцеві вибори засоби масової інформації не несуть відповідальності за зміст передвиборної агітації, яка була розміщена відповідно до угод із замовниками, крім випадків, передбачених частинами третьою та п'ятою цієї статті.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, показання свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного висновку.

Згідно зі статтями 13 та 89 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, які він оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних прав, свобод чи інтересів у спосіб, передбачений законом або договором.

Захист цивільних прав це передбачені законом або договором способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Крім того, важливим є визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин. Саме визначення цих правовідносин дає можливість суду остаточно визначитись, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким чином, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Статтею 3 Конституційї України встановлено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Ст.28 Конституційї України, а також статті 297 і 299 Цивільного кодексу України надають кожному право на повагу до його гідності і честі, недоторканність ділової репутації, які ч.1 ст.201 ЦК України відносяться до особистих немайнових благ .

Відповідно до ст.32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе та членів своєї сім`ї та права вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування моральної шкоди, нанесеної збором, зберіганням, використанням та поширенням недостовірної інформації. Конституцією України, а саме ст.34 кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Разом з тим, відповідно до ст.68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьблять її гідність, честь чи ділову репутацію.

Відповідно до частини першої статті 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.

Згідно положень частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

У відповідності до ст.297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

У відповідності до ст.299 ЦК України фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Крім того, пунктом 4 частини 2 статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Як встановлено судом і не оспорюється сторонами по справі в газеті Прапор Перемоги за №51 від 22.12.2017 року на 4 стор. була опублікована стаття Наша сила у єдності , автором якої є ОСОБА_3.

Вищевказана стаття була опублікована на підставі договору №3 Про інформаційну співпрацю від 13.12.2017 року, укладеного між кандидатом на посаду сільського голови Новогребельської об'єднаної територіальної громади ОСОБА_3 та ПП Калинівська редакція районної газети Прапор перемоги в особі редактора ОСОБА_6.

Відповідно до п.1 Договору Замовник замовляє, а Виконавець бере на себе зобов'язання щодо публікації матеріалів передвиборчої агітації Замовника в обсязі, що визначається в залежності від потреб замовника.

Як вбачається з платіжного доручення №1, ОСОБА_3 за опублікування об'яви в газеті рахунок №561 від 13.12.2017 року було проведено оплату у розмірі 2 991 грн.63 коп.

У вищевказаній статті ОСОБА_3 поширив наступну інформацію: Наприклад, на одній із сесій сільської ради депутати одноголосно проголосували за виділення трьох гектарів землі під нове кладовище. Є й документи, які підтверджують дане рішення, а от нового кладовища немає. Бо виділенні під поховання гектари разом із землями запасу на даний час перебувають в оренді фермерського господарства сина ОСОБА_2.

На час опублікування статті, позивач, являвся публічною особою - головою Новогребельської сільської ради Калинівського району Вінницької області та кандидатом на посаду голови Новогребельської ОТГ.

При цьому, як стверджувалось відповідачем в судовому засіданні, вказану інформацію він поширив зі слів старожилів села Нова Гребля Калинівського району Вінницької області. Даний факт підтвердив допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_7

Разом з тим, суд звертає увагу що, крім ст. 32 Конституції України, яка гарантує судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї, у ст. 34 Конституції України кожному гарантується також і право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Приймаючи до уваги зазначені конституційні положення, суд при вирішенні справи про захист честі, гідності та ділової репутації повинен забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки та слова, правом на вільне вираження своїх поглядів і переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте й сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суд повинен визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України Про інформацію оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Згідно зі ст.277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

ОСОБА_8 Європи у своїй Резолюції від 25 грудня 2008 року №1165 (1998) вказала, що публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя (п.6).

У рішенні Конституційного Суду України про офіційне тлумачення положення частини першої статті 7 ЦК Української РСР (справа про поширення відомостей) № 1-9/2003 від 10 квітня 2003 року, викладена аналогічна правова позиція: Проблеми, пов'язані з особливостями реалізації права громадян на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) посадових та службових осіб, неодноразово були предметом розгляду Європейського суду з прав людини. Застосовуючи положення статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод в рішеннях у справах Нікула проти Фінляндії , Яновський проти ОСОБА_1 та інших, Суд підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян. Тому, якщо посадові чи службові особи діють без правових підстав, то мають бути готовими до критичного реагування з боку суспільства .

Крім того, у ст.ст.3, 4, 6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету ОСОБА_9 Європи, указується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися виставити себе на публічне політичне обговорення, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв'язку із цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Враховуючи викладене, суд вважає, що факти, які б доводили, що зазначене вище висловлювання відповідача ОСОБА_3 у газеті Прапор Перемоги мотивоване цілеспрямованими діями на приниження честі, гідності та ділової репутації ОСОБА_2, відсутні з огляду на таке.

Судом встановлено, що 25.06.2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області, в особі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 було укладено договір оренди землі №372 (далі Договір). Згідно вказаного договору ОСОБА_2 прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства із земель запасу Новогребельської сільської ради (за межами населеного пункту) Калинівського району Вінницької області площею 79,6331 га (кадастровий номер 0521685600:04:001:0177). Земельну ділянку було передано в оренду на підставі наказу Головного управління Держземагентства у Вінницькій області від 14.04.2014 року №ВН/0521685600:04:001/00002-239/15-14 СГ. Строк дії договору 7 років з моменту укладення. Термін закінчення договору 24.06.2021 року. Згідно п.25 вказаного Договору на орендовану земельну ділянку встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб. Санітарно-захисна зона навколо об'єкта. Невід'ємними частинами договору є: план або схема земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених законом (п.44 Договору).

Із представлених Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області документів, на виконання ухвали суду від 11.07.2018 року в частині витребування доказів за клопотанням представника відповідача ОСОБА_3-адвоката ОСОБА_5, вбачається, що земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності кадастровий номер 0521685600:04:001:0177 площею 79,6331 га із земель Новогребельської сільської ради Калинівського району передано в оренду гр.ОСОБА_2 на підставі наказу Головного управління Держземагентства у Вінницькій області від 14.04.2014 року №ВН/0521685600:04:001/00002-239/15-14 СГ. Підставою для прийняття вказаного наказу слугували: ОСОБА_7 з Державного кадастру про земельну ділянку №НВ-0501599312014, сформованого 24.02.2014 року; кадастровий план земельної ділянки; клопотання ОСОБА_2 про затвердження проекту землеустрою від 126.02.2014 року; проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду гр.ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства із земель резервного фонду Дружненської сільської ради та земель запасу Новогребельської сільської ради Калинівського району Вінницької області; клопотання ОСОБА_2 щодо виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 97,4 га ріллі із земель запасу Новогребельської сільської ради та 19,8457 га ріллі із земель резервного фонду Дружненської сільської ради за межами населених пунктів для ведення фермерського господарства; завдання на виконання робіт; витяг з державної статистичної звітності ф.6-зем.; кадастровий план; акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель; висновок погодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства на території Дружненської сільської ради та Новогребельської сільської ради Калинівського району від 14 березня 2013 року №17; погодження проекту землеустрою; вихідна земельно-кадастрова інформація по складанню проекту землеустрою, щодо відведення земельних ділянок в оренду ОСОБА_2 на території Новогребельської та Дружненської сільських рад для фермерського господарства №3 від 13.02.2013 року; висновок державної експертизи землевпорядної документації від 27.11.2013 року №1037-13.

Як вбачається з вищеперерахованих документів, сину позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_11 була передана в оренду земельна ділянка для ведення фермерського господарства із земель запасу Новогребельської сільської ради площею 79,6331 га. Земельна ділянка площею 15,9319 га ріллі, яка знаходиться в санітарно-захисній зоні (кладовища шириною 300 м), надана останньому для фермерського господарства.

Таким чином, висловлювання відповідача в газеті Прапор Перемоги стосувалось саме того факту, що в оренді сина позивача перебувають землі запасу Новогребельської сільської ради та земельна ділянка під кладовище.

Натомість, суд критично оцінює пояснення в судовому засіданні свідків ОСОБА_2, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_2 з приводу того, що земельна ділянка під кладовище не виділялась, оскільки вказані свідки є родичами позивача ОСОБА_2

Відповідно до вимог ч.1 ст.302 ЦК України фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лінгенс проти Австрії суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Права на недоторканість гідності та честі публічної особи підлягають захисту лише у випадку, коли ця особа доведе, що інформація поширена з явним злим умислом , тобто із знанням її неправдивості, або із нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість (див., наприклад, рішення у справі Нью-Йорк Таймс проти Салівана (NewYorkTimes v. Sullivan) чи КуртісПаблішінгКо. проти Батса (CurtisPublishingCo. v. Butts)).

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною, передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

За змістом цієї норми свобода слова, преси як захисника інтересів громадськості, критики представників держави, висловлення своєї думки в процесі обговорення питань, що становлять громадський інтерес, є однією з найважливіших свобод людини.

Втрутитись у процес реалізації цієї норми національна влада може лише у випадках, передбачених частиною другою статті 10 Конвенції, зокрема, якщо це передбачено законом, направлено на захист репутації або прав інших осіб і є необхідним в демократичному суспільстві.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Українська Прес- Група проти України ( заява № 72713\01 ) рішення від 29 березня 2005 року Європейський суд вирішив, що публікації містили критику двох політиків, яка була викладена жорсткою, полемічною, саркастичною мовою. І що для позивачів вони були образливими і навіть шокуючими. Проте, обираючи свою професію, вони залишили себе відкритими для судової критики і пильного нагляду, це той тягар, який політики мають прийняти в демократичному суспільстві.

Згідно зі ст. 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини , суди повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Аналіз зазначеного національного законодавства та статті 10 Конвенції і практики її застосування свідчить про те, що межі свободи вираження думок залежать від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 на час висловлення інформації про спростування якої він подав даний позов, перебував на посаді сільського голови та був кандидатом на посаду голови Новогребельської ОТГ, а оспорювані висловлювання були здійсненні під час передвиборчої агітації.

Відповідно до п.21 постанови Пленуму ВСУ від 27.02.2009 № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету ОСОБА_9 Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської ОСОБА_8 Європи про право на недоторканість приватного життя.

Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі). У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв'язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Належних та допустимих доказів того, що поширена відповідачем інформація стосовно позивача є недостовірною судом не здобуто, а позивачем, який був кандидатом на посаду голови ОТГ - публічною особою, не доведено, що вказана інформація поширена з явним злим умислом , оскільки відповідач, висловився про факт перебування в оренді земельних ділянок зі слів старожилів села.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку (ст.30 Закону України Про інформацію ).

Також суд звертає увагу на ту обставину, що у відповідності до ч.10 ст.60 ЗУ Про місцеві вибори засоби масової інформації не несуть відповідальності за зміст передвиборної агітації, яка була розміщена відповідно до угод із замовниками, крім випадків, передбачених частинами третьою та п'ятою цієї статті. Вказаними випадками є: розповсюдження у будь-якій формі агітаційних матеріалів, що містять заклики до ліквідації незалежності України, зміни конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підриву її безпеки, незаконного захоплення державної влади, пропаганди війни, насильства та розпалювання міжетнічної, національної, релігійної та расової ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення, не допускається; заборона розповсюдження завідомо недостовірних відомостей про кандидата, політичну партію або її місцеву організацію - суб'єкта виборчого процесу, а також розповсюдження завідомо недостовірної інформації про підтримку певного кандидата або місцевої організації партії іншими кандидатами, політичними партіями або їх місцевими організаціями.

Враховуючи викладене, суд, дослідивши докази у справі в їх сукупності, приходить до висновку, що у позовних вимогах щодо зобов'язання відповідача навести спростування неправдивої інформації необхідно відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

В задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди із відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в розмірі 50000 грн. слід відмовити, оскільки зазначена вимога є похідною від вимог про захист честі, гідності, ділової репутації спростування недостовірної інформації, у задоволенні яких відмовлено, підстав для стягнення з відповідачів моральної шкоди немає. Крім того, слід зазначити, що дана вимога не підтверджена жодним належним та допустими доказом в розумінні ст.ст.77, 78 ЦПК України.

Враховуючи прийняте судом рішення та на підставі ст.ст.133, 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне судові витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ЗУ Про інформацію ,ст.ст.28, 32, 34,68 Крнституції України, ст.ст.23, 277, 275, 297, 299, 302 ЦК України, ст.ст.4, 13, 15, 16, 89, 141, 259, 268, 354 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Приватного підприємства Калинівська редакція районної газети Прапор Перемоги про спростування недостовірної інформації та захист гідності, честі та ділової репутації відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу залишити за позивачем.

Повний текст рішення складено 20 лютого 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення у порядку, передбаченому ст.354 ЦПК України.

СУДДЯ: