Постанова

від 08.05.2019 по справі 132/1489/18

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 132/1489/18

Провадження № 22-ц/801/881/2019

Категорія: 42

Головуючий у суді 1-ї інстанції Павленко І. В.

Доповідач:Сопрун В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2019 рокуСправа № 132/1489/18м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого Сопруна В.В.,

суддів Матківської М.В., Стадника І.М.,

за участю секретаря судового засідання Безрученко Н.Р.,

за участю сторін: позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу №132/1489/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Приватного підприємства Калинівська редакція районної газети Прапор Перемоги про спростування недостовірної інформації, про захист честі, гідності та ділової репутації,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 11 лютого 2019 року, яке ухвалене суддею Павленко І.В. в приміщенні Калинівського районного суду Вінницької області об 11 год 57 хв, повний текст складено 20 лютого 2019 року,

в с т а н о в и в :

В квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 , Приватного підприємства Калинівська редакція районної газети Прапор Перемоги про спростування недостовірної інформації, про захист честі, гідності та ділової репутації, мотивуючи його тим, що в газеті Прапор Перемоги за НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_3 на 4 стор. була опублікована стаття ІНФОРМАЦІЯ_1 , автором якої є ОСОБА_3 . В цій статті ОСОБА_3 поширив наступну інформацію: Наприклад, на одній із сесій сільської ради депутати одноголосно проголосували за виділення трьох гектарів землі під нове кладовище. Є й документи, які підтверджують дане рішення, а от нового кладовища немає. Бо виділені під поховання гектари разом із землями запасу на даний час перебувають в оренді фермерського господарства сина ОСОБА_1 .

На його переконання, неправдива інформація, що не відповідає дійсності, порушує його права та свободи, ганьбить честь, гідність та його ділову репутацію, оскільки вказана інформація була поширена в той час, коли він працював сільським головою Новогребельської територіальної громади, а тому міг бути зацікавлений у передачі земельної ділянки, яка була виділена під кладовище в оренду фермерському господарству його сина.

Враховуючи, що інформація, яка була поширена ОСОБА_3, має характер наклепу, просив суд: визнати недостовірною інформацію поширену ОСОБА_3 в статті ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка була надрукована в газеті Прапор Перемоги за НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_3 на 4 стор. та зобов`язати ОСОБА_3 за власний рахунок спростувати цю недостовірну інформацію, як таку, що не відповідає дійсності та вибачитися перед ним та його родиною шляхом публікації офіційного спростування ОСОБА_3 , у строк не пізніше 15 днів з дня набрання рішенням суду законної сили, на четвертій сторінці чергового номера газети Прапор Перемоги ; зобов`язати ПП Калинівська редакція районної газети Прапор Перемоги надрукувати надане офіційне спростування ОСОБА_3 ; стягнути з ОСОБА_3 на його користь моральну шкоду в розмірі 50000 грн, а також судові витрати.

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 11 лютого 2019 року в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 11 лютого 2019 року про відмову в задоволені позовних вимог, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального права. Вважає, що поширення такої інформації ганьбить його честь, гідність та ділову репутацію. Просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, стягнути з відповідачів судові витрати.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши осіб, які з`явилися в судове засідання, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. Також відмовлено в стягненні моральної шкоди, оскільки вона є похідною від вимог про захист честі, гідності і ділової репутації.

Колегія суддів, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що в газеті Прапор Перемоги за НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_3 на 4 стор. була опублікована стаття ІНФОРМАЦІЯ_1 , автором якої є ОСОБА_3 .

Вищевказана стаття була опублікована на підставі договору №3 Про інформаційну співпрацю від 13 грудня 2017 року, укладеного між кандидатом на посаду сільського голови Новогребельської об`єднаної територіальної громади ОСОБА_3 та ПП Калинівська редакція районної газети Прапор перемоги в особі редактора ОСОБА_4.

Відповідно до п.1 Договору Замовник замовляє, а Виконавець бере на себе зобов`язання щодо публікації матеріалів передвиборчої агітації Замовника в обсязі, що визначається в залежності від потреб замовника.

Згідно платіжного доручення №1, ОСОБА_3 за опублікування об`яви в газеті рахунок НОМЕР_3 від 13 грудня 2017 року було проведено оплату у розмірі 2991,63 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначив, що у вищевказаній статті ОСОБА_3 поширив наступну інформацію: Наприклад, на одній із сесій сільської ради депутати одноголосно проголосували за виділення трьох гектарів землі під нове кладовище. Є й документи, які підтверджують дане рішення, а от нового кладовища немає. Бо виділені під поховання гектари разом із землями запасу на даний час перебувають в оренді фермерського господарства сина ОСОБА_1 .

Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України та статті 277 ЦК України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Разом з тим, за змістом зазначеного законодавства кожному гарантується право на свободу висловлення поглядів, в тому числі право поширювати інформацію без втручання органів державної влади, за умови, що вони діють добросовісно і надають правильну і достовірну інформацію, не завдаючи при цьому шкоди репутації окремих осіб і не порушуючи їх прав.

Відповідно до роз`яснень викладених у пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про захист гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи від 27 лютого 2009 року № 1 недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи від 27 лютого 2009 року № 1 судам роз`яснено, що статтею 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки та слова, правом на вільне вираження своїх поглядів і переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте й сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

У пункті 19 вказаної вище постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз`яснено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України Про інформацію оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладених упункті 21 наведеної вище постанови, зазначено, що при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.

Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

Як вбачається з матеріалів справи, на час опублікування статті, ОСОБА_1 , був головою Новогребельської сільської ради Калинівського району Вінницької області та кандидатом на посаду голови Новогребельської ОТГ, відтак є публічною особою, а тому підлягає ретельному громадському контролю і може зазнавати гострої та сильної громадської критики.

У статтях 3, 4, 6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися виставити себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв`язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Рішенням Європейського суду від 29 червня 2005 року у справі Соколовські проти Польщі зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду за частиною другою статті 10 Європейської конвенції з прав людини можливості обмеження політичної дискусії, дебатів з питань суспільного інтересу є мізерним, адже свобода вираження поглядів утворює одну із важливих засад демократичного суспільства та є основною умовою для його прогресу і самореалізації кожної особи.

Колегія суддів приходить до висновку, що ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, обґрунтовано виходив з того, що позивач був публічною особою, і це тягне за собою ширші межі допустимої інформації порівняно з межами такої інформації щодо звичайних громадян. Також враховуючи те, що відповідач не мав на меті поширення завідомо неправдивої інформації, стверджуючи, що вказану інформацію він поширив зі слів старожилів села Нова Гребля, Калинівського району, Вінницької області, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з того, що судом не встановлено, що поширена відповідачем інформація є такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, 25 червня 2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області, в особі ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (син позивача) було укладено договір оренди землі №372 (далі Договір).

Згідно вказаного договору ОСОБА_1 прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства із земель запасу Новогребельської сільської ради (за межами населеного пункту) Калинівського району Вінницької області площею 79,6331 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ). Земельну ділянку було передано в оренду на підставі наказу Головного управління Держземагентства у Вінницькій області від 14 квітня 2014 року № ВН / НОМЕР_1/00002-239/15-14 СГ. Строк дії договору 7 років з моменту укладення, термін закінчення договору 24 червня 2021 року.

Згідно п.25 вказаного Договору на орендовану земельну ділянку встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб. Санітарно-захисна зона навколо об`єкта. Невід`ємними частинами договору є: план або схема земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об`єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених законом (п.44 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності кадастровий номер НОМЕР_1 площею 79,6331 га із земель Новогребельської сільської ради Калинівського району передано в оренду гр. ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління Держземагентства у Вінницькій області від 14 квітня 2014 року № ВН / НОМЕР_1/00002-239/15-14 СГ.

Підставою для прийняття вказаного наказу слугували: Витяг з Державного кадастру про земельну ділянку №НВ-0501599312014, сформованого 24 лютого 2014 року; кадастровий план земельної ділянки; клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою від 26 лютого 2014 року; проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства із земель резервного фонду Дружненської сільської ради та земель запасу Новогребельської сільської ради Калинівського району Вінницької області; клопотання ОСОБА_1 щодо виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 97,4 га ріллі із земель запасу Новогребельської сільської ради та 19,8457 га ріллі із земель резервного фонду Дружненської сільської ради за межами населених пунктів для ведення фермерського господарства; завдання на виконання робіт; витяг з державної статистичної звітності ф.6-зем.; кадастровий план; акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель; висновок погодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на території Дружненської сільської ради та Новогребельської сільської ради Калинівського району від 14 березня 2013 року №17; погодження проекту землеустрою; вихідна земельно-кадастрова інформація по складанню проекту землеустрою, щодо відведення земельних ділянок в оренду ОСОБА_1 на території Новогребельської та Дружненської сільських рад для фермерського господарства №3 від 13 лютого 2013 року; висновок державної експертизи землевпорядної документації від 27 листопада 2013 року №1037-13.

Як вбачається з вищезазначених документів, сину позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_1 була передана в оренду земельна ділянка для ведення фермерського господарства із земель запасу Новогребельської сільської ради площею 79,6331 га. Земельна ділянка площею 15,9319 га ріллі, яка знаходиться в санітарно-захисній зоні (кладовища шириною 300 м), надана останньому для фермерського господарства.

Отже висловлювання відповідача в газеті Прапор Перемоги стосувалось саме того факту, що в оренді сина позивача перебувають землі запасу Новогребельської сільської ради, які знаходяться в санітарно-захисній зоні кладовища.

Таким чином, поширена відповідачем інформація стосовно позивача не є недостовірною, позивачем не доведено, що вказана інформація поширена з явним злим умислом , оскільки відповідач, висловився про факт перебування в оренді земельних ділянок зі слів старожилів села.

Також вірний висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди із ОСОБА_3 в розмірі 50000 грн., оскільки ця вимога є похідною від вимог про захист честі, гідності, ділової репутації спростування недостовірної інформації, у задоволенні яких відмовлено, тому відсутні правові підстави для стягнення моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що ця інформація може вплинути на негативну думку про нього у членів його колишнього трудового колективу та територіальної громади с. Нова Гребля, не заслуговують на увагу, оскільки позивач є публічною особою то він повинен розуміти наслідки. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати. При цьому публічні особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

Рішення суду першої інстанції містить вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, не встановлено.

Суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що поширена відповідачем інформація про позивача є неприємною для нього, однак вона не виходить за рамки суспільної моралі. Висловлено інформацію в формі, яка не принижує гідність, честь чи ділову репутацію, не носить характеру завідомо неправдивих відомостей, не є розповсюдженням завідомо неправдивої інформації.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

З урахуванням наведеного, оскаржене судове рішення є таким, що ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для його скасування відсутні.

За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 11 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 08 травня 2019 року.

Головуючий: підпис Сопрун В.В.

Судді: підписи Матківська М.В .

Стадник І.М.

Згідно з оригіналом: Сопрун В.В.