Рішення

від 15.02.2019 по справі 910/21251/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.02.2019Справа № 910/21251/15 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Веста

До Приватної компанії з обмеженою відповідальністю БРУМБЕРГ ЛТД

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю АН Царьград

Про звернення стягнення на предмет іпотеки

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.

за участю секретаря судового засідання

Тарасюк І.М.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Кобець І.В.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Європейський газовий банк звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватної компанії з обмеженою відповідальністю БРУМБЕРГ ЛТД про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Обґрунтовуючи поданий позов позивач посилається на неналежне виконання третьою особою умов кредитного договору №565-260412 від 26.04.2012р. в частині повернення грошових коштів в сумі 63 318 000 грн. та сплати процентів за користування кредитними коштами в сумі 27 686 446,05 у строк, що передбачений договором, належне виконання якого забезпечено договором іпотеки №972-260412/І від 27.04.2012р. Отже, враховуючи прострочення позичальником терміну повернення грошових коштів, за твердженнями заявника, у Публічного акціонерного товариства Європейський газовий банк виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом застосування процедури продажу предмету іпотеки на публічних торгах.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2015р. порушено провадження у справі №910/21251/15, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю АН Царьград , та призначено справу до розгляду на 10.09.2015 року.

Оскільки судом було встановлено, що Приватна компанія з обмеженою відповідальністю БРУМБЕРГ ЛТД , яка виступає відповідачем у справі, є нерезидентом, то останнього було повідомлено про дату, місце та час розгляду справи у спосіб, передбачений Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 року. З огляду на зазначене, розгляд справи №910/21251/15 було відкладено до 16.02.2016р. та зупинено провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2017р. призначено по даній справі судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03680, м. Київ, Солом'янський район, вул. Смоленська, 6, ЄДРПОУ 02883096).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2017 провадження у справі № 910/21251/15 зупинено на час проведення судової експертизи та отримання висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

08.11.2018 Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, у зв'язку з проведенням експертного дослідження, матеріали справи № 910/21251/15 було повернуто на адресу Господарського суду міста Києва.

Ухвалою від 20.11.2018р. поновлено провадження по справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 10.12.2018р.

10.12.2018р. підготовче засідання було відкладено на 27.12.2018р.

27.12.2018р. підготовче засідання було відкладено на 09.01.2018р.

09.01.2018р. до суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Веста про залучення до участі правонаступника.

Вказане клопотання було розглянуто та задоволено судом. Ухвалою від 09.01.2019р. замінено позивача у справі Публічне акціонерне товариство Європейський газовий банк на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Веста .

09.01.2019р. відкладено підготовче засідання на 23.01.2019р.

23.01.2019р. судом було відкладено підготовче засідання на 01.02.2019р.

31.01.2019р. до господарського суду надійшла заява позивача про уточнення змісту позовних вимог. Вказана заява була прийнята судом як така, що відповідає приписам ст.46 Господарського процесуального кодексу України.

01.02.2019р. судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.02.2019р.

У судовому засіданні 15.02.2019р. представником позивача було в повному обсязі підтримано позовні вимоги.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 15.02.2019р. не з'явились, проте, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином шляхом направлення ухвал про повідомлення у порядку ст.120 Господарського процесуального кодексу України засобами поштового зв'язку.

До того ж, судом враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач та третя особа мали право та дійсну можливість ознайомитись, з процесуальними документами у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

До того ж, про дату, час, місце судового засідання по справі учасники судового процесу могли дізнатись на офіційному сайті Господарського суду міста Києва у мережі Інтернет.

З огляду на неявку представників відповідача та третьої особи, господарський суд зазначає наступне.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України Про міжнародні договори України і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Отже, за висновками суду, неявка відповідача та третьої особи не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 15.02.2019р.

В судовому засіданні 15.02.2019р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

26.04.2012 р. між Публічним акціонерним товариством Європейський газовий банк (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю АН Царьград (позичальник) було укладено кредитний договір №565-260412, відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику невідновлювальну відкличну кредитну лінію (кредитна лінія/кредит) з загальним лімітом 53 355 000,00 грн.

Згідно пунктів 1.4.1 та 1.4.2 кредитного договору №565-260412 від 26.04.2012р. за користування кредитними коштами у межах встановлених в п. 1.3 договору, процента ставка встановлюється в розмірі 30 % річних. При цьому, за користування кредитними коштами понад строк, визначений п. 1.3. договору, процента ставка встановлюється в розмірі 60% річних.

За умовами п. 1.4.4 кредитного договору строк сплати процентів з 1-го по 25-е число місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності до п. 1.3 договору, в день дострокового погашення заборгованості, або в день дострокового розірвання договору.

В подальшому між сторонами було укладено додаткові угоди до кредитного договору №565-260412 від 26.04.2012р., відповідно до умов яких сторони змінили строки сплати відсотків за користування кредитними коштами, черговість розподілу коштів, які надходять від позичальника, також сторонами було змінено ліміт невідновлювальної відкличної кредитної лінії, а саме встановлено його у розмірі 64 500 000,00 грн., а також визначено строк користування кредитними коштами - з 26 квітня 2012 р. по 16.03.2015р.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.

Відповідно до ст.572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

За змістом ст.575 Цивільного кодексу України застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, є іпотекою.

Статтею 1 Закону України Про іпотеку передбачено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Як свідчать матеріали справи, 27.04.2012р. між Публічним акціонерним товариством Європейський газовий банк (іпотекодержатель) та Приватною компанією з обмеженою відповідальністю БРУМБЕРГ ЛТД (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки №972-260412/І, відповідно до п.1.1 якого останній забезпечує вимогу іпотекодержателя, що випливає з кредитного договору №565-260412 від 26.04.2012р., укладеного між Публічним акціонерним товариством Європейський газовий банк (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю АН Царьград (позичальник), а також всіх додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії кредитного договору, за умовами якого іпотекодержатель надає боржнику кредит в сумі 53 355 000 грн. на визначених кредитним договором умовах.

Згідно п.1.3 договору №972-260412/І від 27.04.2012р. предметом іпотеки за цим договором є нежиле приміщення №16, яке розташоване за адресою: м.Київ, вул.Червоноарміська (Печерський, Голосіївський, Шевченківський райони), буд.5, третій поверх, загальною площею 976,3 кв.м, номер об'єкта по реєстру прав власності на нерухоме майно 33845262, що належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нежилого приміщення, посвідченого Позняковою С.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 25.11.2005р., за реєстровим №5408, право власності зареєстровано в Комунальному підприємстві Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 01.12.2005р. та записано в реєстрову книгу №Д16П-239 за реєстровим №5476-П, реєстраційне посвідчення №005935. Вартість об'єкта відповідно до витягу з реєстру речових прав власності на нерухоме майно №33839763, виданого Комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 17.04.2012р., складає 108095101 грн.

У п.1.4 договору №972-260412/І від 27.04.2012р. контрагентами погоджено, що станом на дату укладання договору загальна заставна вартість предмету іпотеки складає 108095101 грн.

Згідно п.1.5 договору №972-260412/І від 27.04.2012р. заставна за договором не оформляється.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення (п.6.1 договору №972-260412/І від 27.04.2012р.).

Договір №972-260412/І від 27.04.2012р. підписано представниками обох сторін, скріплено печатками суб'єктів господарювання, посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Васько А.В. та зареєстровано за №1016.

До вказаного договору іпотеки позивачем та відповідачем неодноразово укладались додаткові угоди, якими вносились зміни, зокрема, щодо розміру забезпечених іпотекою зобов'язань з урахуванням змін, що вносились до кредитного договору №565-260412 від 26.04.2012р.

Як свідчать матеріали справи, у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/7618/15-г за позовом Публічного акціонерного товариства Європейський газовий банк до Товариства з обмеженою відповідальністю АН Царьград про стягнення заборгованості за кредитним договором №565-260412 від 26.04.2012р.

Рішенням від 27.05.2015р. Господарського суду міста Києва по справі №910/7618/15-г позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю АН Царьград на користь Публічного акціонерного товариства Європейський газовий банк заборгованість по кредиту в розмірі 63 318 000 грн., заборгованість по відсоткам в розмірі 15 820 82, 32 грн. та пеню в розмірі 1 881 379, 42 грн.; розподілено судові витрати.

15.06.2015р. на виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/7618/15-г від 27.05.2015, повний текст якого складено та підписано 06.06.2015р., що набрало законної сили 15.06.2015р., судом було видано наказ.

Наразі, суд зазначає, що частиною 2 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018р. по справі №910/9823/17.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах Христов проти України , no. 24465/04, від 19.02.2009р., Пономарьов проти України , no. 3236/03, від 03.04.2008р.).

Даний принцип тісно пов'язаний з приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Отже, виходячи з вищевикладеного, судове рішення по справі №910/7618/15-г, яке набрало законної сили, має преюдиціальне значення, а встановлені ним обставини повторного доведення не потребують.

У рішенні від 27.05.2015р. Господарського суду міста Києва по справі №910/7618/15-г судом було встановлено, що на виконання умов договору №565-260412 від 26.04.2012р. Публічним акціонерним товариством Європейський газовий банк було надано Товариству з обмеженою відповідальністю АН Царьград кредитні кошті в розмірі, визначеному умовами правочину.

Судом було встановлено, що у Товариства з обмеженою відповідальністю АН Царьград обліковується заборгованість по поверненню кредитних коштів в розмірі 63 318 000,00 грн., а за порушення строків повернення кредитних коштів підлягає сплаті також пеня в сумі 1 881 379,42 грн.

До того ж, судом було встановлено наявність заборгованості позичальника зі сплати процентів за користування кредитними коштами в сумі 15 820 82, 32 грн.

За таких обставин, з наведеного полягає, що третьою особою було порушено умови договору №565-260412 від 26.04.2012р. в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом.

17.03.2015р. банком було скеровано на адресу іпотекодавця вимогу №364-31-20 від 16.03.2015р. про повернення грошових коштів. У вказаній вимозі вказано про обсяги порушених боржником за кредитним договором №565-260412 від 26.04.2012р. грошових зобов'язань, встановлено строк усунення порушення протягом 30 робочих днів. Публічним акціонерним товариством Європейський газовий банк попереджено, що у разі невиконання цієї вимоги банк розпочне процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки. Вимогу аналогічного змісту було направлено на адресу третьої особи. Наявні в матеріалах справи документи, а саме реєстр рекомендованих листів та поштова квитанція №981 від 17.03.2015р. вказують на направлення вказаних документів на адреси відповідача та третьої особи, визначені в кредитному договорі, договорі іпотеки та анкеті клієнта - юридичної особи нерезидента.

Наразі, доказів виконання вказаного вище судового рішення матеріали не містять. За поясненнями позивача третьою особою своїх зобов'язань виконано не було, грошові кошти не повернуто, проценти за користування кредитом не сплачено, відповіді на вказані вище вимоги не направлено.

В контексті означеного суд звертає увагу на те, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів ).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Проте, ані відповідачем, ані третьою особою доказів виконання грошових зобов'язань за кредитним договором №565-260412 від 26.04.2012р. протягом розгляду справи суду надано так і не було.

Одночасно, з огляду на тривале неповернення коштів, кредитором було нараховано проценти за користування кредитом за весь період користування та визначено, що станом на момент вирішення спору по суті заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю АН Царьград зі сплати процентів становить 160 289 960,73 грн. Судом встановлено, що розрахунок позивача є арифметично вірним.

З огляду на навиконання боржником своїх обов'язків перед кредитором за кредитним договором, зобов'язання за яким забезпечено майновою порукою відповідача, позивач і звернувся до суду з позовом до Приватної компанії з обмеженою відповідальністю БРУМБЕРГ ЛТД про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 589 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України Про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно із ч.1 ст.35 Закону України Про іпотеку у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України Про виконавче провадження , з дотриманням вимог цього Закону (ст.41 Закону України Про іпотеку ).

Порядок звернення стягнення на предмет іпотеки визначено у розділі 5 договору №972-260412/І від 27.04.2012р.

Згідно п.5.1 договору №972-260412/І від 27.04.2012р. у разі порушення (часткового порушення) боржником умов кредитного договору або іпотекодавцем умов цього договору, іпотекодержатель надсилає боржнику письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі визначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

За умовами п.5.2 договору №972-260412/І від 27.04.2012р. іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання якщо на момент настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений кредитним договором строк суми кредиту або при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитним договором строки сум процентів; або при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитним договором строки сум неустойки (пені, штрафних санкцій).

У п.5.4 договору №972-260412/І від 27.04.2012р. вказано, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за рішенням суду; на підставі виконавчого напису нотаріуса, згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Зі змісту п.5.5 договору №972-260412/І від 27.04.2012р. полягає, що у випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушених зобов'язань за цим договором або боржником за кредитним договором у встановлений іпотекодержателем строк, така вимога іпотекодержателя задовольняється за рахунок за рахунок предмету іпотеки, за вибором іпотекодержателя, у порядку, що передбачений законом. Реалізація предмету іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Початкова ціна продажу предмета іпотеки з прилюдних торгів визначається за рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, якщо така згода не досягнута - спеціалізованою організацією, що проводить прилюдні торги на підставі оцінки предмета іпотеки. При цьому, початкова ціна не може бути нижчою за 90% вартості предмета іпотеки, визначеної шляхом оцінки.

Право вибору способу задоволення вимог іпотекодержателя, встановлених п.5.5 цього договору, та вибір способу задоволення таких вимог належить іпотекодержателю.

Як було встановлено, боржником свої обов'язки за договором №565-260412 від 26.04.2012р. не виконав, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю АН Царьград утворилась заборгованість за кредитом в сумі 63 318 000 грн., за відсотками в розмірі 160 289 960,73 грн. та пені - 1 881 379,42 грн., що вказує на правомірність ініціювання Публічним акціонерним товариством Європейський газовий банк процедури звернення стягнення на предмет іпотеки за договором №972-260412/І від 27.04.2012р.

При цьому, судом прийнято до уваги, що 27.12.2018р. між Публічним акціонерним товариством Європейський газовий банк (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Веста (новий кредитор) було укладено договір №UKR-2018-01 відступлення (купівлі-продажу) права вимоги, відповідно до п.1 якого банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги до позичальників, в тому числі за кредитним договором №565-260412 від 26.04.2012р., укладеним між Акціонерним товариством Європейський газовий банк та Товариством з обмеженою відповідальністю АН Царьград .

Згідно п.2 договору №UKR-2018-01 від 27.12.2018р. новий кредитор в день укладання договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до п.4 цього договору, набуває всі права кредитора за основними договорами, включаючи, проте не обмежуючись: право вимагати належного виконання боржниками своїх зобов'язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів, сплати штрафних санкцій, неустойок в розмірах, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов'язань, тощо. Розмір прав вимоги (розмір заборгованості), які переходять до нового кредитора, вказаний в довідках про розмір заборгованості боржників, які є невід'ємними частинами цього договору. Права за основним договорами переходять до нового кредитора в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку, рахунків боржників, що надане банку відповідно до умов основних договорів.

У п.4 договору №UKR-2018-01 від 27.12.2018р. сторони домовились, що за відступлення права вимоги новий кредитор сплачує банку грошові кошти в сумі 73 581 784,11 грн. до моменту набуття чинності цим договором на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став новий кредитор.

Пунктом 4.1 контрагенти підтвердили, що на момент укладання цього договору новий кредитор в повному обсязі сплатив банку ціну договору у відповідності до протоколу електронних торгів №UKR-2018-01 від 12.12.2018р.

У додатку №1 до договору №UKR-2018-01 від 27.12.2018р. сторонами погоджено реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються та боржників за цими договорами. До означеного реєстру включено, в тому числі, договір №565-260412 від 26.04.2012р., укладеним між Акціонерним товариством Європейський газовий банк та Товариством з обмеженою відповідальністю АН Царьград та договір іпотеки №972-260412/І від 27.04.2012р. з договорами про внесення змін, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Васько А.В. (реєстровий №1016), укладений між Акціонерним товариством Європейський газовий банк та Приватною компанією з обмеженою відповідальністю БРУМБЕРГ ЛТД .

Цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами (п.15 договору №UKR-2018-01 від 27.12.2018р.).

На підтвердження внесення плати за договором №UKR-2018-01 від 27.12.2018р. до матерів справи представлено платіжне доручення №23 від 21.12.2018р.

27.12.2018р. між Публічним акціонерним товариством Європейський газовий банк (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Веста (новий іпотеко держатель) було укладено договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, згідно п.1.1 якого у зв'язку з укладанням між первісним іпотекодержателем та новим іпотекодержателем договору №UKR-2018-01 від 27.12.2018р. про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги, первісний іпотекодержатель передає, а новий іпотекодержатель приймає права за договорами іпотеки, які наведені в додатку №1 до договору відступлення.

У додатку №1 до вказаного договору визначено, що первісний іпотекодержатель права вимоги, в тому числі, за договором іпотеки №972-260412/І від 27.04.2012р., укладеним з Приватною компанією з обмеженою відповідальністю БРУМБЕРГ ЛТД .

Відповідно до п.2.1 договору від 27.12.2018р. відступлення прав вимоги за договорами іпотеки вважаються переданими (відступленими) з моменту підписання та нотаріального посвідчення цього договору відступлення.

Договір від 27.12.2018р. відступлення прав вимоги за договорами іпотеки підписано представниками обох сторін, скріплено печатками суб'єктів господарювання та посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Розсохою С.С., зареєстровано в реєстрі за №1550.

Отже, виходячи з наведеного вище, приймаючи до уваги представлені вище документи, суд дійшов висновку щодо наявності підстав вважати, що права та обов'язки кредитора за договором №UKR-2018-01 від 27.12.2018р. та іподекодержателя за договором №972-260412/І від 27.04.2012р., зокрема і право на звернення стягнення на предмет іпотеки, перейшли до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Веста .

За таких обставин, виходячи з вище викладеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості та задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Веста до Приватної компанії з обмеженою відповідальністю БРУМБЕРГ ЛТД про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Наразі, суд зазначає, що 04.02.2019р. набув чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування , яким, зокрема, викладено в новій редакції ст.38 Закону України Про іпотеку .

Відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень до вказаного Закону України цей Закон застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, крім частини четвертої статті 36 Закону України Про іпотеку , що застосовується виключно до договорів і угод, укладених після введення в дію цього Закону.

Отже, з огляду на викладене, норми ст.38 Закону України Про іпотеку підлягають застосуванню до спірних правовідносин в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування .

Згідно ч.ч.1, 2 ст.38 Закону України Про іпотеку у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації, за умови подання будь-якою із сторін клопотання про необхідність визначення такої ціни (крім реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах). У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

За таких обставин, виходячи з того, що іпотекодержателем обрано такий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки як реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, у суду, в силу норми ч.2 ст.38 Закону України Про іпотеку , в редакцій чинній на момент вирішення спору по суті, відсутні підстави для зазначення в судовому рішення початкової ціни реалізації предмета забезпечувального зобов'язання в сумі, яка була визначена за наслідками проведення судової експертизи.

З приводу розподілу судових витрат господарський суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За приписами ч.2 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Як свідчать матеріали справи, станом на момент звернення до суду з розглядуваним позовом в силу норми ст.5 Закону України Про судовий збір позивача було звільнено від сплати судового збору.

Згідно ст.4 вказаного нормативно-правового акту (в редакції чинній на момент подання позову у справі) ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру становила 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1827 грн.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (73080).

За таких обставин, виходячи з ціни позову, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача судового збору в сумі 73080 грн. на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. В рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю АН Царьград (03186, м.Київ, бульв.Чоколівський, будинок 19, ЄДРПОУ 34964021) перед Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Веста (04208, м.Київ, проспект Правди , будинок 66 А, офіс 2, ЄДРПОУ 41264766) за кредитним договором №565-260412 від 26.04.2012р. з урахуванням змін в розмірі 225 489 330,15 грн., що складається з: заборгованості за кредитом в сумі 63 318 000 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 160 289 960,73 грн., пені - 1 881 379,42 грн. в межах вартості предмета іпотеки звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №972-260412/І від 27.04.2012р., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Васько А.В. та зареєстрованим за №1016, а саме: нежиле приміщення №16, яке розташоване за адресою: м.Київ, вул.Червоноарміська (Печерський, Голосіївський, Шевченківський райони), буд.5, третій поверх, загальною площею 976,3 кв.м, реєстраційний номер 308218780000, номер об'єкта по реєстру прав власності на нерухоме майно 33845262.

3. Встановити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України Про виконавче провадження .

4. Стягнути з Приватної компанії з обмеженою відповідальністю БРУМБЕРГ ЛТД (Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії, 14 Монарх Драйв, Хайс, Лондон ЮБі3 2 ЕфАй; Великобританія, W1J7JY, м.Лондон, Мейфеар, 8, Шеперд Маркет, оф.21, реєстраційний номер 5567378) в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 73080 грн.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст складено та підписано 21.02.2019р.

Суддя Спичак О.М.