Постанова

від 21.02.2019 по справі 910/4738/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 910/4738/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, Баранець О.М., Вронська Г.О.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний комплекс - МК"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

(суддя - Літвінова М.Є.)

від 11.10.2018

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Руденко М.А., судді: Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.)

від 18.12.2018

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний комплекс - МК"

на дії Головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Стельмах О.О.

у справі № 910/4738/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медико-санітарна частина "Нафтохімік"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний комплекс - МК"

про стягнення 647 369, 80 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Медико-санітарна частина "Нафтохімік" (далі - ТОВ "Медико-санітарна частина "Нафтохімік") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний комплекс - МК" (далі - ТОВ "Медичний комплекс - МК") про стягнення 647 369, 80 грн.

1.2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2018 затверджено мирову угоду у справі №910/4738/18 в редакції, поданій сторонами справи, закрито провадження у справі №910/4738/18.

1.3. ТОВ "Медичний комплекс - МК" звернулось до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Стельмах О.О.

1.4. Обґрунтовуючи подану до суду скаргу, скаржник вказав на те, що дії державного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП№57197344 від 13.09.2018, на його думку, є протиправними, а саме: вказана постанова є незаконною та підлягає скасуванню з тих підстав, що державним виконавцем було передчасно відкрито виконавче провадження ВП№57197344, оскільки кінцевим терміном виконання боржником зобов'язання зі сплати заборгованості є 30.09.2018, тоді як виконавче провадження ВП№57197344 було відкрито 13.09.2018.

Крім того, скаржник вказав на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження ВП№57197344 від 13.09.2018 не містить обов'язкових реквізитів виконавчого документа, встановлених Інструкцією з організації примусового виконання рішень, а саме: вступна частина не містить резолютивної частини виконавчого документа - ухвали Господарського суду міста Києва від 30.07.2018; в мотивувальній частині не зазначено мотивів; резолютивна частина не містить відомостей про відповідальність боржника за невиконання обов'язків.

З огляду на викладене, скаржник просив суд: 1) визнати дії головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Стельмах О.О. незаконними; 2) постанову про відкриття виконавчого провадження №57197344, винесену головним державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Стельмах О.О. 13.09.2018 - скасувати.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2018 відмовлено у задоволенні скарги ТОВ "Медичний комплекс - МК" на дії головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Стельмах О.О.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.10.2018 залишено без змін.

2.3. Господарськими судами встановлено такі фактичні обставини справи:

- ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2018 затверджено мирову угоду у справі №910/4738/18 в редакції, поданій сторонами справи, закрито провадження у справі №910/4738/18;

- відповідно до пункту 1 мирової угоди, затвердженої ухвалою суду від 30.07.2018 у справі №910/4738/18, Сторона 2 (боржник, скаржник) визнає позовні вимоги та зобов'язується перерахувати на поточний рахунок Сторони 1 (стягувач) заборгованість у сумі 657 080 (шістсот п'ятдесят сім тисяч вісімдесят) гривень 35 коп., відповідно до графіка - рівними частками та у строк не пізніше останнього дня кожного місяця, починаючи з липня 2018 року та закінчуючи 30 вересня 2018 року включно, а саме: липень - 219 026, 79 грн, серпень - 219 026, 79 грн, вересень - 219 026, 79 грн;

- пунктом 2 мирової угоди, затвердженої ухвалою суду від 30.07.2018 у справі №910/4738/18, сторони погодили, що вони дійшли згоди, що у випадку будь-яких порушень строку проведення оплат за графіком погашення заборгованості, що передбачений пунктом 1 (з липня 2018 року по вересень 2018 року включно, щомісячно, до останнього календарного дня місяця) даної Мирової угоди, Сторона 1 (стягувач) має право негайно звернутися з виконавчим документом для відкриття виконавчого провадження по справі № 910/4738/18 та стягнення заборгованості;

- з долучених скаржником до скарги копій платіжних доручень вбачається, що скаржник почав сплачувати грошові кошти на користь стягувача, починаючи з 26.09.2018 (платіжне доручення №93 від 26.09.2018 на суму 300 000, 00 грн, платіжне доручення №94 від 27.09.2018 на суму 149 000, 00 грн, платіжне доручення №95 від 27.09.2018 на суму 198 369, 80 грн, платіжне доручення №96 від 27.09.2018 на суму 9 710, 55 грн).

2.4. Відмовляючи в задоволенні скарги суди, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з такого:

- у мировій угоді сторони на власний розсуд та за взаємною згодою погодили, що відповідач (боржник, скаржник) здійснює виплату на користь позивача (боржника) заборгованості у загальному розмірі 657 080, 35 грн відповідно до графіка, наведеного у пункті 1 мирової угоди, а саме - 219 026, 79 грн у строк до 31.07.2018 включно, 219 026, 79 грн у строк до 31.08.2018 включно та 219 026, 79 грн у строк до 30.09.2018 включно;

- оскільки скаржником (боржником) було прострочено сплату платежів (порушено строк проведення оплат за графіком погашення заборгованості), а умовами мирової угоди, затвердженої ухвалою суду від 30.07.2018 у справі №910/4738/18, передбачено у такому випадку (несплата будь-якого платежу відповідно до графіка) право позивача негайно пред'явити вказаний виконавчий документ (ухвалу суду від 30.07.2018 у справі №910/4738/18) до виконання, позивач (стягувач) реалізував вказане право та пред'явив до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві до виконання ухвалу суду від 30.07.2018 у справі №910/4738/18;

- 13.09.2018 головним державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Стельмах О.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№57197344 щодо примусового виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 30.07.2018 у справі №910/4738/18 про стягнення з ТОВ "Медичний комплекс - МК" на користь ТОВ "Медико-санітарна частина "Нафтохімік" грошових коштів у розмірі 657 080, 35 грн.

2.5. З врахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що державним виконавцем не було вчинено будь-яких протиправних дій, які б свідчили про порушення ним норм законодавства України при прийнятті до виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 30.07.2018 у справі №910/4738/18 та відкритті виконавчого провадження ВП№57197344 шляхом винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження ВП№57197344 від 13.09.2018.

Окрім того, місцевим господарським судом зазначено, що оскільки ухвала Господарського суду міста Києва від 30.07.2018 у справі №910/4738/18 набрала законної сили (30.07.2018), стягувачем не було пропущено строк пред'явлення вказаного виконавчого документа до виконання, ухвала суду відповідала вимогам, передбаченим статтею 4 Закону України "Про виконавче провадження", а право пред'явити вказаний виконавчий документ до виконання виникло у стягувача (позивача) при простроченні сплати скаржником (боржником) першого платежу у сумі 219 026, 79 грн (з 01.08.2018), то суд вважав необгрунтованими твердження скаржника про передчасне відкриття державним виконавцем виконавчого провадження ВП№57197344.

2.6. Щодо доводів скаржника, що постанова про відкриття виконавчого провадження ВП№57197344 від 13.09.2018 не містить обов'язкових реквізитів, встановлених Інструкцією з організації примусового виконання рішень, суди попередніх інстанцій зазначили, що в вступна частина постанови містить назву виконавчого документа (ухвала суду №910/4738/18), коли та ким виданий (30.07.2018, Господарський суд міста Києва), резолютивна частини документа (стягнення боргу у сумі 657 080, 35 грн). Отже, державним виконавцем в оскаржуваній постанові було вказано резолютивну частину виконавчого документа (ухвали суду від 30.07.2018 у справі №910/4738/18).

Також у резолютивній частині оскаржуваної постанови, державним виконавцем було зазначено, що він постановляє зобов'язати боржника подати декларацію про доходи та майно та попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. За таких обставин, місцевий господарський суд вважав необґрунтованими твердження скаржника, що резолютивна частина постанови не містить відомостей про відповідальність боржника за невиконання обов'язків.

Державним виконавцем у мотивувальній частині було зазначено, що при прийнятті рішення він керується статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України "Про виконавче провадження", тобто наведено лише норми закону, на підставі яких винесено рішення.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку, що незазначення державним виконавцем в оскаржуваній постанові мотивів, а посилання лише на норми закону, не є підставою для скасування відповідної постанови, так як відсутність у рішенні державного виконавця будь-яких реквізитів не може свідчити, що таке рішення було прийняте з порушенням норм законодавства. При цьому скаржником (боржником) не обґрунтовано та не доведено суду, яким чином порушуються його права в ході виконання судового рішення у зв'язку з тим, що державним виконавцем у мотивувальній частині оскаржуваної постанови було зазначено лише перелік норм Закону України "Про виконавче провадження".

2.7. Окрім того, суд апеляційної інстанції щодо доводів скаржника про невірне визначення державним виконавцем в оскаржуваній постанові від 13.09.2018 розміру виконавчого збору зазначив, що відповідно до вимог частини 2 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 та ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2018, ТОВ "Медичний комплекс - МК" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове, яким визнати дії головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Стельмах О.О. незаконними та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 57197344 від 13.09.2018.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги:

- оскаржувані судові рішення винесені всупереч норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Під час розгляду скарги судами попередніх інстанцій не було з'ясовано усі фактичні обставини справи, не досліджено у повній мірі наявні в матеріалах справи докази та не надано їм належної правої оцінки. Суд першої інстанції, підійшовши до формального вивчення обставин справи, а суд апеляційної інстанції без стадії дослідження матеріалів справи, винесли незаконні та необґрунтовані рішення;

- відповідно до вимог частини 1 статті 193 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням пунктів 2, 5 мирової угоди, кінцевий термін виконання зобов'язань з врегулювання спору за мировою угодою припадає на 30.09.2018, тобто право негайного звернення з виконавчим документом для примусового виконання, наступає лише наступного дня, тобто з 01.10.2018 року. А отже, право негайного звернення з виконавчим документом, з підстав часткового невиконання мирової угоди, не може бути реалізовано раніше 01.10.2018 року;

- станом на 13.09.2018 року, що є датою відкриття виконавчого провадження, ТОВ "Медичний комплекс - МК" відповідно до графіку погашення заборгованості, прострочило оплату лише за липень та серпень місяці 2018 року, що в сумі становить 438 053,58 грн і відповідно виконавчий збір, в цьому випадку, має становити 43 805, 36 грн, а не - 65 708, 03 грн;

- судами попередніх інстанцій не правильно трактовано вимоги Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, а саме пункту 7 розділу І цієї Інструкції;

- судом апеляційної інстанції було порушено вимоги частини 7 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не з'ясовувались обставини справи та не здійснювалась перевірка їх доказами.

3.3. Також ТОВ "Медичний комплекс - МК" було подано письмові пояснення до касаційної скарги з доводами аналогічними викладеним у касаційній скарзі. Додатково вказано про те, що часткове невиконання мирової угоди не є підставою для звернення до виконавчої служби для примусового виконання мирової угоди в розумінні частини 3 статті 193 Господарського процесуального кодексу України.

4. Висновки Суду з посиланням на норми права, якими керувався Суд

4.1. Відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

4.2. ТОВ "Медичний комплекс - МК" звернулось до Господарського суду міста Києва із скаргою на дії головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Стельмах О.О., оскільки виконавче провадження ВП№57197344 було відкрито передчасно 13.09.2018. Окрім того, постанова про відкриття виконавчого провадження ВП№57197344 від 13.09.2018 не містить обов'язкових реквізитів виконавчого документа, встановлених Інструкцією з організації примусового виконання рішень.

4.3. Згідно з частиною 1 статті 192 Господарського процесуального кодексу України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін.

4.4. Статтею 193 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені цією угодою.

Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".

У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

4.5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що в пункті 1 мирової угоди сторони погодили графік погашення заборгованості у сумі 657 080, 00 грн рівними частинами та у строк не пізніше останнього дня кожного місяця, починаючи з липня 2018 року та закінчуючи 30 вересня 2018 року включно, а в пункті 2 закріпили положення, згідно з яким вони дійшли згоди, що у випадку будь-яких порушень строку проведення оплат за графіком погашення заборгованості, зо передбачений пунктом 1 (з липня 2018 року по вересень 2018 року включно, щомісячно, до останнього календарного дня місяця) даної мирової угоди, сторона 1 (ТОВ "Медико-санітарна частина "Нафтохімік") має право негайно звернутися з виконавчим документом для відкриття виконавчого провадження по справі № 910/4738/18 та стягнення заборгованості.

Також господарськими судами встановлено, що ТОВ "Медичний комплекс - МК" (боржником) було прострочено сплату платежів (порушено строк проведення оплат за графіком погашення заборгованості, оскільки він почав сплачувати грошові кошти на користь стягувача, починаючи з 26.09.2018. ТОВ "Медико-санітарна частина "Нафтохімік" (стягувач) реалізувало своє право, передбачене частиною 3 статті 193 господарського процесуального кодексу України, та пред'явило до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві до виконання ухвалу суду від 30.07.2018 у справі №910/4738/18.

4.6. Відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом (частина 3 статті 327 Господарського процесуального кодексу України).

4.7. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина 5 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження").

4.8. З врахуванням викладеного, встановивши, що ТОВ "Медичний комплекс - МК" було прострочено сплату платежів, а умовами мирової угоди, затвердженої ухвалою суду від 30.07.2018 у справі №910/4738/18, передбачено у такому випадку право ТОВ "Медико-санітарна частина "Нафтохімік" (стягувача) негайно пред'явити виконавчий документ до виконання, що узгоджується з положенням частини 3 статті 193 Господарського процесуального кодексу України, та яке було реалізоване стягувачем, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що державним виконавцем не було вчинено будь-яких протиправних дій, які б свідчили про порушення ним норм законодавства України при прийнятті до виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 30.07.2018 у справі №910/4738/18 та відкритті виконавчого провадження ВП№57197344 шляхом винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження ВП№57197344 від 13.09.2018.

4.9. Доводи касаційної скарги щодо неправильного трактування судами попередніх інстанцій умов мирової угоди, колегією суддів відхиляються, оскільки в силу вимог норм статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, при цьому суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що мирова угода укладається сторонами на умовах, погоджених самими сторонами. Тобто, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт через самостійне врегулювання розбіжностей. При цьому умови мирової угоди мають бути викладені чітко й недвозначно з тим, щоб не виникало неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання.

Виходячи зі змісту норм статті 193 Господарського процесуального кодексу України мирова угода, за загальним правилом, повинна виконуватися добровільно, оскільки виконанню підлягають умови погоджені на компромісних засадах та у визначених сторонами порядку та строки. Проте, якщо одна із сторін відмовляється добровільно виконати взяті на себе зобов'язання, то закон передбачає для іншої сторони можливість примусового виконання мирової угоди.

Згідно з частиною 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Частиною 1 статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

У практиці Європейського суду з прав людини під терміном "закон" прийнято розуміти норми, встановлені писаним правом, а також правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам "доступності" та "передбачуваності". Закон повинен бути належним чином доступним: громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку. Крім того, норма не може розглядатися як "закон", якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку. Громадянин повинен мати можливість - у разі необхідності за належної правової допомоги - передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія (див. рішення у справі "Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства", заява № 18139/91, рішення від 23.06.1995). Ці наслідки не повинні бути "передбачуваними" з абсолютною точністю: досвід показує, що це недосяжно. Не можна уникнути ситуації, коли багато законів викладені термінами, які є, тією чи іншою мірою, неясними і тлумачення та застосування яких є питанням практики (див. рішення у справі "Санді Таймс" проти Сполученого Королівства" від 26.04.1979, серія А, № 30, п. 49). Наскільки чітко не були б сформульовані правові положення, завжди існує елемент судового тлумачення, оскільки завжди існує потреба у роз'ясненні спірних питань та в пристосуванні до зміни обставин (ухвала щодо прийнятності заяви № 65518/01 "Салов проти України" від 27.04.2004).

З врахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що норма частини 3 статті 193 Господарського процесуального кодексу України сформульована з достатньою чіткістю, щоб сторони мирової угоди могли відповідно регулювати свою поведінку та передбачати наслідки, до яких може призвести певна дія чи бездіяльність. Її застосування не обмежується лише невиконанням в повній мірі умов затвердженої судом мирової угоди.

4.10. Відповідно до пункту 7 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5) постанова як окремий документ містить такі обов'язкові реквізити: номер виконавчого провадження; вступну частину із зазначенням: назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення; найменування органу державної виконавчої служби, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову або прізвища, імені та по батькові приватного виконавця, який виніс постанову, найменування виконавчого округу, в якому він здійснює діяльність; назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа); за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене; мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову; резолютивну частину із зазначенням: прийнятого виконавцем рішення; строку і порядку оскарження постанови.

До постанов можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.

Постанова підписується виконавцем та скріплюється печаткою. Постанова складається у необхідній кількості примірників, один з яких залишається у виконавчому провадженні, а інші надсилаються за належністю.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що як вбачається з постанови про відкриття виконавчого провадження ВП№57197344 від 13.09.2018, в її вступній частині державним виконавцем зазначено назву виконавчого документа (ухвала суду №910/4738/18), коли та ким виданий (30.07.2018, Господарський суд міста Києва), резолютивна частини документа (стягнення боргу у сумі 657 080, 35 грн). Отже, господарські суди дійшли висновку, що державним виконавцем в оскаржуваній постанові було вказано резолютивну частину виконавчого документу (ухвали суду від 30.07.2018 у справі №910/4738/18).

Відповідно до резолютивної частини з оскаржуваної постанови, державним виконавцем було зазначено, що він постановляє зобов'язати боржника подати декларацію про доходи та майно та попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей, що узгоджується з вимогами частини 5 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження".

Також державним виконавцем у мотивувальній частині було зазначено, що при прийнятті рішення він керується статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України "Про виконавче провадження", тобто наведено лише норми закону, на підставі яких винесено рішення. Разом з тим місцевий господарський суд, з яким обґрунтовано погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що незазначення державним виконавцем в оскаржуваній постанові мотивів, а посилання лише на норми закону, не є підставою для скасування відповідної постанови, так як відсутність у рішенні державного виконавця будь-яких реквізитів не може свідчити, що таке рішення було прийняте з порушенням норм законодавства. При цьому, скаржником (боржником) не обґрунтовано та не доведено суду, яким саме чином порушуються його права в ході виконання судового рішення у зв'язку з тим, що державним виконавцем у мотивувальній частині оскаржуваної постанови було зазначено лише перелік норм Закону України "Про виконавче провадження".

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій вимог Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, а саме пункту 7 розділу І цієї Інструкції, колегією суддів відхиляються, оскільки не спростовують висновків господарських судів в цій частині.

4.11. Доводи касаційної скарги в частині виконавчого збору, колегією суддів відхиляються, оскільки такі не були включені до скарги на дії головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Стельмах О.О., поданої суду першої інстанції. Окрім того, згідно з висновками Верховного Суду викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду, від 06.06.2018 у справі N 921/16/14-г/15, Законом України "Про виконавче провадження" (частина 2 статті 74) встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

4.12. Щодо доводів касаційної скарги в частині порушення судом апеляційної інстанції вимог частини 7 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не з'ясовувались обставини справи та не здійснювалась перевірка їх доказами, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 270 Господарського процесуального кодексу України визначено порядок розгляду апеляційної скарги. Статтею 271 Господарського процесуального кодексу України врегульовано порядок розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції. При цьому положеннями статті 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до протоколу судового засідання Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 та згідно з поясненнями самого скаржника колегією суддів було надано можливість його представникам висловити свої пояснення та обґрунтування щодо поданої апеляційної скарги, головуючим суддею було уточнено деякі пояснення представників скаржника, а також надано можливість виступити в судових дебатах.

З огляду на викладене, виходячи зі змісту норм статей 269, 270, 271 щодо меж та порядку розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, колегією суддів не вбачається порушень вимог частини 7 статті 270 Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції, а отже наведені доводи відхиляються як необґрунтовані.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.2. Виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, беручи до уваги доводи касаційної скарги та з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

6. Судові витрати

6.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний комплекс - МК" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.10.2018 у справі № 910/4738/18 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

Г. Вронська