Рішення

від 22.02.2019 по справі 520/1425/19

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 520/1425/19

Провадження № 2/520/2401/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2019 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Куриленко О.М.

за участю секретаря - Баранової Ю.О.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

23 січня 2019 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати за ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки, площею 0,0791 Га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер: НОМЕР_2, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року). Визнати за ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 право власності на 1/4 частку садового будинку з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 83,2 кв.м., літньою жилою - 42.1 кв.м.. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року). Розподілити судові витрати відповідно до діючого законодавства.

В обґрунтування свого позову посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла її мати ОСОБА_4, після її смерті відкрилась спадщина у вигляді частки садового будинку з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та земельної ділянки.

Позивач вказує на те, що спадкоємцями першої черги є вона, та її батько. У встановлений законом строк вона звернулась до нотаріальної контри із заявою про прийняття спадщини. Однак, нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з відсутністю правовстановчих документів на вказане нерухоме майно.

Вищевказане і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 24.01.2019 року провадження по справі було відкрито, призначено підготовче засідання та одночасно витребувано від Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса належним чином завірену копію спадкової справи № 746/2015, заведеної до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_4.

В подальшому, ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 15.02.2019 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

Представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 у судовому засіданні позовну заяву підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в ній.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, про час та місце його проведення сповіщався належним чином, причини неявки суду не повідомив заяв та клопотань про відкладення слухання справи від нього до суду не надходило.

Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею

При викладених обставинах суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, який сповіщений про розгляд справи належним чином, від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, ухваливши заочне рішення у справі, зі згодою представника позивача, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, так як надані матеріали є повними і достатніми для розгляду справи у відсутності відповідача.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги позову підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції було складено актовий запис за № 5959.

Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з: земельної ділянки, площею 0,0791 Га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (колишня адреса: АДРЕСА_2), цільове призначення: ведення індивідуального садівництва, кадастровий номер: НОМЕР_2, яка належала померлій на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, виданого Овідіопольським районним відділом земельних ресурсів 20.01.2005 р.; 1/2 садового будинку з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 83,2 кв.м., літньою жилою - 42,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (колишня адреса: АДРЕСА_2), яка належала померлій на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія НОМЕР_4, видане виконкомом Таїровської селищної ради 03.11.2003 року на підставі рішення виконкому Таїровської селищної ради №295 від 15.10.2003 року.

У відповідності зі ст. 1223 ЦК у разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1258 ЦК спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Згідно зі ст. 1261 ЦК у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємцями ОСОБА_4 першої черги за законом являються її ОСОБА_3, та діти ОСОБА_2, ОСОБА_6.

Факт родинних відносин позивача з спадкодавцем підтверджується Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_6, виданим Приморським районним бюро ЗАГС м. Одеса 18.03.1972 року

28.07.1990 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 був укладений шлюб. Прізвище дружини після укладання шлюбу - ОСОБА_8. Факт укладання шлюбу підтверджується свідоцтвом про укладання шлюбу НОМЕР_5, виданим Палацом урочистих подій м. Одеса 28.07.1990 р., номер запису 1418.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належать спадкодавцеві на момент відкриття спадщини не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1270 ЦК України строк для прийняття спадщини встановлюється у шість місяців та починається з часу відкриття спадщини.

З копі спадкової справи № 746/2015 вбачається, що у визначений законом строк, а саме 04 серпня 2015 року ОСОБА_2 та 30 вересня 2015 року ОСОБА_3 звернулись до Третьої одеської державної нотаріальної контри з заявами про прийняття спадщини, натомість ОСОБА_6 відмовилась від спадщини на користь чоловіка померлої - ОСОБА_3.

Статтею 1268 ЦК України передбачено право спадкоємця за законом чи заповітом прийняти спадщину або відмовитись від її прийняття.

Відмова від спадщини є безумовною та беззастережною. Якщо у спадкоємця протягом шести місяців з дня відкриття спадщини виникає бажання отримати спадщину, то він або його представники можуть відкликати заяву про відмову від спадщини та в встановленому законом порядку подати заяву про прийняття спадщини. Відмова від спадщини на користь іншого спадкоємця має носити добровільний характер та повинна бути здійснена згідно правил про дійсність правочинів. Тобто заява повинна бути здійснена особою, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними, в момент здійснення заяви особа не повинна знаходитись під впливом помилки, обману, насильства, тяжкої обставини. Якщо така заява мала місце то вона в судовому порядку може бути визнана недійсною.

Відповідно до ч. 2 ст. 1274 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

У відповідності до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Однак постановами державного нотаріусу Київської державної нотаріальної контори Савицькою О.Ю. від 14 грудня 2018 року відмовлено ОСОБА_2 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частку садового будинку під АДРЕСА_2, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 після смерті ОСОБА_4, та відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер: НОМЕР_2 після смерті ОСОБА_4.

Підставою для відмови у вчиненні нотаріальних дій стало відсутність у позивача оригіналів правовстановлюючих документів, та роз'яснено право звернення до суду.

Відповідно до ст.66 Закону України „ Про нотаріат " на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, державним нотаріусом за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину. Видача свідоцтва провадиться у строки, встановлені цивільним законодавством України.

Відповідно ч.1 ст.46 Закону України Про нотаріат нотаріуси, які вчиняють нотаріальні дії, мають право витребувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до п. 4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (у подальшому - Порядок вчинення нотаріальних дій) видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Відповідно до п. 4.18 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за відсутності у спадкодавця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Відповідно до п. 3.3. Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13, у випадках відсутності правовстановлюючих документів у зв'язку з їх втратою та відсутності реєстрації об'єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім'я спадкодавця) суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно.

Відповідачами у справах про визнання права власності в порядку спадкування на будинки та садиби, щодо яких відсутні правовстановлюючі документи у зв'язку з їх втратою, є спадкоємці, які прийняли спадщину, а також органи, які уповноважені видавати правовстановлюючі документи на нерухоме майно, або ж органи, до яких перейшли такі повноваження, та органи, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування (пункт 23) передбачено звернення до суду за правилами позовного провадження осіб, яким нотаріус відмовив в оформленні права на спадкування.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Як передбачено ст. 328 ЦК України право власності набувається в порядку, визначеному законом, та на підставах не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно до норми ст. 392 ЦК України вбачається, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати їм документа, який засвідчує його права власності.

Судом встановлено, що 23 грудня 2003 року Таїровською селищною радою Овідіопольського району Одеської області було прийняте рішення №237 про безоплатну передачу у власність гр. ОСОБА_4 земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва площею 0,0791 Га в АДРЕСА_2.

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_4 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, виданий Овідіопольським районним відділом земельних ресурсів 20.01.2005 р.

03 листопада 2003 року на підставі рішення виконкому Таїровської селищної ради №295 від 15.10.2003 року ОСОБА_4 було видано свідоцтво про право власності серія НОМЕР_4 на 1/2 садового будинку з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 83,2 кв.м., літньою жилою - 42,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до правовстановлюючих документів на спадкове майно (земельна ділянка та 1/2 садового будинку), воно знаходилось за адресою: АДРЕСА_2, проте на цей час адреса майна змінилась на наступну адресу: АДРЕСА_2, що підтверджується наступним.

Відповідно до п. 29 ст. 85 Конституції України до виключних повноважень Верховної ради України належить утворення і ліквідація районів, встановлення і зміна меж районів і міст.

Згідно із ч.1 ст. 174 ЗК України Рішення про встановлення і зміну меж районів і міст приймається Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської чи Севастопольської міської рад.

Рішенням Одеської обласної ради від 07.08.2001 року № 347-ХХIII про межі міста Одеси затверджені межі міста Одеси загальною площею 16242,0 га. згідно з їх описом, з включенням у межі міста 2340 га. земель області, зокрема Овідіопольського району 1407 га, з них Авангардівської селищної ради 329 га., Таїровської селищної ради 1078 га. та з передачею в межі території Таїровської селищної ради Овідіопольського району 43,0 га. земель міста Одеси. Матеріали по встановленню зовнішніх меж міста Одеси, зміні меж Біляївського, Комінтернівського, Овідіопольського районів Одеської області підлягали подачі до Верховної Ради України на розгляд та затвердження.

Постановою Верховної ради України № 3064-III від 07.02.2002 року передбачено включити у межі міста Одеси Одеської області 46,0 га. Усатівської селищної ради Біляївського району Одеської області, 526,0 га. земель Красносільської сільради, 361,0 га. Крижанівської сільради Комінтернівського району Одеської області, 329,0 га. земель Авангардівської селищної ради, 1078,0 га. Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, передати 43,0 га. земель міста Одеси в межі території Таїровської селищної ради Овідіопольського району.

Відповідно до ст. 173 ЗК України, межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.

31.08.2002 року на виконання Постанови Верховної ради України № 3064-III від 07.02.2002 року було здійснено встановлення меж м. Одеси в натурі по суміжності з Овідіопольським районом Одеської області та передача межових знаків на зберігання.

Відтак земельна ділянка, кадастровий номер: НОМЕР_2, за адресою: АДРЕСА_2 також увійшла до меж міста Одеса.

Вказане підтверджується також листом Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області №Л-418 від 11.10.2018 року, в якому повідомлено, що земельна ділянка, для ведення індивідуального садівництва, площею 0,0791 Га, кадастровий номер: НОМЕР_2, яка знаходиться на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (адреса вказана у державному акті на право власності на земельну ділянку: АДРЕСА_2), була передана у приватну власність, згідно рішення Таїровської селищної ради №237-ХХІV від 23.12.2003 р., гр. ОСОБА_4, у складі земель загальною площею 1078,0 Га включена в межі м. Одеси на підставі постанови Верховної Ради України від 07.02.2002 року №3064-ІІІ "Про зміну меж міста Одеси Одеської області. Відповідно до цього будь-які об'єкти нерухомого майна розташовані на цій земельній ділянці знаходяться у межах м. Одеси.

Також листом Департаменту Комунальної власності Одеської міської ради №01-17/469-ЗПІ від 03.10.2018 року, в якому зазначено, що згідно з інформацією, наявною в Департаменті комунальної власності Одеської міської ради, земельна ділянка за кадастровим номером: НОМЕР_2, входить до адміністративних меж м. Одеси.

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №809 від 28.07.2009р. було затверджено Положення про Адресний реєстр міста Одеси.

Позивачем було отримано довідку з Адресного реєстру міста Одеси №379771/1 від 26.11.2018 року, видану Юридичним департаментом Одеської міської ради, в якій зазначено, що у адресному реєстрі міста Одеси зарезервовано наступну адресу об'єкта нерухомого майна: садовий будинок з господарчими будівлями та спорудами: АДРЕСА_2, підстави: Положення про адресний реєстр міста Одеси; свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Таїровською селищною радою від 03.11.2003 року серії НОМЕР_4; св-во про право власності на нерухоме майно, видане Таїровською селищною радою від 03.11.2003 року серії НОМЕР_7.

Отже, у даному випадку судом достовірно встановлено, що ОСОБА_4 належала земельна ділянка, площею 0,0791 Га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (колишня адреса: АДРЕСА_2) та 1/2 садового будинку з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 83,2 кв.м., літньою жилою - 42,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (колишня адреса: АДРЕСА_2), однак правовстановлюючі документи знаходяться у відповідача, що є підставою для визнання в судовому порядку права власності за позивачем на 1/3 частину земельної ділянки та 1/6 садового будинку, оскільки в ході розгляду справи з'ясувалось, що спадкоємець ОСОБА_6 відмовилась від належної їй частки спадщин на користь чоловіка померлої ОСОБА_3.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст.. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст.. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

З урахуванням вищевказаних норм законодавства суд дійшов до висновку, що за ОСОБА_2 необхідно визнати права власності на 1/3 частку земельної ділянки, площею 0,0791 Га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер: НОМЕР_2, та 1/6 частку садового будинку з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 83,2 кв.м., літньою жилою - 42,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У зв'язку з вищевикладеним, на підставі повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, з'ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази, з'ясувавши їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, оскільки позивач позбавлена іншої можливості прийняти спадщину.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.

У відповідності зі ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Отже, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений при подані позовної заяви до суду судовий збір у розмірі 9 605 гривень.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 16, 328, 392, 1223, 1258, 1261, 1270 ЦК України, ст. ст. 76- 81, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позову заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування - задовольнити частко.

Визнати за ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 право власності на 1/3 частку земельної ділянки, площею 0,0791 Га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер: НОМЕР_2, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Визнати за ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 право власності на 1/6 частку садового будинку з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 83,2 кв.м., літньою жилою - 42,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 9 605 гривень.

В решті вимог позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, зокрема до Київського районного суду м. Одеси.

Суддя Куриленко О. М.

Повний текст рішення складено 25 лютого 2019 року