Ухвала

від 12.06.2019 по справі 520/1425/19

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 520/1425/19

Провадження № 2-п/520/91/19

УХВАЛА

про відмову у скасуванні заочного рішення

12.06.2019 року

Київський районний суд м. Одеси,

головуючий суддя Куриленко О.М.,

за участю представника заявника ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2019 року по цивільній справі № 520/1425/19 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

13 травня 2019 року заявник звернувся до суду з заявою, в якій просить суд скасувати заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2019 року по цивільній справі № 520/1425/19 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, та призначити справу до розгляду в загальному порядку.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи, та зазначає про наявність доказів які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

У судове засідання з`явилась представник заявника ОСОБА_3 - ОСОБА_1 , яка наполягала на задоволенні даної заяви, з підстав викладених в ній.

Представник позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_2 у судовому засіданні у задоволенні заяви просив відмовити, вказуючи на те, що доводи заяви не відповідають дійсності, а рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви

Дослідивши матеріали додані до заяви, суд доходить до висновку про те, що заява про перегляд заочного рішення не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в провадженні Київського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа № 520/1425/19 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2019 року позову заяву ОСОБА_4 задоволено частко. Визнано за ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 право власності на 1/3 частку земельної ділянки, площею 0,0791 Га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: НОМЕР_2 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано за ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 право власності на 1/6 частку садового будинку з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 83,2 кв.м., літньою жилою - 42,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрати по сплаті судового збору у розмірі 9 605 гривень. В решті вимог позову відмовлено.

Як вбачається з відповіді адресно-довідкового бюро, яка надійшли на адресу суду 30.01.2019 року відповідач ОСОБА_3 зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 за вказаною адресою і направлялась судова кореспонденція, яку як вбачається з рекомендованих повідомлень він особисто отримував (а.с. 114, 121).

Не заслуговують на увагу доводи заявника відносно того, що його слід було викликати в суд через оголошення у пресі у відповідності до частин 9, 10 ст. 74 ЦПК України, оскільки вказана норма закону втратила чинність у зв`язку з набуттям чинності 15 грудня 2017 року Закону України № 6232 Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів .

Що стосується тверджень заявника щодо статусу спірної земельної ділянки то суд зазначає наступне.

Так, в ході розгляду справи судом було встановлено, що 23 грудня 2003 року Таїровською селищною радою Овідіопольського району Одеської області прийняте рішення №237 про безоплатну передачу у власність гр. ОСОБА_5 земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва площею 0,0791 АДРЕСА_3 АДРЕСА_2 .

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_5 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 , виданий Овідіопольським районним відділом земельних ресурсів 20.01.2005 р.

Згідно положень статей 6, 17 ЗК України 1992 року, Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15 Про приватизацію земельних ділянок , Порядку передачі земельних ділянок у приватну власність громадян (затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15 лютого 1993 року № 10) і статті 22 КпШС України, які були чинними на час приватизації спадкодавцем спірної земельної ділянки, земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку й господарських будівель, ведення особистого підсобного господарства, садівництва, дачного і гаражного будівництва , є його власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку у земельному фонді.

Вказану правову позицію неодноразово підтверджував Верховний Суд України у своїх рішеннях (постанова від 9 грудня 2015 року у справі № 6-814цс15, п. 18-2 Постанови Пленуму ВСУ від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ ; постанова від 21.03.2018 року по справі 686/9580/16-ц).

Відносно присвоєння адреси спірній земельній ділянці - АДРЕСА_2 , суд зауважує наступне.

Рішенням Одеської обласної ради від 07.08.2001 року № 347-ХХIII про межі міста Одеси затверджені межі міста Одеси загальною площею 16242,0 га. згідно з їх описом, з включенням у межі міста 2340 га. земель області, зокрема Овідіопольського району 1407 га, з них Авангардівської селищної ради 329 га., Таїровської селищної ради 1078 га. та з передачею в межі території Таїровської селищної ради Овідіопольського району 43,0 га. земель міста Одеси. Матеріали по встановленню зовнішніх меж міста Одеси, зміні меж Біляївського, Комінтернівського, Овідіопольського районів Одеської області підлягали подачі до Верховної Ради України на розгляд та затвердження.

Постановою Верховної ради України № 3064-III від 07.02.2002 року передбачено включити у межі міста Одеси Одеської області 46,0 га. Усатівської селищної ради Біляївського району Одеської області, 526,0 га. земель Красносільської сільради, 361,0 га. Крижанівської сільради Комінтернівського району Одеської області, 329,0 га. земель Авангардівської селищної ради, 1078,0 га. Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, передати 43,0 га. земель міста Одеси в межі території Таїровської селищної ради Овідіопольського району.

Відповідно до ст. 173 ЗК України, межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.

31.08.2002 року на виконання Постанови Верховної ради України № 3064-III від 07.02.2002 року було здійснено встановлення меж м. Одеси в натурі по суміжності з Овідіопольським районом Одеської області та передача межових знаків на зберігання.

Відтак земельна ділянка, кадастровий номер: НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_2 також увійшла до меж міста Одеса.

Вказане підтверджується також листом Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області №Л-418 від 11.10.2018 року, в якому повідомлено, що земельна ділянка, для ведення індивідуального садівництва, площею 0,0791 ОСОБА_6 , кадастровий номер: НОМЕР_2 , яка знаходиться на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (адреса вказана у державному акті на право власності на земельну ділянку: АДРЕСА_2 ), була передана у приватну власність, згідно рішення Таїровської селищної ради №237-ХХІV від 23.12.2003 р., гр. ОСОБА_5 , у складі земель загальною площею 1078,0 Га включена в межі м. Одеси на підставі постанови Верховної Ради України від 07.02.2002 року №3064-ІІІ "Про зміну меж міста Одеси Одеської області. Відповідно до цього будь-які об`єкти нерухомого майна розташовані на цій земельній ділянці знаходяться у межах м АДРЕСА_2 .

Також листом Департаменту Комунальної власності Одеської міської ради №01-17/469-ЗПІ від 03.10.2018 року, в якому зазначено, що згідно з інформацією, наявною в Департаменті комунальної власності Одеської міської ради, земельна ділянка за кадастровим номером: НОМЕР_2 , входить до адміністративних меж м. Одеси.

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №809 від 28.07.2009р. було затверджено Положення про Адресний реєстр міста Одеси.

Відповідно до п. 1.2. Положення про Адресний реєстр міста Одеси, держателем Адресного реєстру є юридичний департамент Одеської міської ради, який розробляє організаційні, методологічні принципи ведення Адресного реєстру та забезпечує його функціонування, координує діяльність виконавчих органів Одеської міської ради, комунальних підприємств, установ та організацій з питань ведення Адресного реєстру.

Відповідно до п 1.3. Положення про Адресний реєстр міста Одеси, адміністратором Адресного реєстру (далі - Адміністратор) є комунальне підприємство Право , що має повний доступ до електронної бази даних і відповідає за її технічне та технологічне створення та ведення, матеріально-технічне та технологічне забезпечення, за збереження і захист даних, що містяться в Адресному реєстрі, видає довідки з Адресного реєстру.

Відповідно до п. 3.1. Положення про Адресний реєстр міста Одеси, резервування адрес здійснюється на строк два роки за замовленням власника (наймача, балансоутримувача, забудовника) об`єкта або уповноваженої ним особи у випадках: надання адрес завершеним будівництвом об`єктам - на підставі свідоцтва про відповідність об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил; об`єднання, приєднання, виділення та поділу домоволодінь - на підставі відповідного проекту (висновку), підготовленого уповноваженою організацією; визначення можливості надання або зміни адрес у разі невідповідності наявних адрес правилам їх надання - на підставі документів, що відповідно до законодавства України посвідчують майнові права на об`єкт, інших документів, передбачених законодавством України; визначення можливості надання або зміни адрес з інших причин - на підставі документів, передбачених законодавством України.

Відповідно до п.2.11. Положення про Адресний реєстр міста Одеси, адресою земельної ділянки є адреса об`єкта нерухомості, розташованого на ній.

Відповідно до п. 3.5. Положення про Адресний реєстр міста Одеси Реєстрація та тимчасове внесення до Адресного реєстру адрес об`єктів, що знаходяться в експлуатації, здійснюється на підставі відомостей Реєстру прав власності на нерухоме майно, документів про надання та зміну адрес, документів, що відповідно до законодавства України посвідчують майнові права на об`єкт, інших документів, передбачених законодавством України.

Відповідно до п. 3.8. Положення про Адресний реєстр міста Одеси за результатами визначення відповідності адреси Адміністратором оформлюється довідка встановленого зразка (додаток 2 до цього Положення).

Відповідно до п. 1.6. Положення про Адресний реєстр міста Одеси, довідка з Адресного реєстру міста Одеси - це документ, який свідчить про внесення запису до Адресного реєстру.

Відтак чинним законодавством встановлено, що довідка з Адресного реєстру міста Одеси є документом, який засвідчує адресу об`єкта нерухомого майна, має офіційне та доказове значення та видана особою, яка єдина уповноважена на адміністрування Адресного реєстру м. Одеса.

Позивачем було отримано довідку з Адресного реєстру міста Одеси №379771/1 від 26.11.2018 року, видану Юридичним департаментом Одеської міської ради, в якій зазначено, що у адресному реєстрі міста Одеси зарезервовано наступну адресу об`єкта нерухомого майна: садовий будинок з господарчими будівлями та спорудами: АДРЕСА_2 , підстави: Положення про адресний реєстр міста Одеси; свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Таїровською селищною радою від 03.11.2003 року серії САА №684766; св-во про право власності на нерухоме майно, видане Таїровською селищною радою від 03.11.2003 року серії НОМЕР_4 684765.

Отже, у даному випадку судом достовірно встановлено, що ОСОБА_5 належала земельна ділянка, площею 0,0791 Га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 адреса: АДРЕСА_2 )

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст.. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст.. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Таким чином, суд вважає, що відповідач, нехтуючи своїми правами та обов`язками, не з`явився до суду, що дало суду можливість ухвалити заочне рішення у справі, зі згодою представника позивача, так як надані матеріали є повними і достатніми для розгляду справи у відсутності відповідача.

З вказаного можливо зробити висновок, що поважність причин неявки відповідача в судові засідання не доведена, так як і не були надані докази, які мали б істотне значення для вирішення справи.

З клопотаннями про витребування заявник не звертався, у зв`язку з чим суд розглядає справу за наявними в ній документами.

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Суд звертає увагу, що всі матеріали по справі були ретельно досліджені і в судовому засіданні та стосовно них в рішенні суду чітко відображена правова позиція з урахуванням норм матеріального права та наявних у справі документів.

Згідно до ч. 4 ст. 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Керуючись ст.ст. 280-289 ЦПК України, суд ,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2019 року по цивільній справі № 520/1425/19 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування - залишити без задоволення.

Роз`яснити заявнику, що у разі непогодження з висновком суду, він має можливість оскаржити рішення до Одеського апеляційного суду в загальному порядку. У цьому випадку строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://ki.od.court.gov.ua.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Куриленко О. М.