Ухвала

від 16.02.2021 по справі 520/1425/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

16 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 250/1425/19

провадження № 61-1408ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Олійник А. С. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану через адвоката Станіславську Анастасію Вікторівну, на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2021 року ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Станіславська А. В., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду, а отже, питання про відкриття касаційного провадження не може бути вирішене, оскільки у порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України заявником не зазначено підстав, виключних випадків неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Згідно з частиною першою статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Касаційна скарга заявника не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

Постанови Пленуму Верховного Суду України, на які посилається у касаційній скарзі заявник, не є постановами Верховного Суду, в яких викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах. Тому посилання на постанову Пленуму Верховного Суду України не може бути підставою касаційного оскарження судового рішення.

Крім цього, ОСОБА_1 зазначає, що суд апеляційної інстанції неповно з`ясував обставини справи.

Враховуючи вимоги частини другої статті 389 ЦПК України, заявнику необхідно зазначити, які саме обставини не були встановлені у справі.

За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), а також копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду, а отже питання про відкриття касаційного провадження не може бути вирішене, оскільки заявник не виконав вимоги пункту 3 частини четвертої 392 ЦПК України, а саме: до касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду судовий збір підлягає сплаті у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюванної суми.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір (в редакції чинній на час звернення позивача до суду) за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (9 605,00 грн).

Згідно із статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік з 1 січня 2019 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 1 921,00 грн.

У січні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування. Розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на нерухоме майно визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як за вимогу майнового характеру. Суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини третьої статті 175 ЦПК України такий обов`язок покладається на позивача. Із матеріалів касаційної скарги та рішень судів не вбачається ціни позову, яку визначила позивач під час звернення до суду із цим позовом.

До касаційної скарги заявник надав докази на підтвердження сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 6 000,00 грн та просить відстрочити або зменшити судовий збір, оскільки він перебуває у скрутному матеріальному становищі. Він має не великий розмір пенсії, що підтверджується випискою з карткового рахунку, доданою до касаційної скарги.

Зі змісту поданої касаційної скарги та копій судових рішень неможливо встановити ціну позову станом на день його подання та обчислити судовий збір за подання касаційної скарги.

Крім цього, суд не може вирішити питання про відстрочку чи зменшення суми судового збору, з огляду на таке.

Згідно з частиною третьою статті 136 ЦПК України з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону України Про судовий збір враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Згідно із частиною другою статті 8 Закону України Про судовий збір суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Суд не може вирішити клопотання про відстрочення/зменшення сплати судового збору, оскільки заявник не надав належних доказів на підтвердження майнового стану.

Отже, заявнику необхідно надати належні та допустимі докази на підтвердження майнового стану, зокрема зазначити ціну позову, надати докази, які свідчать, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу ОСОБА_1 за попередній календарний рік (2020) або сплатити судовий збір та надати документ про його сплату.

Заявник також просить поновити йому строк на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції від 24 грудня 2020 року, оскільки він отримав копію повного тексту постанови поштовим зв`язком 05 січня 2021 року.

Згідно із частинами першою, другою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Одеський апеляційний суд прийняв постанову 24 грудня 2020 року, повний текст постанови складений 24 грудня 2020 року, тому останній день строку на касаційне оскарження з урахуванням вихідних днів припадав на 25 січня 2021 року, касаційну скаргу подано поштовим зв`язком 25 січня 2021 року, тобто в межах 30-ти денного строку на касаційне оскарження, отже, відсутні підстави вирішувати вказане клопотання.

Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 389, 392, 393, 394 ЦПК України

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану через адвоката Станіславську Анастасію Вікторівну, залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків у строк до 16 березня 2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А. С. Олійник