Ухвала

від 25.02.2019 по справі 299/3190/16-ц

ВИНОГРАДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Виноградівський районний суд Закарпатської області

Справа № 299/3190/16-ц

У Х В А Л А

25.02.2019 м. Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого - судді Трагнюка В.Р., секретар судового засідання Конар В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Виноградові скаргу ОСОБА_1 на рішення державного виконавця Виноградівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_2, боржник - колективне підприємство "Агрошляхбуд",

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною вище скаргою, у якій просить визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Виноградівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_2 від 31.05.2018 року про закінчення виконавчого провадження № 555111905 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Виноградівським районним судом Закарпатської області на підставі рішення від 19.10.2017 року, ухваленого у справі № 299/3190/16-ц, в частині поновлення його на роботі на посаді водія КП "Агрошляхбуд" з 17.08.2016 року, та зобов'язати державного виконавця Виноградівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області відновити відповідне виконавче провадження.

У скарзі стягувач вказує на те, що згадане виконавче провадження було відкрито постановою державного виконавця від 10.11.2017 року. 31.05.2018 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. В якості підстав для закінчення виконавчого провадження наведено наказ № 32, п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" та повне фактичне виконання виконавчого документа. Однак, згідно п. 9 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. За приписом п. 2 ст. 39 даного Закону постанова виноситься в день настання відповідних обставин, або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. 21.11.2017 року державним виконавцем встановлено факт невиконання боржником рішення суду та винесено постанову про накладення штрафу. В подальшому, до 31.05.2018 року, додаткові документи до виконавчої служби не подавалися, повне та фактичне виконання рішення суду не відбулося, допуск його, стягувача, до роботи не встановлено.

Згідно положень ст. 65 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, поновлення на роботі полягає в тому, що працівнику надається та ж робота, яку він виконував до звільнення. Проте, інформація про видання боржником наказу щодо поновлення його, стягувача, на роботі до нього не доводилася, під розписку такий наказ йому не надавався, повідомлення з цього приводу на свою адресу він не отримував, допуск до роботи не відбувся. Державним виконавцем не складено акт, який би підтверджував фактичне поновлення на роботі.

Аналіз ніби-то поданих боржником документів доводить розбіжності між наказом та записаним в трудовій книжці, що не дає можливості встановити факт виконання рішення суду. Так, згідно наказу № 30 від 26.10.2017 року він поновлений на роботі з 17.08.2016 року. У трудовій книжці наявний запис від 26.10.2017 року про те, що запис за № 9 недійсний, поновлений на попередній роботі згідно рішення Виноградівського районного суду від 19.10.2017 року, підстава - наказ № 30 від 26.10.2017 року. В результаті цього має місце повне невиконання рішення суду, оскільки відповідно до трудової книжки з трудового стажу випадає більше одного року. Боржником не скасовано наказ № 48 від 17.08.2016 року про звільнення його, стягувача, з роботи.

Крім того, станом на 26.10.2017 року боржник не володів інформацією про прийняте судове рішення про поновлення на роботі, оскільки копію рішення суду отримав 01.11.2017 року, що підтверджується заявою про перегляд заочного рішення від 02.11.2017 року та іншими документами. Та обставина, що 21.11.2017 року державним виконавцем було винесено постанову про накладення штрафу на боржника свідчить про те, що станом на 21.11.2017 року наказ № 30 від 26.10.2017 року не існував.

Оскаржуване рішення державного виконавця суперечить ст.ст. 39, 65 Закону України "Про виконавче провадження", Кодексу законів про працю України, Інструкції з організації примусового виконання рішень, порушує його, стягувача, права та інтереси, оскільки немає підстав для закінчення виконавчого провадження, постанова не містить відомості про строк і порядок її оскарження. Крім того, державним виконавцем не враховано, що на день прийняття наказу, про який вказано в постанові, на підприємстві не було керівника, оскільки з 31.07.2017 року тривала ліквідаційна процедура і рішення по підприємству приймав виключно ліквідатор. З 14.05.2018 року підприємство змінило найменування та керівника.

Разом із скаргою стягувач подав до суду клопотання про визнання поважною причини пропуску строку для подання скарги на постанову про закінчення виконавчого провадження, в якому просить призначити розгляд скарги. Клопотання мотивовано тим, що йому не було відомо про винесення оскаржуваної постанови, оскільки така йому не надсилалася. Після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, що мало місце 16.07.2018 року, він звернувся із скаргою до начальника Виноградівського районного відділу державної виконавчої служби, яка залишена без задоволення. Одразу до суду не звернувся, тому що надіявся на справедливий розгляд поданої скарги. Відповідь на скаргу отримав 27.07.2018 року. Скаргу подав в десятиденний термін з дня отримання даної відповіді.

Згідно з частиною третьою статті 432 ЦПК України суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.

Судом встановлено, що заочним рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 19.10.2017 року, ухваленим у справі № 299/3190/16-ц за позовом ОСОБА_1 до колективного підприємства "Агрошляхбуд", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління Держпраці у Закарпатській області, про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, позов задоволено, вирішено поновити ОСОБА_1 на роботі водієм у колективному підприємстві "Агрошляхбуд" з 17.08.2016 року, стягнути з колективного підприємства "Агрошляхбуд" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17.08.2016 року по 19.10.2017 року у сумі 51921,29 грн. В частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу допущено негайне виконання рішення суду (т. 1 а.с. 217-223).

19.10.2017 року на підставі даного рішення судом видано два виконавчі листи, які надіслано стягувачу - ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 224).

30.10.2017 року стягувач звернувся до Виноградівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області із заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа про поновлення його на роботі.

10.11.2017 року державним виконавцем Виноградівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_2 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 55111905 з виконання даного виконавчого листа.

Наказом № 30 від 26.10.2017 року "Про поновлення на роботі ОСОБА_1І.", виданим керівником КП "Агрошляхбуд" ОСОБА_3, вирішено на виконання рішення Виноградівського районного суду від 19.10.2017 року поновити ОСОБА_1 на роботі на попередній посаді водієм з 17.08.2016 року.

У трудовій книжці стягувача серії БТ-І № 4999227 зроблено запис № 10 про те, що на підставі наказу № 30 від 26.10.2017 року запис за № 9 (про звільнення з роботи за прогул без поважних причин на підставі наказу № 48 від 17.08.2016 року) недійсний, поновлений на попередній роботі згідно рішення Виноградівського районного суду від 19.10.2017 року.

31.05.2018 року державним виконавцем Виноградівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_2 прийнято постанову про закінчення відповідного виконавчого провадження з тих підстав, що згідно наказу № 30 встановлено повне фактичне виконання виконавчого документа.

Наведені вище обставини стверджуються наступними доказами:

1) копією заяви ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження від 30.10.2017 року (т. 2 а.с. 183);

2) копією виконавчого листа, виданого Виноградівським районним судом Закарпатської області 19.10.2017 року на виконання рішення суду від 19.10.2017 року в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі (т. 2 а.с. 184);

3) копією постанови державного виконавця Виноградівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_2 від 10.11.2017 року про відкриття виконавчого провадження (т. 2 а.с. 185);

4) копією наказу № 30 від 26.10.2017 року "Про поновлення на роботі ОСОБА_1І.", виданого керівником КП "Агрошляхбуд" ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 194);

5) копіями з трудової книжки ОСОБА_1 серії БТ-І № 4999227 (т. 2 а.с. 195);

6) копією постанови державного виконавця Виноградівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_2 від 31.05.2018 року про закінчення виконавчого провадження (т. 2 а.с. 193).

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року № 1404-VIII (з наступними змінами) виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

У ч. 1 ст. 65 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.

Згідно ч. 2 ст. 65 Закону України "Про виконавче провадження" рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Судом встановлено наявність двох обставин, які є необхідними для констатації факту виконання рішення про поновлення стягувача на роботі, а саме: видання боржником наказу про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача. Відтак, підстави для вчинення державним виконавцем виконавчих дій відсутні, тому прийняте рішення про закінчення виконавчого провадження є правомірним.

Статтями 63, 65 Закону України "Про виконавче провадження", які регламентують порядок виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, положеннями Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2832/5, з наступними змінами), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за № 489/20802, не передбачено обов'язок державного виконавця перевіряти факт допуску працівника до роботи та складати про це акт.

Запис до трудової книжки стягувача про поновлення на роботі вчинений з дотриманням положень п. 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58 (з наступними змінами), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за № 110, закріплено, що запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення визнається недійсним. Наприклад, пишеться: "Запис за N таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі".

Отже, запис в трудовій книжці про визнання недійсним запису про звільнення працівника анулює запис про звільнення, тобто, вважається, що звільнення не було, тому аргументи стягувача в частині неправильності оформлення запису про поновлення його на роботі безпідставні.

Покликання стягувача на те, що факти винесення державним виконавцем 21.11.2017 року постанови про накладення штрафу на боржника за невиконання рішення суду та отримання боржником копії рішення суду 01.11.2017 року підтверджують відсутність станом на 21.11.2017 року наказу № 30 від 26.10.2017 року про поновлення його на роботі, є припущеннями. Вказані в скарзі обставини щодо ліквідаційної процедури боржника, зміни керівника не мають значення для встановлення обставин у справі.

Незазначення у резолютивній частині постанови відомостей про строк і порядок оскарження не є достатньою підставою для визнання її неправомірною.

Відповідно до ч. 3 ст. 451 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Виходячи з викладеного вище, враховуючи те, що оскаржуване рішення прийнято відповідно до закону, право стягувача не було порушено, у задоволенні скарги слід відмовити.

Пропущений строк для подання скарги підлягає поновленню з таких мотивів.

Оскаржувану постанову винесено 31.05.2018 року. Стягувач зіслався на те, що про існування даної постанови дізнався 16.07.2018 року. Докази, які б підтверджували вручення стягувачу копії постанови раніше, відсутні.

16.07.2018 року стягувач подав начальнику Виноградівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області скаргу на постанову, шо підтверджує копія відповідної скарги (т. 2 а.с. 189-191).

27.07.2018 року стягувач отримав відповідь на скаргу виконуючого обов'язки начальника Виноградівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_4 від 20.07.2018 року № 12560/13.3-39, що стверджується копією згаданої відповіді, копією з конверта та результатом відстеження пересилання рекомендованого поштового відправлення на веб-сайті Укрпошти (т. 2 а.с. 187, 188).

06.08.2018 року стягувач подав до суду скаргу на постанову про закінчення виконавчого провадження, яку отримано судом 08.08.2018 року (т. 2 а.с. 177, 202).

Відповідно до положень п. а) ч. 1 ст. 449 ЦПК України скаргу на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Згідно ч. 2 ст. 449 ЦПК України пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

У ч. 3 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

З огляду на те, що законами передбачена можливість оскарження рішення державного виконавця в десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи, і до суду, і до посадових осіб органу державної виконавчої служби, стягувач реалізував своє право шляхом подання у встановлений строк скарги на рішення державного виконавця начальнику відділу державної виконавчої служби, в результаті чого пропустив строк подання скарги в суд, суд прийшов до висновку, що строк звернення до суду пропущено стягувачем з поважної причини, тому даний строк підлягає поновленню.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 449, 451 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Поновити ОСОБА_1 строк для подання до Виноградівського районного суду Закарпатської області скарги на рішення державного виконавця Виноградівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_2

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Виноградівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_2 від 31.05.2018 року про закінчення виконавчого провадження відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Виноградівський районний суд Закарпатської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий ОСОБА_5