Постанова

від 21.02.2019 по справі 759/3149/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/3581/2019 Головуючий у 1 інстанції - Сенько М.Ф.

Унікальний номер справи № 759/3149/17 Доповідач - Андрієнко А.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2019 року Київський апеляційний суд в складі:

Судді - доповідача: Андрієнко А.М.

Суддів: Соколової В.В.

ПоліщукН.В.

При секретарі Дроздовій Ж.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю Денді - Фарм Губарєвої АльониАндріївни на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 червня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Денді - Фарм про зміну формулювання причин звільнення і приведення його у відповідність з чинним законодавством про працю,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2017 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до відповідача ТОВ Денді - Фарм про зміну формулювання причин звільнення і приведення його у відповідність з чинним законодавством про працю.

З урахуванням уточнень, позивач просив суд: визнати незаконним формулювання причин звільнення його з посади головного бухгалтера ТОВ Денді - Фарм за сумісництвом, відповідно до наказу ТОВ Денді - Фарм від 26.01.2017 року № 113-к/тр, та змінити підставу звільнення з п. 4 ст. 40 КЗпП України (за прогул) на п.1 ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням).

Позов мотивований тим, що позивача було звільнено з роботи без належних на те законних підстав, з порушеннями чинного законодавства.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 27 червня 2018 року позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Денді - Фарм про зміну формулювання причин звільнення і приведення його у відповідність з чинним законодавством про працю - задоволено частково.

Визнано незаконним звільнення ОСОБА_3 з посади головного бухгалтера за сумісництвом Товариства з обмеженою відповідальністю Денді - Фарм , згідно з наказом генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю Денді - Фарм від 26.01.2017 року №13-к/тр, за ст. 40 ч. 4 КЗпП України.

Змінено формулювання причини звільнення ОСОБА_3 з посади головного бухгалтера за сумісництвом Товариства з обмеженою відповідальністю Денді - Фарм на підставі ст. 38 ч. 1 КЗпП України, з 28 грудня 2016 року, та зобов'язано генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю Денді - Фарм внести відповідні зміни до наказу від 26.01.2017 року №13-к/тр.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Денді - Фарм в дохід держави судовий збір в розмірі 1762 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду, представник ТОВ Денді - Фарм Губарєва А.А. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, мотивуючи тим, що рішення було постановлено з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

На обґрунтування апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції не врахував, що тільки в разі попередження за два тижні працівником роботодавця про розірвання трудового договору можливе звільнення на підставі ст. 38 КзПП України за власним бажанням. Позивач заяви про звільнення роботодавцю взагалі не подавав, а тому підстав для його звільнення за власним бажанням не було.

Представник відповідача в суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Вказаний висновок суду є законним і обґрунтованим, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 232 Кодексу законів про працю України, безпосередньо в районних міських судах розглядаються трудові спори за заявами працівників про поновлення на роботі, незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижче оплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основних свобод, ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997 року, кожний при вирішенні питання про його цивільні права і обов'язки має право на відкритий і справедливий судовий розгляд незалежним і безстороннім судом. Складовою частиною справедливого судочинства є доступ до судової процедури з усіма атрибутами контролю за порушеннями при звільненні з роботи з боку працедавців - власників та керівників господарських товариств, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до ст. 51 Кодексу законів про працю України держава гарантує правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3з січня 2011 року працював в ТОВ Денді - Фарм на посаді головного бухгалтера за сумісництвом.

Наказом генерального директора ТОВ Денді - Фарм від 26.01.2017 року №13-к/тр ОСОБА_3, головного бухгалтера за сумісництвом, з 26.01.2017р. звільнено з роботи за прогул без поважних причин, згідно ст. 40 ч. 4 КЗпП України.

Обґрунтовуючи наказ про звільнення, директор послався на те, що ОСОБА_3 в робочі дні з 19.12.2016 року по 26.01.2017 року був відсутній на роботі без поважних причин (не виконував покладених на нього функціональних обов'язків). Підставою для видачі наказу слугували акти про відсутність на роботі, доповідні, службові записки керівників структурних підрозділів товариства.

Під час розгляду справи місцевим судом, представник позивача вказував, що позивач ОСОБА_3 в листопаді 2016 року звернувся до генерального директора ТОВ Денді - Фарм із заявою про звільнення з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 ч. 1 КЗпП України, проте в прийнятті заяви йому було відмовлено без пояснення причин.

Із матеріалів справи убачається, що ОСОБА_3 з 24.11.2016 року по 16.12.2016 рік перебував на лікуванні, що підтверджується листками непрацездатності.

24.11.2016 року ОСОБА_3 надіслав на адресу ТОВ Денді - Фарм заяву про звільнення з роботи за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України, з 08.12.2016 року. Проте, даний лист було повернуто адресату, за закінченням терміну зберігання, оскільки представники відповідача його не отримали.

13.12.2016 року ОСОБА_3 знову надіслав на адресу ТОВ Денді - Фарм заяву про звільнення з роботи з 15.12.2016 року, посилаючись при цьому на відмову керівництва Товариства в реєстрації заяви про звільнення, та відмову в отриманні заяви від 24.11.2016 року, що була надіслана поштою.

Із матеріалів справи убачається, що відповідачем отримано вказану заяву 14.12.2016 року, проте рішення по суті заяви не прийнято. Натомість відповідач направив позивачу лист з вимогою надання лікарняного листа, разом із попередженням про можливість звільнення з роботи за прогул.( а.с.20)

Відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Законодавець закріпив, що звільнення з роботи за власним бажанням є правом працівника, яке кореспондується з його обов'язком попередити роботодавця про своє звільнення за два тижні.

Посилання представника відповідача на те, що позивачем не подано заяву про звільнення не може бути прийнято судом до уваги. Оскільки із матеріалів справи вбачається, що позивач, отримавши відмову у прийнятті відповідачем заяви на звільнення безпосередньо, в установлений спосіб, а саме шляхом листування, неодноразово повідомляв відповідача про своє бажання звільнитися.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач ухилявся від отримання кореспонденції від позивача, отримавши лист від 14.12.2016 не взяв його до уваги, а тому вважати , що позивач не попередив роботодавця про своє звільнення та вчинив прогул саме без поважних причин, у суду підстав немає.

Доводи апеляційної скарги стосовного того, що у суду не було правових підстав для задоволення позову та зміни формулювання причини звільнення, оскільки відповідач не отримував заяву позивача про звільнення за власним бажанням, не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах справи наявні письмові докази, що спростовують доводи апеляційної скарги.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, є доведеними.

За таких обставин колегія суддів вважає , що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю Денді - Фарм Губарєвої АльониАндріївни залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття , але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 25 лютого 2019 року.

Суддя - доповідач:

Судді: