Ухвала

від 22.04.2019 по справі 759/3149/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

22 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 759/3149/17

провадження № 61-6578ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Денді-Фарм на рішення Святошинського районного суду міста Києва

від 27 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду

від 21 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Денді-Фарм про зміну формулювання причин звільнення і приведення його у відповідність з чинним законодавством про працю,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Денді-Фарм (далі - ТОВ Денді-Фарм ) про зміну формулювання причин звільнення і приведення його у відповідність з чинним законодавством про працю.

Позовна заява мотивована тим, що з січня 2011 року ОСОБА_1 працював у ТОВ Денді-Фарм на посаді головного бухгалтера за сумісництвом.

Наказом генерального директора ТОВ Денді-Фарм від 26 січня 2017 року № 13-к/тр ОСОБА_1, головного бухгалтера за сумісництвом, з 26 січня 2017 року звільнено з роботи за прогул без поважних причин, на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

Посилаючись на те, що позивача було звільнено з роботи без належних на те законних підстав, з порушеннями чинного трудового законодавства, ОСОБА_1, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд визнати незаконним формулювання причин звільнення його з посади головного бухгалтера ТОВ Денді-Фарм за сумісництвом відповідно до наказу

ТОВ Денді-Фарм від 26 січня 2017 року № 113-к/тр та змінити підставу звільнення з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України (за прогул) на частину першу статті 38 КЗпП України (за власним бажанням).

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 27 червня

2018 року (у складі судді Сенька М. Ф.) позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера за сумісництвом ТОВ Денді-Фарм , згідно з наказом генерального директора ТОВ Денді-Фарм від 26 січня 2017 року

№ 13-к/тр, за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

Ухвалено вважати ОСОБА_1 звільненим з посади головного бухгалтера за сумісництвом ТОВ Денді-Фарм на підставі частини першої статті 38 КЗпП України з 15 грудня 2016 року та зобов'язати генерального директора ТОВ Денді-Фарм внести відповідні зміни до наказу від 26 січня 2017 року

№ 13-к/тр.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року

(у складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Поліщук Н. В., Соколової В. В.) рішення Святошинського районного суду міста Києва від 27 червня

2018 року залишено без змін.

26 березня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ТОВ Денді-Фарм на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 27 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду

від 21 лютого 2019 року, в якій заявник просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права .

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин.

У порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування;

3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Відповідно до частини другої пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).

Предметом позову у цій даній справі є зміна формулювання причин звільнення і приведення його у відповідність з чинним законодавством про працю.

Апеляційним судом вказану справу не визнано малозначною, однак малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Вказівка в резолютивній частині постанови Київського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року про можливість її оскарження до Верховного Суду, не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржувані судові рішенні ухвалені у малозначній справі.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином

(справа Зубак проти Хорватії від 05 квітня 2018 року).

Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до вищенаведених приписів ЦПК України

Разом з тим, Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України

суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Леваж Престасьон Сервіс проти Франції від 23 жовтня 1996 року; Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Денді-Фарм на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 27 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Денді-Фарм про зміну формулювання причин звільнення і приведення його у відповідність з чинним законодавством про працю відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя І. М. Фаловська