Постанова

від 22.02.2019 по справі 910/5381/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2019 р. Справа№ 910/5381/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Дикунської С.Я.

при секретарі судового засідання Костяк В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу б/н від 13.08.2018 Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс Грант" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2018

у справі №910/5381/18 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс Грант"

до відповідача Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

про розірвання договору поруки

за участю представників учасників справи:

від позивача - Рогачова А.К., ордер серія КВ №263932 від 30.01.2018

від відповідача - Герасименко М.В., довіреність № 3 від 03.01.2019

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лекс Грант" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про розірвання з 17.11.2016 договору поруки №4Л14399И/П від 08.11.2016р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем в порушення умов договору поруки № 4Л14399И/П від 08.11.2016 не передано позивачу документи, що підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами, заборгованість по яким була погашена ним, як поручителем, чим порушено умови правочину. Наведені обставини на переконання позивача є підставою для розірвання спірного договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.07.2018 (повний текст складено 24.07.2018) у справі №910/5381/18 відмовлено у задоволенні позову.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд з посиланням на приписи ст. ст. 11, 509, 553, 556, 611, 626-628, 651 ЦК України, ст. ст. 188, 193 ГК України дійшов висновку про відсутність підстав для розірвання спірного правочину, оскільки позивачем належними і допустимими доказами не доведено факту істотного порушення відповідачем умов договору поруки, внаслідок чого позивачу завдано шкоди.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лекс Грант", 13.08.2018 подав апеляційну скаргу б/н від 13.08.2018, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято при неповному з'ясуванні усіх обставин, які мають суттєве значення для справи з порушенням норм матеріального і процесуального права. Так, позивач зазначає, що ненадання відповідачем поручителю після виконання ним своїх зобов'язань копій кредитного договору та інших документів є істотним порушенням спірного договору, внаслідок чого апелянт був позбавлений можливості вимагати від боржника повернення коштів, сплачених за договором поруки. За доводами апелянта, місцевим господарським судом в порушення норм процесуального права не надано належної оцінки поданим позивачем доказам про перерахування відповідачу коштів в рахунок погашення кредитних зобов'язань боржника та обставинам ненадання банком належним чином завірених копій кредитних договорів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2018 (колегією суддів у складі: головуючого судді: Кропивної Л.В., суддів: Сітайло Л.Г., Смірнової Л.Г.) відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 27.09.2018.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2018 було оголошено перерву до 01.11.2018.

Указом Президента України Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах №454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Київський апеляційний господарський суд та утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.

У зв'язку з розпочатою процедурою ліквідації та припиненням здійснення правосуддя Київським апеляційним господарським судом матеріали справи №910/5381/18 згідно акту прийняття-передачі судової справи від 02.10.2018 було передано до новоутвореного Північного апеляційного господарського суду.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2018 справу та апеляційну скаргу б/н від 13.08.2018 було передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Агрикова О.В., суддів Хрипун О.О., Чорногуз М.Г.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Агрикової О.В. з 20.11.2018 року на лікарняному, справу №910/5381/18 було передано на повторний автоматизований розподіл.

Згідно Витягу з повторного протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2018 справу та апеляційну скаргу б/н від 13.08.2018 було передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Жук Г.А., суддів Мальченко А.О., Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 справу №910/5381/18 прийнято визначеним складом суду, відкрито апеляційне провадження Північним апеляційним господарським судом за апеляційною скаргою б/н від 13.08.2018 Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс Грант" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2018, розгляд справи призначено на 22.02.2019, встановлено учасникам справи строк для подання відзивів, заяв, клопотань, пояснень, з доказами направлення їх іншим учасникам провадження, протягом п'яти днів з дня отримання даної ухвали, але не пізніше 19.02.2019.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ч.1 ст. 263 ГПК України, та не подав суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Представник позивача в судовому засіданні 22.02.2019 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2018 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.02.2019 заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2018 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

08.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Лекс Грант (позивач у справі, поручитель за договором) та Публічним акціонерним товариства Комерційний банк Приватбанк (відповідач у справі, кредитор за договором) укладено договір поруки № 4Л14399И/П (далі - договір поруки).

Відповідно до п. 1 договору поруки його предметом є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Лазурний Берег (код за ЄДРПОУ 34545640) (далі - боржник) своїх зобов'язань за:

- кредитним договором від 24.12.2014 № 4Л14399И (далі - кредитний договір 1), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору-1;

- кредитним договором від 24.12.2014 № 4Л14400И (далі - кредитний договір 2), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору-2.

Відповідно до п. 2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

В пункті 3 договору поруки зазначено, що поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений.

Згідно п. 4 договору поруки у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

Відповідно до п. 5 договору поруки у випадку невиконання боржником п. 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання.

За змістом п. 6 договору поруки поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору.

Згідно із п. 8 договору поруки, до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Пунктом 10 договору поруки сторонами узгоджено, що кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

У відповідності до п. 11 договору поруки цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов'язань за цим договором.

За змістом п. 17 договору поруки цей договір укладено/підписано із використанням електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" в порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України "Про електронний цифровий підпис", а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 01.04.2016, укладеної сторонами.

ТОВ "Лекс Грант" на виконання умов договору поруки перераховано відповідачу 300 292 895,19 грн згідно платіжного доручення № 76 від 09.11.2016 з призначенням платежу: "виконання зобов'язань по кредитному договору №4Л14399И від 24.12.2014 згідно договору поруки №4Л14399И/П від 08.11.2016" (а.с. 38) та 287 484 211,11 грн згідно платіжного доручення № 77 від 09.11.2016 з призначенням платежу: "виконання зобов'язань по кредитному договору №4Л14400И від 24.12.2014 згідно договору поруки №4Л14400И/П від 08.11.2016" (а.с. 39).

Предметом розгляду у даній справі є вимога ТОВ Лекс Грант про розірвання договору поруки з підстав істотного порушення відповідачем його умов, оскільки ПАТ КБ Приватбанк після сплати позивачем, як поручителем, кредитної заборгованості не було надано документів, які підтверджують кредитні зобов'язання згідно п. 10 договору поруки.

Цивільні зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів. Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Положеннями ст.628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши зміст договору № 4Л14399И/П від 08.11.2016, який укладений між ТОВ Лекс Грант та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", колегія суддів встановила, що даний договір за своєю правовою природою є договором поруки, правове регулювання якого здійснюється Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1 статті 543 ЦК України визначено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

У відповідності до ч. 1 ст. 555 ЦК України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора.

Судовою колегією встановлено, що матеріали справи не містять доказів звернення банку до поручителя з вимогою виконати зобов'язання боржника за кредитними договорами із зазначенням сум заборгованості. У договорі поруки відсутня вказівка на суму конкретних зобов'язань боржника, за виконання яких поручився позивач.

Будь-яких обґрунтованих пояснень щодо підстав перерахування відповідачу в рахунок виконання боржником зобов'язань перед відповідачем за кредитними договорами грошових коштів саме в сумі 300 292 895,19 грн (по кредитному договору №4Л14399И від 24.12.2014) та 287 484 211,11 грн (по кредитному договору №4Л14400И від 24.12.2014) стороною не надано та не міститься в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 556 ЦК України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Правовий аналіз положень вищенаведеної статті дає підстави для висновку, що наслідки, передбачені в цій нормі, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов'язання. Цей висновок узгоджується з положенням пункту 3 частини 1 статті 512 ЦК України, який передбачає подібний спосіб заміни кредитора у зобов'язанні внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Часткове виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором не призводить до переходу до нього прав кредитора за цим договором (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі №6-466цс15 та від 07.10.2015 у справі №6-932цс15).

Під час вирішення спору, апеляційним господарським судом встановлено недоведення факту повного виконання позивачем зобов'язань боржника з повернення кредитів і сплати відсотків за користування ними, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження обсягу таких зобов'язань і строків їх виконання, тобто того, що заборгованість боржника перед банком становила саме сплачені поручителем суми та, відповідно, була ним погашена у повному обсязі.

Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів урегульовано Главою 53 ЦК України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів визначено Главою 20 ГК України.

Згідно зі ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

У відповідності до ст. 651 ЦК України, згідно якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

При цьому, колегія суддів зауважує, що істотним порушенням стороною договору є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 зі справи № 6-75цс13, з чим погодився і Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 11.10.2018 зі справи № 910/21208/17.

Обґрунтовуючи істотність порушення відповідачем спірного договору, позивач зазначав, що не отримавши необхідні документи для стягнення грошових боргів з підприємства-боржника за договором поруки, не маючи можливості використовувати правочин, який забезпечував виконання зобов'язань з боку підприємства-боржника, він втратив зацікавленість у подальшому виконанні цього договору поруки, а також зазнав значних збитків у зв'язку з тим, що задля реалізації договору поруки було вимушено залучити кредитні кошти.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 ГПК України.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Отже, за загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами тягаря доказування визначається предметом спору.

Згідно із ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Колегія суддів, на підставі правової оцінки умов спірного договору поруки та обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дійшла висновку, що ТОВ Лекс Грант не було доведено того, що саме невиконання відповідачем зобов'язань із передачі копій документів на підтвердження обов'язків боржника за кредитними договорами свідчить про істотність порушення відповідачем умов договору у розумінні положень частини 2 статті 651 ЦК України , а також значною мірою позбавило його того, на що він розраховував під час укладення спірного договору поруки. Крім того, позивачем не доведено належними, достатніми та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України наявність збитків (шкоди) та причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями відповідача та збитками (шкодою).

Доводи апелянта щодо спричинення йому збитків у зв'язку з тим, що для реалізації договору поруки позивач вимушений був залучати кредитні кошти та сплачувати проценти, відхиляються судовою колегією, оскільки укладаючи договір поруки, не маючи власних грошових коштів, позивач повинен був усвідомлювати всі негативні наслідки, які можуть виникнути при невиконанні кредитних зобов'язань боржником.

Крім того, беручи до уваги правову природу поруки як способу забезпечення виконання зобов'язання, положення ст. ст. 553, 554 ЦК України та враховуючи, що боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники лише у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором та відсутність доведення позивачем обставин звернення відповідача до нього як до поручителя з вимогою щодо виконання основного зобов'язання, Північний апеляційний господарський суд констатує, що обставини залучення позивачем кредитних коштів для сплати їх відповідачеві за власною ініціативою залежали лише від волевиявлення позивача. Відтак доводи апеляційної скарги в цій частині не приймаються до уваги.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що вимога позивача про розірвання договору з конкретної дати (17.11.2016), яка минула до звернення з даним позовом, не відповідає положенням частини 5 статті 188 ГК України , згідно з якою договір вважається розірваним з дня набрання чинності рішенням суду.

Таким чином, враховуючи наведені положення законодавства і встановлені у даній справі обставини, а також з огляду на те, що позивач належними доказами не довів наявності підстав для задоволення позовних вимог про розірвання договору поруки із заявлених ним мотивів, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову у даній справі.

Інші аргументи позивача, викладені в апеляційній скарзі, щодо порушення і неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення не знайшли свого підтвердження і не спростовують обставин, на які послався суд як на підставу для відмови в позові.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2018 у справі № 910/5381/18 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (позивача у даній справі).

Керуючись ст. ст. 129, 253-254, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс Грант" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2018 у справі №910/5381/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2018 у справі №910/5381/18 залишити без змін.

3. Справу №910/5381/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.О. Мальченко

С.Я. Дикунська

Повний текст постанови складено 25.02.2019