Постанова

від 18.02.2019 по справі 927/5/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2019 р. Справа№ 927/5/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця ПАТ Українська залізниця

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.02.2018

у справі № 927/5/18 (суддя Демидова М.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця ПАТ Українська залізниця

до Державного підприємства Холминське лісове господарство

про стягнення 262 066,68 грн

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Українська залізниця (надалі - ПАТ Укрзалізниця ) в особі Регіональної філії Одеська залізниця ПАТ Укрзалізниця звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Державного підприємства Холминське лісове господарство (надалі - ДП Холминське лісове господарство ) про стягнення 262 066,68 грн, з яких 175 418,52 грн плати за користування вагонами, 86 208,96 грн збору за зберігання вантажу у вагонах та 439,20 грн збору за телеграфне повідомлення, посилаючись на понесення позивачем додаткових витрат, пов'язаних з перевезенням та затримкою вантажу з вини відповідача.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 27.02.2018 у справі №927/5/18 у позові відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що ДП Холминське лісове господарство (відправник) на виконання вимог контракту №4/15-HL від 13.01.2015 здійснило завантаження лісопродукції в залізничний вагон №67867176, наданий на замовлення фірми SC Prolisok S.R.L. (одержувач) перевізником ТОВ Каргологістік , який в подальшому було затримано за вказівкою органів досудового розслідування, тобто не з вини відправника, у зв'язку з чим відсутні підстави для стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з його затримкою.

12.03.2018 Господарський суд Чернігівської області ухвалив додаткове рішення у справі № 927/5/18, яким стягнуто з ПАТ Укрзалізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця ПАТ Укрзалізниця на користь ДП Холминське лісове господарство 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Чернігівської області від 27.02.2018 у справі №927/5/18, ПАТ Укрзалізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця ПАТ Укрзалізниця звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

В обґрунтування скарги апелянт наголошував на тому, що зобов'язання відповідача з внесення плати за користування вагонами і контейнерами стягується з вантажовласника у разі затримки вагонів під час перевезення у всіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці та не є заходом відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини; зобов'язання відповідача з внесення плати за зберігання вантажу виникло у зв'язку з наявністю факту затримки вагонів та за відсутності вини залізниці у їх затримці; зобов'язання відповідача з внесення телеграфного збору виникло у зв'язку з передачею інформації телеграфом про затримку вагонів під час перевезення та не залежить від наявності вини відповідача у затримці вагонів.

На переконання апелянта, висновок суду про наявність вини як обов'язкової умови виникнення у відповідача зобов'язань перед позивачем свідчить про неправильне застосування судом п. 1.10 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 та незастосування судом спеціальних правових норм, а саме, ст.ст. 119, 120 Статуту залізниць України, п. 5 Правил зберігання вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 24.11.2000 №644, п. 13 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, а також ст.ст. 28, 32 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС).

Крім того, апелянт посилається на те, що в порушення норм процесуального права судом було безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів; не надано оцінки ухвалам Приморського районного суду м. Одеси від 05.01.2017 та від 06.01.2017 у справі №522/312/17-к, якими надано дозвіл на проведення обшуку вагонів та накладено арешт на майно.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.02.2018 у справі №927/5/18, скаржник також вказує на порушення судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні додаткового рішення від 12.03.2018 у даній справі щодо стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ Укрзалізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця ПАТ Укрзалізниця на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.02.2018 у справі № 927/5/18 та призначено до розгляду на 02.11.2018.

Відповідач скористався правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, включаючи витрати на професійну правничу допомогу, покласти на апелянта.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, відповідач вказував на те, що поставка товару згідно контракту №4/15-HL від 13.01.2015, укладеного між відповідачем та фірмою-нерезидентом SC Prolisok S.R.L., здійснювалась на умовах FCA - Корюківка (Інкотремс 2000), відповідно до яких продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці (Корюківка), тобто в даному випадку після здійснення завантаження вагону (поставки товару на умовах FCA - Корюківка) 29.12.2016 всі витрати, крім митних, несе покупець товару, як його власник; підставою затримки вагону з деревиною стало клопотання слідчого, задоволене ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 05.11.2017 у справі №522/312/17-к, а тому, починаючи з 05.11.2017, до вказаного товару застосовуються норми і процедури, встановлені кримінально-процесуальним законодавством України щодо речових доказів; апелянтом не надано жодних доказів того, що відповідач виступав платником по спірному відправленню, здійснював передплату, замовляв вагон, тощо; безпідставними є будь-які нарахування за період з 01.06.2017 по 21.06.2017, оскільки затримка за вказаний період виникла виключно по вині апелянта, всі необхідні документи для розвантаження вагонів позивач отримав 01.06.2017; розмір витрат на професійну правничу допомогу належним чином доведений відповідачем суду першої інстанції.

У зв'язку з розпочатою процедурою ліквідації та припиненням здійснення правосуддя Київським апеляційним господарським судом матеріали справи було передано до новоутвореного Північного апеляційного господарського суду.

Згідно з Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2018 апеляційну скаргу ПАТ Укрзалізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця ПАТ Укрзалізниця передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Жук Г.А., Дикунської С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2018 апеляційну скаргу ПАТ Укрзалізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця ПАТ Укрзалізниця на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.02.2018 у справі № 927/5/18 прийнято до провадження вищевказаним складом суду та призначено до розгляду на 14.01.2019.

14.01.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли пояснення у справі, в яких останній наголошував на тому, що при зверненні з позовом до суду позивач обґрунтовував свої вимоги наявністю вини відповідача у затримці вагона, а також наявністю митних процедур та митного оформлення, водночас, не надавши жодних доказів на підтвердження таких обставин; апелянтом не спростовано висновків суду та тих обставин, що платником по вказаному відправленню є ТОВ Каргологістик , в якого відповідач не замовляв по даному відправленню залізничні вагони, а також не брав жодних зобов'язань з оплати такого перевезення; судом правильно застосовано положення Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644; наголошуючи на невірній оцінці судом ухвал слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси у справі №522/312/17-к, апелянт не надає вироку у кримінальній справі чи інших доказів, які б встановлювали факти, що мають преюдиційне значення для суду.

14.01.2019 та 23.01.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача також надійшли додаткові пояснення у справі, в яких останній зазначав, що у наданому до позовної заяви розрахунку суми позову помилково не відображена першочерговість відповідних математичних дій у вигляді розставлених дужок; найменування позивача змінено з ПАТ Укрзалізниця на Акціонерне товариство Українська залізниця ; відповідач помилково вважає, що за приписами Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) обов'язок зі сплати провізних платежів та неустойок у відправника відсутній; відправник не перестає бути боржником у зобов'язанні з оплати провізних платежів, а лише покладає виконання такого обов'язку на іншу особу; покладення боржником, яким у даному випадку є відправник (відповідач) виконання свого обов'язку на третю особу, яким у даному випадку є платник (ТОВ Каргологістик ) і внесення відправником відповідних даних до накладної не свідчить про домовленість між учасниками перевезення про зміну загального обов'язку зі сплати провізних платежів, передбаченого п. 1 ст. 31 УМВС; затримка вагонів на підставі ухвал слідчого судді про обшук і арешт вагонів та вантажу не є підставою, яка звільняє відправника від внесення платежів за період простою вагонів.

24.01.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких останній наголошував на тому, що передплата є обов'язковою умовою надання послуг перевезень вантажів залізницею як згідно договору, так і відповідно до Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644; апелянтом не спростовано того факту, що відповідач не є платником за спірним відправленням та не брав на себе зобов'язань по його оплаті.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2019 та від 24.01.2019, в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України, у розгляді справи №927/5/18 оголошувались перерви на 24.01.2019 та 18.02.2019 відповідно.

У судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача вимоги апеляційної скарги не визнав, доводи, на яких вона ґрунтується вважає безпідставними, а судове рішення законним, у зв'язку з чим просив залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу - без задоволення та покласти судові витрати на позивача.

18.02.2019 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 13.01.2015 між ДП Холминське лісове господарство (у тексті контракту - продавець) та фірмою-нерезидентом SC Prolisok S.R.L. (у тексті контракту - покупець) було укладено контракт №4/15-HL, відповідно до п. 1.1. якого (з урахуванням доповнення №6 від 15.12.2016) продавець продає та відвантажує, а покупець купує і приймає вцілому дрова паливні у вигляді колоди хвойних порід (сосна, ялинка) на умовах FCA - Корюківка у відповідності до Інкотермс 2000 (а.с. 42-51, т. 1).

На виконання вимог вищевказаного контракту ДП Холминське лісове господарство здійснило завантаження лісопродукції в залізничний вагон №67867176, наданий на замовлення фірми SC Prolisok S.R.L. перевізником ТОВ Каргологістік , оформило митну декларацію ЕК 10 АА 102070002/2016/232146 від 28.12.2016 (а.с. 52, т. 1), накладну ЦИМ/СМГС №454017 від 29.12.2016, за якою відправник - ДП Холминське лісове господарство , а одержувач - SC Prolisok S.R.L., Сучавська область, смт. Шкея, вул. Гуморулуй, 39, Румунія (а.с. 13, т. 1) та рахунок-фактуру №298 від 27.12.2016 (а.с. 55, т. 1).

Згідно з Інформацією з перевізного документа №454017, виданою станцією Корюківка , платником по вказаному відправленню є ТОВ Каргологістик (а.с.93, т. 1).

В ході замитнення на підставі п. 2 ст. 338 Митного Кодексу України працівниками Чернігівської митниці ДФС проведено митний огляд завантаженого вагону №67867176, про що складено Акт огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 28.12.2016 (а.с 53, т. 1).

Відповідно до експертного висновку Чернігівської регіональної торгово-промислової палати Торгово-промислової палати України ЧК-6659 від 28.12.2016 в технічно справні вагони, а саме вагон №67867176, фактично завантажена деревина паливна (дрова) хвойних порід сосна діаметром 7-45 см, довжиною 3 м, об'ємом 57,150 куб.м.; у відповідності з Українською класифікацією товарів зовнішньо-економічної діяльності деревина паливна хвойних порід (сосна) діаметром 7-45 см., довжиною 3 м. класифікується у товарній підкатегорії 4401 10 00 00. За якісними показниками лісоматеріали відповідають дровам паливним за ГОСТ 3243-88 Дрова. Технические условия , які використовуються в якості палива та не можна використовувати в якості технологічної сировини (а.с. 54, т. 1).

За клопотанням слідчого СУ ГУНП в Одеській області Борисова В.І. у межах кримінального провадження №42016230000000238 від 15.09.2016 за ознаками кримінальних порушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 Кримінального Кодексу України (за фактом виготовлення та видачі сертифікатів про проходження лісоматеріалів та виготовлення з них пиломатеріалів та підробних товарно-транспортних накладних з метою здійснення експортних операцій з реалізації половника сосни, що спричиняє значні збитки державі) слідчим суддею Приморського районного суду м. Одеси було винесено ухвалу у справі №522/312/17-к (1-кс/522/350/17) від 05.01.2017, якою надано дозвіл на проведення обшуку, зокрема, залізничного вагону №67867176 на залізничній станції Роздільна-Сортувальна Регіональної філії Одеська залізниця ПАТ Укрзалізниця з метою виявлення та вилучення ділової деревини (кругляк) хвойних порід, експорт якої з 01.01.2017 заборонений (а.с. 14, т. 1).

На підставі вищезазначеної ухвали слідчого судді працівниками станції Роздільна-Сортувальна було складено акт загальної форми № 2/П від 06.01.2017 про тимчасове затримання вагонів, зокрема, вагону №67867176 для проведення переогляду та вирішення питання щодо подальшого слідування (а.с. 15, т. 1).

06.01.2017 станцією Роздільна-Сортувальна було направлено на адресу станції відправлення Корюківка телеграму №138 про факт затримки вагонів, а 02.03.2017 - телеграму №84 про вжиття заходів станцією відправлення для врегулювання питання між відправником та контролюючими органами щодо відправлення затриманих вагонів (а.с. 17, т. 1).

01.06.2017 на адресу Регіональної філії Одеська залізниця ПАТ Укрзалізниця надійшов лист від слідчого управління ГУ Національної поліції в Одеській області вих. №4/7575 від 31.05.2017, яким повідомлено, що в ході досудового розслідування за кримінальними провадженнями №42016230000000238 та №1201716000000023 з метою встановлення осіб, причетних до скоєння правопорушення, накладено арешт на 89 вагонів, в тому числі на вагон №67867176, та просило з метою недопущення вивозу за межі України вагонів направити їх на станцію Одеса-Застава-1 Одеської залізниці одержувачу ТОВ Віматекс (а.с. 18, т. 1).

У свою чергу ТОВ Віматекс у своєму листі вих. №54-17 від 31.05.2017 підтвердило готовність прийняття зазначених вагонів на свою адресу та гарантувало оплату залізничного тарифу (а.с. 19, т. 1).

Наказом №314 начальника Дирекції залізничних перевезень від 21.06.2017 вагон №67867176 було переадресовано на станцію Одеса-Застава-1 Одеської залізниці під вивантаження одержувачу ТОВ Віматекс (а.с 20, т. 1).

21.06.2017 станцією Роздільна-Сортувальна Одеської залізниці було складено акт загальної форми № 35 (а.с. 16, т. 1), яким засвідчено час затримки вагонів на станції Роздільна-1 - 166 діб (4001 годин) та нараховано платежі за затримку вагонів: плата за користування затриманих вагонів - 146 182,10 грн (без ПДВ); збір за зберігання вантажу у вагонах - 71 840,80 грн (без ПДВ); телеграфний збір (3 шт.) - 1 432,00 грн (без ПДВ).

З огляду на вищезазначені обставини, станцією Корюківка було направлено на адресу відповідача лист №42 від 20.09.2017 (а.с. 21, т. 1) з проханням повідомити щодо гарантії оплати витрат, нарахованих за затримку вагону №67867176, який був отриманий ДП Холминське лісове господарство 21.09.2017, однак, залишений останнім без відповіді.

У зв'язку з відмовою відповідача від виконання у добровільному порядку свого обов'язку здійснити оплату за користування вагонами, зберігання вантажу у вагонах, телеграфічне повідомлення, внаслідок затримки вагону №67867176, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, а доводи скаржника вважає обґрунтованими, з огляду на наступне.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із наданням послуг з перевезення вантажу залізницями здійснюється Господарським кодексом України (далі - ГК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 Про затвердження Статуту залізниць України , Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 №317 Про затвердження Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги , іншими нормативно-правовими актами.

За змістом ч. 1 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань (ч. 5 ст. 307 ГК України).

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами у справі було укладено договір перевезення вантажу шляхом оформлення накладної ЦИМ/СМГС №454017 від 29.12.2016, за якою відправником є ДП Холминське лісове господарство , а одержувачем - SC Prolisok S.R.L., Сучавська область, смт. Шкея, вул. Гуморулуй, 39, Румунія.

Відповідно до вказаного договору відповідач відправив зі станції Корюківка ПАТ Укрзалізниця вагон №67867176 на станцію Галац Ларга Румунської залізниці для вантажоодержувача SC Prolisok S.R.L.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що оскільки перевезення вантажу залізничним вагоном, за затримку якого позивач нарахував відповідачеві відповідні платежі, є міжнародним залізничним перевезеннями, на правовідносини сторін поширюється дія положень Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) з урахуванням змін і доповнень, які набрали чинності для України 01.07.2015 (надалі - УМВС).

За змістом § 6 статті 28 та § 1 статті 32 УМВС, якщо перешкода до перевезення вантажу чи його видачі виникла з причин, незалежних від перевізника, перевізнику повинні бути сплачені додаткові провізні платежі і витрати, понесені ним у зв'язку з перешкодами, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством. Перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, не передбачені застосованими тарифами і викликані причинами, які не залежать від перевізника.

Згідно з § 5 статті 31 УМВС провізні платежі і неустойки сплачуються перевізнику в порядку, передбаченому національним законодавством держави, в якому здійснюється оплата.

Статтею 119 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, передбачено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.

Вантажовласники, порти відшкодовують залізницям плату за користування вагонами інших держав від часу прийому цих вагонів від залізниці до повернення їх після виконання вантажних операцій у порядку, визначеному Укрзалізницею відповідно до міжнародних договорів України з цих питань.

Якщо подання вантажовідправнику на його замовлення порожніх спеціальних вагонів затримується з вини вантажовідправника, з нього стягується плата за весь час затримки вагонів на станції навантаження.

Якщо вантажовідправник заявить про відмову від цих вагонів, плата нараховується до моменту одержання відмови.

У разі відмови від раніше замовлених спеціальних вагонів, з вантажовідправника стягується плата за пробіг цих вагонів від станції, з якої вони були відправлені, до станції навантаження, але не більш як за 300 кілометрів. Зазначена плата не стягується, якщо ці вагони були використані на станції навантаження іншим вантажовідправником протягом доби з моменту їх прибуття.

Порядок розрахунків та перелік операцій з вагонами (контейнерами), за час виконання яких не стягується плата, встановлюється Правилами.

У розрахунках затримка до 30 хвилин не враховується, затримка 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Пунктом 129 Статуту залізниць України визначено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідно до п. 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). Термін безоплатного зберігання обчислюється: якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами: залізниці - з 24-ої години дати вивантаження вантажів; одержувача - з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження; при переадресуванні - після двох годин з моменту повідомлення про прибуття вантажу; при затримці - з моменту затримки.

Згідно з п.п. 12, 13 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999, загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів. Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що оскільки затримка вагонів відбулася у зв'язку із проведенням митного огляду вантажу, до спірних правовідносин слід застосувати положення Митного кодексу України, за змістом частини 1 статті 4 якого митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. При цьому митні формальності - це сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 318 Митного кодексу України визначено, що митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 336 Митного кодексу України митний огляд (огляд та переогляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення) є формою митного контролю, який здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів.

Згідно зі ст. 218 Митного кодексу України строки здійснення митних формальностей щодо залізничного рухомого складу визначаються керівником органу доходів і зборів за погодженням з іншими контролюючими органами та адміністрацією залізниці, а в пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України - крім того, з керівником відповідного органу охорони державного кордону України.

Розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

Виходячи із системного аналізу змісту положень статей 28, 31, 32 УМВС, статей 218, 338 Митного кодексу України, статей 119, 121 Статуту залізниць України, вартість проведених залізницею розвантажувальних, навантажувальних та перевантажувальних робіт, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, має в будь-якому випадку оплачуватися вантажовласниками (вантажовідправниками) або уповноваженими ними особами незалежно від того, чи виявлено митницею факт незаконного переміщення товару під час здійснення митного контролю.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 911/4079/16, від 03.04.2018 у справі № 911/4080/16, від 16.08.2018 у справі № 914/1791/17, від 03.12.2018 у справі №911/3716/17.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення з ДП Холминське лісове господарство витрат, пов'язаних із затримкою вищевказаного вагону, посилаючись на те, що вказане затримання було здійснено не з вини відправника.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відшкодування додаткових витрат здійснюється в порядку, встановленому статтею 31 УМВС (§ 2 статті 32 УМВС).

За змістом § 1 та 2 статті 31 УМВС, якщо договором перевезення не передбачено іншого, оплата провізних платежів є обов'язком: 1) відправника - перевізникам, які беруть участь у перевезенні, за винятком перевізника, який видає вантаж, за здійсненим ними перевезенням; 2) вантажоодержувачем - перевізнику, який видає вантаж за здійсненим ним перевезенням. Стосовно неустойки діє такий самий порядок. Якщо відправник або одержувач вантажу виконання своїх зобов'язань (оплату провізних платежів) покладає на третю особу, то ця особа повинна бути зазначена відправником у накладній як платник і повинна мати договір із відповідним перевізником.

Як було зазначено вище, затриманий вагон №67867176 було відправлено за накладною ЦИМ/СМГС №454017 від 29.12.2016, за якою відправником є ДП Холминське лісове господарство , а одержувачем - SC Prolisok S.R.L., Сучавська область, смт. Шкея, вул. Гуморулуй, 39, Румунія.

При цьому, зі змісту вказаної накладної вбачається, що перевізником вантажу є саме підприємство залізниці України. Доказів того, що перевезення вантажу здійснювало ТОВ Каргологістик , суду не надано.

Таким чином, оскільки перевізником є підприємство залізниці України, а відправником - ДП Холминське лісове господарство , помилковими є доводи відповідача про те, що нараховані позивачем платежі зобов'язані виплатити ТОВ Каргологістик , код якого (9222875) зазначений у графі 111 накладної - платник по УЗ, а також SC Prolisok S.R.L., як власник вантажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.12.2018 у справі №911/3716/17.

Крім того, посилання відповідача на те, що передача товару згідно умов контракту №4/15-HL від 13.01.2015 здійснювалась на умовах FCA - Корюківка (Інкотремс 2000), а тому після здійснення завантаження вагону 29.12.2016 всі витрати, крім митних, несе покупець товару, як його власник, колегія суддів відхиляє, оскільки умови вказаного контракту, укладеного між ДП Холминське лісове господарство , як продавцем, та фірмою-нерезидентом SC Prolisok S.R.L., як покупцем, не можуть бути застосовані до договору перевезення, оформленого накладною ЦИМ/СМГС №454017 від 29.12.2016, з огляду на те, що такий контракт було укладено без участі залізниці, а його умови є обов'язковими лише для сторін контракту та не можуть породжувати, змінювати, припиняти для позивача будь-які права та обов'язки.

Доводи відповідача про те, що матеріали справи не містять жодного документального підтвердження вини відповідача, а навпаки свідчать про те, що затримка вагонів спричинена проведенням обшуку слідчим СУ ГУНП в Одеській області, дозвіл на який наданий ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 05.01.2017 та подальшим накладенням арешту, у зв'язку з чим, на його думку, відсутні правові підстави для нарахування та стягнення з ДП Холминське лісове господарство плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, колегією суддів відхиляються, з огляду на наступне.

Пунктом 16 Правил встановлено вичерпний перелік підстав звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами, а саме:

а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;

б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником;

в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі Примітки Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).

Колегія суддів зазначає, що у вищезазначених нормах відсутні підстави, на які посилається відповідач у своїх запереченнях проти задоволення позовних вимог.

При цьому, відповідно до п. 13 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999, плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці. Вказана норма є спеціальною по застосуванню до спірних відносин.

Колегія суддів також звертає увагу, що відповідно до Закону України Про внесення змін до Закону України Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів щодо тимчасової заборони експорту лісоматеріалів у необробленому вигляді від 09.04.2015 тимчасово, строком на 10 років, забороняється вивезення за межі митної території України в митному режимі експорту лісоматеріалів необроблених: деревних порід сосни - з 1 січня 2017 року, про що мало бути відомо відповідачеві.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України Про залізничний транспорт обставини, які можуть бути підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.

Як було встановлено колегією суддів, працівниками станції Роздільна Сортувальна було складено акт загальної форми №2/П від 06.01.2017 про початок затримки вагону №67867176 та акт загальної форми № 35 від 21.06.2017 про закінчення затримки даного вагону. Загальний час затримки вагону №67867176 склав 4001 годину (166 діб).

Виходячи з пункту 8 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999 року N 113, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми (форми ГУ-23 - Додаток №6 до Правил користування) який підписується представниками станції і вантажовласника (до яких у тому числі належать вантажовідправники та вантажоодержувачі). В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

При цьому, наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334 затверджені Правила складання актів, відповідно до пункту 1 яких при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти (додаток 1) та акти загальної форми (додаток 6).

Акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу, і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням вантажу, а також затримки через недодання чи неналежне оформлення відправником документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил; в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.

Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами (пункт 3 Правил складання актів).

Таким чином, відповідно до вищезазначених норм чинного законодавства належним і допустимим доказом на підтвердження факту настання відповідних подій - затримки вагонів на станції є акт загальної форми ГУ-23, що складений згідно з Додатком N 6 до Правил користування.

Зазначені акти загальної форми відповідно до частини 1 статті 26 Закону України Про залізничний транспорт та статті 129 Статуту залізниць України є підставами для матеріальної відповідальності вантажовідправника або вантажоодержувача.

З матеріалів справи вбачається, що акт загальної форми 2/П від 06.01.2017 про початок затримки вагону №67867176 та акт загальної форми № 35 від 21.06.2017 про закінчення затримки даного вагону були складені у відповідності до форми, передбаченої Додатком N 6 до Правил користування, зокрема, підписані двома особами, які брали участь у засвідченні таких обставин.

Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (Тарифне керівництво № 1), затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317, встановлено тарифи, збори, плати та відповідні коефіцієнти, які відповідно до п. 2 Розділу 1, застосовуються на всіх лініях залізниць широкої, вузької та європейської колій мережі залізниць України загального користування, що включені в постійну експлуатацію, для всіх суб'єктів господарювання (фізичних та юридичних осіб), які беруть участь у процесі організації та здійснення перевезень вантажів залізничним транспортом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки збору за користування вагонами, збору за зберігання вантажу у вагонах та збору за повідомлення, враховуючи додаткові пояснення позивача від 14.01.2019, колегією суддів встановлено, що вони здійснені з урахуванням вказаних тарифів, із застосуванням правильних коефіцієнтів та у відповідності з встановленими обставинами справи.

Доводи відповідача про безпідставність будь-яких нарахувань за період з 01.06.2017 по 21.06.2017, оскільки всі необхідні документи для розвантаження вагону позивач отримав 01.06.2017, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що отримані 01.06.2017 Регіональною філією Одеська залізниця ПАТ Укрзалізниця листи від слідчого управління ГУ Національної поліції в Одеській області вих. №4/7575 від 31.05.2017 та від ТОВ Віматекс вих. №54-17 від 31.05.2017 стосувалися не лише спірного вагону №67867176, але й інших 88 вагонів, на які було накладено арешт в ході вищевказаного досудового розслідування. При цьому, дозвіл на переадресацію вагону №67867176 на станцію Одеса-Застава-1 Одеської залізниці одержувачу ТОВ Віматекс було надано начальником Дирекції залізничних перевезень Наказом №314 від 21.06.2017.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо оплати відповідних зборів не виконав, його заборгованість перед позивачем підтверджується матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги ПАТ Укрзалізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця ПАТ Укрзалізниця про стягнення з ДП Холминське лісове господарство 262 066,68 грн, з яких 175 418,52 грн плати за користування вагонами, 86 208,96 грн збору за зберігання вантажу у вагонах та 439,20 грн збору за телеграфне повідомлення є обґрунтованими, належним чином доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності до вказаних вимог, про що було заявлено відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції (а.с. 82-84, т. 1), з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом ст. 257 та ч. 1 ст. 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Згідно з частиною 6 статті 315 ГК України щодо спорів, пов'язаних з перевезеннями вантажів у закордонному або міждержавному сполученні, порядок пред'явлення позовів та позовна давність встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

У зв'язку з відсутністю в УМВС положень щодо строків подання перевізником позовів до вантажовідправників до спірних відносин застосуються норми національного законодавства.

Відповідно до частини 5 статті 315 ГК України та статті 137 Статуту залізниць України для позовів перевізника до вантажоодержувача чи вантажовідправника, що випливають із перевезення, встановлено шестимісячну позовну давність.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається з дня настання події, що стала підставою для подання позову, а саме: закінчення затримки вагонів, нарахування платежів і зборів та складання відповідних актів загальної форми.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 914/1791/17.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з даним позовом 21.12.2017, про що свідчить відбиток календарного штемпеля поштового відділення зв'язку на конверті, в якому надійшла позовна заява до суду (а.с. 27, т. 1).

Колегією суддів встановлено, що подією, яка передувала пред'явленню позову до суду, стало складення акта загальної форми № 35 від 21.06.2017, в якому залізницею зафіксовано весь період затримки вагонів і визначено суми платежів і зборів, які вантажовідправник зобов'язаний сплатити на користь залізниці, а отже, строк позовної давності позивачем не пропущено.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи сторін, викладені в апеляційній скарзі, у відзиві на неї та у додаткових поясненнях до них, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч.ч. 1-2, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до пунктів 1-4 частини 1 статті 277 ГПК України, є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, зважаючи на встановлене вище, дійшла висновку про невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи через неправильне застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга ПАТ Укрзалізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця ПАТ Укрзалізниця є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.02.2018 у справі № 927/5/18 - скасуванню, з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог повністю.

Судові витрати, пов'язані з розглядом справи судами першої та апеляційної інстанцій у відповідності до вимог статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Щодо доводів апеляційної скарги про неправомірність стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу згідно додаткового рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Враховуючи, що рішенням Господарського суду Чернігівської області від 27.02.2018 у даній справі у задоволенні позовних вимог було відмовлено у повному обсязі, з огляду на приписи ч. 4 ст.129 ГПК України та наявні в матеріалах справи докази понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів не вбачає порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні додаткового рішення від 12.03.2018 у даній справі.

Водночас, оскільки рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.02.2018 у даній справі підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог повністю, витрати відповідача на професійну правничу допомогу, у тому числі, понесені під час розгляду справи судом першої інстанції, не підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.

Разом з тим, позивачем не було заявлено вимогу про скасування додаткового рішення від 12.03.2018 у даній справі, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції, враховуючи межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, встановлені ст. 269 ГПК України, позбавлений можливості його скасувати.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що за приписами п. 5 ст. 244 ГПК України додаткове рішення може бути оскаржене.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця ПАТ Українська залізниця на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.02.2018 у справі № 927/5/18 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.02.2018 у справі № 927/5/18 скасувати.

3. Ухвалити нове судове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця ПАТ Українська залізниця задовольнити повністю.

4. Стягнути з Державного підприємства Холминське лісове господарство (15331, Чернігівська обл., Корюківський район, селище міського типу Холми, вул. Центральна, буд. 60, ідентифікаційний код 00993484) на користь Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця ПАТ Українська залізниця (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, ідентифікаційний код 40081200) плату за користування вагонами у сумі 175 418 (сто сімдесят п'ять тисяч чотириста вісімнадцять) грн 52 коп., збір за зберігання вантажу у вагонах у сумі 86 208 (вісімдесят шість тисяч двісті вісім) грн 96 коп., збір за повідомлення (телеграфне) у сумі 439 (чотириста тридцять дев'ять) грн 20 коп. та 3 931 (три тисячі дев'ятсот тридцять одну) грн 00 коп. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.

5. Стягнути з Державного підприємства Холминське лісове господарство (15331, Чернігівська обл., Корюківський район, селище міського типу Холми, вул. Центральна, буд. 60, ідентифікаційний код 00993484) на користь Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця ПАТ Українська залізниця (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, ідентифікаційний код 40081200) 5 896 (п'ять тисяч вісімсот дев'яносто шість) грн 50 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду Чернігівської області видати накази на виконання даної постанови.

7. Матеріали справи № 927/5/18 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 26.02.2019.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді С.Я. Дикунська

Г.А. Жук