Постанова

від 19.06.2019 по справі 927/5/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 927/5/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г.

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця АТ Українська залізниця ,

відповідач - Державне підприємство Холминське лісове господарство

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу

Державного підприємства Холминське лісове господарство

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019

у складі колегії суддів : Мальченко А.О., (головуючий), Дикунська С.Я., Жук Г.А.

у справі за позовом

Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця АТ Українська залізниця

до Державного підприємства Холминське лісове господарство ,

про стягнення 262 066, 68грн.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог

1. Публічне акціонерне товариство Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниці ПАТ Українська залізниця (далі - ПАТ Українська залізниця , позивач) звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Державного підприємства Холминське лісове господарство (далі - ДП Холминське лісове господарство , відповідач) про стягнення плати за користування вагонами у сумі 175 418 грн. 52 коп., збору за зберігання вантажу у вагонах у сумі 86208 грн. 96 коп. та збір за повідомлення (телеграфне) у сумі 439 грн. 20 коп.

2. Позовні вимоги обґрунтовані додатковими витратами позивача, пов`язаними з перевезенням та затримкою вантажу з вини відповідача по станції Роздільна-Сортувальна, а саме тим, що на підставі клопотання слідчого СУ ГУ НП в Одеській області Борисова В.І., задоволеного ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 05.01.2017 по справі № 522/312/17-к, якою на підставі ст. 234 КПК України надано дозвіл на проведення обшуку значної кількості залізничних вагонів, зокрема і вагону №67867176, з метою виявлення та вилучення ділової деревини (кругляк) хвойних порід, вказаний вагон з деревиною було затримано, і для засвідчення факту простою вагону працівниками станції Роздільна-Сортувальна був складений акт загальної форми №2/П від 06.01.2017.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 27.02.2018 у справі №927/5/18 у позові відмовлено.

4. Приймаючи таке рішення, суд виходив з того, що ДП Холминське лісове господарство (відправник) на виконання вимог контракту №4/15-HL від 13.01.2015 здійснило завантаження лісопродукції в залізничний вагон №67867176, наданий на замовлення фірми SC Prolisok S.R.L. (одержувач) перевізником ТОВ Каргологістік , який в подальшому було затримано за вказівкою органів досудового розслідування, тобто не з вини відправника, у зв`язку з чим відсутні підстави для стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з його затримкою.

5. 12.03.2018 Господарський суд Чернігівської області ухвалив додаткове рішення у справі № 927/5/18, яким стягнуто з ПАТ Укрзалізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця ПАТ Укрзалізниця на користь ДП Холминське лісове господарство 25 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

6. Під час розгляду справи, судом встановлено:

6.1. 13.01.2015 між ДП Холминське лісове господарство (продавець) та фірмою-нерезидентом SC Prolisok S.R.L. (покупець) було укладено контракт №4/15-HL, відповідно до умов п. 1.1. якого (з урахуванням доповнення №6 від 15.12.2016) продавець продає та відвантажує, а покупець купує і приймає в цілому дрова паливні у вигляді колоди хвойних порід (сосна, ялинка) на умовах FCA - Корюковка у відповідності Інкотермс 2000.

6.2. ДП Холминське лісове господарство на виконання вимог вищевказаного контракту здійснило завантаження лісопродукції в залізничний вагон №67867176, наданий на замовлення фірми SC Prolisok S.R.L перевізником ТОВ Каргологістік , оформило митну декларацію ЕК 10 АА 102070002/2016/232146 від 28.12.2016, та накладну ЦИМ/СМГС №454017 від 29.12.2016, за якою відправник - ДП Холминське лісове господарство , а одержувач - SC Prolisok S.R.L, Сучавська область, смт. Шкея, вул. Гуморулуй, 39, Румунія.

6.3. Згідно з Інформацією з перевізного документа №454017, виданою станцією Корюківка, платником по вказаному відправленню є ТОВ Каргологістик .

6.4. В ході митного оформлення вантажу на підставі п. 2 ст. 338 МК України працівниками Чернігівської митниці ДФС проведено митний огляд завантаженого вагону №67867176, про що складено Акт огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 28.12.2016.

6.5. Згідно експертного висновку Чернігівської регіональної торгово-промислової палати Торгово-промислової палати України ЧК-6659 від 28.12.2016 в технічно справні вагони №67867176 фактично завантажена деревина паливна (дрова) хвойних порід - сосна діаметром 7-45 см, довжиною 3 м, об`ємом 57,150 куб.м.; у відповідності з Українською класифікацією товарів зовнішньо-економічної діяльності деревина паливна хвойних порід (сосна) діаметром 7-45 см., довжиною 3 м. класифікується у товарній підкатегорії 4401 10 00 00. По якісним показникам лісоматеріали відповідають дровам паливним за ГОСТ 3243-88 Дрова. Технические условия , які використовуються в якості палива та не можна використовувати в якості технологічної сировини.

6.6. За клопотанням слідчого СУ ГУНП в Одеській області Борисова В.І. у рамках кримінального провадження №42016230000000238 від 15.09.2016 за ознаками кримінальних порушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України (за фактом виготовлення та видачі сертифікатів про проходження лісоматеріалів та виготовлення з них пиломатеріалів та підробних товарно-транспортних накладних з метою здійснення експортних операцій по реалізації половника сосни, що спричиняє знані збитки державі) Приморським районним судом м. Одеси було винесено ухвалу по справі №522/312/17-к (1-кс/522/350/17) від 05.01.2017, та надано дозвіл на проведення обшуку, зокрема, залізничного вагону №67867176 на залізничній станції Роздільна-Сортувальна регіональної філії Одеська залізниця ПАТ Укрзалізниця з метою виявлення та вилучення ділової деревини (кругляк) хвойних порід, експорт якої з 01.01.2017 заборонений.

6.7. Для засвідчення факту простою вагону працівниками станції Роздільна-Сортувальна був складений акт загальної форми №2/П від 06.01.2017.

6.8. Про факт затримки вагонів ст. Роздільна-Сортувальна направила на адресу станції відправлення Корюківка телеграму №138 від 06.01.2017, а 02.03.2017 ст. Роздільна на адресу ст. Корюківка було направлено телеграму №84, якою просила через станції відправлення відповідача вжити заходів по відправленню затриманих вагонів.

6.9. 01.06.2017 на адресу філії Одеська залізниця ПАТ Укрзалізниця надійшов лист від слідчого управління ГУ Національної поліції в Одеській області вих. №4/7575 від 31.05.2017, яким повідомлено, що в ході досудового розслідування по кримінальним провадженням № 42016230000000238 та № 1201716000000023 з метою встановлення осіб, причетних до скоєння правопорушення, накладено арешт на 88 вагонів, в тому числі й №67867176, та просила з метою недопущення вивозу за меді України вагонів направити зазначені вагони на ст. Одеса-Застава-1 Одеської залізниці одержувачу ТОВ Віматекс .

6.10. 01.06.2017 на адресу філії Одеська залізниця ПАТ Укрзалізниця надійшов лист ТОВ Віматекс вих. №54-17 від 31.05.2017, яким останній підтвердив готовність прийняття зазначених вагонів на свою адресу та гарантував оплату залізничного тарифу.

6.11. 21.06.2017 вагон №67867176 був переадресований на адресу ТОВ Віматекс , що підтверджується наказом на переадресування вагонів №314 від 21.06.2017.

Час затримки вагона на станції Роздільна-Сортувальна засвідчений актом загальної форми №35 від 21.06.2017.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

7. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 апеляційну скаргу ПАТ Українська залізниця задоволено; рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.02.2018 у справі № 927/5/18 скасовано; прийнято нове судове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця ПАТ Українська залізниця задоволено повністю: стягнуто з ДП Холминське лісове господарство на користь ПАТ Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця ПАТ Українська залізниця плату за користування вагонами у сумі 175 418, 52 грн., збір за зберігання вантажу у вагонах у сумі 86 208, 96 грн., збір за повідомлення (телеграфне) у сумі 439,00 грн. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви; стягнуто з ДП Холминське лісове господарство на користь ПАТ Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця ПАТ Українська залізниця 5 896, 50 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги. Доручено Господарському суду Чернігівської області видати накази на виконання даної постанови.

8. Виходячи із системного аналізу змісту положень статей 28, 31, 32 УМВС, статей 218, 338 Митного кодексу України, статей 119, 121 Статуту залізниць України, та враховуючи правову позицію Верховного Суду наведену у постановах від 06.03.2018 у справі № 911/4079/16, від 03.04.2018 у справі № 911/4080/16, від 16.08.2018 у справі № 914/1791/17, від 03.12.2018 у справі №911/3716/17, суд вказав на те, що вартість проведених залізницею розвантажувальних, навантажувальних та перевантажувальних робіт, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, має в будь-якому випадку оплачуватися вантажовласниками (вантажовідправниками) або уповноваженими ними особами незалежно від того, чи виявлено митницею факт незаконного переміщення товару під час здійснення митного контролю.

9. Враховуючи правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 911/3716/17, встановивши, що перевізником є підприємство залізниці України, а відправником - ДП Холминське лісове господарство , суд зважав помилковими доводи відповідача про те, що нараховані позивачем платежі зобов`язані виплатити ТОВ Каргологістик , код якого (9222875) зазначений у графі 111 накладної - платник по УЗ, а також SC Prolisok S.R.L., як власник вантажу.

10. Перевіривши надані позивачем розрахунки збору за користування вагонами, збору за зберігання вантажу у вагонах та збору за повідомлення, суд дійшов висновку, що вони здійснені з урахуванням вказаних тарифів, із застосуванням правильних коефіцієнтів та у відповідності з встановленими обставинами справи.

11. Апеляційним судом встановлено, отримані 01.06.2017 Регіональною філією Одеська залізниця ПАТ Укрзалізниця листи від слідчого управління ГУ Національної поліції в Одеській області вих. №4/7575 від 31.05.2017 та від ТОВ Віматекс вих. № 54-17 від 31.05.2017 стосувалися не лише спірного вагону №67867176, але й інших 88 вагонів, на які було накладено арешт в ході вищевказаного досудового розслідування. Дозвіл на переадресацію вагону №67867176 на станцію Одеса-Застава-1 Одеської залізниці одержувачу ТОВ Віматекс було надано начальником Дирекції залізничних перевезень Наказом №314 від 21.06.2017.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12. Не погоджуючись з постановою апеляційного суду від 18.02.2019, ДП Холминське лісове господарство звернулося з касаційною скаргою, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 скасувати, рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.02.2018 залишити без змін.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

13. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 927/5/18 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2019.

14. Ухвалою Верховного Суду від 19.04.2019 прийнято касаційну скаргу ДП "Холминське лісове господарство" до касаційного провадження, ухвалено здійснювати перегляд постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 4 ст. 301 ГПК України перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Виходячи з викладеного, розгляд касаційної скарги Державного підприємства Холминське лісове господарство на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 у справі № 927/5/18 здійснюється в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

15. Позивач наданим процесуальним законом правом не скористався, Відзиву на касаційну скаргу не надав.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(Державного підприємства Холминське лісове господарство )

16. В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на невірне застосування судом апеляційної інстанції Митного кодексу України, помилкове незастосування положень Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, приписів Кримінально-процесуального кодексу України, неврахування правової позиції Верховного Суду наведену у постанові від 16.08.2018 у справі № 914/1791/17 щодо покладення обов`язку по сплаті додаткових платежів на транспортну компанію у випадку, коли вона вказана як платних в графах 3 та 111 накладної, неправильне тлумачення закону при застосуванні положень Інкотермс-2000.

17. Скаржник вказує на порушення норм процесуального права в частині прийняття до уваги документів, в якості доказів у справі, які не завірені належним чином, та на переконання скаржника не можуть бути прийняті як належні та допустимі докази у справі.

18. Поміж іншим, скаржник вказує на незастосування апеляційним судом наслідків пропуску процесуального строку позовної давності.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

19. Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

20. Предметом спору є вимога про стягнення з ДП Холминське лісове господарство плати за користування вагонами у сумі 175 418 грн. 52 коп., збору за зберігання вантажу у вагонах у сумі 86 208, 96 грн. та збір за повідомлення (телеграфне) у сумі 439,20 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на Контракті №4/15-HL від 13.01.2015, укладеному між ДП Холминське лісове господарство (продавець) та фірмою-нерезидентом SC Prolisok S.R.L. (покупець).

Відповідно до п. 4 Статуту залізниць України, перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.

Україна є учасницею двох міжнародних угод, які регулюють діяльність у сфері перевезення вантажів залізничним транспортом. Зазначені міжнародні договори поширюють свою дію на різні ділянки української залізниці, у зв`язку з чим слід розмежовувати сферу їх застосування. У вирішенні зазначеного питання слід виходити з такого.

Відповідно до статті 1 Розділу І "Загальні положення" Угоди Угодою встановлюється пряме міжнародне сполучення для перевезення вантажів по залізницям країн-учасниць Угоди.

Згідно зі статтею 3 Угоди ця Угода встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу в прямому міжнародному залізничному сполученні та в прямому міжнародному залізнично-паромному сполученні (§ 1). Перевезення вантажів в прямому міжнародному сполученні відбуваються між станціями, які відкриті для виконання вантажних операцій відповідно до національного законодавства Сторін цієї Угоди, а в прямому міжнародному залізнично-паромному сполученні - за участю водної ділянки шляху, об`явленого Сторонами для таких перевезень (§ 2). Якщо Сторони є одночасно учасниками інших міжнародних угод, які встановлюють правові норми про договір перевезення вантажів залізничним транспортом, то перевезення між станціями залізниць цих Сторін можуть здійснюватися на умовах цих угод (§ 3).

Отже, аналіз статей 1 та 3 Розділу І "Загальні положення" Угоди свідчить про те, що до сфери застосування Угоди входять усі перевезення вантажів у прямому міжнародному залізничному сполученні між вказаними у другому параграфі статті 3 Угоди станціями, за накладними СМГС та лише по мережі залізниць - країн-учасниць Угоди.

Така правова позиція висловлена Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.06.2019 у справі № 924/320/17.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, оскільки перевезення вантажу залізничним вагоном, за затримку якого позивач нарахував відповідачеві відповідні платежі, є міжнародним залізничним перевезеннями, на правовідносини сторін поширюється дія положень Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) з урахуванням змін і доповнень, які набрали чинності для України 01.07.2015 (надалі - УМВС).

Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951, до якої Україна приєдналась 05.06.1992, встановлено єдині правові норми договору перевезення вантажу у прямому міжнародному залізничному сполученні та у прямому міжнародному залізнично-паромному сполученні (параграф 1 ст. 3).

Згідно з параграфом 6 ст. 28 Угоди, якщо перешкода у перевезенні вантажу або його видачі виникла з причин, не залежних від перевізника, перевізнику мають бути оплачені додаткові перевізні платежі та витрати, понесені ним у зв`язку з перешкодою, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством.

Перевізнику має бути відшкодовано всі витрати, пов`язані з перевезенням вантажу, не передбачені тарифами, що застосовуються, і зумовлені причинами, незалежними від перевізника. Відшкодування додаткових витрат здійснюється в порядку, передбаченому ст. 31 "Сплата провізних платежів і неустойок" (ст. 32 Угоди).

За змістом ст. 31 Угоди, якщо угодою між учасниками перевезення не передбачено інше, сплата провізних платежів є обов`язком: 1) відправника - перевізникам, які беруть участь у перевезенні вантажу, крім перевізника, який видає вантаж, за здійснюване ними перевезення; 2) отримувача - перевізнику, який видає вантаж, за здійснюване ним перевезення. Щодо неустойок діє такий же порядок. Провізні платежі та неустойки сплачуються перевізнику в порядку, передбаченому національним законодавством держави, в якій проводиться оплата (параграфи 1, 5).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.03.2019 у справі № 911/3896/17, виходячи із системного аналізу змісту положень статей 28, 31, 32 Угоди, статей 218, 338 Митного кодексу України, статей 119, 121 Статуту, які регулюють правовідносини у сферах залізничних перевезень, митного контролю, та положень міжнародного договору - Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, вказала на те, що обов`язок зі сплати платежів за користування вагонами, за зберігання вантажу, витрат залізниці на повідомлення вантажовласника про затримку вантажу та інших операцій, здійснених залізницею для проведення митного контролю, зокрема зі зважування вагонів, маневрової роботи, вивантаження та завантаження вагонів, за участь агенту у зважуванні під час здійснення такого контролю тощо, покладений саме на вантажовласників (вантажовідправників).

Статтею 119 Статуту залізниць України (затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998), визначено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх вантажовласнику. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов`язаної з митним оформленням.

Відповідно до пунктів 2, 13 Правил користування вагонами і контейнерам, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999, за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під`їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату. Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

Згідно з п.п. 8, 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, визначено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). За зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.

Отже, зазначені норми чинного законодавства передбачають обов`язок вантажовідправників/вантажовласників вносити плату за користування вагонами (ст. 119 Статуту, п.п. 2, 13 Правил користування вагонами і контейнерами), за зберігання вантажу (п.п. 8, 9 Правил зберігання вантажів). Також пункт 10 Правил користування вагонами і контейнерами передбачає обов`язок станції призначення повідомляти вантажовласника про затримку вагонів, а відправник відповідно до положень статей 28, 31, 32 Угоди зобов`язаний оплатити залізниці витрати, понесені у зв`язку із надісланням зазначеного повідомлення.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Отже, відповідно до наведених вище норм чинного законодавства належним і допустимим доказом на підтвердження факту настання відповідних подій, зокрема затримки вагонів на станції для здійснення митного контролю, здійснення операцій, необхідних для проведення митного контролю, є акт загальної форми ГУ-23, складений згідно з додатком № 6 до Правил користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом № 113 від 25.02.1999.

Крім того, частиною 1 ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.

Так, для засвідчення факту простою вагону працівниками станції Роздільна-Сортувальна був складений акт загальної форми №2/П від 06.01.2017.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що акт загальної форми 2/П від 06.01.2017 про початок затримки вагону №67867176 та акт загальної форми № 35 від 21.06.2017 про закінчення затримки даного вагону були складені у відповідності до форми, передбаченої Додатком № 6 до Правил користування, зокрема, підписані двома особами, які брали участь у засвідченні таких обставин.

Зазначені акти, відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" та ст. 129 Статуту залізниць України, є підставами для матеріальної відповідальності вантажовідправника або вантажоодержувача.

Враховуючи наведене вище та встановлені у справі обставини, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про обов`язок відповідача як вантажовідправника оплатити перевізнику додаткові платежі, пов`язані зі здійсненням перевезення та проходженням митних процедур на залізничному транспорті.

При цьому, за наслідками розгляду цієї справи, апеляційним судом було встановлено, що надані позивачем розрахунки збору за користування вагонами, збору за зберігання вантажу у вагонах та збору за повідомлення, враховуючи додаткові пояснення позивача від 14.01.2019, здійснені з урахуванням тарифів визначених Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги (Тарифне керівництво № 1), затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 № 317, із застосуванням правильних коефіцієнтів та у відповідності з встановленими обставинами справи.

21. Щодо застосування строків позовної давності

Як вбачається з матеріалів справи, 30.01.2018 ДП Холминське лісове господарство було подано до суду Заяву про застосування строку позовної давності. Відповідач, посилаючись на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 09.08.2017 у справі № 904/7033/16, вважає, що шестимісячний строк позовної давності повинен рахуватися з дати події - 01.06.2017.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Статтею 926 ЦК України та ч.6 ст. 315 ГК України встановлено, що позовна давність, порядок пред`явлення позовів у спорах, пов`язаних з перевезеннями у закордонному або міждержавному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).

Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України (ч. 2 ст. 10 ЦК України).

Як зазначалось вище, спірні правовідносини з перевезення вантажу залізничним транспортом у міжнародному сполученні, що виникли між сторонами у цій справі, регулюються Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951, учасником якої є Україна.

Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення, у редакції чинній станом на момент виникнення між сторонами у справі спірних правовідносин, не містить положень про строки давності щодо позовів, поданих перевізником (залізницею) до вантажовідправників.

Касаційний господарський суд у складі суддів об`єднаної палати (постанова від 21.06.2019 у справі № 924/320/17) відступила від висновку щодо застосування до позовних вимог у справі положень ст. 31 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, яка передбачає дев`ятимісячний строк позовної давності.

Враховуючи відсутність в Угоді положень, які б встановлювали строки позовної давності щодо позовів, поданих перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів, Верховний Суд у вказаній справі вказав на те, що до позовних вимог у справі підлягають застосуванню строки позовної давності встановлені національним законодавством України відповідно до правил ст. 5 Угоди.

За висновками колегії суддів Об`єднаної палати (справа № 924/320/17), ч. 5 ст. 315 ГК України та ст. 137 Статуту залізниць України щодо позовів перевізника до вантажоодержувача чи вантажовідправника, які випливають з перевезення, встановлено спеціальний шестимісячний строк позовної давності, а з огляду на положення ст. 5 Угоди зазначені норми Господарського кодексу України та Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які встановлюють скорочений шестимісячний строк позовної давності та регулюють питання його перебігу відносно позову залізниці до вантажовідправників, вантажоодержувачів, що випливають із перевезення, і саме ці норми національного законодавства підлягають застосуванню до позовних вимог у справі, про що правильно зазначив суд апеляційної інстанції.

При цьому, Суд зазначив, що, оскільки усі заявлені до стягнення у цій справі платежі були нараховані залізницею за додаткові послуги, надані з моменту затримання вагонів до моменту закінчення затримки вагонів, тобто у період, протягом якого здійснювався митний контроль, враховуючи, зо затримка вагонів на станції у зв`язку з митним контролем є триваючою дією, яка охоплює певний проміжок часу, і щодо якої як єдиної події і розпочинається перебіг позовної давності, моментом, з якого розпочинається перебіг строку позовної давності до позовних вимог у цій справі, є день настання події, що стала підставою для подання позову, а саме: день закінчення затримки вагонів (день складання відповідного акту загальної форми про закінчення затримки вагонів), а не день складання кожного окремого акту загальної форми на різні операції, здійснені в межах єдиного періоду затримки вагонів, на підставі яких були нараховані заявлені до стягнення у цій платежі і збори.

Таким чином, суд апеляційної інстанції у цій справі (№ 927/5/18) дійшов вірного висновку, що перебіг позовної давності починається з дня настання події, що стала підставою для подання позову, а саме: закінчення затримки вагонів, нарахування платежів і зборів та складання відповідних актів загальної форми, відтак, враховуючи дату складання акту про закінчення затримки вагону (21.06.2017) та момент подачі позову (21.12.2017), що є предметом розгляду у цій справі, - строк позовної давності позивачем не пропущений.

22. Щодо суті касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, наведені у п.п. 16-18 цієї постанови, не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновки суду апеляційної інстанції та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судами обставин, що в силу положень ст. 300 ГПК України не відноситься до повноважень Верховного Суду.

23. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до п.1) ч.1 ст. 308 ГПК України, суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав задоволення касаційної скарги та необхідність залишення постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 у справі № 927/5/18 без змін, як такої, що прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

24. Судові витрати

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги Державного підприємства Холминське лісове господарство та залишенням без змін оскарженої постанови господарського суду апеляційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на заявника касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства Холминське лісове господарство залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 у справі № 927/5/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Г. Пєсков