Постанова

від 20.02.2019 по справі 761/44616/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№22-ц/824/4090/2019 Головуючий в 1 інстанції - Макаренко І.О.

Унікальний № 761/44616/18 Доповідач - Панченко М.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2019 року м.Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді доповідача - Панченка М.М.

суддів - Волошиної В.М., Слюсар Т.А.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ІПК на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 10 грудня 2018 року про передачу за підсудністю на розгляд іншому суду справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІПК до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2, про стягнення коштів та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю ІПК звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2, в якому, зокрема, просило стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у сумі 466 071,30 грн. як перевищення 90% вартості предмета іпотеки, право власності на який було переоформлено за відповідачем у якості погашення заборгованості.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 10 грудня 2018 року справу передано за підсудністю до Обухівського районного суду Київської області.

При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини випливають з договору іпотеки, а тому підлягають застосуванню правила виключної підсудності щодо спорів, які виникають з приводу нерухомого майна.

В поданій апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю ІПК просить зазначену ухвалу скасувати, як постановлену з порушенням норм процесуального права, а справу направити для продовження розгляду до Шевченківського районного суду міста Києва від 10 грудня 2018 року. Скаржник посилається на те, що правовідносини іпотеки між сторонами припинено після задоволення вимог іпотекодержателя шляхом переоформлення права власності на предмет іпотеки, будь-якого спору щодо нерухомого майна між сторонами немає, а тому дана справа стосується виключно стягнення грошових коштів та підлягає розгляду за загальними правилами територіальної підсудності.

На підставі ч. 13 ст. 7 та ст. 369 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників процесу про розгляд справи.

Заслухавши доповідь судді Панченка М.М., з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між відповідачем ОСОБА_1 та третьою особою ОСОБА_2 21.02.2013 року укладено договір позики, за умовами якого позичальник ОСОБА_2 зобов'язувався повернути кредитору суму позики у розмірі 2 493 000 грн. 70 коп.

На забезпечення виконання боржником зобов'язань між ТОВ ІПК та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки(майнової поруки), предметом якого було нерухоме майно, а саме: земельна ділянка площею 0,2896 га, що знаходиться в Обухівському районі Київської області.

В подальшому, боржником не виконувалися належним чином умови договору позики, у зв 'язку з чим ОСОБА_1 виявив бажання задовольнити власні вимоги, як іпотекодержателя, шляхом переоформлення права власності на предмет іпотеки у позасудовому порядку, а відповідна державна реєстрація права власності відповідача на земельну ділянку відбулася 16.11.2015 року.

При цьому, відповідно до грошової оцінки, проведеної 19.02.2018 року, вартість предмету іпотеки на момент переоформлення права власності становила 3 698 840 грн., в той час як сума заборгованості за договором позики складала 2 493 000 грн. 70 коп.

У зв'язку з викладеним, посилаючись на ст. 37 Закону України Про іпотеку та положення договору іпотеки, укладеного між сторонами, позивач просив відшкодувати йому перевищення 90% вартості предмету іпотеки(2 959 072 грн.)над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя(2 493 000 грн. 70 коп.) та стягнути з відповідача різницю між указаними сумами, що складає 466 071,30 грн.

Направляючи справу на розгляд до суду за місцем знаходження нерухомого майна, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини, які склалися між сторонами, випливають з договору іпотеки та стосуються нерухомого майна, а тому застосуванню підлягає ст. 30 ЦПК України.

Між тим, з таким висновком колегія суддів погодитися не може, з огляду на наступне.

Так, за загальним правилом територіальної підсудності, встановленим ч. 2 ст. 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Між тим, згідно ч. 1 ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою .

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

За змістом п. 42 Постанови Пленуму ВССУ № 3 від 01.03.2013 року Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ , правила ст. 114 ЦПК України про виключну підсудність спорів, що виникають з приводу нерухомого майна, застосовуються до позовів про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним; про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна; про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна; про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що правовідносини іпотеки, які мали місце між сторонами, припинилися шляхом задоволення вимог іпотекодержателя та зміни власника нерухомого майна(предмета іпотеки).

Будь-який спір щодо права власності або права користування нерухомим майном на даний момент між сторонами відсутній.

Позовні вимоги в межах даного провадження полягають виключно у стягненні грошових коштів, а тому такі вимоги в силу припинення іпотечних відносин слід розглядати як окреме зобов'язання, не пов'язане з вимогами щодо нерухомого майна(предмета іпотеки).

Таким чином, враховуючи, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню правила виключної підсудності, передбачені ч. 1 ст. 30 ЦПК України, слід дійти висновку про те, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, а позивачем обґрунтовано пред'явлено позов до Шевченківського районного суду м. Києва за загальними правилами територіальної підсудності, тобто за місцем реєстрації проживання відповідача.

Керуючись ст.ст.7, 369, 374, 379 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ІПК задовольнити.

Скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 10 грудня 2018 року, а справу направити для продовження розгляду до цього ж суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач:

Судді: