Ухвала

від 07.09.2020 по справі 761/44616/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

07 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 761/44616/18

провадження № 61-12343ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Клок Валентини Володимирівни на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 липня 2020 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІПК до ОСОБА_1 про стягнення перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя та зобов`язання передати документ новому кредитору,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю ІПК (далі - ТОВ ІПК ) звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило: стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ ІПК грошові кошти в розмірі 466 071,30 грн, що є перевищенням 90 відсотків вартості предмета іпотеки, яким було нерухоме майно за реєстровим номером в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 310664032231, а саме - земельна ділянка з кадастровим номером 3223186200:06:009:0165 площею 0,2896 га, ринковою вартістю на 16 листопада 2015 року - 3 698 840 грн, 90 відсотків вартості якої становило 2 959 072 грн, та що була набута ОСОБА_1 у власність 16 листопада 2015 року, над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя за договором безпроцентної позики грошей, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 21 лютого 2013 року, за умовами якого ОСОБА_2 зобов`язався до 21 лютого 2014 року повернути іпотекодержателю суму позики в розмірі 2 493 000,70 грн; зобов`язати ОСОБА_1 передати ТОВ ІПК оригінал договору безпроцентної позики грошей, укладеного між іпотекодержателем та ОСОБА_2 21 лютого 2013 року, за умовами якого ОСОБА_2 зобов`язався до 21 лютого 2014 року повернути іпотекодержателю суму позики в розмірі 2 493 000,70 грн.

Позов ТОВ ІПК обґрунтовано тим, що 22 лютого 2013 року між ним та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № 284, згідно з пунктом 1.1 якого цей договір забезпечує вимогу іпотекодержателя, що випливає з договору безпроцентної позики грошей, укладеного між іпотекодержателем та ОСОБА_2 21 лютого 2013 року, за умовами якого ОСОБА_2 зобов`язаний до 21 лютого 2014 року повернути іпотекодержателю суму позики в розмірі 2 493 000,70 грн. Згідно з пунктом 1.2 договору іпотеки, предметом іпотеки є комплекс, який складається з: ресторанний комплекс ІНФОРМАЦІЯ_1 : А - ресторанний комплекс ІНФОРМАЦІЯ_1 697,7 кв. м, Б - літня зала; В, П, Р, С, Т - навіс, Г - баня; Д - господарська будівля; Е, Ж, З, И, К, Л, М, Н, О - будинки відпочинку; № 1 - колодязь, розташований за адресою: Київська область, Обухівський район, Нащерівська сільська рада, садове товариство обслуговуючий кооператив Дрімленд , який належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Нещерівською сільською радою 23 грудня 2012 року; земельна ділянка площею 1,3933 га, кадастровий номер 3223186200:06:009:0158, право власності на яку підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 823973, виданим управлінням Держкомзему в Обухівському районі Київської області 09 листопада 2012 року. У 2014 році за згодою іпотекодержателя ОСОБА_1 ресторанний комплекс ІНФОРМАЦІЯ_1 та земельна ділянка розміром 1,3933 га були поділені на окремі об`єкти нерухомого майна. ТОВ ІПК стало власником, а відносно ОСОБА_1 були зареєстровані права іпотекодержателя, серед іншого, на нерухоме майно - земельну ділянку площею 0,2896 га з кадастровим номером 3223186200:06:009:0165. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 131775339 від 23 липня 2018 року 16 листопада 2015 року о 18 год. 33 хв. за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,2896 га з кадастровим номером 3223186200:06:009:0165, ринкова вартість якої за звітом про експертну грошову оцінку, проведеним 19 лютого 2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю Всеукраїнський інститут права і оцінки , станом на 16 листопада 2015 року, без врахування 20 відсотків податку на додану вартість, становила 3 698 840 грн. В той же час розмір заборгованості позичальника ОСОБА_3 за договором безпроцентної позики від 21 лютого 2013 року, що була забезпечена майновою порукою ТОВ ІПК , становила 2 493 000,70 грн. Після набуття права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223186200:06:009:0165 в порядку, передбаченому статтею 37 Закону України Про іпотеку , як на предмет іпотеки ОСОБА_1 не виконав своїх зобов`язань перед ТОВ ІПК щодо сплати на його користь перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, а також не виконав обов`язку щодо передачі ТОВ ІПК як новому кредиторові ОСОБА_2 оригіналу договору безпроцентної позики від 21 лютого 2013 року.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 13 лютого 2020 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ ІПК суму грошових коштів у розмірі 466 071,30 грн в рахунок суми, яка є перевищенням 90 відсотків вартості предмета іпотеки, яким була земельна ділянка площею 0,2896 га з кадастровим номером 3223186200:06:009:0165 ринковою вартістю станом на 16 листопада 2015 року - 3 698 840 грн, та що була набута ОСОБА_1 у власність о 18 год. 33 хв. 16 листопада 2015 року, над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя за договором безпроцентної позики грошей, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 21 лютого 2013 року, за умовами якого ОСОБА_2 був зобов`язаний до 21 лютого 2014 року в місті Києві повернути іпотекодержателю суму позики в розмірі 2 493 000,70 грн. Зобов`язано ОСОБА_1 передати ТОВ ІПК оригінал договору безпроцентної позики грошей, укладеного між іпотекодержателем та ОСОБА_2 21 лютого 2013 року, за умовами якого ОСОБА_2 зобов`язаний до 21 лютого 2014 року в місті Києві повернути іпотекодержателю суму позики в розмірі 2 493 000,70 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 22 липня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Клок В. В. залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 лютого 2020 року - без змін.

14 серпня 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Клок В. В. подала засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 липня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною дев`ятою статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік передбачено, що у 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2020 року - 2 102 грн.

Ціна позову в цій справі становить 466 071,30 грн, що станом на 01 січня 2020 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 250 = 525 500 грн). Тобто справа № 761/44616/18 в цій частині не підлягає в касаційному перегляду в силу вимог закону як справа з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, предметом позову в цій справі є зобов`язання передати документ (оригінал договору безпроцентної позики грошей) новому кредиторові.

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Справа в зазначеній частині є незначної складності та не належить до виключень з цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу в частині позовних вимог про зобов`язання передати документ новому кредиторові малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягають касаційному оскарженню.

Доводи касаційної скарги про те, що суди не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц та від 19 червня 2019 року у справі № 917/2107/19, не заслуговують на увагу, оскільки у справі № 306/2053/16-ц встановлені обставини, які не є подібними до обставин, встановлених судами в цій справі, та не стосуються правовідносин щодо стягнення перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. Предметом позову у справі № 306/2053/16-ц було скасування реєстрації права власності на іпотечне майно, а висновки, зроблені Верховним Судом у вказаній справі, на які посилається заявник, стосуються порушення вимог договору щодо процедури звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку. Натомість в цій справі спір щодо процедури звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку відсутній. Що стосується посилання заявника на постанову Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 917/2107/19, то згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень, Верховним Судом не ухвалювалося судових рішень у вказаній справі.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Зазначення у постанові Київського апеляційного суду від 22 липня 2020 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.

Оскільки оскаржувані заявником судові рішення не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягає окремому розгляду клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Клок В. В. про зупинення виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 лютого 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 22 липня 2020 року.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Клок Валентини Володимирівни на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 липня 2020 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІПК до ОСОБА_1 про стягнення перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя та зобов`язання передати документ новому кредитору.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко М. Ю. Тітов