Постанова

від 21.02.2019 по справі 826/11083/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/11083/18 Головуючий у І інстанції - Аверкова В.В.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Земляної Г.В., Лічевецького І.О.,

при секретарі: Андрієнко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промімпекс плюс" до Головного управління ДФС у м. Києві визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промімпекс плюс" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14 травня 2018 року № 0006331401, № 0006341401 та № 0006351401.

В обґрунтування позовних вимог Позивачем зазначено, що висновки акта перевірки складені з необ'єктивних, необґрунтованих, протиправних, суб'єктивних суджень та припущень фахівців, що фактично здійснили перевірку, винесені на підставі висновків оскаржувані податкові повідомлення-рішення не враховують відомості, що містяться у первинних документах бухгалтерського та податкового обліку Позивача.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 14 травня 2018 року № 0006331401.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 14 травня 2018 року № 0006351401.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 14 травня 2018 року № 0006341401.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням Головне управління ДФС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі Відповідач не погоджується з рішенням суду першої інстанції, та посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Зокрема, Відповідач зазначає, що в ході перевірки не доведено реальність здійснення господарських операцій між ТОВ ПРОМІМПЕКС ПЛЮС з ТОВ ВФ АГРО ТЕРРА , ТОВ ТРЕЙДЕР ВІКТОРІ , ТОВ ДЕРВІК КАПІТАЛ , ТОВ АПЕКСТРЕЙД ЛТД , ТОВ ДАКСТЕРН ТРЕН , ТОВ ЖИТЛОБУДМОНТАЖ , в результаті чого ТОВ ПРОМІМПЕКС ПЛЮС неправомірно та безпідставно занижено податок на прибуток на загальну суму 136 708,00 грн., завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму у розмірі 7 523,00 грн. та занижено податок на додану вартість на загальну суму 155 127,00 грн.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, , що у період з 29 березня 2018 року по 19 квітня 2018 року (термін проведення перевірки продовжувався з 13 квітня 2018 року по 19 квітня 2018 року на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 12 березня 2018 року № 6476) посадовими особами контролюючого органу проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Промімпекс Плюс податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, валютного - за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, результати якої оформлені актом перевірки від 26 квітня 2018 року №285/26-15-14-01-05/35976310 (далі по тексту - акт перевірки).

Перевіркою встановлено наступні порушення ТОВ Промімпекс Плюс :

пп. 14.1.36, пп. 14.1.257, п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, П(с)БО 15 Доходи ,П(с)БО 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290 із змінами і доповненнями, в результаті чого позивачем занижено суму податку на прибуток підприємства у розмірі 136708,00 грн., у т.ч. по періодам: 2016 рік - 136708,00 грн.;

п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198,п. 200.1, 200.2

ст. 200, п. 201.1, 201.2, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за листопад 2016 року у розмірі 7523,00 грн. та занижено податок на додану вартість на загальну суму 155127,00 грн., в т.ч. по періодах:

квітень 2015 року - 3229,00 грн.,квітень 2016 року - 33695,00 грн., травень 2016 року - 25013,00 грн., червень 2016 року - 5417,00 грн., липень 2016 року - 29334,00 грн., серпень 2016 року - 46956,00 грн., листопад 2016 року - 11483,00 грн.;п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України в частині порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

За результатами проведеної перевірки відповідачем 14 травня 2018 року винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0006331401, яким Позивачу пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, П(с)БО 15 Доходи , П(с)БО 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290 із змінами і доповненнями збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 170085,00 грн., у тому числі за основним платежем - 136708,00 грн. та за штрафними санкціями - 34177,00 грн.;

- № 0006341401, яким Позивачу за порушення п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.1, 200.2 ст.200, п.201.1, 201.2, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 193909,00 грн., у тому числі за основним платежем - 155127,00 грн. та за штрафними санкціями - 38782,00 грн.;

- № 0006351401, яким Позивачу за порушення п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.1, 200.2 ст.200, п.201.1, 201.2, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість за листопад 2016 року на 7523,00 грн.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивачем подано скаргу до ДФС України.

Рішенням ДФС України від 02 липня 2018 року № 22122/6/99-99-11-01-01-25 податкові повідомлення-рішення від 14 травня 2018 року № 0006331401, № 0006331401 та № 0006341401 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, Позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що придбані у контрагентів Позивача ТОВ ВФ Агро Терра , ТОВ Трейдер Вікторі , ТОВ Дервік Капітал , ТОВ Апекстрейд ЛТД , ТОВ Дакстерн Трен товари згідно укладених договорів в подальшому використані позивачем у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку шляхом реалізації контрагентам-покупцям, що підтверджується наявними в матеріалів справи копіями договорів, видаткових та податкових накладних. Також, у ТОВ Промімпекс Плюс наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування податкового кредиту, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з контрагентами ТОВ ВФ Агро Терра , ТОВ Трейдер Вікторі , ТОВ Дервік Капітал , ТОВ Апекстрейд ЛТД , ТОВ Дакстерн Трен , ТОВ Житлобудмонтаж . Суд першої інстанції вважає, що Відповідач неправомірно дійшов висновку про заниження Позивачем суми податку на прибуток підприємства у розмірі 136708,00 грн. за 2016 рік на суму 136708,00 грн., завищення суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за листопад 2016 року у розмірі 7523,00 грн. та заниження податок на додану вартість на загальну суму 155127,00 грн., в т.ч. по періодах: квітень 2015 року - 3229,00 грн.,квітень 2016 року - 33695,00 грн., травень 2016 року - 25013,00 грн., червень 2016 року - 5417,00 грн., липень 2016 року - 29334,00 грн., серпень 2016 року - 46956,00 грн., листопад 2016 року - 11483,00 грн. з урахуванням чого спірні податкові повідомлення-рішення від 14 травня 2018 року № 0006331401, № 0006331401 та № 0006341401 є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим з огляду на таке.

Так, за приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 138.1. статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підпунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За приписами частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту та витрат виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту та витрат, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Судом першої інстанції встановлено, що між Позивачем (покупець) та ТОВ Дервік Капітал (постачальник) укладено договір поставки № 184 від 18 квітня 2016 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця металопродукцію та запчастини на витратні матеріали до дорожнього будівельної та кар'єрної техніки (надалі - товар) в строки та на умовах, передбачених даним договором, а покупець зобов'язується прийняти товар від постачальника та оплатити його в порядку та на умовах, визначених даним договором.

Ціна, загальна кількість, асортимент, сортамент та номенклатура товару, що поставляється по даному договору, вказуються у специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору та/або у видаткових накладних постачальника. Факт поставки товару по цінам, у кількості, асортименті, сортаменті та номенклатурі, вказаним у специфікаціях та/або у видаткових накладних постачальника, або факт оплати покупцем виставленого в його адрес рахунку-фактури, означає взаємну згоду постачальника та покупця з умовами поставки та умовами оплати товару, номенклатурою товару, вказаному у відповідному рахунку-фактурі та або видатковій накладній, а також являється підтвердженням факту отримання покупцем від постачальника рахунку-фактури для оплати товару, які постачальник постачає/поставив.

Згідно п. 2.2 договору поставка товару здійснюється партіями на умовах, погоджених сторонами у специфікаціях та/або у видаткових накладних. Постачальник може здійснювати поставку товару власним або найманим транспортом, якщо таке погоджено сторонами. В такому випадку вартість доставки включається до вартості товару.

На підтвердження поставки товарів, визначених умовами договору від 18 квітня 2015 року № 184 ТОВ Дервік Капітал виписувало Позивачу видаткові накладні на поставку товарів, копії яких містяться у 1 томі матеріалів справи. Придбаний у ТОВ Дервік Капітал товар приймався посадовими особами позивача на підставі довіреностей, про що свідчить наявний у 2 томі матеріалів справи реєстр документів (довіреностей) за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року.

ТОВ Дервік Капітал виписано на адресу Позивача податкові накладні, копії яких наявні у матеріалах справи та які зареєстровані в ЄРПН, про що свідчать витяги з ЄДРПН.

При цьому, розрахунки з ТОВ Дервік Капітал здійснювалися у безготівковій формі, на підтвердження чого Позивачем долучено до матеріалів справи банківські виписки. Облік розрахунків з ТОВ Дервік Капітал відображено в картці рахунку 631 за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, який міститься в матеріалах справи.

Також, між Позивачем (покупець) та ТОВ Апекстрейд ЛТД (постачальник) укладено договір поставки № 305 від 30 травня 2016 року, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця металопродукцію та запчастини та витратні матеріали до дорожнього будівельної та кар'єрної техніки (надалі - товар) в строки та на умовах, передбачених даним договором, а покупець зобов'язується прийняти товар від постачальника та оплатити його в порядку та на умовах, визначених даним договором.

Ціна, загальна кількість, асортимент, сортамент та номенклатура товару, що поставляється по даному договору, вказуються у специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору та/або у видаткових накладних постачальника. Факт поставки товару по цінам, у кількості, асортименті, сортаменті та номенклатурі, вказаним у специфікаціях та/або у видаткових накладних постачальника, або факт оплати покупцем виставленого в його адрес рахунку-фактури, означає взаємну згоду постачальника та покупця з умовами поставки та умовами оплати товару, номенклатурою товару, вказаному у відповідному рахунку-фактурі та або видатковій накладній, а також являється підтвердженням факту отримання покупцем від постачальника рахунку-фактури для оплати товару, які постачальник постачає/поставив.

Згідно з п. 2.2 вказаного договору поставка товару здійснюється партіями на умовах, погоджених сторонами у специфікаціях та/або у видаткових накладних. Постачальник може здійснювати поставку товару власним або найманим транспортом, якщо таке погоджено сторонами. В такому випадку вартість доставки включається до вартості товару.

На підтвердження поставки товарів, визначених умовами договору від 30 травня 2015 року № 305 ТОВ Апекстрейд ЛТД виписувало Позивачу видаткові накладні на поставку товарів, копії яких містяться у матеріалах справи.

Придбаний у ТОВ Апекстрейд ЛТД товар приймався посадовими особами Позивача на підставі довіреностей, про що свідчить наявний у матеріалах справи реєстр документів (довіреностей) за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року.

ТОВ Апекстрейд ЛТД виписано на адресу Позивача податкові накладні та які зареєстровані в ЄРПН, про що свідчать витяги з ЄДРПН.

Розрахунки з ТОВ Апекстрейд ЛТД здійснювалися у безготівковій формі, на підтвердження чого Позивачем долучено до матеріалів справи банківські виписки.

Облік розрахунків з ТОВ Апекстрейд ЛТД відображено в картці рахунку 631 за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року.

23 травня 2016 року між Позивачем (покупець) та ТОВ Дакстер Трен укладено договір поставки № 235, умови, якого є аналогічними договорам поставки, укладеним з контрагентами ТОВ Апекстрейд ЛТД та ТОВ Дервік Капітал .

На підтвердження факту поставки товарів, придбаних за договором № 235 від 23 травня 2016 року Позивачем надано копії видаткових накладних.

Придбаний у ТОВ Дакстер Трен товар приймався посадовими особами Позивача на підставі довіреностей, про що свідчить реєстр документів (довіреностей) за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року.

ТОВ Дакстер Трен виписано на адресу Позивача податкові накладні, які зареєстровані в ЄРПН, про що свідчать витяги з ЄДРПН.

Розрахунки з ТОВ Дакстер Трен здійснювалися у безготівковій формі, на підтвердження чого Позивачем надано банківські виписки.

Облік розрахунків з ТОВ Дакстер Трен відображено в картці рахунку 631 за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, який міститься в матеріалах справи.

26 вересня 2016 року між Позивачем (покупець) та ТОВ ВФ Агро Терра (постачальник) укладено договір поставки від № 269 з умовами, аналогічними договорам поставки, укладеним з контрагентами ТОВ Апекстрейд ЛТД та ТОВ Дервік Капітал .

На підтвердження факту поставки товарів, придбаних за договором № 269 від 26 вересня 2016 року Позивачем надано копії видаткових накладних.

Придбаний у ТОВ Агро Терра товар приймався посадовими особами Позивача на підставі довіреностей, про що свідчить реєстр документів (довіреностей) за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року.

ТОВ ВФ Агро Терра виписано на адресу Позивача податкові накладні, які зареєстровані в ЄРПН, про що свідчать витяги з ЄДРПН.

Розрахунки з ТОВ ВФ Агро Терра здійснювалися у безготівковій формі, на підтвердження чого Позивачем долучено до матеріалів справи банківські виписки.

Облік розрахунків з ТОВ ВФ Агро Терра відображено в картці рахунку 631 за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року.

Договірні відносини між Позивачем та ТОВ Трейдер Вікторі здійснювалися на підставі рахунку-фактури від 18 листопада 2016 року, згідно якого Позивачем придбано товар (швелер, кутник, круг, арматура, банджо, болт, гайка, захист спіральний пластик, комплект ду, мамометр, рукав, РВД, метало гумове кільце, хомути).

На підтвердження факту поставки товарів, придбаних згідно вказаного рахунку-фактури Позивачем долучено до матеріалів справи копію видаткової накладної.

Придбаний у ТОВ Трейдер Вікторі товар приймався посадовими особами позивача на підставі довіреностей, про що свідчить реєстр документів (довіреностей) за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року.

ТОВ Трейдер Вікторі виписано на адресу Позивача податкову накладну, яка зареєстрована в ЄРПН, про що свідчить витяг з ЄДРПН.

Розрахунок з ТОВ Трейдер Вікторі здійснено у безготівковій формі, на підтвердження чого Позивачем долучено до матеріалів справи банківську виписку та копію платіжного доручення № 4271 від 08 грудня 2016 року.

Також, 26 лютого 2016 року між Позивачем (замовник) та ТОВ БК Альтор (у подальшому перейменоване у ТОВ Житлобудмонтаж ) (виконавець) укладено договір № 2602 про надання послуг, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати роботи з різки металопрокату замовника та доведенню його до багажних розмірів замовником.

Роботи виконуються технічними засобами як виконавця, так і замовника. Розміри, яким повинен відповідати металопрокат після різки, вказується замовником безпосередньо перед початком робіт з кожної партії. Вартість виконаних робіт відображається в актах виконаних робіт, які підписуються сторонами.

На підтвердження виконання робіт за договором Позивачем долучено до матеріалів справи копію акта № 00201 про надання послуг, з якого вбачається, що позивачу ТОВ БК Альтор надано послуги з нарізки металопрокату.

ТОВ БК Альтор (у подальшому перейменоване у ТОВ Житлобудмонтаж ) виписано на адресу Позивача податкову накладну, яка зареєстрована в ЄРПН, про що свідчить витяг з ЄДРПН.

Розрахунки з ТОВ БК Альтор (у подальшому перейменоване у ТОВ Житлобудмонтаж ) здійснювалися у безготівковій формі, на підтвердження чого Позивачем долучено до матеріалів справи банківську виписку.

При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов'язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

Із наведеного можна зробити висновок про те, що господарські операції є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Тобто, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

В основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач згідно з інформацією, зазначеної в ЄДРЮОФОП має право на зайняття наступними видами діяльності: Код КВЕД 22.19 Виробництво інших гумових виробів (основний); Код КВЕД 25.11 Виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій; Код КВЕД 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами; Код КВЕД 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; Код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Суд першої інстанції вірно встановлено, що придбані у контрагентів позивача ТОВ ВФ Агро Терра , ТОВ Трейдер Вікторі , ТОВ Дервік Капітал , ТОВ Апекстрейд ЛТД , ТОВ Дакстерн Трен товари згідно укладених договорів в подальшому використані Позивачем у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку шляхом реалізації контрагентам-покупцям, що підтверджується копіями договорів, видатковими та податковими накладними.

Також, на підтвердження реальної можливості здійснення господарських операцій, які полягають в оптовій торгівлі придбаною у контрагентів металопродукцією Позивачем долучено до матеріалів справи оборотно-сальдові відомості по рахунку № 10 місця зберігання та необоротні активи за 2015-2017 роки, з яких вбачається наявність у Позивача основних засобів та виробничих активів.

Для зберігання придбаної металопродукції з метою здійснення господарської діяльності Позивач орендує складське приміщення відповідно до договору оренди від 01 січня 2013 року № 7/01/2013 укладеного з ПАТ Управління спеціальних машин ; договору суборенди від 01 серпня 2016 року № 01/08/06/1 укладеного з ТОВ Пром-Рент .

Крім того, ТОВ Промімпекс Плюс орендує офісні приміщення на підставі договорів про співробітництво від 12 березня 2015 року № 04/09/МС/15-Ю, від 12 березня 2016 року № 05/09/МС/17, укладених з ТОВ Юридичне бюро Стайлінг , договору оренди від 01 січня 2012 року № 5/1/12, укладеного з ТОВ Суфор , договору оренди від 01 червня 2017 року № 406/17, укладеного з ПАТ Комплексне підприємство широко профільного будівництва-2 . Вказані приміщення передані Позивачу на підставі відповідних актів прийому-передачі, копії яких наявні в матеріалах справи.

Також, відповідність придбаного у ТОВ ВФ Агро Терра , ТОВ Трейдер Вікторі , ТОВ Дервік Капітал , ТОВ Апекстрейд ЛТД , ТОВ Дакстерн Трен товару діючим ДСТУ та ТУ підтверджується копіями сертифікатів якості, документами про якість та сертифікатів прийомки.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що у ТОВ Промімпекс Плюс наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування податкового кредиту, а надані Позивачем первинні документи свідчить про дотримання останнім спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з контрагентами ТОВ ВФ Агро Терра , ТОВ Трейдер Вікторі , ТОВ Дервік Капітал , ТОВ Апекстрейд ЛТД , ТОВ Дакстерн Трен , ТОВ Житлобудмонтаж , з чим погоджується колегія суддів.

Разом з цим, фактичне здійснення господарських операцій ТОВ Промімпекс Плюс з вказаними контрагентами підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

Крім того, суб'єктивні припущення посадових осіб контролюючого органу щодо непричетності директорів контрагентів до ведення господарської діяльності, не підтверджені належним чином відповідно до вимог КАС України, не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

При цьому, належних та допустимих доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали можливості на виконання господарських зобов'язань по поставці товару, наданні послуг та доказів відсутності фактичних дій останніх, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги посилання Відповідача на пояснення директорів ТОВ Апекстрейд ЛТД , ТОВ ВФ Агро Терра , ТОВ Трейдер Вікторі , ТОВ Дервік Капітал , ТОВ Дакстерн Трен , ТОВ Житлобудмонтаж щодо непричетності до фінансово-господарської діяльності відповідних товариств, оскільки дані протоколи допитів не є належними та допустимими доказами в розумінні положень ст. ст. 73, 74 КАС України.

Колегія суддів надаючи правову оцінку вказаним висновкам податкового органу, зазначає наступне.

Так, відповідно частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у рішенні у справі № 2а-7075/12/2670 від 16 січня 2018 року зазначив, що первинні документи є неналежними, адже підписані особою, яка значилась директором товариства, проте фактично ніякого відношення до діяльності товариства не мала, що встановлено в межах розслідування кримінальної справи за фактом вчинення злочинів, передбачених частиною другою статті 205, частинами першою та третьою статті 358 КК України.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту, є Кримінально процесуальний кодекс України (КПК України).

Згідно з частиною 1 статті 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частиною 2 статті 23 КПК України визначено, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 4 статті 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Отже, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Вказане узгоджується з позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі № 822/551/18.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність посилання контролюючого органу на кримінальні провадження відкриті за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 Кримінального кодексу України відносно контрагентів Позивача ТОВ Апекстрейд ЛТД та ТОВ Дакстерн Трен , оскільки вони не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентом своїх договірних зобов'язань саме по господарських відносинах з Позивачем або встановлення обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб'єктами господарської діяльності.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з ч. 7 ст. 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.

Отже, правовий аналіз приписів ч. 6 ст. 78 КАС України дає підстави дійти висновку, що вирок суду в кримінальному провадженні стосовно директорів ТОВ Апекстрейд ЛТД та ТОВ Дакстерн Трен є обов'язковим для адміністративного суду лише у випадку розгляду адміністративним судом справи про правові наслідки дій директора ТОВ "Промімпекс плюс".

У той же час, ТОВ Промімпекс плюс не є стороною або учасником справи № 757/26000/17-к та № 755/1949/17.

Крім того, зі змісту вироку Печерського районного суду м. Києва від 23 червня 2017 року у справі № 757/26000/17-к та вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 08 лютого 2017 року у справі № 755/1949/17 вбачається, що дані вироки ухвалено судами на підставі угод про визнання вини, укладених між директорами ТОВ Апекстрейд ЛТД та ТОВ Дакстерн Трен та прокурором, відповідно.

Так, відповідно до ч. 1 с. 474 КПК України якщо угоди (незалежно від її виду) досягнуто під час досудового розслідування, після виконання процесуальних дій, передбачених ст. 290 КПК, складений слідчим та затверджений прокурором обвинувальний акт разом із підписаною сторонами угодою невідкладно надсилається до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 474 КПК України розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов'язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження. Відсутність інших учасників судового провадження не є перешкодою для розгляду.

За приписами п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України перед ухваленням рішення про затвердження угоди про визнання винуватості суд під час судового засідання повинен з'ясувати у обвинуваченого, чи цілком він розуміє, зокрема, що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують.

Згідно з ч. 1 ст. 475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Правовий аналіз положень Кримінального процесуального кодексу свідчить про те, під час судового провадження на підставі угоди про визнання винуватості, суд зобов'язаний лише переконатись у добровільному волевиявленні учасників кримінального провадження на укладення угоди, після чого ухвалює вирок про затвердження такої угоди призначення узгодженого сторонами покарання.

При цьому, судом жодним чином не досліджуються зібрані стороною обвинувачення докази вини особи та не надається таким доказам жодної оцінки.

При розгляді справи щодо затвердження угоди про визнання винуватості суду стороною обвинувачення надається лише обвинувальний акт та текст угоди, про затвердження якої просять суд сторони кримінального провадження. В такому випадку суду навіть невідомо, які саме докази зібрані стороною обвинувачення, чи є вони достатніми для доведення вини обвинуваченого, чи є такі докази допустимим, чи отримані вони стороною обвинувачення в законний спосіб тощо.

За таких умов, колегія суддів вважає, що наявність вироків Печерського районного суду м. Києва від 23 червня 2017 року у справі № 757/26000/17-к та Дніпровського районного суду м. Києва від 08 лютого 2017 року у справі № 755/1949/17 відносно директорів ТОВ Апекстрейд ЛТД та ТОВ Дакстерн Трен ухвалених на підставі угод про визнання винуватості, не є доказом фіктивності правочинів укладених з Позивачем.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року справа № 813/1766/17 (№ К/9901/3360/17) від 26 червня 2018 року № 808/2360/17 (№ К/9901/47560/18).

Таким чином, посилання контролюючого органу на кримінальні провадження відкриті за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 Кримінального кодексу України відносно контрагентів Позивача ТОВ Апекстрейд ЛТД та ТОВ Дакстерн Трен обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки вказані не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентами своїх договірних зобов'язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб'єктами господарської діяльності.

Така ж сама правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 809/1139/17 (№К/9901/40809/18).

При цьому, доказів, які б свідчили про непричетність зазначених вище контрагентів до здійснення господарських операцій за перевіряємий період, під час розгляду справи контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт наявності в ІС Податковий блок карток суб'єктів фіктивного підприємництва не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 року у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Між тим, Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Відтак, сукупність встановлених обставин доводить правомірність висновку суду першої інстанції про протиправність прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень від 14 травня 2018 року № 0006331401, № 0006351401 та № 0006341401, та наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки Відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Головного управління ДФС у м. Києві, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Г.В.Земляна

І.О. Лічевецький

Повний текст складено 26.02.2019 року.