Постанова

від 21.06.2007 по справі 36/450

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

36/450

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

21 червня 2007 р.                                                                                   № 36/450  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Кота О.В.,Шевчук С.Р. (доповідач),Владимиренко С.В.

розглянувши касаційні скарги і додані до них документи Закритого акціонерного товариства “Телемост” та Орендного підприємства “6-й Київський авторемонтний завод”

на постановуКиївського апеляційного у справігосподарського судуза позовом

до

про та за зустрічним позовом

до

провід 21.02.2007 рокугосподарського суду№ 36/450міста Києва Орендного підприємства “6-й Київський авторемонтний завод”Закритого акціонерного товариства “Телемост”розірвання договору орендиЗакритого акціонерного товариства “Телемост”Орендного підприємства “6-й Київський авторемонтний завод”стягнення 319220,47грн.

В судовому засіданні  14.06.2007 р. взяли участь представники:

- позивача:Чиханцов М.А. (дов.№ 10 від 31.10.06 р.)

- відповідача: Вакуленко Є.В.(дов. № б/н від 23.05.2007 р.),

                       Ющенко О.М. (дов. № 1/14/05/07 від 14.05.2007 р.)

В судовому засіданні 14.06.2007р. оголошувалась перерва до 21.06.2007р. для підготовки повного тексту постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.12.06р. у справі №36/450 припинено провадження за первісним позовом, задоволено повністю зустрічний позов, стягнуто з Орендного підприємства „6-й Київський авторемонтний завод” на користь Закритого акціонерного товариства „Телемост” 989586,26грн. збитків, 9895,86грн. державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2007р. рішення господарського суду міста Києва від 08.12.06 у справі № 36/450 змінено, позов Орендного підприємства "6-й Київський авторемонтний завод” задоволено частково, виселено Закрите акціонерне товариство "Телемост” із нежитлових приміщень Орендного підприємства "6-й Київський авторемонтний завод” за адресою: м. Київ, бульвар Івана Лепсе, 10. В іншій частині в позові відмовлено. Стягнуто з ЗАТ "Телемост” на користь ОП "6-й Київський авторемонтний завод” 3531грн. державного мита , в т.ч. за подачу апеляційної скарги, та 40грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Зустрічний позов Закритого акціонерного товариства "Телемост” задоволено частково. Стягнуто з Орендного підприємства „6-й Київський авторемонтний завод” на користь Закритого акціонерного товариства "Телемост” 300386грн. збитків, 3003,86грн. державного мита та 40грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині зустрічного позову відмовлено.

У своїй касаційній скарзі Закрите акціонерне товариство „Телемост” просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2007р., а рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2006р. у даній справі залишити в силі. Скаржник вважає, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням норм матеріального (ст.ст. 15, 16, 22, 526, 611 ЦК України та ст.ст.5, 20, 224, 225 ГК України) та процесуального права.

У своїй касаційній скарзі Орендне підприємство "6-й Київський авторемонтний завод” просить змінити постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2007р. в частині задоволення позовних вимог ОП "6-й Київський авторемонтний завод” до ЗАТ "Телемост" залишити без змін; в частині задоволення позовних вимог по зустрічному позові ЗАТ "Телемост" до ОП "6-й Київський авторемонтний завод” скасувати повністю та відмовити ЗАТ "Телемост" в задоволенні позовних вимог по зустрічному позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального (ст.ст. 623, 795 України, ст.225 ГК України) та процесуального права. Крім того, Орендне підприємство "6-й Київський авторемонтний завод” зазначає, що відповідач протягом більше 3 місяців не сплачував орендну плату, що стало підставою для звернення з позовом про розірвання договору оренди, відповідачеві орендоване ним приміщення передано актом від 30.07.04р., але відповідач до цього часу не передав позивачеві орендовані приміщення. Крім того, він не надавав відповідачеві згоди на проведення будь-яких ремонтних робіт в орендованому приміщенні, а тому судом безпідставно стягнуто з позивача вартість ремонтних робіт. Станом на 13.12.06р. відповідач не звільнив орендовані приміщення, не передав їх позивачеві, позивач не порушив умови договору оренди, у відповідача не було правових підстав для укладення договору оренди з іншим орендодавцем, а нараховані до стягнення відповідачем збитки за зустрічним позовом є необґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх представників сторін, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Телемост” слід залишити без задоволення, а касаційну скаргу Орендного підприємства “6-й Київський авторемонтний завод задовольнити з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, за договором від 25.12.02р. Орендне підприємство "6-й Київський авторемонтний завод” надало в оренду Закритому акціонерному товариству "Телемост” нежитлове приміщення за адресою: м.Київ, бульвар Івана Лепсе, 10, площею 115кв.м. з оплатою 10грн. за кв.м. для офісу ЗАТ "Телемост", видом діяльності якого є надання телекомунікаційних послуг.

За умовами п.4.4 цього договору орендна плата сплачується до 5-го числа поточного місяця. Термін дії договору оренди сторони визначили з 25.12.03р. до 25.12.06р.

Згідно пунктів 5, 6 додаткової угоди №1 від 29.12.03р. до названого договору орендар має здійснювати своєчасно капітальний, поточний та інші види ремонтних робіт орендованого приміщення, а у разі проведення орендарем капітального, поточного чи іншого виду ремонтних робіт зарахувати вартість робіт в рахунок орендної плати.

Об'єкт договору оренди позивач передав відповідачеві за актом прийому-передачі від 30.07.04р., а 13.09.05р. позивач звернувся з позовом про розірвання договору оренди, виселення ЗАТ "Телемост” з орендованого приміщення та зобов'язання ЗАТ "Телемост” передати орендовані приміщення по акту прийому-передачі.

Суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що згідно до ч.1 ст.782 Цивільного кодексу наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Пунктом 5.3 договору оренди встановлено, що договір оренди може бути розірваний достроково в порядку, встановленому чинним законодавством, а також у випадках, зокрема: порушення однією із сторін своїх зобов'язань за цим договором з письмовим попередженням іншої сторони за місяць.

Разом з тим, як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами позивач належним чином повідомив відповідача про відмову від договору оренди і договірні відносини сторін припинилися 31.08.2005р., тобто з моменту одержання повідомлення про відмову від цього договору.

Частиною 2 ст.782 ЦК України встановлено, що у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Отже, підставою, що дозволяє наймодавцеві відмовитись від договору оренди на підставі ч.1 ст.782 ЦК України, є невнесення плати за користування річчю протягом трьох місяців поспіль.

Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що з моменту передачі об'єкту оренди в користування (30.07.2004р.) по період примусового звільнення приміщення (08.09.2005р.), ЗАТ "Телемост" фактично розрахувалось з орендодавцем за користування приміщенням.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що орендні платежі мали нараховуватися за період з 30.07.2004р. по 31.08.2005р., тобто за 13 місяців, і заборгованість складала 14950грн. із розрахунку 10грн. х 115кв.м. х 13 місяців.

При цьому суди встановили, що ЗАТ "Телемост" самостійно сплатив позивачу орендну плату у сумі 1150грн. платіжним доручення №260 від 24.05.2005р. та у сумі 1150грн. платіжним дорученням №288 від 24.06.2005р.

Отже, відповідачем по зазначеним платіжним дорученням сплачена оренда плата в сумі 2300грн., тоді як апеляційним судом помилково зазначено 3000грн.

На думку суду апеляційної інстанції, ЗАТ "Телемост" за період з 30.07.04р. по 31.08.05р. повинен був сплати орендну плату в сумі 11950грн., але, враховуючи умови додаткової угоди №1 від 29.12.03р. до договору оренди, апеляційний господарський суд зарахував у вартість поліпшень орендованого майна суму орендної плати у розмірі 11950грн., стягнувши з позивача на користь відповідача за зустрічним позовом збитки в сумі 296886грн., і як наслідок дійшов невірного висновку, що ЗАТ "Телемост" не припустилося затримки в сплаті орендних платежів.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції не врахував, що предметом позову є певна матеріально–правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондує зі способами захисту права, які перелічені, зокрема, у ст.16 ЦК України. Оскільки позивач по зустрічному позову в даній справі способом захисту свого права обрав відшкодування збитків, то апеляційний суд не мав права виходити за межі позовних вимог і розглядати інший предмет - зарахування вартості поліпшень орендованого майна в рахунок орендної плати.

Відповідно до ч.3 ст.788 ЦК України, якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

З врахуванням зазначеної норми матеріального права, суд апеляційної інстанції не врахував, що наслідки поліпшення майна за згодою наймодавця є диференційованими, зокрема: наймач має право на відшкодування вартості поліпшень або їх зарахування в рахунок плати за користування річчю, тоді як позивачем по зустрічному позову не ставилося питання щодо зарахування здійснених витрат на поліпшення орендованого майна в рахунок орендної плати, хоча така умова і була передбачена договором, а стягнення орендної плати та вартості поліпшень орендованого майна не було предметом даного спору і може вирішуватися в іншому провадженні.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій, що вартість витрат на поліпшення орендованого приміщення в сумі 308836грн. є збитками позивача по зустрічному позову у розумінні ст. 22 ЦК України, оскільки відповідно до ст.788 ЦК України, якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, то наймач має право в силу зазначеної норми закону зарахувати їх в рахунок орендної плати або відшкодувати вартість цих витрат. Питання щодо можливості чи неможливості відокремлення поліпшень не з'ясовувалося судами при вирішенні даного спору, оскільки не було предметом даного спору.

Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову позивачу у задоволенні вимог про розірвання договору оренди, оскільки судами попередніх інстанцій була встановлена відмова від договору, яка відповідала приписам ст.782 ЦК України.

Вимога позивача про виселення відповідає встановленим обставинам справи, як наслідок - недоведення сторонами у справі дати звільнення орендованого приміщення, відсутності акту прийому-передачі майна відповідачем позивачу за первісним позовом.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд апеляційної інстанції зробив невірний висновок про те, що розірвання договору оренди відбулося внаслідок невиконання зобов'язання позивачем, оскільки тим же судом було встановлено протилежне, а саме: що розірвання договору оренди (відмови від нього) відбулося на вимогу орендодавця з 31.08.2005р. відповідно до приписів ч.2 ст.782 ЦК України, проте такий висновок суду не впливає на рішення апеляційного господарського суду щодо часткової відмови позивачу по зустрічному позову.

За загальним правилом, встановленим ч.1 ст.615 ЦК України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання якщо це встановлено договором або законом.

Поряд з цим, помилковими є висновки судів попередніх інстанцій, що позивач є особою, яка порушила зобов'язання за договором та безпідставно в односторонньому порядку розірвала договір оренди. При цьому, суди не звернули увагу на уточнення позовних вимог позивача по первісному позову (т.1 а.с.86-87) та на лист щодо відмови від договору оренди №193 від 31.08.2005р., які ґрунтувалися на ст.782 ЦК України в зв'язку з несплатою відповідачем орендної плати за період з 25.12.2004р. по 31.08.2005р.

Порядок відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди визначені в статті 22 ЦК України, згідно якої особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Господарським кодексом України також передбачено такий вид відповідальності за порушення господарських зобов'язань як відшкодування збитків. Так, відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення відповідно статті 225 ГК України, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивач за зустрічним позовом повинен був довести факт порушення зобов'язання, розмір збитків, та причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками, однак не довів, що нараховані збитки є наслідком невиконання позивачем за первісним позовом договірних зобов'язань за договором оренди від 25.12.2002р.

З врахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2007р. у справі №36/450 слід змінити із викладенням п.5 резолютивної частини цієї постанови в новій редакції, відмовивши Закритому акціонерному товариству "Телемост" у задоволенні зустрічного позову повністю, а в решті оскаржувану постанову Київського апеляційного господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Телемост” залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Орендного підприємства “6-й Київський авторемонтний завод задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2007р. у справі №36/450 змінити.

Пункт 5 резолютивної частини постанови викласти в наступній редакції:

"5. У задоволенні зустрічного позову Закритого акціонерного товариства "Телемост" відмовити повністю."

В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2007р. у справі №36/450 залишити без змін.

Головуючий Кот О.В.

СуддяШевчук С.Р.

СуддяВладимиренко С.В.