Ухвала

від 27.02.2019 по справі 910/12669/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

27.02.2019Справа № 910/12669/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРКИС" (04053, місто Київ, вулиця Воровського, 33, літера "Г")

до Фізичної особи - підприємця Бичкова Віталія Костянтиновича (АДРЕСА_1)

про стягнення 187 481, 03 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Без виклику представників учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕРКИС " (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Бичкова Віталія Костянтиновича (далі - відповідач) про стягнення 187 481, 03 грн., з яких: 92 500, 00 грн. основна заборгованість, 20 % річних у сумі 38 013, 70 грн., інфляційні нарахування у сумі 22 755, 00 грн. та пеня у розмірі 34 212, 33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов'язку з поставки паливних гранул відповідно до Договору поставки від 08.08.2016 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.09.2018 відкрито провадження у справі № 910/12669/18, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з (повідомленням) викликом сторін, судове засідання призначено на 24.10.2018 року.

Судове засідання призначене на 24.10.2018 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Літвінової М.Є. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.10.2018 судове засідання у справі № 910/12669/18 призначено на 06.11.2018 року.

22.10.2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

06.11.2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

Судом у підготовчому засіданні 06.11.2018 постановлено ухвалу про оголошення перерви у зазначеній справі до 21.11.2018, яку занесено до протоколу судового засідання.

19.11.2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли пояснення до заперечення на позовну заяву.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.11.2018 заперечив проти підписання Договору поставки від 08.08.2016, посилаючись на підроблення даного Договору.

У судовому засіданні 21.11.2018 судом порушувалось питання щодо доцільності проведення експертизи у справі та перехід в загальне позовне провадження у зв'язку з складністю справи та з'ясування фактичних обставин справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.11.2018 подав клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.

Представник позивача та відповідач не заперечували проти переходу в загальне позовне провадження.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.11.2018 у справі № 910/12669/18 здійснено перехід з спрощеного в загальне позовне провадження, підготовче засідання призначено на 12.12.2018 року.

Представники учасників справи у підготовче засідання 12.12.2018 не з'явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2018 підготовче засідання у справі № 910/12669/18 відкладено на 21.01.2019 року.

У підготовчому засіданні 21.01.2019 представник відповідача подав повідомлення по справі, в якому зазначив, що визнає заборгованість в сумі 46 300, 00 грн. та зобов'язується погасити існуючу заборгованість на протязі 4 місяців у разі прийняття позитивного рішення позивачем.

Судом у підготовчому засіданні 21.01.2019 постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання у зазначеній справі до 11.02.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.

01.02.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло повідомлення по справі, в якому позивач зазначає, що погоджується з сумою боргу у розмірі 56 240, 00 грн з умовою поставки відповідачем пелет в кількості 30, 40 т., а не повернення коштів. Позивач зазначає, що готовий відмовитись від позову лише за умови поставки відповідачем пелет в кількості 30, 40 т. та оплати витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 812, 21 грн.

06.02.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли пояснення по справі, в яких відповідач зазначає, що визнає заборгованість в сумі 46 300 грн. та не визнає нарахування відсотків та пені.

Судом у підготовчому засіданні 11.02.2019 постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання у зазначеній справі до 25.02.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.

25.02.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

25.02.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про зміну підстав позову та заява про забезпечення позову, в якій позивач просить суд накласти арешт на майно або грошові суми, які обліковуються на розрахункових рахунках у розмірі ціни позову 187 481, 03 грн. та судового збору 2 812, 21 грн. Фізичної особи - підприємця Бичкова Віталія Костянтиновича, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 та належить відповідачу на праві приватної власності.

Судом відкладено вирішення питання щодо заяви про зміну підстав позову до встановлення фактичних обставин справи.

Судом у підготовчому засіданні 25.02.2019 постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на тридцять днів та відкладення підготовчого засідання у зазначеній справі до 18.03.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.

Відповідно до частини 1 статті 138 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається:

1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;

2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Частиною 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подану Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕРКИС " заяву про забезпечення позову, суд вирішив відмовити у задоволенні означеної заяви, враховуючи наступне.

Так, положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Разом з тим, статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням зазначених принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Принцип рівності перед законом і судом в процесуальному аспекті означає рівність суб'єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу незалежно від їх особистих якостей (правового статусу, майнового стану), визначення процесуального становища учасників судочинства тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим, визначення процесуального порядку розгляду справ певною процесуальною формою.

В матеріальному аспекті принцип рівності повинен розумітися так, що до всіх учасників процесу матеріальний закон має застосовуватися однаково (право є застосуванням рівного масштабу до різних осіб).

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони в процесі зобов'язані в процесуальній формі довести свою правоту за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову позивач вказує на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по здійсненню поставки товару або поверненню коштів та вказує про важке матеріальне становище, що в свою чергу ставить під загрозу повернення коштів взагалі.

Проте, на переконання суду, наведені позивачем обставини самі по собі не є достатньою підставою в розумінні статті 136 Господарського процесуального кодексу України для забезпечення позову.

Таким чином, за висновком суду, позивач лише формально посилається на потенційну загрозу не повернення відповідачем коштів, що унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позову і не наводить жодного обґрунтування наявності правових підстав (з посиланням на відповідні докази) для застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові суми.

Враховуючи вищевикладене, позивачем не надано будь-яких належних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення у справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів заявника без вжиття таких заходів також не наведені, суд не вбачає підстав для задоволення даної заяви про забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладені обставини, виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема з вимог статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданої позивачем заяви про забезпечення позову з огляду на відсутність доказів та обґрунтованих мотивів, які б могли свідчити, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду.

Керуючись статтями 136-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,-

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРКИС" про забезпечення позову.

2. Ухвала набирає законної сили 27.02.2019 року та може бути оскаржена в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя М.Є. Літвінова