Постанова

від 17.09.2019 по справі 910/12669/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2019 р. Справа№ 910/12669/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Калатай Н.Ф.

Сітайло Л.Г.

секретар Ковальчук Р.Ю.

за участю

представників: позивача - Каленчук О.І.

відповідача - Бичков В.К.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бичкова Віталія Костянтиновича

на рішення Господарського суду м. Києва від 15.04.2019 р. (повне рішення складено 25.04.2019 р.)

у справі № 910/12669/18 (суддя - Літвінова М.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Серкис"

до Фізичної особи-підприємця Бичкова Віталія Костянтиновича

про стягнення заборгованості у розмірі 92500,00 грн

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Серкис" звернулося з позовом до Фізичної особи-підприємця Бичкова Віталія Костянтиновича про стягнення 187481,03 грн, з яких 92500,00 грн основного боргу, 34212,33 грн пені, 38013,70 грн 20% річних та 22755,00 грн інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на те, що відповідач не поставив позивачу погоджений між сторонами товар, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача попередню оплату, сплачену ним, пеню, 20% річних та інфляційні втрати.

До Господарського суду м. Києва 25.02.2019 р. від позивача надійшла заява про зміну підстав позову, у якій позивач просив стягнути з відповідача тільки вартість непоставленого товару (попередню оплату) у сумі 92500,00 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.04.2019 р. у справі № 910/12669/18 позов, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Фізична особа-підприємець Бичков Віталій Костянтинович подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Крім цього, у прохальній частині апеляційної скарги скаржник просив викликати у судове засідання свідків, залучити до матеріалів справи платіжне доручення на підтвердження оплати 4 тон товару, а також витребувати від позивача декларацію з прибутку за 2016 - 2017 р. р.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що ним було частково виконано зобов`язання з поставки товару на суму 36260,00 грн, що підтверджується накладною № 22 від 08.11.2016 р.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2019 р. апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бичкова Віталія Костянтиновича передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя), Пашкіна С.А., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 р. апеляційну скаргу у справі № 910/12669/18 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2019 р. відкрито апеляційне провадження та призначено справу № 910/12669/18 до розгляду на 23.07.2019 р.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2252/19 від 22.07.2019 р. у зв`язку з перебуванням судді Калатай Н.Ф. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/12669/18.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2019 р. апеляційну скаргу у справі № 910/12669/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2019 р. справу прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2019 р. було відкладено розгляд справи до 17.09.2019 р.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/3705/19 від 16.09.2019 р. у зв`язку з перебуванням судді Пашкіної С.А. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/12669/18.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2019 р. апеляційну скаргу у справі № 910/12669/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Калатай Н.Ф., Сітайло Л.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2019 р. справу № 910/12669/18 було прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.

Розглянувши клопотання відповідача про виклик свідків у судове засідання, колегія суддів вважає його необгрунованим, враховуючи наступне.

Так, відповідач просить суд викликати як свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ГПК України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка.

Свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти (ч. 1 ст. 89 ГПК України).

Оскільки у матеріалах справи відсутні заяви вказаних відповідачем осіб, як свідків, тому відсутні правові підстави для виклику ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у судове засідання.

Стосовно клопотання відповідача про залучення до матеріалів справи платіжного доручення на підтвердження оплати 4 тон товару, а також витребування від позивача декларації з прибутку за 2016 - 2017 р. р., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно з 4 ст. 80 ГПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Частиною 8 статті 80 ГПК України також передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Враховуючи вищенаведені положення процесуального законодавства, апеляційний суд зазначає, що відповідач не був позбавлений можливості у порядку ч. 4 ст. 80 ГПК України письмово та завчасно повідомити суд першої інстанції про неможливість подання у встановлений законом строк доказів, та об`єктивних причини, з яких такі докази не могли бути подані у встановлений строк.

Разом з цим, заявник не надав доказів неможливості подання до суду першої інстанції клопотання про витребування нових доказів з причин, які об`єктивно не залежать від нього.

Також, відповідно до ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Однак клопотання Фізичної особи-підприємця Бичкова Віталія Костянтиновича про витребування доказів та залучення до матеріалів справи документів зазначеним вимогам не відповідає, а тому не підлягає задоволенню.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Серкис" та Фізичною особою-підприємцем Бичковим Віталієм Костянтиновичем у серпні 2016 року була досягнута домовленість про виготовлення та передачу у власність покупця пелет (паливні гранули) у кількості 100 тон за ціною 1,85 грн за 1 кг, всього 185000,00 грн.

08.08.2016 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Серкис" сплатило на користь Фізичної особи-підприємця Бичкова Віталія Костянтиновича грошові кошти у сумі 92500,00 грн, що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача, яка міститься в матеріалах цієї справи.

Згідно з поясненнями позивача вказані грошові кошти були сплачені відповідно до усної домовленості з відповідачем як передоплата (50% від вартості товару) на наступну поставку відповідачем товару (паливні гранули) на загальну суму 185000,00 грн.

14.02.2019 р. позивач звернувся до відповідача з листом № 03/02-19, в якому вимагав негайно здійснити поставку протягом 7 діб з моменту отримання вказаної вимоги, а у випадку неможливості поставити товар - повернути грошові кошти у сумі 92500,00 грн.

Вказана вимога була отримана відповідачем 21.02.2019 р., що підтверджується інформацією з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з якої вбачається, що поштове відправлення було отримано адресатом 21.02.2019 р.

Доказів виконання відповідачем зобов`язання з поставки позивачу товару на суму 92500,00 грн матеріали справи не містять.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, поставку товару не здійснив, попередню оплату у розмірі 92500,00 грн не повернув, у зв`язку з чим позивач звернувся із даним позовом до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як передбачено ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як передбачено ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 641 ЦК України визначено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір поставки товару у спрощений спосіб.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання, зокрема, провадиться за зобов`язанням про передання товару (майна) - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов`язання (ст. 532 ЦК України).

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до норм ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент, зокрема, надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Оскільки між сторонами було укладено договір у спрощений спосіб, тому за умовами ст. 530 ЦК України позивач має право вимагати його виконання у будь-який час.

Як було встановлено вище, 14.02.2019 р. позивач звернувся до відповідача з листом № 03/02-19 про здійснення поставки протягом 7 діб з моменту отримання вказаної вимоги, а у випадку неможливості поставити товар - повернути грошові кошти у сумі 92500,00 грн.

Вказаний лист був отриманий відповідачем 21.02.2019 р., що підтверджується інформацією з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта".

Однак відповідач поставку товару не здійснив, грошові кошти у розмірі 92500,00 грн позивачу не повернув.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 92500,00 грн вартості непоставленого товару (попередньої оплати) є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Доводи скаржника про те, що ним було частково виконано зобов`язання з поставки товару на суму 36260,00 грн, що підтверджується накладною № 22 від 08.11.2016 р., колегія суддів вважає необґрунтованими, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як передбачено ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

У відповідності до ч. 2 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вбачається, що надана відповідачем накладна № 22 від 08.11.2016 р. не відповідає вищевказаним вимогам чинного законодавства щодо її оформлення, оскільки не містить необхідних даних, які б дозволяли ідентифікувати особу, яка отримала товар та визначити обсяг її повноважень діяти від імені позивача.

Таким чином у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження часткової поставки товару відповідачем на користь позивача.

Інші доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2019 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Бичкова Віталія Костянтиновича задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладається на скаржника.

Згідно з ч. 5 ст 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.

Вказана справа є малозначною та не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бичкова Віталія Костянтиновича залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 15.04.2019 р. у справі № 910/12669/18 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання і розгляд апеляційної скарги покласти на Фізичну особу-підприємця Бичкова Віталія Костянтиновича

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 23.09.2019 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді Н.Ф. Калатай

Л.Г. Сітайло