Рішення

від 27.02.2019 по справі 440/194/19

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/194/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Дубінчина О.М.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Касумова О.О.,

розглянувши у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 /далі - позивач, ОСОБА_3./ звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області /далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області/ про визнання протиправною бездіяльності, що полягає у не розгляді по суті клопотання ОСОБА_3 від 28 вересня 2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Кам'янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області (за межами населених пунктів) та зобов'язання повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 від 28 вересня 2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Кам'янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області (за межами населених пунктів) з прийняттям вмотивованого рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 28 вересня 2018 року він звернувся до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Кам'янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області (за межами населених пунктів). Листом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області №8627/0/26-18 від 12 жовтня 2018 року йому повідомлено, що за інформацією відділу у Кременчуцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області вказана земельна ділянка відноситься до земель колективної власності та враховуючи, що до повноважень Держгеокадастру належить розпорядження лише землями державної власності, правових підстав для задоволення його клопотання немає. Також позивач зазначив, що відповідачем не надано обґрунтованої відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою із зазначенням підстав для такої відмови, передбачених статтею 118 Земельного кодексу України, та лист ГУ Держгеокадастру у Полтавській області №8627/0/26-18 від 12 жовтня 2018 року за своєю правовою природою не є рішенням суб'єкта владних повноважень /а.с. 6-9/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 січня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за вказаним позовом, призначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

05 лютого 2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, оскільки земельна ділянка, щодо якої позивач бажав отримати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, відноситься до земель колективної власності Колективного сільськогосподарського підприємства імені Щорса на підставі чинного державного акта на право колективної власності на землю серії ПЛ-8 від 22 квітня 1997 року, а тому у ГУ Держгеокадастру у Полтавській області відсутні повноваження щодо розпорядження цією земельною ділянкою. Також зазначив, що з 01 січня 2019 року набрав чинності Закон України №2498-VIII від 10 липня 2018 року, яким доповнено пунктом 21 розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України та встановлено, що землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені, вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані /а.с. 27-30/.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що згідно положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" відповідач є розпорядником земельної ділянки, яку він бажав отримати. Крім того, відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що запитувана позивачем земельна ділянка знаходиться на земельній ділянці Колективного сільськогосподарського підприємства імені Щорса відповідно до державного акта на право колективної власності на землю серії ПЛ-8 від 22 квітня 1997 року /а.с. 68-70/.

Заперечення від відповідача до суду не надходили.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини справи та відповідні до них правовідносини.

28 вересня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із клопотанням (вх. Х-14233/0/25-18 від 01 жовтня 2018 року) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Кам'янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області за межами населеного пункту /а.с.32-33/.

До вказаного клопотання ОСОБА_3 додано копії паспорта, ідентифікаційного номера та графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки /а.с. 32-34/.

Листом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №8627/0/26-18 від 12 жовтня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 відмовлено, оскільки за інформацією відділу у Кременчуцькому районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області вищезазначена земельна ділянка відноситься до земель колективної власності, а відповідно до пункту "є" статті 15-1 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом /а.с. 35/.

Вважаючи, що відповідачем допущена бездіяльність щодо розгляду клопотання по суті, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та аргументам учасників справи, вказаним у заявах по суті, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю врегульовані Земельним кодексом України №2768-ІІІ від 25 жовтня 2001 року /далі - ЗК України/.

Так, відповідно до положень частини першої, частини другої та пункту "в" частини третьої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктом "б" частини першої статті 121 вказаного Кодексу громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Частиною сьомою статті 118 цього Кодексу встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або надає мотивовану відмову у його наданні.

За приписом частини четвертої статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Таким центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14 січня 2015 року є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр).

Підпунктом 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 333 від 29 вересня 2016 року, передбачено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Отже, до повноважень відповідача належить розпорядження землями державної власності.

За письмовою інформацією Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 14 лютого 2019 року та Виконавчого комітету Кам'янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 22 лютого 2019 року земельна ділянка, яку бажав отримати у власність позивач, належить до земель, які передані у колективну власність Колективному сільськогосподарському підприємству ім. Щорса Кам'янопотоківською сільською Радою народних депутатів Кременчуцького району Полтавської області відповідно до рішення Кам'янопотоківської сільської Ради народних депутатів від 31 січня 1997 року, що підтверджується державним актом на право колективної власності на землю серії ПЛ №8, виданим Кам'янопотоківською сільською Радою народних депутатів Кременчуцького району Полтавської області 22 квітня 1997 року /а.с. 55-64, 73-76/.

Статтею 23 Земельного кодексу України № 561-ХІІ від 18 грудня 1990 року, діючого до набрання чинності Земельним кодексом України № 2768-III від 25 жовтня 2001 року, передбачалось, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Згідно з частиною першою статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Доказів визнання державного акта на право колективної власності на землю серії ПЛ №8 від 22 квітня 1997 року недійсним суду не надано, а відтак суд дійшов висновку, що державний акт на право колективної власності на землю серії ПЛ №8 від 22 квітня 1997 року є належним доказом, що підтверджує право колективної власності на земельну ділянку площею 3639,85 га, частину якої у розмірі 2,0 га бажав отримати у власність позивач.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 06 червня 2018 року у справі 816/1618/17 (номер рішення в ЄДРСР 74550313).

Погоджуючись із доводом позивача, що відповідно до діючої редакції статті 78 ЗК України серед форм власності на землю не існує такої форми власності як колективна, суд, разом з тим, зауважує, що підстави припинення права власності на земельну ділянку визначені у статті 28 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року та у статті 140 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року та є вичерпними.

Доказів, які б підтверджували припинення права колективної власності на землю за вищезазначеним державним актом, матеріали справи не містять.

За наявною у матеріалах справи письмовою інформацією Головного управління статистики у Полтавській області №03.3-21/108-19 від 12 лютого 2019 року до Державного реєстру підприємств та організацій України суб'єкт (ідентифікаційний код 00845772) був включений з назвою РАДГОСП ІМ.ЩОРСА. В ЄДРПОУ було внесено зміни щодо назви суб'єкта за ідентифікаційним кодом 00845772, а саме: 09 жовтня 1996 року змінено назву на "КОЛЕКТИВНЕ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО ІМЕНІ ЩОРСА"; 30 березня 2000 року змінено назву на "СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИЙ КООПЕРАТИВ ІМ. ЩОРСА"; 01 березня 2002 року змінено назву на "ПРИВАТНЕ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "МИКОЛИ ЩОРСА". Станом на 11 лютого 2019 року Приватне сільськогосподарське підприємство "Миколи Щорса" (код ЄДРПОУ 00845772) вилучено з бази даних (правовий статус суб'єкта - юридична особа; 39763, Полтавська область, Кременчуцький район, с. Кам'яні Потоки, вул. Щорса, буд. 369; дані про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи: місце проведення державної реєстрації припинення - Кременчуцька районна державна адміністрація Полтавської області, дата реєстрації припинення - 07 листопада 2011 року, причина ліквідації - у зв'язку з визнанням її банкрутом; номер запису - 15691170007000388) /а.с.53/.

Доказів того, що земельна ділянка колективного сільськогосподарського підприємства імені Щорса, а в подальшому приватного сільськогосподарського підприємства Миколи Щорса , після припинення підприємства була передана в установленому законодавством порядку до державної власності, матеріали справи не містять.

До 01 січня 2019 року чинним законодавством України взагалі не врегульовувалось питання переходу земель колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені, до державної чи колективної власності.

Лише з 01 січня 2019 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" № 2498-VIII від 10 липня 2018 року, яким розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 21 такого змісту: "Установити, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності".

Таким чином, до 01 січня 2019 року законодавство України не визначало власника земель колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені, а відтак і розпорядника земель, до повноважень якого належить передача таких земель у власність громадян.

Суд вважає, що відсутність у законодавстві України, чинному до 01 січня 2019 року, визначення власника та розпорядника земель колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені, не може позбавляти громадян законного права на отримання земель у власність, тим паче на стадії отримання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка є лише першою і не вирішальною стадією земельно-правової процедури отримання землі у власність.

За таких обставин позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що спір вирішено на користь позивача, який поніс витрати по сплаті судового збору у сумі 768,40 грн згідно квитанції №NOK3P54432 від 15 січня 2019 року, то стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає сума 768,40 грн.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, буд. 23, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 39767930) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області щодо результатів розгляду клопотання ОСОБА_3 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Кам'янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області за межами населеного пункту, від 28 вересня 2018 року (вх. № Х-14233/0/25-18 від 01 жовтня 2018 року), які відображені у листі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 8627/0/26-18 від 12 жовтня 2018 року.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, буд. 23, м. Полтава, Полтавська область, 36039, ідентифікаційний код 39767930) повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Кам'янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області за межами населеного пункту, від 28 вересня 2018 року (вх. № Х-14233/0/25-18 від 01 жовтня 2018 року) з урахуванням правової оцінки спірного питання, наданої судом у цьому рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, буд. 23, м. Полтава, Полтавська область, 36039, ідентифікаційний код 39767930) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 01 березня 2019 року.

Суддя Н.І. Слободянюк