Рішення

від 31.10.2018 по справі 926/1288/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2018 року Справа № 926/1288/18

За позовом Приватного підприємства "Матіола - Карпати"

до відповідача Фізичної особи-підприємця Загули Тараса Семеновича

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне підприємство "До олівця"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мілієве - Брикет"

про витребування майна з чужого володіння в сумі 1 088 372,00 грн.

Суддя О.Г. Проскурняк

Секретар судового засідання В.О. Нікітович

Представники:

Від позивача: Герасим Ш.І. - директор

Від відповідача: Клим Н.І., ордер серії ЧЦ № 14476 від 06 серпня 2018 року

Від третіх осіб: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Приватне-підприємство "Матіола - Карпати" звернулось з позовом до відповідача Фізичної особи - підприємця Загула Тараса Семеновича про витребування майна з чужого володіння - 1 088 372,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що майно, яке належало Приватному-підприємству "Матіола - Карпати", внаслідок протиправних дій державного виконавця та у зв'язку із порушенням процедури проведення торгів протиправно вибуло із власності позивача, у звязку із чим позивач звернувся до суду із позовом про витребування майна з чужого володіння.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, при цьому вказує, що позивач не є власником майна, оскільки Приватним підприємством "Матіола Карпати" порушено порядок розрахунку за придбаний у СТОВ "Буковина" майновий комплекс. Крім того, відповідач вказує, що є добросовісним набувачем майна, оскільки воно продане у порядку встановленому для виконання судових рішень.

При цьому, відповідач 24 вересня 2018 року звернувся до суду із письмовим клопотанням про застосування строків позовної давності.

Крім того, до суду надійшли письмові пояснення від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватного підприємства "До олівця" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілієво-Брикет", відповідно до яких треті особи заперечують проти задоволення позовних вимог з аналогічних підстав, що вказані відповідачем у відзиві на позов.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 25 липня 2018 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 06 серпня 2018 року.

Ухвалою суду від 06 серпня 2018 року відкладено підготовче засідання на 03 вересня 2018 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 03 вересня 2018 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву в підготовчому провадженні до 05 вересня 2018 року.

Ухвалою суду від 05 вересня 2018 року відкладено підготовче засідання 17 вересня 2018 року; залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3; ПП "До олівця"; ТзОВ "Мілієве - Брикет".

Ухвалою суду від 17 вересня 2018 року оголошено перерву в розгляді справи до 24 вересня 2018 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 24 вересня 2018 року закрито підготовче провадження у справі №926/1288/18 та призначено до розгляду по суті на 03 жовтня 2018 року.

Ухвалою суду від 03 жовтня 2018 року оголошено перерву в розгляді справи на 22 жовтня 2018 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 22 жовтня 2018 року оголошено перерву в розгляді справи до 31 жовтня 2018 року.

В судовому засіданні 31 жовтня 2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог - заперечив.

Треті особи не забезпечили явку повноважних представників в судове засідання.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами та третіми особами документи і матеріали, вживши всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, на яких ґрунтуються позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті суд встановив:

03 жовтня 2003 року, згідно договору купівлі-продажу, Приватне підприємство "Матіола-Карпати" придбало у Сільскогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Буковина" консервний завод, що знаходиться по АДРЕСА_2 загальною площею 1953,90 кв.м.

Як вбачається із витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, 23 травня 2004 року, за приватним підприємством "Матіола Карпати" зареєстровано право власності на спірне нерухоме майно.

В листопаді 2007 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Буковина" звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Приватного підприємства "Матіола Карпати" про стягнення 83 158,00 грн. заборгованості, що виникла у результаті несплати відповідачем вартості нерухомого майна, придбаного за договором від 03 жовтня 2003 року.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області по справі № 12/267 від 19 грудня 2007 року вирішено стягнути з Приватного підприємства "Матіола Карпати" на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Буковина" - 83158,00 грн. боргу, 831,58 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В подальшому, відповідно до пунктів 1, 2 договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 11 грудня 2008 року, ОСОБА_3, якому належало спірне майно, а саме: консервний завод, що знаходиться по АДРЕСА_2 загальною площею 1953,90 кв.м. на підставі свідоцтва про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів, продав означене майно, Приватному підприємству "До олівця".

Як вбачається із Статуту ПП "До олівця"(із змінами), затвердженого рішення засновників підприємства №4 від 01 грудня 2011 року, приватне підприємство "До олівця" створене на приватній власності громадянина України Загула Тараса Семеновича.

В подальшому, згідно свідоцтва про державну реєстрацію права власності та згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 15580936 від 04 вересня 2014 року, оформлено власність на Загул Тараса Семеновича консервного заводу, що знаходиться по АДРЕСА_2 загальною площею 1953,90 кв.м.

Вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 січня 2017 року по справі № 727/5473/16-к, що залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 29 травня 2017 року та Постановою другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду від 26 квітня 2018 року визнано винуватим державного виконавця Пенюка А.М., що вчиняв виконавчі дії в межах виконавчого провадження №02-15/502 щодо виконання наказу №12/267 на виконання рішення Господарського суду Чернівецької області по справі №12/267 від 19 грудня 2007 року та засуджено за частиною 1 статті 366 та частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права займати посади в органах державної влади на строк 3 роки.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності установлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

У кримінальних провадженнях суб'єктний склад учасників справи не має значення для визнання вироку преюдиціальним. Для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, цей вирок є обов'язковим лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно до преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України , а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99р. у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини 2 статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Частиною 4, 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Преюдиційне значення для господарського суду має й вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, якщо господарський суд розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльність особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, і лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Відповідно до пункту 2.6. постанови Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" - не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Як вбачається із вироку Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 січня 2017 року по справі № 727/5473/16-к, що набрав законної сили, державний виконавець, який здійснював виконавчі дії в межах виконавчого провадження №02-15/502 щодо виконання наказу №12/267, виданого на виконання рішення Господарського суду Чернівецької області по справі № 12/267 від 19 грудня 2007 року, діючи умисно, щодо реалізації спірного майна - комплексу будівель та споруд консервного заводу на прилюдних торгах 24 листопада 2008 року шляхом вчинення службового підроблення документів, реалізував майно, що є предметом данного спору.

Отже, мало місце злочинне діяння вчинене державним виконавцем щодо незаконного відчуження спірного майна.

Відповідно до статті 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом статей 317, 318 ЦК власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК).

Механізми захисту права власності закріплений Главою 29 Цивільного кодексу України.

Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник. Водночас законодавство надає право звертатися з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння не лише власникам, а й іншим особам, у яких майно власника перебувало у законному володінні за відповідною правовою підставою ("титулом").

Статтею 328 ЦК України унормовано, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідачем за віндикаційним позовом має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально визначеного майна із чужого незаконного володіння.

Важливою умовою звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем зобов'язально-правових відносин.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна із чужого незаконного володіння.

Розглядаючи данний спір щодо витребування майна, згідно статтей 387, 388 ЦК України, суд врахував зокрема: чи набуто майно з відповідних правових підстав, чи є підстави набуття майна законними, чи є набувач майна добросовісним набувачем тощо.

Так, досліджуючи правові підстави набуття позивачем майна, судом встановлено наступне.

Статтею 328 Цивільного кодексу України (в редакції, станом на 2003 рік) унормовано, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як вбачається із матеріалів справи, право власності на спірне майно набуте ПП "Матіола Карпати" на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03 жовтня 2003 року.

Крім того, згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 23 травня 2005 року, за приватним підприємством "Матіола Карпати" зареєстровано право власності на спірне нерухоме майно.

При цьому, статтею 330 ЦК України встановлено, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Так, стаття 388 Цивільного кодексу України встановлює порядок та умови витребування майна від добросовісного набувача. Зокрема, частиною 1 статті 388 ЦК України унормовано, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, за положеннями зазначених норм права, власник майна може витребувати належне йому майно від будь якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.

При цьому, судом відхиляються доводи відповідача, стосовно того факту, що майно позивача було продане в порядку виконання судового рішення, з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 388 Цивільного кодексу України встановлено, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

У разі встановлення, що відповідач є добросовісним набувачем суд повинен установити, чи вибуло майно з володіння власника поза його волею або було продане в порядку виконання судових рішень.

Отже, Цивільний кодекс України встановлює, що саме у встановленому законом для виконання судових рішень порядку, продане майно не може бути витребуване у добросовісного набувача.

Однак, вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 січня 2017 року по справі № 727/5473/16-к, що залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 29 травня 2017 року та постановою другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду від 26 квітня 2018 року, встановлено, що відчуження спірного майна відбулось шляхом скоєння злочину із порушенням порядку, встановленого для виконання судових рішень та без відома власника спірного майна - ПП "Матіола Карпати", тобто поза його волею.

Стосовно вартості майнового комплексу, суд вказує наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме висновку №432 будівельно-оціночної експертизи від 10 липня 2015 року, ринкова вартість комплексу будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2, а саме: консервного цеху літ. А, котельні літ. Б, сараю літ. В, вбиральні літ. Г, навісів літ. Д та Е, прохідної літ. Ж, водонапірної башні літ ВБ, СЕС №1, огорожі № 2,3 станом на лютий 2008 року становить 1 088 372,00 грн.

Крім того, суд звертає увагу сторін, на посилання на вищезазначену експертизу у вироку Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 січня 2017 року по справі № 727/5473/16-к.

При цьому, судом критично оцінюються посилання представника відповідача на вартість спірного майна, станом на 15 вересня 2014 року - 350 000,00 грн. та станом на даний час з урахуванням пошкоджень та фактичного зносу у розмірі 210 000,00 грн., оскільки станом на момент проведення прилюдних торгів та відчуження із законної власності позивача спірного майна, його вартість, як встановлено судом вище, згідно висновку №432 будівельно-оціночної експертизи від 10 липня 2015 року, становила 1 088 372,00 грн. Окрім того, відповідач не надав суду інших достатніх та належних доказів, щодо реальної вартості майна на момент відчуження останнього та розгляду справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на реалізацію спірного майна, шляхом скоєння злочину в порушення порядку, встановленого для виконання судових рішень та без відома власника спірного майна - ПП "Матіола Карпати"

Стосовно посилання відповідача на незаконність несплати позивачем судового збору за подачу позову до суду, суд вказує наступне.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору в судах різних інстанцій звільняються позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При цьому, ухвалою Господарського суду Чернівецької області по справі № 926/1288/18 від 26 липня 2018 року, судом вирішено питання про звільнення позивача від сплати судового збору на суму 16 325,58 грн., за подання позовної заяви про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, стосовного потерпілого ПП "Матіола-Карпати" в особі директора Герасима Ш.І., як встановлено вироком суду.

Клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, Господарський суд вважає безпідставними, оскільки право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника. Законодавчою підставою для втрати особою права власності у часі є положення Цивільного кодексу України про набувальну давність (статті 344 Цивільного кодексу України).

А тому, положення про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку статті 388 Цивільного кодексу України не застосовуються.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 жовтня 2016 року у справі № 916/2129/15. Крім того, аналогічну правову позицію встановлено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 29 березня 2018 року по справі № 904/10673/16.

Частиною 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи вищевикладене, судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 129, 194, 196, 219, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Витребувати від Фізичної особи-підприємця Загул Тараса Семеновича (АДРЕСА_1 код НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Вижницьким РВ УМВС в Чернівецькій області) на користь Приватного підприємства "Матіола - Карпати" (58000, м. Чернівці, вул. Залозецького, 76-В/14, код 31009794) майновий комплекс загальною площею 1953,9 кв.м., який складається з Консервного цеху - літ. А., котельні - літ. Б., сараю - літ. В., вбиральні - літ. Г., навісу - літ. Д. та літ. Е., прохідної - літ. Ж., водопровідної башні - літ. З., СЕС №1, огорожі та воріт загальною вартістю - 1 088 372,00 грн.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Загул Тараса Семеновича (АДРЕСА_1 код НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Вижницьким РВ УМВС в Чернівецькій області) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів: УК у Печер.р-ні/21081100 у м. Києві, код ЄДРПОУ 38004897, рахунок 31116106026007, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код класифікації доходів бюджету 210811 00) - 16?325,58 грн. - судового збору.

Повний текст рішення складено та підписано - "09" листопада 2018 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.Г. Проскурняк