Постанова

від 04.07.2007 по справі 22/142б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

22/142б

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

04 липня 2007 р.                                                                                   № 22/142б  

Судова колегія Вищого господарського суду України у складі :

Полякова Б.М., –головуючого (доповідач у справі),

Катеринчук Л.Й,

Ткаченко Н.Г.

розглянувши  касаційне поданняЗаступника прокурора Луганської області в інтересах держави

на ухвалувід 04.01.2005 р. господарського суду Луганської області

у справі№ 22/142б господарського суду Луганської області

за заявою ПП “Еверест-С” (правонаступник –ПП “Торговий дім “Міор”, м. Кремінна Луганської області)

доТОВ “Науково-виробниче підприємство “Нафтохімекологія”, м. Лисичанськ Луганської області

пробанкрутство

в судовому засіданні взяли участь представники:

Генеральної прокуратури УкраїниГромадський С.О.;

боржникаБабелюк В.А., довір.;

ПП “Торговий дім “Міор”Кривко Ю.М., довір.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду Луганської області знаходиться справа № 22/142б про банкрутство ТОВ “Науково-виробниче підприємство “Нафтохімекологія”.

Ухвалою господарського суду Луганської області за результатами підготовчого засідання від 04.01.2005 р. (суддя Василенко Т.А.) визнано грошові вимоги кредитора - ПП “Еверест-С” до боржника в сумі 96 468, 00 грн. та введено процедуру розпорядження майном боржника строком на шість місяців, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Сиволобова М.М.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Заступник прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому просить скасувати ухвалу господарського суду Луганської області від 04.01.2005 р. та припинити провадження у справі.

          На думку заявника касаційного подання, судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 6, 11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі –Закон).

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційного подання, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне подання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону в підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника.

Основне завдання підготовчого засідання суду полягає в з'ясуванні ознак неплатоспроможності боржника, наявності чи відсутності перешкод для подальшого руху справи про банкрутство.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону ознаками неплатоспроможності боржника є: а) грошові вимоги, які  повинні складати 300 мінімальних розмірів заробітної плати; б) вимоги мають бути безспірними; в) такі вимоги повинні бути не задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

В першу чергу всі зазначені умови формально оцінюються судом при прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, остаточна ж оцінка надається безпосередньо в підготовчому засіданні.

Оскільки боржник не може брати участь і подавати свої заперечення  при прийнятті судом заяви кредитора про порушення справи про банкрутство, то такі заперечення боржника оцінюються безпосередньо в підготовчому засіданні.

Виходячи з того, що ухвала про порушення справи про банкрутство не підлягає оскарженню, Закон надає можливість оскаржити правомірність порушення справи про банкрутство боржника лише за результатами підготовчого засідання суду.

Положеннями абз. 8 ст. 1 Закону встановлено, що безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Отже, за Законом факт безспірності вимог кредитора виникає з моменту, коли грошові вимоги кредитора підтверджуються документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, зокрема виконавчими.

Таким чином, з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

При цьому, відповідно до приписів Закону такі вимоги повинні бути не виконані  боржником протягом трьох місяців.

Під час розгляду справи у підготовчому засіданні судом першої інстанції встановлено, що грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника у розмірі 96 468,00 грн., що виникли у зв'язку з поставкою товару за договором № 030424 від 24.04.2003 р., ґрунтуються на визнаній боржником претензії від 05.07.2004 р. № 02-юр.

Також, судом першої інстанції встановлено, що на підставі визнаної 12.07.2004 р. боржником претензії ініціюючим кредитором направлено до банку платіжну вимогу № 0000001 від 31.08.2004 р., яка повернута банком без виконання.

Відповідно до ст. 8 ГПК України (в редакції Закону України  від 10.01.2002 р. N 2922-III до внесення змін Законом України від 15.03.2006 р. N 3541-IV) відповідь на претензію є підставою для примусового стягнення заборгованості державною виконавчою службою в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття виконавчого провадження державною виконавчою службою.

Відповідно, і встановлений Законом трьохмісячний строк починає свій відлік після пред'явлення виконавчих документів до виконання до державної виконавчої служби та відкриття виконавчого провадження.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїй постанові від 17.10.2006 р. у справі № 3/157.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитору було відмовлено у відкритті виконавчого провадження з виконання визнаної боржником претензії, однак  такі дії державної виконавчої служби кредитором в установленому порядку оскаржені не були.

Відповідно до п. 18 ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження” (в редакції Закону України від 18.11.2003 р. N 1255-IV) визнана у встановленому порядку претензія відносилась до  документів, що підлягають виконанню державною виконавчою службою. Вказані зміни до Закону України “Про виконавче провадження” набирали чинності з 01.01.2004 року.

Виходячи з системного аналізу положень Закону, процедура банкрутства випливає з виконавчого провадження.

Отже, без виконавчого провадження факт неплатоспроможності боржника не може мати місце.

Виконавче провадження за визнаною у встановленому порядку претензією відбувалося в період 2004 –2006 р.р.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що заявником  не надано суду належних доказів, що свідчать про невиконання боржником грошових вимог в установленому порядку та які є підставою для порушення справи про банкрутство.

У зв'язку з відсутністю всіх ознак неплатоспроможності боржника у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для подальшого руху справи про банкрутство.

За таких обставин ухвала за результатами підготовчого засідання суду підлягає скасуванню, а провадження у справі –припиненню.

На  підставі наведеного та керуючись  ст. ст. 1, 6, 11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”  та ст. ст. 80, 1115, 1117, 1119 –11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційне подання Заступника прокурора Луганської області в інтересах держави задовольнити.

2.          Ухвалу господарського суду Луганської області від 04.01.2005 р. у справі № 22/142б скасувати.

3.          Провадження у справі № 22/142б про банкрутство ТОВ “Науково-виробниче підприємство “Нафтохімекологія” припинити.

Головуючий                                                                            Б.М. Поляков

         Судді                                                                                      Л.Й. Катеринчук  

                                                                                                            Н.Г. Ткаченко