Постанова

від 10.07.2007 по справі 2/500

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2/500

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

10 липня 2007 р.                                                                                   № 2/500  

       Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді                    Кузьменка М.В.

судді                                        Васищака І.М.

судді                                        Палій В.М.,

розглянувши  касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НіАл"

на                       рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2006р. та постанову

                          Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2007р.

у справі            № 2/500

за позовом             Управління освіти Дарницької районної у міста Києві

                          державної адміністрації

до                          Товариства з обмеженою відповідальністю "НіАл"

про                         розірвання договору оренди та виселення з орендованого приміщення,

за участю представників сторін:

від позивача: Марчук Т.І. (довіреність від 26.06.07 №1416),

від відповідача: Міщенко В.М. (доручення №5 від 09.07.07),

ВСТАНОВИВ:

Управління освіти Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НіАл" і просило суд розірвати укладений між сторонами договір оренди №245 від 30.06.2005р. та висилити відповідача з орендованого приміщення, яке знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Вербицького, 9-і, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо сплати орендної плати.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.12.2006р. (суддя Домнічева І.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2007р. (головуючий, суддя Моторний О.А., судді Кошіль В.В., Алданова С.О.), позов задоволено повністю: розірвано договір №245 від 30.06.2005р.  оренди нежитлового приміщення площею 164,26 кв.м. у будинку №9-і по вул.Вербицького у місті Києві, укладений між Управлінням освіти Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю "НіАл", та виселено останнього із зазначеного приміщення.

Рішення та постанова мотивовані порушенням відповідачем умов договору оренди в частині своєчасного і в повному обсязі внесення орендної плати. При цьому суди двох інстанцій керувалися ч.3  ст.26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, ст.782 ЦК України, ст.ст.181, 193, 291 ГК України та виходили з того, що порушення відповідачем зобов'язання щодо внесення орендної плати у розмірі, встановленому договором, є підставою для дострокового розірвання договору оренди. З розірванням договору відповідач втрачає статус орендаря і, оскільки інших доказів щодо підтвердження права користування спірним приміщенням не має, то вимога позивача про виселення відповідача з орендованого приміщення також підлягає задоволенню.

Не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій  просить суд  їх скасувати, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, і передати справу на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права  при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає  задоволенню з таких підстав.

Судами двох інстанцій встановлено, що між сторонами укладено договір №245 від 30.06.2005р. оренди нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Вербицького, 9-і, загальною площею 164,26 кв.м. під офіс. Термін дії договору з 15.05.2005р. по 15.05.2008р.

Пунктом 3.2. договору встановлено, що орендна плата перераховується відповідачем позивачу не пізніше 20-го числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Даний договір оренди є підставою для виникнення у його сторін прав та обов'язків, визначених цим договором.

В силу п.1 ст.283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майна для здійснення господарської діяльності.

Згідно п.6 названої статті, до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до п.3 ст.291 ГК України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст.188 ГК України.

Зазначена норма встановлює, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. При цьому, сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. Спір на вирішення суду передається у випадку, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу.

Під час розгляду спору у даній справі, судами двох інстанцій встановлено, що позивачем дотримано порядок розірвання господарських договорів, визначений зазначеною нормою, що підтверджується надісланою позивачем відповідачеві пропозицією №1338 від 22.06.2006р. про розірвання договору оренди та повернення орендованого приміщення. Проте, відповіді на свою пропозицію позивач від відповідача не отримав.

Загальні підстави виникнення права у наймодавця вимагати розірвання  договору найму визначені ст.783 ЦК України. Між тим, враховуючи, що об'єктом оренди є майно, яке відновиться до комунальної власності, то до взаємовідносин сторін підлягають застосуванню норми спеціального закону. Так, у відповідності з ч.3 ст.26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, на вимогу однієї з сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Спір у  даній справі виник у зв'язку з не виконанням відповідачем свого зобов'язання за договором щодо сплати у встановлений строк орендної плати.

Судами двох інстанцій встановлено, що умови договору оренди в частині внесення орендної плати відповідачем виконувалися неналежним чином, у зв'язку з чим у нього станом на 01.06.2006р. існувала заборгованість за 9 місяців у сумі 29 468,53 грн.

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

В силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п.1 ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди орендар зобов'язаний    повернути    орендодавцеві    об'єкт   оренди   на умовах, зазначених  у  договорі  оренди.

За таких обставин суди двох інстанцій дійшли правильного висновку про обґрунтованість вимоги позивача про розірвання договору оренди та виселення відповідача із займаного приміщення.

Посилання скаржника на те, що оскільки на момент ухвалення рішення у даній справі заборгованості відповідача по орендній платі вже не існувало, а тому у суду не було правових підстав для задоволення позову, колегія суддів відхиляє як безпідставні з огляду положення ст. 611 ЦК України, відповідно до якої, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок розірвання договору.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваних судових актів.  

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НіАл" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2007р.  у справі №2/500 –без змін.

Головуючий, суддя                                                            М.В.Кузьменко

Суддя                                                                                І.М.Васищак

Суддя                                                                                В.М.Палій