Постанова

від 24.02.2019 по справі 909/462/16

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2019 р. Справа №909/462/16

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді - О.Л.Мирутенко

суддів - О.П.Дубник

- Г.Г.Якімець

за участю секретаря судового засідання К.Кострик

розглянувши апеляційну скаргу Коломийського міського спортивно-технічного клубу

Товариства сприяння обороні України

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.06.2017

у справі № 909/462/16

за позовом: Коломийської міської ради Івано-Франківської області

до: Коломийського міського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління Держгеокадастру у Коломийському районі

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області

про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 0,35 га, що знаходиться по вул.С.Петлюри, 85 в м.Коломия

з участю представників:

від позивача Лесюк В.В. представник (довіреність № 672/0/01-14/17 від 16.05.17);

від відповідача Фесюк В.М. керівник;

Милитчук С.М. представник (довіреність № 10 від 13.12.18);

від третьої особи-1 не з`явився;

від третьої особи-2 не з`явився

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 20.06.2017 у справі №909/462/16, суддя Калашник В.О., задоволено позов Коломийської міської ради до Коломийського міського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України, припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 0,35 га по вул. С.Петлюри, 85 в м.Коломия Коломийському міському спортивно-технічному клубу Товариства сприяння обороні України, що здійснювалось на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ІФ-17-4/000006 виданого 30 серпня 1996 року, а також стягнуто із відповідача на користь позивача 3524,00 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що територіальна громада міста Коломиї в особі Коломийської міської ради є власником нежитлової будівлі загальною площею 477,7 кв.м., яка знаходиться на вул. С. Петлюри, 85 в. м. Коломия Івано-Франківської області, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 58770025 виданої 10 травня 2016 року. На вказану нежитлову будівлю, 09.03.2006 виконавчим комітетом Коломийської міської ради було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно та оформлено право комунальної власності за територіальною громадою м. Коломиї в особі Коломийської міської ради. Факт належності позивачу спірного майна на праві власності та правомірність свідоцтва про право власності встановлено постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2013 та рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 27.07.16. Відтак, позивач є власником нежитлової будівлі загальною площею 477,7 кв.м., яка знаходиться по вул. С.Петлюри, 85 в. м. Коломия Івано-Франківської області, а тому право постійного користування відповідача земельною ділянкою відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії ІФ-17-4/000006 виданого 30 серпня 1996 року припинилось.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідач Коломийський міський спортивно-технічний клуб Товариства сприяння обороні України подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просив скасувати згадане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю посилаючись, зокрема, на те, що воно є незаконне, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Підставами для скасування оскаржуваного рішення скаржник вважає те, що матеріалами справи доведено, що Коломийський міський спортивно-технічний клуб Товариства сприяння обороні України набув право власності на будівлі за адресою: м.Коломия, вул.Петлюри, 85 на законних підставах і рішенням ХIV сесії другого демократичного скликання Коломийської міської ради № 135 від 27.06.1996 було передано у постійне користування земельну ділянку площею 3500 кв.м. по вул.С.Петлюри, 85 в м.Коломия для обслуговування приміщень клубу. На підставі вказаного рішення ради 30.08.1996 був виданий відповідний Державний акт на право постійного користування землею серії ІФ-17-4/000006. Як зазначає скаржник, згоди на вилучення земельної ділянки, яка перебувала у постійному користуванні, або її частини ним не надавалась. Не було вилучено таку ділянку і у випадку призупинення дії ч.2 ст.149 Земельного кодексу України щодо надання такої згоди землекористувачами при наявності підстав, вказаних в ч.4 ст.75 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік». Тому, на думку скаржника, оформлення права власності на нежитлове приміщення площею 477,7 кв.м. відбулось без вилучення земельної ділянки, на якій воно розташоване та необхідної для його обслуговування, із постійного користування Коломийського міського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України. Окрім того, скаржник вважає, що суд першої інстанції безпідставно застосував статтю 141 Земельного кодексу України, в той час як слід було застосувати положення статті 143 Земельного кодексу України щодо примусового припинення прав на земельну ділянку. Під час розгляду даної справи позивач, як власник спірної земельної ділянки, не вказав жодних підстав для примусового припинення права користування відповідачем земельною ділянкою. Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та кадастрового плану земельної ділянки по вул.С.Петлюри, 85 в м.Коломия від 03.11.2014 на спірній земельній ділянці є вісім будівель з присвоєними кадастровими номерами цих будівель, однак будівля площею 477,7 кв.м. на даній земельній ділянці відсутня.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2017 справу № 909/462/16 передано судді-доповідачу Дубник О.П. та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме суддям: Костів Т.С., Бонк Т.Б.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 24.07.2017 апеляційну скаргу Коломийського міського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України прийнято до провадження та призначено до судового розгляду на 18.09.2017.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.09.2017 задоволено заяву судді-члена колегії Бонк Т.Б. про самовідвід від розгляду справи та передано справу для визначення автоматизованою системою діловодства іншого судді-члена колегії у справі.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.09.2017 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Дубник О.П., судді Скрипчук О.С., Костів Т.С.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 29.09.2017 розгляд справи призначено на 18.10.2017.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 розгляд справи відкладено на 09.11.2017.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09.11.2017 зупинено апеляційне провадження у справі № 909/462/16 по розгляду апеляційної скарги Коломийського міського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.06.2017 до вирішення Вищим адміністративним судом України справи № К/800/14277/17.

03.10.2018р. почав роботу Західний апеляційний господарський суд та відповідно припинив роботу Львівський апеляційний господарський суд.

Відповідно до ч.5 ст.31 ГПК України у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 17.10.2018 справу № 909/462/16 було передано на розгляд колегії суддів у складі: Мирутенко О.Л. головуючий суддя, Дубник О.П., Якімець Г.Г.

22.10.2018 на адресу Західного апеляційного господарського суду надійшов лист від Коломийської міської ради з копією постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 по справі № 346/3805/16-а.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.12.2018 поновлено апеляційне провадження, прийнято до провадження апеляційну скаргу Коломийського міського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.06.2017 у справі № 909/462/16 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 14.01.2019.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2019 було зупинено провадження у справі № 909/462/16 до вирішення питання про відвід судді Якімець Г.Г. Передано справу для вирішення питання про відвід суддів у порядку, встановленому ст.32 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2019 справу № 909/462/16 в частині відводу було передано на розгляд колегії суддів у складі: Матущак О.І. головуючий суддя, Хабіб М.І., Бонк Т.Б.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14.01.2019 було відмовлено в задоволенні заяви Коломийської міської ради Івано-Франківської області про відвід судді Якімець Г.Г.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 поновлено провадження у справі № 909/462/16 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.02.2019.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 у зв`язку з неявкою в судове засідання представників третіх осіб розгляд апеляційної скарги відкладено на 25.02.2019.

В судове засідання 25.02.2019 представники апелянта з`явились, надали усні пояснення по суті спору, вимоги апеляційної скарги підтримали повністю.

Представник позивача в судове засідання з`явився, вимоги апеляційної скарги заперечив, просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Треті особи в судове засідання явку повноважних представників не забезпечили, причин неявки суду не повідомили.

У відповідності до ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відводів складу суду та секретаря судового засідання в порядку ст.ст.35,37 Господарського процесуального кодексу України не заявлялось.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 25.02.2019 проголошено вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду.

Колегія суддів Західного апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, територіальна громада міста Коломиї в особі Коломийської міської ради є власником нежитлової будівлі загальною площею 477,7 кв.м., яка знаходиться на вул. С. Петлюри, 85 в. м. Коломия Івано-Франківської області, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 58770025 виданої 10 травня 2016 року. На вказану нежитлову будівлю 09.03.2006 виконавчим комітетом Коломийської міської ради було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно та оформлено право комунальної власності за територіальною громадою м. Коломиї в особі Коломийської міської ради.

16 червня 2009 року відповідач - Коломийський міський спортивно-технічний клуб ТСО звернувся до Коломийського міськрайонного суду з позовом до Коломийської міської ради, виконавчого комітету ради про скасування пункту 3.23 додатку до рішення Коломийської міської ради № 875 від 04.06.2004, скасування рішення виконавчого комітету Коломийської міської ради № 222 від 25.07.2006 "Про взяття нежитлового приміщення по вул. С. Петлюри, 85 на баланс комунального підприємства по експлуатації житла", визнання нечинним свідоцтва про право власності на нерухоме майно виданого виконавчим Комітетом Коломийської міської ради 09.03.2006.

Постановою Коломийського міськрайонного суду від 30.07.2012 позов задоволено частково, скасовано пункт 3.23 додатку до рішення Коломийської міської ради № 875 від 04.06.2004, скасовано рішення виконавчого комітету Коломийської міської ради № 222 від 25.07.2006, визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно виданого виконавчим Комітетом Коломийської міської ради 09.03.2006.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2013 року задоволено апеляційні скарги Коломийської міської ради та її виконавчого комітету, скасовано постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30.07.2012, а в позові Коломийського міського спортивно-технічний клуб ТСО до Коломийської міської ради, виконавчого комітету Коломийської міської ради про скасування пункту 3.23 додатку до рішення Коломийської міської ради № 875 від 04.06.2004 "Про затвердження переліку майна, яке належить до комунальної власності міста", скасування рішення виконавчого комітету Коломийської міської ради № 222 від 25.07.2006 "Про взяття нежитлового приміщення по вул. С. Петлюри, 85 на баланс комунального підприємства по експлуатації житла", визнання нечинним свідоцтва про право власності на нерухоме майно виданого виконавчим Комітетом Коломийської міської ради 09.03.2006 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову Львівський апеляційний адміністративний суд виходив з того, що спірне приміщення, яке знаходиться в м. Коломиї по вул. С. Петлюри, 85 відповідно до Закону України "Про власність" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) та згідно рішення Івано-Франківської обласної ради народних депутатів від 24.08.1992 перебувало у власності Коломийської міської ради, а тому позивач є власником спірного майна.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 листопада 2015 року касаційну скаргу Коломийського міського спортивно-технічного клубу ТСО України відхилено, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2013 року залишено без змін, виходячи з того, що спірне нежитлове приміщення по вул. С. Петлюри, 85 в. Коломиї являється власністю територіальної громади м. Коломиї в особі Коломийської міської ради.

Земельна ділянка, на якій розташована нежитлова будівля, перебуває у постійному користуванні Коломийського міського спортивно-технічного клубу товариства сприяння оборони України відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії ІФ-17-4/000006 виданого 30 серпня 1996 року на підставі рішення Коломийської міської Ради народних депутатів від 27 червня 1996 року № 135 "Про надання земельних ділянок підприємствам і організаціям".

Право власності на нежитлову будівлю по вул. С. Петлюри, 85 в м. Коломиї було оформлено відповідно до вимог чинного законодавства за територіальною громадою міста Коломиї в березні 2006 року в моменту видачі свідоцтва про право власності на нежитлову будівлю. Однак, до кінця 2015 року тривали судові спори між Коломийською міською радою, як власником майна, та відповідачем по справі про право власності на вищевказану нежитлову будівлю, а тому міська рада не порушувала питання щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою до вирішення справи по суті.

Оскільки, відповідач - Коломийський міський спортивно-технічний клуб ТСО, в добровільному порядку не хотів припинити право постійного користування земельною ділянкою, позивач звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області за захистом свого порушеного права з вимогою про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 0,35 га, по вул. С. Петлюри, 85 в Коломия Коломийському міському спортивно-технічному клубу Товариства сприяння обороні України, що здійснювалось на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ІФ-17-4/000006 виданого 30 серпня 1996 року.

Оскаржуваним рішенням місцевий господарський суд позов Коломийської міської ради задовольнив повністю та припинив право постійного користування земельною ділянкою площею 0,35 га по вул.С.Петлюри, 85 в м.Коломия Коломийському міському спортивно-технічному клубу Товариства сприяння обороні України, що здійснювалось на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ІФ-17-4/000006 виданого 30 серпня 1996 року.

З висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

Коломийський міський спортивно-технічний клуб Товариства сприяння обороні України зареєстрований як юридична особа Виконавчим комітетом Коломийської міської ради за адресою: м.Коломия, вул.С.Петлюри, 85, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО № 846212 від 18.08.1993. Рішенням Виконавчого комітету Коломийської міської ради № 218 від 18.08.1993 зареєстровано статут Коломийського міського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, із листа Івано-Франківського КЕЧ від 18.06.1999 № 325 та поповерхової експлікації приміщень № 32 буд.1 та технічного плану будівлі (дані інвентаризації 1955 року) вбачається, що в 1961 році будівля № 1 військового містечка № 32, яка стояла на обліку в Івано-Франківській КЕЧ району, по вул.Ворошилова, 85 (нині вул.С.Петлюри) в м.Коломия площею 486 кв.м. (облікова картка будівель в/ч № 29917 та технічний план будівлі з площами усіх приміщень виготовлений на замовлення КЕЧ Коломийського району за 1955 рік та Поповерхова експлікація приміщень № 32 буд 1 та технічний план будівлі з площами усіх приміщень виготовлений на замовлення КЕЧ Станіславського району за 1960 рік), була передана Коломийському районному комітету ДТСААФ. В 1970 році Коломийським міським комунально-квартирним управлінням за замовленням користувача будівлі Коломийського ДТСААФ було виготовлено черговий план будівлі під літерою «А» по вул.Радянській, 85 (нині вул.С.Петлюри) площею 486 кв.м. У 1985 році було проведено капітальний ремонт та реконструкція будівлі по вул.С.Петлюри площею 486 кв.м. (в тому числі із заміною системи опалення та демонтажу пічок), після чого площа будівлі стала 482,1 кв.м. В це й же рік Коломийським БТІ було виготовлено план земельної ділянки Коломийського ДТСААФ, на якому вказана будівля значиться під номером А-1, а також вказані інші будівлі на даній земельній ділянці. Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 02.11.1951 № 646-325-сс, Закону СРСР «Про власність в СРСР», Закону України «Про правовий режим в Зборойних Силах України» зазначене майно було державною власністю, закріплене за військовою частиною 29917, стояло на обліку КЕЧ Станіславського району та було передане у 1961 році Коломийському районному комітету ДТСААФ для здійснення його статутної діяльності.

Також, 23 листопада 1990 року було підписано акт прийому-передачі закінченого будівництва приміщень Коломийського міському ДТСААФ двоповерхове приміщення навчальних класів лабораторно-виробничого призначення та гаражів, який затверджений наказом № 297 та поставлений на облік в інвентарній картці № 6, зокрема, приміщення:

-під літерою «Б» - приміщення гаражу загальною площею 139,6 кв.м.;

-під літерою «В» - приміщення гаражу з навчальними класами загальною площею 262,1 кв.м.;

-під літерою «Г» - приміщення гаражу з навчальними класами загальною площею 220,1 кв.м.;

-під літерою «Д» - приміщення майстерні загальною площею 100,6 кв.м.;

-під літерою «Л» - приміщення котельні загальною площею 8,9 кв.м.;

-під літерою «К» - приміщення кладови загальною площею 27,7 кв.м.

Відповідно до рішення VII позачергового з`їзду Центрального комітету республіканської організації ДТСААФУ від 26.09.1991 правонаступником ДТСААФ в Україні є організація ТСОУ Товариство сприяння обороні України.

Із листа Івано-Франківського обласного комітету Товариства сприяння обороні України від 23.06.1999 вбачається, що в 1961 році будівля по вул. Ворошилова (нині С.Петлюри) в м.Коломия площею 486 кв.м., яка належала військовій частині 29917 і знаходилась на обліку в КЕЧ Станіславського району, була передана Коломийському районному комітету ДТСААФ як власність Міністерства оборони СРСР. Також в листі зазначено, що раніше передані будівлі є власністю Товариства сприяння обороні України і знаходяться на обліку в Центральному комітеті Товариства сприяння обороні, а також у Фонді державного майна як власність Товариства.

Відповідно до положень ст.21 Закону України «Про об`єднання громадян» об`єднання громадян набуває право власності на кошти і інше майно, передане йому засновниками, членами (учасниками) або державою, набуте від вступних та членських внесків, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, а також майно, придбане за рахунок власних коштів чи на інших підставах, не заборонених законом.

Відтак, відповідач набув право на будівлі за адресою: м.Коломия, вул.С.Петлюри, 85 на законних підставах.

Окрім того, в матеріалах справи наявна копія акту робочої комісії про готовність закінченого будівництвом приміщення, споруди для пред`явлення державній комісії від 23.12.1990, в якому вказано, що відповідною комісією прийнято в експлуатацію приміщення ДТСААФ, збудовані господарським способом ТПП «Рута».

На підставі вказаного акту наказом Івано-Франківського обласного комітету ДТСААФ Української РСР № 297 від 28.12.1990 керівника Коломийського міського спортивно-технічного клубу ДТСААФ зобов`язано поставити на балансовий облік двоповерхове цегляне приміщення з автономним опаленням (три навчальні класи з обсягом 90 чоловік навчання і три адміністративних робочих кабінети) за адресою: м.Коломия, вул.Радянська (нині вул.С.Петлюри), 85.

Відповідно до листа виконавчого комітету Коломийської міської ради № 01-18/765 від 17.06.1997 було повідомлено Коломийський міський спортивно-технічний клуб Товариства сприяння обороні України, про те, що будівлі та споруди по вул.С.Петлюри комунальною власністю не являються.

09.09.2008 за замовленням Коломийського міського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України було виготовлено Коломийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації технічний паспорт на всі будівлі за адресою: м.Коломия, вул.С.Петлюри, 85, в якому вказані наступні приміщення:

- під літерою «А» - приміщення адмінкорпусу загальною площею 482,1 кв.м;

-під літерою «Б» - приміщення гаражу загальною площею 139,6 кв.м.;

-під літерою «В» - приміщення гаражу з навчальними класами загальною площею 262,1 кв.м.;

-під літерою «Г» - приміщення гаражу з навчальними класами загальною площею 220,1 кв.м.;

-під літерою «Д» - приміщення майстерні загальною площею 100,6 кв.м.;

-під літерою «Л» - приміщення котельні загальною площею 8,9 кв.м.;

-під літерою «К» - приміщення кладови загальною площею 27,7 кв.м.

-під літерою «М» і «О» - приміщення убиралень площами по 1 кв.м.

Як вбачається із матеріалів справи, 27 червня 1996 року Коломийська міська рада прийняла рішення № 135 про передачу в постійне користування Коломийському спортивно-технічному клубу Товариства сприяння оборони України земельної ділянки площею 3500 кв.м по вул.С.Петлюри в м.Коломиї для обслуговування приміщень клубу.

На підставі вказаного рішення міської ради 30.08.1996 Коломийському спортивно-технічному клубу Товариства сприяння оборони України видано Державний акт на право постійного користування землею серії ІФ-17-4/000006.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

У ст. 2 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Статтею 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Статтею 141 Земельного кодексу України визначено підстави припинення права користування земельною ділянкою, якими є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

При цьому, стаття 143 Земельного кодексу України визначає випадки примусового припинення прав на земельну ділянку, яке здійснюється у судовому порядку:

а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров`ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі;

в) конфіскації земельної ділянки;

г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності;

ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов`язаннях власника цієї земельної ділянки;

д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

З аналізу положень статті 143 ЗК України вбачається, що перелік випадків примусового припинення прав на земельну ділянку, яке здійснюється саме у судовому порядку, є вичерпним, і не передбачає такої підстави як набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Отже, колегія суддів констатує, що за наявності підстав, передбачених п. "е" ст. 141 Земельного кодексу України, припинення права користування земельною ділянкою проводиться в загальному порядку, без застосування судової процедури.

Порядок вилучення земельної ділянки не передбачений ст.141 Земельного кодексу України, яка визначає підстави припинення права користування земельною ділянкою, а передбачений ст. 149 Земельного кодексу України. Окрім того, за вимогами Земельного кодексу України передбачено вилучення земельних ділянок виключно на підставі добровільної згоди землекористувача.

Яке вбачається із матеріалів справи, добровільна згода відповідача на вилучення земельної ділянки, яка перебувала у постійному користуванні, або її частини, не надавалась. Не було вилучено таку ділянку і у випадку призупинення дії ч.2 ст.149 Земельного кодексу України щодо надання такої згоди землекористувачами при наявності підстав, вказаних в ч.4 ст.75 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік».

Відповідно до ч.1, ч.2, ч.10 ст.149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.

З аналізу вказаних норм права випливає, що розпорядження земельною ділянкою, а саме надання її у користування іншій особі за наявності чинного права користування, можливо лише після припинення права такого користування останнім у встановленому порядку.

Колегія суддів зазначає, що позбавлення суб`єкта права постійного землекористування земельної ділянки після державної реєстрації цього права поза межами підстав, визначених ст. 143 Земельного кодексу України, є порушенням права останнього на користування земельною ділянкою. Таким чином судом першої інстанції невірно застосовано норми Земельного кодексу України.

Крім того, колегія суддів вважає підставними аргументи відповідача-апелянта, що на спірній земельній ділянці знаходяться належні останньому будівлі та споруди, зареєстровані в установленому порядку як об`єкти нерухомого майна.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ч.4 ст. 11 ГПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

З огляду на зазначені вище обставини справи, колегія суддів зауважує, що у практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982р., "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986р., "Щокін проти України" від 14.10.2010р., "Серков проти України" від 07.07.2011р., "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000р., "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009р., "Трегубенко проти України" від 02.11.2004р., "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014р.) визначено три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Європейський суд з прав людини констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

В питаннях оцінки "пропорційності" Європейський суд з прав людини, як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, також визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за виключенням випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах "Спорронґ і Льоннорт проти Швеції", "Булвес" АД проти Болгарії").

Отже, колегія суддів констатує, що з огляду на характер спірних правовідносин, втручання у право власності відповідача не буде пропорційним.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що звернувшись в суд з даним позовом про припинення права користування земельною ділянкою, позивачем не враховано те, що на спірній земельній ділянці знаходяться інші об`єкти нерухомого майна, однак визначення подальшої долі цих об`єктів, щодо можливості знаходження їх на земельній ділянці, позивачем не розглядалось.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.06.2017 у справі № 909/462/16 винесене за неповного з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та у відповідності до ст. 277 ГПК України підлягає до скасування.

Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку слід покласти на позивача, відповідно до ст. 129 ГПК України.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України,-

Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Коломийського міського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України задовольнити повністю.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.06.2017 у справі № 909/462/16 скасувати.

Постановити нове рішення.

Відмовити в задоволенні позовних вимог Коломийської міської ради Івано-Франківської області повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Стягнути з Коломийської міської ради Івано-Франківської області (78203, Івано-Франківська область, м.Коломия, пр.М.Грушевського, код ЄДРПОУ 04054334) на користь Коломийського міського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України (78203, Івано-Франківська область, м.Коломия, вул.С.Петлюри, 85, код ЄДРПОУ 02720247) 1515,80 грн. в повернення судового збору сплаченого при поданні апеляційної скарги.

Постанова набуває чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена сторонами в касаційному порядку.

Головуючий суддя О.Л.Мирутенко

суддя О.П.Дубник

суддя Г.Г.Якімець

Повний текст постанови виготовлено 01.03.2019