Рішення

від 28.02.2019 по справі 565/2280/17

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2019 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі судді - Галінської В.В.

секретаря судового засідання - Калетинець Т.В.

справа № 565/2280/17,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4,

відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області в особі відокремленого підрозділу Вараське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4, до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області в особі відокремленого підрозділу Вараське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області про встановлення факту перебування на утриманні, та призначення і виплату страхових виплат,

представник позивачів - ОСОБА_5,

представник відповідача - ОСОБА_6,-

ВСТАНОВИВ:

30 листопада 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися з позовом до Кузнецовського міського суду Рівненської області, в якому просили встановити факт перебування на утриманні ОСОБА_7 його дружини ОСОБА_8, дітей ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 станом на день його смерті 28 грудня 2012 року; зобов"язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України і Рівненській області в особі відокремленого підрозділу Варашське відділення управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Рівненській обласі призначити та сплатити одноразову допомогу сім"ї ОСОБА_2, ОСОБА_2 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, та одноразову допомогу кожній особі, яка перебувала на його утриманні але не менше за п"ятирічну заробітну плату потерпілого і не менше за однорічний заробіток потерпілого на кожну особу, яка перебувала на його утриманні у зв"язку зі смертю годувальника ОСОБА_7 з 28 грудня 2012 року; зобов"язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України Рівненській області в особі відокремленого підрозділу Варашське відділення управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Рівненській області призначити та сплачувати щомісячні страхові виплати ОСОБА_2, ОСОБА_2 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 у відповідності до Закону від 23.09.1999р. № 1105- Х1У "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у зв"язку зі смертю годувальника ОСОБА_7 з 28 грудня 2012 року; стягнути, за рахунок бюджетних асигнувань, з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Рівненській області в особі відокремленого підрозділу Варашське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Рівненській області на користь ОСОБА_2 судовий збір.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що вона з ОСОБА_7 перебувала у зареєстрованому шлюбі з 16 червня 1998 року та проживали за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (Кузнецовськ) Рівненська область з 22 січня 1999 року. Від шлюбу у них народилися діти: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4. ЇЇ чоловік, ОСОБА_7, 28 грудня 2012 року загинув під час здійснення підприємницької діяльності, внаслідок нещасного випадку із смертельним наслідком, що стався під час дорожньо-транспортної пригоди на автодорозі Київ - Ковель- Ягодин. По день смерті чоловіка, вони проживали однією сім"єю, вели спірне господарство. Вона з вересня 1996 року ніде не працює, займається домашнім господарством та доглядом і вихованням дітей та знаходилася сама та діти на повному утриманні чоловіка. Тобто, основним джерелом існування сім"ї був дохід чоловіка, який мав середній заробіток за період 2011 року у розмірі 46 680,00 грн та за період з 01.01.2012 по 30.09.2012 у розмірі 68 250, 00 грн..

Також вказує, що їй та її дітям, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 є необхідність встановити факт перебування на утриманні ОСОБА_7, з метою вирішення питання про соціальний захист, як осіб що втратили годувальника. Про своє порушене право на призначення страхових виплат у зв"язку із смертельним нещасним випадком, їй стало відомо 14 листопада 2017 року, коли на її заяву про призначення та виплату страхових виплат, вона отримала відповідь - відмову Варашського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області за № 11/148, в якому останні вказали, що підставою для відмови в нарахуванні та виплаті страхових виплат було посилання на норму ч.3 ст. 35 Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування" від 28.12.2014 року, яка ще не діяла на момент настання страхового випадку, так як нещасний випадок стався 28.12.2012 року.

Зазначає, що ОСОБА_7 був зареєстрований як фізична особа - підприємець з 19 грудня 2002 року та був платником єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування ( страхувальником) з 05 грудня 2007 року, реєстраційний номер страхувальника 171824-1524, що стверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_7 за період з 2005 року по день смерті - грудень 2012 року. У зв"язку з тим, що для призначення страхових виплат на сім"ю у разі смерті потерпілого на виробництві, є обов"язковим встановлення факту перебування на утриманні, вона та її діти позбавлені можливості скористатись правом на соціальний захист, у відповідності до Закону "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування" як особи, які перебували на утриманні загиблого. Єдиною можливістю підтвердження фактичного перебування на утриманні є рішення суду.

17 грудня 2018 року через канцелярію суду за вх.№65256/18 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначають, що стаття 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування" передбачала, що для набуття статусу застрахованої особи від нещасних випадків на виробництві, громадяни - суб"єкти підприємницької діяльності (далі - ФОП) зобов"язані були укласти договір добровільного страхування з робочими органами Пенсійного фонду України та сплачувати страхові внески в розмірах, визначених чинним законодавством. З метою встановлення права членів сім"ї загиблого ОСОБА_7 на отримання страхових виплат передбачених спеціальним Законом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області було направлено запит щодо участі ОСОБА_7 на добровільних засадах в системі загальнообов"язкового державного соціального страхування та 17.01.2013 отримано відповідь від 15.01.2013 № 300/02 згідно з якою, останній договір про добровільну участь в системі загальнообов"язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання не укладав, а отже і страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві не сплачував, вказане підтверджується і в акті проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 28.12.2012 о 22.00 з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 (акт Н-5 від 29.01.2013), наданим позивачкою.

Також вказують, що в доданій до акту Н-5 окремій думці члена комісії з спеціального розслідування, страхового експерта з охорони праці відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків у м. Кузнецовську зазначено, що даний випадок не є страховим, на нього не поширюються норми спеціального Закону, тому щодо нього не повинен бути складений акт за формою Н-1 відповідно до Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 № 1232, та викладені додаткові аргументи щодо відсутності правових підстав для складання акту Н-1. Надані позивачкою свідоцтво серія 3 № 891651 про сплату єдиного податку було дійсне лише до 01.06.2012, а відомості з Пенсійного фонду України, за формою ОК-5, свідчать про те, що ОСОБА_7 сплачував внески до Пенсійного Фонду України для зарахування йому страхового стажу для отримання пенсії, відповідно до чинного законодавства і з огляду на лист Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області № 300/02, ніякого відношення до страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань не має.

Крім того, як на підставу, яка дає право на отримання страхових виплат позивачка посилається на Закон України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування" № 77-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015, в той час як нещасний випадок з ОСОБА_7 стався 28.12.2012, і як уже зазначалося, на той час діяв Закон України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Норми спеціального Закону встановлюють право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого, зокрема ст. 33 в якій зазначено, що право на отримання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більше як десятимісячного строку після його смерті, проте позивачка не відноситься до тієї категорії непрацезданих осіб, навіть при умові, якби ОСОБА_9 був застрахований від нещасного випадку на виробництві.

Також вказують, що право на утримання має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. На підтвердження спроможності ОСОБА_9 утримувати позивачку, як дружину надано листа Сарненської об"єднаної державної податкової інспекції від 19.09.2012 № 922/17-18-13/26 про доходи за періоди з 01.01.2011 по 31.12.2011 та з 01.01.2012 по 30.09.2012, проте ці суми не є доходами сім"ї ОСОБА_9, так як він як ФОП мав двох найманих працівників із цієї суми виплачував заробітну плату та сплачував податки та інші обов"язкові платежі.

Щодо проведення виплат з 28.12.2012, то якби ОСОБА_2 мала право на отримання щомісячних страхових виплат, то відповідно до ст. 40 спеціального Закону - у разі якщо справи про страхові виплати розглядаються вперше по закінченню трьох років з дня смерті годувальника, страхові виплати провадятьться з дня звернення. Стосовно, перебування на утриманні ОСОБА_7 неповнолітніх дітей на момент смерті, то цей факт не заперечується і про нього зазначено в акті Н-5 від 29.01.2013, проте це не тягне автоматичного виникнення права на отримання страхових виплат, враховуючи, що ОСОБА_9 не був застрахованою особою в розумінні спеціального Закону, а призначення сім"ї ОСОБА_9 страхових виплат порушувало б принцип справедливості та йшло б всупереч нормам чинного законодавства, яке регулює питання страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. У зв"язку із викладним, просили відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

22 січня 2019 року через канцелярію суду за вх.№3061/19 позивачем ОСОБА_2 подано відповідь на відзив, в якому зазначає, що відповідно до Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 року №1105, Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду від 27.04.2007 №24 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 червня 2007 року, вона та її діти являються особами котрі на день смерті ОСОБА_10 перебували на його утриманні та мають право на страхові виплати.

Підставою для відмови в нарахуванні та виплаті страхових виплат було посилання на норму ч.3 ст. 35 Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування" від 28.12.2014 року, яка ще не діяла на момент настання страхового випадку, так як нещасний випадок стався 28.12.2012 року. ОСОБА_7 був зареєстрований як фізична особа - підприємець з 19 грудня 2002 року та був платником єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування ( страхувальником) з 05 грудня 2007 року, реєстраційний номер страхувальника 171824-1524, що стверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_7 за період з 2005 року по день смерті, грудень 2012 року. Зазначене підтверджено довідкою про сплату страхових внесків форми ОК-5, а тому вважає, що твердження відповідача, про те, що ОСОБА_7 на день смерті не вважався застрахованою особою не відповідає дійсності.

Підставою для призначення страхових виплат є акти форми Н-5, Н-1, які наявні в матеріалах справи. Ні дані акти, ні дії членів комісії, які складали такі акти, відповідачем не оскаржувалися та не визнавалися недійсними, а ні в адміністративному, а ні в судовому порядку, а тому є чинними. Отже, трактування у відзиві того, що були відсутні правові підстави для складання акту Н-1 є некоректними і не входять до компетенції Фонду. Окрема думка члена комісії в даному випадку не може розглядатися, як підстава для визнання незаконним акта Н-1. Крім того, у відзиві зазначено, що в акті форми Н-5 від 29.01.2013 є відомості про те, що ОСОБА_9 не був застрахований і не сплачував внесків, проте дане твердження є надуманим та не відповідає дійсності, так як така інформація не знайшла відображення в акті, але натомість у розділі "Висновки комісії" акту форми Н-5 від 29.01.2013 зазначено, що нещасний випадок вважається пов"язаним з виробництвом і про нього складається акт за формою Н-1.

Також вказує, що відповідно до ч. 6 ч. 42 Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування" у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві виплачується одноразова допомога його сім"ї у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, та одноразова допомога кожній особі, яка перебувала на його утриманні. У разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання розмір одноразової допомоги його сім'ї повинен бути не меншим за п'ятирічну заробітну плату потерпілого і, крім того, не меншим за однорічний заробіток потерпілого на кожну особу, яка перебувала на його утриманні. Просила позовні вимоги задоволити.

Ухвалою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 04 грудня 2017 року вищевказану позовну заяву залишено без руху, надано позивачці п"ятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків (а.с. 41).

18 травня 2018 року за вх.№3917, позивачами ОСОБА_2, ОСОБА_1 подано до Кузнецовського міського суду Рівненської області заяву про виправлення недоліків вказаних в ухвалі суду від 04 грудня 2017 року (а.с. 46).

Ухвалою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 18 жовтня 2018 року, позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_8, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області про встановлення факту перебування на утриманні, та призначення і виплату страхових виплат, передано на розгляд Рівненському міському суду Рівненської області за підсудністю (а.с. 51).

ОСОБА_11 протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Рівненського міського суду Рівненської області від 26 листопада 2018 року справу №565/2280/17 розподілено судді Галінській В.В. (а.с. 58).

Ухвалою суду від 27 листопада 2018 року прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, перше судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 10:00 год. 26 грудня 2018 року з повідомленням (викликом) сторін, визначено сторонам строк для подання відзиву на позову заяву, відповіді та заперечень.

В судовому засіданні 26 грудня 2018 року було оголошено перерву до 04 лютого 2019 року за клопотанням представника позивачів для надання часу ознайомлення з відзивом.

04 лютого 2019 року судове засідання відкладено на 28 лютого 2019 року за клопотанням позивачів у зв"язку із неможливістю їх представника бути присутнім в даному судовому засіданні.

В судовому засіданні 28 лютого 2019 року представник позивачів підтримала позовні вимоги, з підстав викладених в позовній заяві, просила позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні 28 лютого 2019 року позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши виступи учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з"ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об"єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_12, перебували в зареєстрованому шлюбі з 16 червня 1998 року, останній присвоєно прізвище "Бойко", що стверджується свідоцтвом про одруження серії І-ГЮ №007801 (а.с. 7).

За час шлюбу у них народилося троє дітей: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, згідно свідоцтва про народження серії І-ГЮ №069481 (а.с. 9); ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, згідно свідоцтва про народження серії 1-ГЮ №119784 (а.с. 12); ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, згідно свідоцтва про народження серії 1-ГЮ №145418 (а.с. 15).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії І-ГЮ №132236 вбачається, що ОСОБА_7, помер 28 грудня 2012 року у віці 45 років, про що 03 січня 2013 року складено відповідний актовий запис №05 (а.с. 20).

ОСОБА_11 №1 про нещасний випадок, пов"язаний з виробництвом за формою Н-5 від 28 січня 2013 року встановлені обставини, за яких стався нещасний випадок, а саме: 28 грудня 2012 року приблизно о 18 годині ОСОБА_7 разом з водієм ОСОБА_13 (на час настання нещасного випадку проходив стажування) на автобусі "Неоплан", реєстраційний номер ВК050856АА, виїхали з м. Кузнецовська до м. Нововоронеж (Росія). Метою поїздки було перевезення пасажирів з м. Нововоронеж до м. Кузнецовська. Керував автобусом ОСОБА_7 Як зазначено, в поясненні ОСОБА_14, брата потерпілого, ОСОБА_7 співпрацював з Нововоронежзьким підприємством та відвозив людей на будівництво АЕС і 28.12.2012 виїхав з м. Кузнецовська, щоб забрати робітників. Рухаючись з напрямку Києва, приблизно о 20 годині 20 хвилин на 287 км автодороги Київ-Ковель-Ягодин, ОСОБА_7 помітив несправність системи охолодження автобуса та повідомив про це ОСОБА_13 Вони вирішили їхати на автосервіс. ОСОБА_7 повернув автобус в напрямку м. Сарни та зателефонував своєму знайомому, який проживає в м. Сарни і попросив привести охолоджувальну рідину. Після чого ОСОБА_7 з"їхав на узбіччя, зупинив автобус та включив аварійну світлову сигналізацію. Через деякий час під"їхав знайомий ОСОБА_7 на автомобілі марки ВАЗ 2107, реєстраційний номер 28575РВ та зупинився позаду автобуса і також включив аварійну світлову сигналізацію. Коли залили охолоджувальну рідину, виявили негерметичність патрубка. ОСОБА_7 почав роботи по заміні патрубка, а поблизу знаходились його знайомий та ОСОБА_13. Приблизно о 20 годині 40 хвилин ОСОБА_15 на автомобілі НОМЕР_1, здійснив наїзд на автомобіль ВАЗ 2107, який стояв на узбіччі автодороги позаду автобуса "Неоплан". Внаслідок цього автомобіль марки ВАЗ затиснув ОСОБА_7, який знаходився між вказаним автомобілем та автобусом "Неоплан". ОСОБА_7 загинув на місці пригоди. Водій автомобіля ВАЗ 2107 отримав травму ноги, ОСОБА_13 травм не отримав і медичної допомоги не потребував. Листом наданим прокуратурою Сарненського району від 21.01.2013 № 63-165 вих-13, зазначено, що згідно ст. 8 Закону України "Про доступ до публічної інформації2 протокол огляду місця події, схема ДТП, фотографії, становлять таємну інформацію (а.с. 21-24).

Крім того, судом встановлено, що згідно ОСОБА_11 проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 28.12.2012 о 22 год. 00 хв. з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 за формою Н-5 від 28.01.2013, комісією, призначеною наказом від 02.01.2013 №02 територіального управління Держгірпромнагляду у Рівненській області зроблено висновки, а саме: комісія не отримала у місячний термін відомостей від правоохоронних органів про розслідування ДТП, відповідно ч.3 п.40 "Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві", затвердженого постановою КМУ від 30.11.2011 №1232 (далі Порядок), комісія вважає, що нещасний випадок, що стався 28.12.2012 з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7, стався при виконанні ним трудових обов"язків. На підставі ч.1 п.15 Порядку, даний нещасний випадок вважається пов"язаним з виробництвом і про нього складається акт за формою Н-1. Факт дорожньо-транспортної пригоди внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42012190200000005 від 29.12.2012 (лист прокуратури Сарненського району від 21.01.2013 №63-165 вих-13). Члени комісії мали зустрічі з дружиною потерпілого, ОСОБА_7, роз"яснили їй права відповідно до законодавства у зв"язку з настанням нещасного випадку.

Крім того з даного ОСОБА_11 вбачається, що з 01 січня 2012 року ФОП ОСОБА_7В перебував на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок). Договір про добровільну участь у системі загальнообов"язкового державного соціального страхування з територіальним органом Пенсійного фонду України не укладався, а отже не брав участі на добровільних засадах у загальнообов"язковому державному соціальному страхуванні від нещасного випадку на виробництві (лист головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 15.01.2013 №300/02) (а.с. 25-29).

Також судом встановлено, що ОСОБА_2 зверталася до Вараського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області із заявою щодо призначення страхових виплат у зв"язку із смертельним випадком, що стався 28.12.2012, проте листом від 14.11.2017 №11/148 останніми повідомлено, що у Реєстрі страхувальників відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у місті ОСОБА_15 (Кузнецовськ) фізична особа-підприємець ОСОБА_7, як добровільно застрахованих, станом на 28.12.2012 року - на обліку не перебував. ОСОБА_11 з інформацією Пенсійного Фонду, фізична особа-підприємець ОСОБА_7 договір про добровільну участь у системі загальнообов"язкового державного соціального страхування, на час настання нещасного випадку, не укладав, тому у відділення відсутні правові підстави для призначення страхових виплат (а.с. 33).

ОСОБА_7 дійсно був зареєстрований, як фізична особа-підприємець з 19.12.2002, що стверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В00 №827942 та Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД №898455 (а.с. 34,35).

Закон України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов"язкове державне соціальне страхування визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов"язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві (далі - страхування від нещасного випадку).

Законом, зокрема визначено, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов"язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров"я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону, його дія поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання (далі - підприємства), у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб"єктів підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 5 Закону основними принципами страхування від нещасного випадку є, зокрема, обов"язковість сплати страхувальником страхових внесків.

ОСОБА_11 свідоцтва про сплату єдиного податку серії 3 № 891651, ОСОБА_7 був платником єдиного податку, проте вказане свідоцтво було дійсне лише до 01.06.2012 (а.с. 36).

ОСОБА_11 індивідуальних відомостей Пенсійного Фонду України про застраховану особу за формою ОК-5 вбачається, що ОСОБА_7 сплачував внески до Пенсійного Фонду України для зарахування йому страхового стажу для отримання пенсії (а.с. 37-38).

Крім того, Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Рівненській області адресовано лист територіальному управлінню Держгірпромнагляду у Рівненській області від 15.01.2013 №300/02, в якому зазначено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_7, який проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8, сплачував єдиний внесок за себе в розмірі 34,7% відповідно до порядку нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску. Договір про добровільну участь у системі загальнообов"язкового державного соціального срахування з територіальним ограном Пенсійного фонду України не укладав, а отже не брав участі на добровільних засадах у загальнообов"язковому державному соціальному страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (а.с. 69).

Також, в доданій до акту Н-5 окремій думці члена комісії з спеціального розслідування нещасного випадку, страхового експерта з охорони праці відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків у м. Кузнецовську зазначено, що ОСОБА_7 не був застрахований від нещасного випадку на виробництві, а на випадок, який з ним стався 28.12.2012, не поширюються норми Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" , то даний нещасний випадок не є страховим і щодо нього не повинен бути складений акт за формою Н-1 відповідно до "Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві", затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 30.11.2011 року №1232 (далі Порядок) (а.с. 70).

Таким чином, як встановлено вище, ОСОБА_9 не був застрахований у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань та не сплачував відповідно внесків, і зазначена обставина матеріалами справи не спростовується.

Стосовно, перебування на утриманні ОСОБА_7 неповнолітніх дітей на момент смерті останнього, то даний факт не заперечується і про нього зазначено в акті Н-5 від 29.01.2013, проте це не тягне автоматичного виникнення права на отримання страхових виплат, враховуючи, що ОСОБА_9 не був застрахованою особою в розумінні спеціального Закону, а призначення сім"ї ОСОБА_9 страхових виплат порушило б принцип справедливості та йшло б всупереч нормам чинного законодавства, яке регулює питання страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4 слід відмовити.

Враховуючи, що в задоволенні позову судом відмовлено, судові витрати покладаються на позивачів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області в особі відокремленого підрозділу Вараське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області про встановлення факту перебування на утриманні, та призначення і виплату страхових виплат - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Сторони по справі:

ОСОБА_1 проживає в ІНФОРМАЦІЯ_9, РНОКПП НОМЕР_2,

ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4, проживає ІНФОРМАЦІЯ_9, РНОКПП НОМЕР_3,

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області (місцезнаходження м. Рівне, вул. Кавказька, 2, код ЄДРПОУ 41313357) в особі відокремленого відрозділу Вараське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області (місцезнаходження м. Вараш, майдан Незалежності, 4, код ЄДРПОУ 41444559).

Повне судове рішення складене 04 березня 2019 року.

Суддя -