Постанова

від 28.02.2019 по справі 456/4241/14-ц

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 456/4241/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Гулкевич О.В.

Провадження № 22-ц/811/2209/18 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2019 року м.Львів

Справа № 456/4241/14-ц

Провадження № 22ц/811/2209/18

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Приколоти Т.І.,

суддів Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.,

секретар Іванова О.О.

з участю: ОСОБА_2

розглянув апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області, ухвалене у м. Стрию 16 травня 2017 року (суддя Гулкевич О.В.)

у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_3Я, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

встановив:

22 жовтня 2014 року ПАТ КБ ПриватБанк звернувся з позовом про звернення стягнення на предмети іпотеки за двома іпотечними договорами від 23 липня 2007 року, укладеними між банком та відповідачами, шляхом продажу предметів іпотеки іпотекодержателем з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ ПриватБанк всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для здійснення продажу предмета іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №№ E/V 2791 від 20 липня 2007 року, укладеним між ПАТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_3 в розмірі 1 312 701,26 доларів США. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що ОСОБА_3 допустив порушення умов повернення кредиту, який був забезпечений договорами іпотеки, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, що дає підстави банку для дострокового стягнення всієї суми кредиту, нарахованих процентів за користування ним, комісії, пені і штрафів за прострочення виконання грошового зобов'язання за рахунок предметів іпотеки.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16 травня 2017 року позов задоволено.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № E/V 2791 від 20 липня 2007 року укладеним між ЗАТ КБ ПриватБанк , правонаступником якого є ПАТ КБ Приватбанк та ОСОБА_3, в загальному розмірі 1 312 701, 26 доларів США, з яких: - за договором про видачу траншу № E/V 2791/1 від 26 липня 2007 року - 863443,55 доларів США, з яких: 257 150,13 доларів США - заборгованість за кредитом; 330 197,74 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 246 728,32 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; штраф відповідно до 6.6 кредитного договору - 29 367,36 доларів США; за договором про видачу траншу № E/V 2791/2 від 14 квітня 2008 року 449257,71 доларів США, з яких: 196 672,43 доларів США - заборгованість за кредитом; 139 103,07 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 96 693,43 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; штраф відповідно до 6.6 кредитного договору - 29367,36 доларів США.

Звернуто стягнення на:земельну ділянку площею 0,0766 га, яка надана для обслуговування житлового будинку, що знаходиться у місті Моршин Львівської області на вулиці Данила Галицького,18, кадастровий № 4625350100:01:004:0302, що належить ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЛВ № 056474, виданого Моршинською міською радою 3 серпня 2004 року та зареєстрованого в книзі записів реєстрації актів на право власності на землю за № 01044450019, і житловий будинок загальною площею 527 кв. м з належними до нього спорудами, що знаходиться у м. Моршин Львівської області на вул. Д. Галицького,18, та належав ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 21 травня 2007 року Моршинською міською радою та зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 21 травня 2007 року за реєстровим №18919062, шляхом надання ПАТ КБ ПриватБанк права продажу будь-якій особі-покупцеві предмету іпотеки за іпотечним договором від 23 липня 2007 року на умовах та в порядку, визначеному ст. 38 Закону України Про іпотеку , за ціною не нижчою за ринкову, визначену незалежним суб'єктом оціночної діяльності, але не меншою від зазначеної сторонами у договорі в розмірі 1 691750 грн., для чого надати ПАТ КБ ПриватБанк всі повноваження продавця, а саме: отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ ПриватБанк всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для здійснення продажу предмету іпотеки; приміщення автозаправного пункту загальною площею 97,7 кв. м, що знаходиться за адресою: Львівська область, Старосамбірський район, село Буньковичі, вулиця Хирівська,133/3, та належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно Серії CAB № 097076, виданого 1 червня 2007 року Виконавчим комітетом Великосущицької сільської ради відповідно до рішення виконкому сільської ради від 26 травня 2007 року за № 156, і земельну ділянку за кадастровим № 5625181100:02:000:0173 площею 0,2 га, що належить ОСОБА_3 Б.Я. на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку Серії ЯД № 524178, виданого 17 грудня 2007 року Старосамбірською районною державною адміністрацією відповідно до договору купівлі-продажу від 3 грудня 2007 року за реєстром № 1355 та зареєстрованого в книзі записів державних актів за № 02:07:462:00033, шляхом надання ПАТ КБ ПриватБанк права продажу будь-якій особі-покупцеві предмету іпотеки за іпотечним договором від 23 липня 2007 року на умовах та в порядку, визначеному ст.38 Закону України Про іпотеку за ціною не нижчою за ринкову, визначену незалежним суб'єктом оціночної діяльності, але не меншою від зазначеної сторонами у договорі, в розмірі 1 267550 грн., для чого надати ПАТ КБ ПриватБанк всі повноваження продавця, а саме: отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ ПриватБанк всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для здійснення продажу предмету іпотеки.

Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального права. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.Вказує, що власник іпотечного майна ОСОБА_7 помер ще до відкриття провадження у справі судом першої інстанції, в порушення вимог ЦПК України, не вирішено питання про залучення правонаступників відповідача (зокрема його дружину ОСОБА_5) або закриття провадження у вищевказаній справі. Даний факт унеможливив повний та об'єктивний розгляд справи. Суд першої інстанції прийняв судове рішення про інтереси та обов'язки ОСОБА_5, яка не була залучена до участі у справі. Стверджує, що суду першої інстанції було відомо про смерть іпотекодавця ОСОБА_7 і про той факт, що ОСОБА_5 є спадкоємцем померлого. В матеріалах справи відсутні будь які докази пред'явлення банком вимог до ОСОБА_5, що позбавляє позивача права вимоги по зверненню стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок, переданий відповідачем ОСОБА_7 в іпотеку.

Заслухавши суддю-доповідача, представників, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Встановлено, що 20 липня 2007 року ПАТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_3 уклали угоду № E/V 2791 на отримання кредиту у розмірі 350 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 21 липня 2014 року.

26 липня 2007 року цими ж сторонами підписано договір про видачу траншу № E/V 2791/1 на дану суму кредиту та додаток № 1 до кредитної угоди № E/V 2791 від 20 липня 2007 року із графіком погашення кредиту та відсотків. Цього дня позичальник отримав в банку 350 000 доларів США, що стверджується копією видаткового касового ордеру № 1 від 26 липня 2007 року на цю суму.

17 березня 2008 року додатковою угодою № 1 до кредитної угоди № E/V 2791 від 20 липня 2007 року сторонами п. 1.2 угоди викладено в наступній редакції: загальна сума кредиту в рамках кредитної угоди становить 500 000доларів США, а 14 квітня 2008 року підписано договір про видачу траншу № E/V 2791/2 на суму кредиту в розмірі 150 000 доларів США та додаток № 1 до кредитної угоди № E/V 2791 від 20 липня 2007 року із графіком погашення кредиту та відсотків. Суму кредиту в розмірі 150 000 доларів США отримано позичальником за видатковим касовим ордером № 1 від 14 квітня 2008 року.

7 квітня 2008 року ці сторони підписали договір про внесення змін до договору іпотеки від 23 липня 2007 року, посвідчений нотаріально, за яким обумовили забезпечення зазначеним вище нерухомим майно виконання зобов'язання а кредитною угодою № Е/У 2791 від 20 липня 2007 року на загальну суму в розмірі 500 000 доларів США.

23 липня 2007 року у м. Стрий Львівської області в забезпечення виконання вказаного зобов'язання між банком, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 укладено нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу ОСОБА_8 договір іпотеки, зареєстрований в реєстрі за №3099 за яким в іпотеку Банку передане належне на праві приватної власності майно, а саме:

ОСОБА_3 передав земельну ділянку, площею 0,0766 га, яка надана для обслуговування житлового будинку, що знаходиться у місті Моршині, Львівської області на вулиці Д. Галицького, 18, кадастровий № 4625350100:01:004:0302, яка належить іпотекодавцеві на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЛВ № 056474, виданого Моршинською міською радою 3 серпня 2004 року та зареєстрованого в книзі записів реєстрації актів на право власності на землю за № 010444500191;

ОСОБА_7 передав житловий будинок, з належними до нього спорудами, що знаходяться в місті Моршин, Львівської області на вулиці Д. Галицького,18 та належиать йому на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 21 травня 2007 року Моршинською міською радою, зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 21 травня 2007 року за реєстровим № 18919062. Загальна площа даного житлового будинку складає 527 кв.м.

У договорі про внесення змін та доповнень до договору іпотеки від 23 липня 2007 року, який укладений та нотаріально посвідчений 7 квітня 2008 року зазначено, що іптекою забезпечено повернення кредиту в сумі 500 000 доларів США. Вартість будинку, згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №14729864 становить 1 116 694 грн. Сторонами узгоджено оцінку загальної вартості предмету іпотеки 1 691 750 грн. (п.1.2 угоди).

23 липня 2007 року у м. Хирів Старосамбірського району Львівської області в забезпечення виконання зобов'язання між банком та ОСОБА_3 укладено нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Старосамбірського районного нотаріального округу ОСОБА_9 договір іпотеки, зареєстрований в реєстрі за №835 за яким в іпотеку банку передане належне на праві приватної власності майно, а саме:

приміщення автозаправного пункту загальною площею 97,7 кв.м, що знаходиться за адресою: Львівська обл., Старосамбірський р-н., село Буньковичі, вул. Хирівська, 133/3, та належить іпотекодавцеві на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно Серії САВ № 097076, виданого 1 червня 2007 року Виконавчим комітетом Великосушицької сільської ради відповідно до рішення виконкому сільської ради від 26 травня 2007 року за № 156;

земельна ділянка за кадастровим № 5625181100:02:000:0173 площею 0,2 га, яка належить іпотекодавцю на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку Серії ЯД № 524178, виданого 17 грудня 2007 року Старосамбірською районною державною адміністрацією відповідно до договору купівлі-продажу від3 грудня 2007 року за реєстром № 1355 та зареєстрованого в книзі записів державних актів за № 02:07:462:00033.

Угодою про внесення змін та доповнень до договору іпотеки від 23 липня 2007 року, яка нотаріально посвідчена 17 березня 2008 року зазначено, що іптекою забезпечено повернення кредиту в сумі 500000 доларів США. Вартість приміщення, згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №14836128, виданого 8 червня 2007 року становить 755 965 грн., а вартість земельної ділянки, згідно висноком про експертну грошову оцінку від 14 серпня 2007 року становить 72270 грн., всього - 828 235 грн. Сторонами узгоджено оцінку загальної вартості предмету іпотеки 1 267 550 грн. (п.13 угоди).

Відповідач ОСОБА_3 допустив порушення умов кредитного договору в частині виконання свого обов'язку по сплаті щомісячних платежів (тіло кредиту, та проценти) у розмірах та в строки, визначені кредитним договором і додатками до нього, що відповідно до умов кредитного договору, є підставою для звернення банку з вимогою про дострокове повернення всієї суми кредиту, нарахованих у встановленому договором порядку процентів за користування кредитом із сплатою пені та штрафу за прострочення виконання грошового зобов'язання, шляхом звернення стягнення на заставлене майно.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором № E/V 2791 від 20 липня 2007 року ОСОБА_3 станом на 7 жовтня 2014 року заборгував позивачу 1 312 701,26 доларів США (863443,55 доларів США + 449257,71 доларів США):

- за договором про видачу траншу № E/V 2791/1 від 26 липня 2007 року - 863 443,55 доларів США, яка складається з наступного: 257150,13 доларів США - заборгованість за кредитом; 330197,74 доларів США - заборгованість по процентах за користування кредитом; 246728.32 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штраф відповідно до 6.6 кредитного договору: 29367,36 доларів США - штраф (процентна складова - 5% від 587347,87 доларів США).

- за договором про видачу траншу № E/V 2791/2 від 14 квітня 2008 року - 449 257,71 доларів США, яка складається з наступного: 196672,43 доларів США - заборгованість за кредитом; 139103,07 доларів США - заборгованість по процентах за користування кредитом; 96693,43 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штраф відповідно до 6.6 кредитного договору: 29367,36 доларів США - штраф (процентна складова - 5% від 335775,50 доларів США).

Як вбачається з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян №00014720032 щодо актового запису про смерть та Свідоцтва про смерть виданого потвторно серії І-СГ №296097 від 31 серпня 2012 року ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1, помер 22 квітня 2012 року.

Відповідно до листа приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу ОСОБА_10 від 16 жовтня 2012 року №01-16/109, адресованого ОСОБА_5, остання зверталась із заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_7, який помер 25 квітня 2012 року, нотаріусом заведено спадкову справу №19/2012, для оформлення якої та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом запропоновано додати ряд документів.

Отже, ОСОБА_5 є спадкоємцем майна належного померлому ОСОБА_7, незважаючи на те, що їй не видавалось свідоцтво про право на спадщину на майно, яке є предметом іпотеки, зокрема житловий будинок, з належними до нього спорудами, що знаходяться в місті Моршин, Львівської області на вулиці Д. Галицького, 18, загальною площею 527 кв.м, на який може бути звернено стягнення.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умова, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.3 ст. 1 Закону України Про іпотеку , іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 7, п. 1 ст. 12 Закону України Про іпотеку , за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

У разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно дост. 33 Закону України Про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя

Згідно із ст. 38 Закону України Про іпотеку якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків. Протягом тридцятиденного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки,вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя. Якщо таких повідомлень надійшло декілька, право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя належить особі, яка має вищий пріоритет своїх зареєстрованих прав чи вимог. Якщо особа, яка висловила намір придбати предмет іпотеки, ухиляється або з інших причин не вчиняє дій до укладання договору купівлі-продажу предмета іпотеки з іпотекодержателем протягом 5 днів після закінчення вказаного вище тридцятиденного строку, вона втрачає право на придбання предмета іпотеки. Це право переходить до інших осіб, які висловили намір придбати предмет іпотеки, відповідно до пріоритету прав і вимог. Якщо особи, які мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, не висловили наміру його придбати, іпотекодержатель вправі продати предмет іпотеки будь-якій інший особі на власний розсуд. Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладення договору купівлі-продажу, здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього. Розподіл коштів від продажу предмета іпотеки між іпотекодержателем та іншими особами, що мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, здійснюється відповідно до встановленого пріоритету та розміру цих прав чи вимог. Решта виручки повертається іпотекодавцю. Іпотекодержатель, який реалізував предмет іпотеки, надсилає іпотекодавцю, боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, та іншим іпотекодержателям звіт про розподіл коштів від продажу предмета іпотеки. Іпотекодавець і боржник, якщо він є відмінним від іпотекодавця, мають право виконати основне зобов'язання протягом тридцятиденного строку, вказаного в частині першій цієї статті, згідно з умовами та з наслідками, встановленими статтею 42 цього Закону. Договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до цієї статті, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки.

Як роз'яснено у п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 30 березня 2012 року № 5 Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин , резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України Про іпотеку , так і положенням пункту 4 частини першоїстатті 215 ЦПК України. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Аналіз норм статей 1216, 1218, 1219, 1231, 1268, 1269, 1296, 1297 ЦК України дає підстави для висновку про те, що спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, реалізувавши які, спадкоємець, незалежно від отримання ним свідоцтва про право на спадщину, набуває прав на спадкове майно, в тому числі нерухоме (право володіння, користування), а з моменту оформлення права власності на нерухоме майно і право розпорядження ним.

Відсутність у спадкоємця, який прийняв спадщину, свідоцтва про право власності на спадкове нерухоме майно, не позбавляє кредитора спадкодавця звернутися на підставі норми статті 23 Закону України Про іпотеку до такого спадкоємця, що зволікає з отриманням свідоцтва з вимогами про звернення стягнення на спадкове майно, яке є предметом іпотеки.

Згідно з пунктом 1 Закону України від 3 червня 2014 року № 1304-VII Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України Про заставу та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України Про іпотеку , якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Поняття мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

Відтак, установлений законом мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Вказаний закон не зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень на період чинності цього Закону.

Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону № 1304-VII не підлягає виконанню.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону України Про іпотеку , якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Положеннями частини першої статті 39 Закону України Про іпотеку передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Виходячи зі змісту поняття ціни як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо та аналізу норм статей 38, 39 Закону України Про іпотеку , у розумінні норми статті 39 цього Закону встановлення початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 Закону України Про іпотеку . .

Суд першої інстанції правильно взяв до уваги те, що сторонами, при укладенні договорів (угод) про внесення змін до договорів іпотеки добровільно узгоджено ціни предметів іпотеки, які встановлені більшими за суми визначені суб'єктами оціночної діяльності, що зазначені в договорі (угоді), а тому правильно прийшов висновку, що саме ці суми належить встановити, як початкові ціни предметів іпотеки у грошовому вираженні, як такі, що встановлені за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем та визначені на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, що в свою чергу відповідає вимогам ч.6 ст.38 Закону України Про іпотеку .

Враховуючи викладені вище норми матеріального закону, умови укладених між сторонами договорів й встановлені обставини справи, а саме: те, що відповідач ОСОБА_3 не виконав свого обов'язку щодо повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору і не виконав у добровільному порядку письмової вимоги банку про дострокове повернення суми кредиту в повному обсязі, - є усі необхідні правові підстави для задоволення вимог позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором із застосуванням процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України Про іпотеку .

Доводи, викладені в апеляційній скарзі представника ОСОБА_3 ОСОБА_4., про те, що оскільки власник іпотечного майна ОСОБА_7 помер ще до відкриття провадження у справі судом першої інстанції, в порушення ЦПК України, не вирішено питання про залучення правонаступників відповідача (зокрема його дружини ОСОБА_5М.) або закриття провадження у вищевказаній справі, прийняв судове рішення про інтереси та обов'язки ОСОБА_5, яка не була залучена до участі у справі, є такими, що не відповідають матеріалам справи.

Зокрема, судом апеляційної інстанції встановлено, що 19 листопада 2015року до суду першої інстанції надійшла заява представника ПАТ КБ ПриватБанк про залучення співвідповідачами у справі ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Така заява була розглянута в судовому засіданні 27 грудня 2015 року та судом постановлено ухвалу про залучення зазначених осіб в якості співвідповідачів у справі як спадкоємців після смерті ОСОБА_7 Судом першої інстанції неодноразово вживались заходи для повідомлення вказаних осіб про час та місце розгляду справи, зокрема через компетентний суд Російської Федерації за вказаним місцем реєстрації їхнього місця проживання.

Суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Керуючись: ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16 травня 2017 року залишити без змін, апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 5 березня 2019 року.

Головуючий

Судді