Постанова

від 22.07.2020 по справі 456/4241/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

22 липня 2020 року

м. Київ

справа № 456/4241/14-ц

провадження № 61-7281св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк ПриватБанк ,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16 травня 2017 року у складі судді Гулкевича О. В. та постанову Львівського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2014 року Акціонерне товариство Комерційний банк ПриватБанк (далі - АТ КБ ПриватБанк , банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

На обгрунтування позовних вимог зазначало, що 20 липня 2007 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк ПриватБанк (далі - ЗАТ КБ ПриватБанк ), після перейменування - АТ КБ ПриватБанк , та ОСОБА_1 укладена кредитна угода № Е/ V 2791 на отримання кредиту у розмірі 350 000,00 дол. США зі сплатою 14,00 процентів річних, з кінцевим терміном його повернення 21 липня 2014 року.

26 липня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладений договір про видачу траншу № Е/V 2791/1 на зазначену суму кредиту та додаток № 1 до кредитної угоди від 20 липня 2007 року № Е/V 2791, яким визначено графік погашення кредиту та процентів. Того ж дня, позичальник отримав кредит у розмірі 350 000,00 дол. США.

Додатковою угодою № 1 від 17 березня 2008 року до кредитної угоди, сторони погодили загальну суму кредиту у розмірі 500 000,00 дол. США, а 14 квітня

2008 року підписали договір про видачу траншу № Е/ V 2791/2, відповідно до умов якого ОСОБА_1 додатково отримав кредит у розмірі 150 000,00 дол. США.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 23 липня

2007 року між ЗАТ КБ ПриватБанк , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Навальковською М. М., зареєстрований у реєстрі № 3099, за умовами якого:

- ОСОБА_1 передав в іпотеку банку земельну ділянку для обслуговування житлового будинку площею 0,0766 га, кадастровий номер 4625350100:01:004:0302, що знаходиться по АДРЕСА_1 ;

- ОСОБА_5 передав в іпотеку банку житловий будинок з належними до нього спорудами, загальною площею 527,00 кв. м, що знаходиться по

АДРЕСА_1 ;

07 квітня 2008 року між ЗАТ КБ ПриватБанк , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладений договір про внесення змін до договору іпотеки, за умовами якого на підставі додаткової угоди від 17 березня 2008 року № 1 до кредитної угоди

від 20 липня 2007 року № Е/ V 2791, укладеної між ЗАТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_1 , сторони, погодили забезпечення іпотекою виконання зобов`язань за кредитним договором на загальну суму 500 000,00 дол. США.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 23 липня

2007 року між ЗАТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Старосамбірського районного нотаріального округу Ридзак Л. К., зареєстрований у реєстрі № 835, за умовами якого він передав в іпотеку банку:

- приміщення автозаправного пункту, загальною площею 97,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

17 березня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладена угода про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Старосамбірського районного нотаріального округу Ридзак Л. К., зареєстрованого у реєстрі за № 835, за умовами якої ОСОБА_1 додаткового передав в іпотеку банку земельну ділянку площею 0,2000 га, кадастровий номер 4625181100:02:000:0173, також сторони на підставі додаткової угоди

від 17 березня 2008 року № 1 до кредитної угоди від 20 липня 2007 року

№ Е/ V 2791, укладеної між ЗАТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_1 , погодили забезпечення іпотекою виконання зобов`язань за кредитною угодою на загальну суму 500 000,00 дол. США.

Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 07 жовтня 2014 року виникла заборгованість у розмірі 1 312 701,26 дол. США, зокрема :

- заборгованість за договором про видачу траншу від 26 липня 2007 року № Е/V 2791/1 у розмірі 863 443,55 дол. США, з яких: заборгованість за кредитом - 257 150,13 дол. США; заборгованість за процентами - 330 197,74 дол. США; пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, а також штраф відповідно до пункту 6.6 кредитного договору - 246 728,32 дол. США; штраф (процентна складова - 5 процентів від 587 347,87 дол. США) - 29 367,36 дол. США.

- заборгованість за договором про видачу траншу від 14 квітня 2008 року № Е/ V 2791/2 у розмірі 449 257,71 дол. США, з яких: заборгованість за кредитом -196 672,43 дол. США; заборгованість за процентами - 139 103,07 дол. США; пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, а також штраф відповідно до пункту 6.6 кредитного договору - 96 693,43 дол. США;штраф (процентна складова - 5 процентів від 335 775,50 дол. США) - 29 367,36 дол. США.

Посилаючись на наведене, АТ КБ ПриватБанк просило у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 20 липня 2007 року № Е/ V 2791 у розмірі 1 312 701,26 дол. США звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом застосування процедури продажу предмета іпотеки, встановленої статтею 38 Закону України Про іпотеку , шляхом надання позивачеві права на продаж предмета іпотеки від свого імені будь-якій особі покупцеві, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмета іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення АТ КБ ПриватБанк усіх передбачених нормативно-правовими актами дій, необхідних для здійснення продажу предмета іпотеки.

У листопаді 2015 року АТ КБ ПриватБанк , дізнавшись про те, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулося до суду із заявою про залучення до участі у справі його правонаступників - ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24 квітня

2015 року, занесеною до журналу судового засідання, заяву АТ КБ ПриватБанк задоволено, залучено до участі у справі як співвідповідачів ОСОБА_2 і

ОСОБА_7 , та прийнято до розгляду уточнену позовну заяву АТ КБ ПриватБанк про звернення стягнення на предмет іпотеки з урахуванням оновленого складу учасників справи.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16 травня

2017 року позов АТ КБ ПриватБанк задоволено.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 20 липня

2007 року № E/V 2791, укладеним між ЗАТ КБ ПриватБанк , після перейменування - АТ КБ ПриватБанк , та ОСОБА_1 , у загальному розмірі 1 312 701,26 доларів США, з яких:

- заборгованість за договором про видачу траншу від 26 липня 2007 року № E/V 2791/1 у розмірі 863 443,55 дол. США, у тому числі: заборгованість за кредитом - 257 150,13 дол. США; заборгованість за процентам - 330 197,74 дол. США; пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором -

246 728,32 дол. США; штраф - 29 367,36 дол. США;

- заборгованість за договором про видачу траншу від 14 квітня 2008 року № E/V 2791/2 у розмірі 449 257,71 дол. США, у тому числі: заборгованість за кредитом - 196 672,43 доларів США; заборгованість по сплаті процентів -

139 103,07 дол. США; пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором - 96 693,43 дол. США; штраф - 29 367,36 дол. США,

звернуто стягнення на:

- земельну ділянку для обслуговування житлового будинку площею

0,0766 га, кадастровий номер 4625350100:01:004:0302, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЛВ № 056474, виданого Моршинською міською радою

03 серпня 2004 року, зареєстрованого в книзі записів реєстрації актів на право власності на землю за № 01044450019, і житловий будинок з належними до нього спорудами, загальною площею 527,00 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 21 травня 2007 року Моршинською міською радою, зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 21 травня 2007 року за реєстровим № 18919062, шляхом надання АТ КБ ПриватБанк права продажу будь-якій особі-покупцеві предмету іпотеки за іпотечним договором від 23 липня 2007 року на умовах та в порядку, визначеному статтею 38 Закону України Про іпотеку , за ціною не нижчою за ринкову, визначену незалежним суб`єктом оціночної діяльності, але не меншою від зазначеної сторонами у договорі, що становить 1 691 750,00 грн, для чого надати АТ КБ ПриватБанк усі повноваження продавця, а саме: на отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення АТ КБ ПриватБанк усіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для здійснення продажу предмету іпотеки;

- приміщення автозаправного пункту загальною площею 97,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , виданого 01 червня 2007 року виконавчим комітетом Великосущицької сільської ради відповідно до рішення виконкому сільської ради від 26 травня 2007 року за № 156, і земельну ділянку площею 0,2000 га, кадастровий номер 5625181100:02:000:0173, що належить ОСОБА_1 на підставі державного акта про право власності на земельну ділянку серії ЯД № 524178, виданого 17 грудня 2007 року Старосамбірською районною державною адміністрацією відповідно до договору купівлі-продажу від 03 грудня 2007 року за реєстровим № 1355 та зареєстрованого в книзі записів державних актів за № 02:07:462:00033, шляхом надання АТ КБ ПриватБанк права продажу будь-якій особі-покупцеві предмету іпотеки за іпотечним договором від 23 липня 2007 року на умовах та в порядку, визначеному статтею 38 Закону України Про іпотеку за ціною не нижчою за ринкову, визначену незалежним суб`єктом оціночної діяльності, але не меншою від зазначеної сторонами у договорі, що становить 1 267 550,00 грн, для чого надати АТ КБ ПриватБанк усі повноваження продавця, а саме: на отримання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення АТ КБ ПриватБанк усіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для здійснення продажу предмету іпотеки.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник ОСОБА_1 неналежно виконує умови кредитного договору, що призвело до виникнення станом на 07 жовтня 2014 року заборгованості у розмірі 1 312 701,26 дол. США, а тому вимога позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором є обгрунтованою. Оскільки ОСОБА_2 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , у встановлений законом строк звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, суд першої інстанції вважав, що вона є власником предмета іпотеки, а саме: житлового будинку з належними до нього спорудами, загальною площею 527,00 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 , з моменту відкриття спадщини, незалежно від видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом, а тому є належним відповідачем до заявлених АТ КБ ПриватБанк вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки. Перевіряючи обгрунтованість обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд першої інстанції урахував, що сторонам не вдалося добровільно домовитися щодо позасудового способу врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06 вересня 2018 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16 травня 2017 року залишено без задоволення.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Постановою Львівського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 залишено без задоволення, рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області

від 16 травня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційних скарг.

Узагальнені доводи касаційної скарги та позицій інших учасників справи

У квітні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , у якій він просив скасувати рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16 травня 2017 року і постанову Львівського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що суд першої інстанції у порушення положень процесуального закону не вирішив питання про залучення до участі у справі правонаступників ОСОБА_5 , померлого

ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема його дружину ОСОБА_2 або про закриття провадження у вказаній справі, що призвело до прийняття судом рішення про права та обов 'язки Юрович Н. М ОСОБА_8 не залученої до участі у справі, та є підставою для обов'язкового скасування рішення суду першої інстанції. Вказував також на те, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи судом першої інстанції, не брав участі у її розгляді, що відповідно до положень підпункту 5 частини першої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), також є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, однак апеляційний суд на допущені судом першої інстанції вимоги процесуального закону увагу не звернув, та не скасував рішення суду першої інстанції із зазначених підстав. Крім того, апеляційний суд не розглянув подану ним заяву про застосування позовної давності, яка з поважних причин не могла бути подана до суду першої інстанції.

Відзив АТ КБ ПриватБанк на касаційну скаргу, оформлений відповідно до положень статті 178 ЦПК України, не надійшов.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2020 року призначено справу до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлені судами фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій установлено, що 20 липня 2007 року між ЗАТ КБ ПриватБанк , після перейменування - АТ КБ ПриватБанк , та ОСОБА_1 укладена кредитна угода № Е/V 2791 на отримання кредиту у розмірі

350 000,00 дол. США зі сплатою 14,00 процентів річних, з кінцевим терміном його повернення 21 липня 2014 року.

26 липня 2007 року між ЗАТ КБ ПриватБанк , після перейменування - АТ КБ ПриватБанк , та ОСОБА_1 укладений договір про видачу траншу № Е/ V 2791/1 на суму кредиту у розмірі 350 000,00 дол. США та додаток № 1 до кредитної угоди від 20 липня 2007 року № Е/ V 2791, яким визначено графік погашення кредиту та сплати процентів. Того ж дня, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 350 000,00 дол. США.

Додатковою угодою № 1 від 17 березня 2008 року до кредитної угоди, ЗАТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_1 погодили загальну суму кредиту у розмірі 500 000,00 дол. США, та 14 квітня 2008 року уклали договір про видачу траншу №Е/ V 2791/2, відповідно до якого ОСОБА_1 додатково отримав кредит у розмірі 150 000,00 дол. США.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 23 липня

2007 року між ЗАТ КБ ПриватБанк , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Навальковською М. М., зареєстрований у реєстрі № 3099, за умовами якого:

- ОСОБА_1 передав банку в іпотеку земельну ділянку для обслуговування житлового будинку площею 0,0766 га, кадастровий номер 4625350100:01:004:0302, що знаходиться по АДРЕСА_1 ;

- ОСОБА_5 передав банку в іпотеку житловий будинок, з належними до нього спорудами, загальною площею 527,00 кв. м, що знаходиться по

АДРЕСА_1 .

07 квітня 2008 року між ЗАТ КБ ПриватБанк , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладений договір про внесення змін до договору іпотеки, за умовами якого на підставі додаткової угоди від 17 березня 2008 року № 1 до кредитної угоди

від 20 липня 2007 року № Е/ V 2791, укладеної між ЗАТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_1 , сторони, погодили забезпечення іпотекою виконання зобов`язань за кредитним договором на загальну суму 500 000,00 дол. США.

Пунктом 29 договору іпотеки від 23 липня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Навальковською М. М., зареєстрованого у реєстрі № 3099, зі змінами, сторони передбачили, що звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом:

- переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекождержатель зобов 'язаний письмово повідомити іпотекодавців;

- продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, у тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку статті 38 Закону України Про іпотеку , для чого іпотекодавці надають іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавця.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 23 липня

2007 року між ЗАТ КБ ПриватБанк , після перейменування - АТ КБ ПриватБанк , та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Старосамбірського районного нотаріального округу Ридзак Л. К., зареєстрований у реєстрі № 835, за умовами якого він передав в іпотеку банку:

- приміщення автозаправного пункту, загальною площею 97,7 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .

17 березня 2008 року між ЗАТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_1 укладена угода про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Старосамбірського районного нотаріального округу Ридзак Л. К., зареєстрованого у реєстрі за № 835, за умовами якої ОСОБА_1 додаткового передав в іпотеку банку земельну ділянку площею 0,2000 га, кадастровий номер 4625181100:02:000:0173, а також сторони, на підставі додаткової угоди від 17 березня 2008 року № 1 до кредитної угоди від 20 липня 2007 року № Е/V 2791, укладеної між ЗАТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_1 , погодили забезпечення іпотекою виконання зобов`язань за кредитною угодою на загальну суму 500 000,00 дол. США.

У пункті 29 договору іпотеки від 23 липня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Старосамбірського районного нотаріального округу Ридзак Л. К., зареєстрованого у реєстрі № 835, зі змінами, сторони передбачили, що звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом:

- переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекождержатель зобов 'язаний письмово повідомити іпотекодавця;

- продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, у тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку статті 38 Закону України Про іпотеку , для чого іпотекодавець надає іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавця.

Станом на 07 жовтня 2014 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 1 312 701,26 дол. США, зокрема:

- заборгованість за договором про видачу траншу від 26 липня 2007 року № Е/ V 2791/1 у розмірі 863 443,55 дол. США, з яких: заборгованість за кредитом - 257 150,13 дол. США; заборгованість по сплаті процентів - 330 197,74 дол. США; пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, а також штраф відповідно до пункту 6.6 кредитного договору - 246 728,32 дол. США;штраф (процентна складова - 5 процентів від 587 347,87 дол. США) - 29 367,36 дол. США.

- заборгованість за договором про видачу траншу від 14 квітня 2008 року № Е/ V 2791/2 у розмірі 449 257,71 дол. США, з яких: заборгованість за кредитом - 196 672,43 дол. США; заборгованість по сплаті процентів - 139 103,07 дол. США; пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, а також штраф відповідно до пункту 6.6 кредитного договору - 96 693,43 дол. США;штраф (процентна складова - 5 процентів від 335 775,50 дол. США) - 29 367,36 дол. США.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 -

ОСОБА_4 підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Щодо закриття провадження у справі

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України 2004 року, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Аналогічна норма права міститься й у пункті 1 частини першої статті 255 ЦПК України, чинного на час розгляду справи судами апеляційної та касаційної інстанцій.

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо померла фізична особа, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва (пункт 6 частини першої статті 205 ЦПК України 2004 року).

Аналогічна норма міститься у пункті 7 частини першої статті 255 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року.

З аналізу пункту 6 частини першої статті 205 ЦПК України 2004 року (пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України) вбачається, що правонаступників у справу можна залучити тільки у випадку, коли смерть особи настала вже після набуття нею статусу сторони у справі, тобто після відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною першою статті 26 ЦПК України 2004 року у справах позовного провадження особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб (аналогічна норма закріплена у частині першій статті 42 чинного ЦПК України).

У статті 28 ЦПК України 2004 року визначено, що здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи (стаття 46 чинного ЦПК України).

Частиною першою статті 29 ЦПК України 2004 року передбачено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 чинного ЦПК України).

Системний аналіз вказаних норм права, а також положень частин першої, другої, четвертої статті 25, частини першої статті 26 ЦК України та частини другої статті 48 чинного ЦПК України, дозволяє дійти висновку про те, що на момент звернення із позовом до суду відповідач у справі має бути живим та повинен мати цивільну процесуальну правосуб`єктність. В іншому випадку провадження у справі не може бути відкрито, а відкрите - підлягає закриттю, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України, пункт 1 частини першої статті 205 ЦПК України

2004 року).

Норма статті 205 ЦПК України 2004 року (статті 255 чинного ЦПК України) є імперативною. Тобто за наявності підстав, визначених пунктами 1-8 частини першої статті 255 ЦПК України (пунктами 1-7 статті 205 ЦПК України 2004 року), незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судами та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобов`язаний закрити провадження у справі. На такі дії суду не впливає те, що у справі бере участь відповідач-спадкоємець, який на час розгляду справи має цивільну процесуальну правосуб`єктність і не заявляв клопотання про закриття провадження у справі.

Вказаний висновок узгоджується з принципом правової визначеності, на якому неодноразово наголошував у своїй практиці Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним й безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

ЄСПЛ зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а тому сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення ЄСПЛ у справі Дія 97 проти України від

21 жовтня 2010 року).

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції не повинен був відкривати провадження у справі за позовом АТ КБ ПриватБанк у частині позовних вимог до ОСОБА_5 , як померлої особи, а відкривши провадження у справі, повинен був його закрити у відповідній частині на підставі пункту 1 статті 205 ЦПК України 2004 року.

Апеляційний суд на вказане порушення норм процесуального права судом першої інстанції уваги не звернув та переглянув справу в апеляційному порядку по суті.

Згідно з частиною першою статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Разом з тим, вказавши на зазначені порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що оскаржувані судові рішення у цій справі, з урахуванням конкретних обставин та дій суду, не підлягають скасуванню із закриттям провадження, з огляду на наступне.

Як зазначає у своїх рішеннях ЄСПЛ, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції право на суд , може бути обмежене, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (рішення ЄСПЛ у справі Станєв проти Болгарії від 17 січня 2012 року).

Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що скасування ухвалених у справі судових рішень за 2017 та 2019 роки у наведеній частині, провадження в якій було відкрито у листопаді 2014 року, поставило б під загрозу сутність гарантованого Конвенцією права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту, оскільки безумовно вплине на гарантоване статтею 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку і не буде відповідати ефективності цивільного судочинства, завданням цивільного судочинства та принципу пропорційності у цивільному судочинстві (статті 2, 11 ЦПК України).

Касаційний суд також ураховує, що спірні правовідносини допускають правонаступництво, і суд першої інстанції у грудні 2015 року вирішив питання про залучення до участі у справі спадкоємця померлого іпотекодавця

ОСОБА_5 - ОСОБА_2 та протягом розгляду справи у порядку передбаченому Конвенцією про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року, згоду на обов`язковість якої надано Верховною Радою України Законом України

від 10 листопада 1994 року Про ратифікацію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах , вживав заходи з метою її інформування про вчинені судом процесуальні дії.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеним у постанові

від 20 червня 2019 року у справі № 185/998/16-ц (провадження

№ 61-33766сво18).

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про незалучення до участі у справі спадкоємців померлого

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 не є необгрунтованими, оскільки не відповідають дійсним обставинам справи. Узагальнюючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для закриття провадження у частині вимог АТ КБ ПриватБанк до ОСОБА_2 , як спадкоємця

ОСОБА_5 , про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Щодо звернення стягнення на предмет іпотеки

Перевіряючи висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону України Про іпотеку , Верховний Суд виходить з такого.

Згідно з часиною першою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом України Про іпотеку (абзац третій статті 1 Закону України Про іпотеку ).

Частинами першою та другою статті 7 Закону України Про іпотеку передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. Якщо вимога за основним зобов`язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов`язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 33 Закону України Про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Законом визначені два способи звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду, та позасудовий - на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону України Про іпотеку ).

Способами задоволення вимог іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду (стаття 39 Закону України Про іпотеку ) є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (стаття 41-47 вказаного Закону); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 вказаного Закону).

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є (частина третя статті 36 вказаного Закону): 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 вказаного Закону; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 вказаного Закону.

Процедура продажу предмета іпотеки, передбачена статтею 38 Закону України Про іпотеку , може бути застосована як спосіб задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку (про що суд згідно з абзацом п`ятим частини першої статті 39 Закону України Про іпотеку має вказати у судовому рішенні про задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки), і у позасудовому порядку (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

У договорі іпотеки від 23 липня 2007 року, посвідченому приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Навальковською М. М., зареєстрованому у реєстрі № 3099 (пункт 29), та договорі іпотеки від 23 липня 2007 року, посвідченому приватним нотаріусом Старосамбірського районного нотаріального округу Ридзак Л. К., зареєстрованому у реєстрі № 835 (пункт 29), сторони досягли домовленості про те, що у разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов 'язань за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов'язаний письмово повідомити іпотекодавців; продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, у тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку статті 38 Закону України Про іпотеку , для чого іпотекодавці надають іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавця.

Таким чином, сторони, укладаючи іпотечні договори, узгодили всі його умови, у тому числі вирішили питання щодо позасудового порядку врегулювання спору і не передбачили можливості звернення іпотекодержателя з позовом про встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, передбаченому статтею 38 Закону України Про іпотеку , віднісши такий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки до позасудових.

Звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону України Про іпотеку , можливе лише за умови, що сторони договору іпотеки не передбачили цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, яке прирівнюється до такого договору за юридичними наслідками. Якщо ж сторони договору іпотеки передбачили такий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону України Про іпотеку , є неналежним способом захисту.

Зазначеного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 14-112цс19.

Зважаючи на те, що сторони у іпотечному договорі погодили право іпотекодержателя задовольнити вимоги за рахунок іпотечного майна у позасудовий спосіб шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України Про іпотеку , відсутні правові підстави для задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі у порядку, встановленому статтею 38 Закону України Про іпотеку .

Твердження заявника про те, що перевіряючи законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не вирішив питання про його скасування з підстав неналежного повідомлення ОСОБА_1 про дату та час судового розгляду є неспроможними, оскільки як убачається зі змісту апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , він не обгрунтовував підстави для скасування рішення суду саме неналежним повідомленням відповідача про дату, час і місце розгляду справи, а тому апеляційний суд, у межах доводів апеляційної скарги, не мав правових підстав для його скасування.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), суд касаційної інстанції не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Ураховуючи, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували доспірних правовідносин норми матеріального права, що призвело неправильного вирішення справи, Верховний Суд дійшов висновку про вихід за межі доводів та вимог касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 .

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, зазначене відповідно до статті 412 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог АТ КБ ПриватБанк .

Щодо розподілу судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпунктів б , в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки заявник поніс судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної та касаційної інстанцій, судовий збір, сплачений ОСОБА_1 за подання апеляційної та касаційної скарги у розмірі 10 116,00 грн (7 308,00 грн + 2 808,00 грн), підлягає стягненню з АТ КБ ПриватБанк на його користь.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 задовольнити частково .

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16 травня

2017 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційного банку ПриватБанк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про зверненнястягнення на предмет іпотеки, відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційного банку ПриватБанк (код ЄДРПОУ 14360570, адреса місцезнаходження: вулиця Грушевського, 1Д, місто Київ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець міста Стрий Львівської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на відшкодування судових витрат, понесених за подання апеляційної та касаційної скарг, 10 116,00 грн.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В.Яремко