Постанова

від 04.03.2019 по справі 910/11006/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2019 р. Справа№ 910/11006/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Солонь

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2018

у справі №910/11006/18 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельне підприємство Азовінтекс

до Товариства з обмеженою відповідальністю Солонь

про зобов'язання повернути майно з відповідального зберігання

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельне підприємство Азовінтекс (надалі - ТОВ Проектно-будівельне підприємство Азовінтекс , позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Солонь (надалі - ТОВ Солонь , відповідач) про зобов'язання повернути майно, передане на відповідальне зберігання відповідно до Акту приймання-передачі обладнання на відповідальне зберігання від 15.04.2014 на загальну суму 297 976,30 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2018 у справі №910/11006/18 позов задоволено повністю, зобов'язано ТОВ СОЛОНЬ повернути ТОВ Проектно-будівельне підприємство Азовінтекс майно, передане на відповідальне зберігання згідно з актом приймання-передачі обладнання на відповідальне зберігання від 15.04.2014 № б/н: перукарське крісло на ніжці, що крутиться, артикул № 610117 вартістю 17 416,67 грн, у кількості чотирьох штук загальною вартістю 69 666,68 грн; мийка з кріслом, артикул № 610221 вартістю 58 758,33 грн у кількості дві штуки загальною вартістю 117 516,66 грн; педикюрне крісло bianco, артикул № 8997 вартістю 42 166,67 грн; стілець майстра манікюру, артикул № 8073 вартістю 3 162,50 грн, у кількості двох штук загальною вартістю 6 325 грн; стілець для майстра перукаря Paris, артикул № 3440 вартістю 3 025 грн; столик для експрес манікюру Ніло, артикул № 9269 вартістю 2 745 грн; пеньюар жіночий білий 35 % котон, 65 % поліестер, артикул № 612500 вартістю 374,46 грн, у кількості десяти штук загальною вартістю 3 744,60 грн; пеньюар чоловічий білий 35 % котон, 65 % поліестер, артикул № 612501 вартістю 374,46 грн, у кількості п'яти штук загальною вартістю 1 872,30 грн; м'яка підставка на сидіння для дітей бежевого кольору (20см), артикул № 610517 вартістю 1 521,67 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що шляхом підписання між відповідачем (зберігачем) та позивачем (поклажодавцем) акта приймання-передачі обладнання на відповідальне зберігання від 15.04.2014 сторонами дотримано письмову форму договору зберігання; відповідач не повернув позивачеві майно, передане за актом від 15.04.2014; доказів того, що обладнання, передане на зберігання, втрачено або пошкоджено, а також доказів, які б спростовували доводи позивача відповідачем не надано, у зв'язку з чим суд визнав позовні вимоги обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням, ТОВ Солонь звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте при неповному з'ясуванні та недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

В обґрунтування скарги апелянт вказував на те, що у відзиві на позовну заяву він заперечував проти позову з огляду на неукладеність договору зберігання, оскільки з наданої до позовної заяви копії акта приймання-передачі обладнання на відповідальне зберігання від 15.04.2014 не вбачалося, що такий був підписаний зі сторони відповідача; судом безпідставно та необґрунтовано залишено без розгляду клопотання відповідача про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, яка б встановила, що вказаний акт приймання-передачі не було підписано директором відповідача, а підпис на такому документі виконаний іншою особою; відповідачем наведено обидві необхідні умови для призначення експертизи у справі у відповідності до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України); реалізуючи свої процесуальні права, відповідач завчасно подав до суду клопотання про призначення експертизи; судом порушено принцип змагальності судового процесу, вказавши на те, що відповідачем не надано нотаріально завірених пояснень його керівника; відповідача позбавлено права на участь у судовому засіданні 28.11.2018, що є істотним порушенням процесуального закону.

Крім того, скаржником в апеляційній скарзі викладено клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ Солонь на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2018 у справі №910/11006/18, розгляд апеляційної скарги призначено на 04.03.2019.

Позивач скористався правом, наданим статтею 263 ГПК України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, позивач вказував на те, що судом правильно встановлено факт передачі позивачем на відповідальне зберігання відповідачеві обладнання, переліченого у акті приймання-передачі від 15.04.2014, та прийняття такого обладнання відповідачем; в силу приписів ст. 938 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний був повернути позивачеві передане на відповідальне зберігання обладнання у зв'язку з направленням йому відповідної вимоги, а тому висновки суду є законними та обґрунтованими.

Заперечуючи проти задоволення клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, позивач наголошував на тому, що відповідачем порушено вимоги процесуального закону щодо порядку надання доказів у справі; відповідачем заявлено вказане клопотання під час розгляду справи по суті без обґрунтування необхідності призначення такої експертизи та причин неможливості заявлення клопотання під час надання відзиву на позов та на стадії підготовчого провадження; судом враховано питання, яке відповідач просив поставити на дослідження експерта; дослідивши оригінали документів, копії яких долучені до позовної заяви, засвідчивши їх відповідність, суд обґрунтовано відмовив у призначенні судової експертизи з посиланням на приписи ст. 99 ГПК України.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав подане клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, представник позивача проти задоволення такого клопотання заперечив.

Поставивши на обговорення подане відповідачем клопотання, колегія суддів, порадившись, вирішила відмовити у його задоволенні з мотивів, викладених у мотивувальній частині постанови.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва 28.11.2018 у справі №910/11006/18 повністю та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача вимоги апеляційної скарги не визнав, доводи, на яких вона ґрунтується вважає безпідставними, а судове рішення законним, у зв'язку з чим просив залишити оскаржуване рішення без змін, а скаргу відповідача - без задоволення.

04.03.2019 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як стверджує позивач, 15.04.2014 ТОВ Проектно-будівельне підприємство Азовінтекс передало на відповідальне зберігання ТОВ Солонь майно згідно Акта приймання-передачі обладнання на відповідальне зберігання обладнання, а саме:

- артикул - 6 10117; найменування - крісло на ніжці що крутиться перукарське; кількість - 4; ціна - 17 416,67 грн; сума - 69 666,68 грн;

- артикул - 610221; найменування - мийка з кріслом; кількість - 2; ціна - 58 758,33 грн; сума - 117 516,66 грн;

- артикул - 8997; найменування - крісло педикюрне bianco; кількість - 1; ціна - 42 166,67 грн; сума - 42 166,67 грн;

- артикул - 8073; найменування - стілець майстра манікюру; кількість - 2; ціна - 3 162,50 грн; сума - 6 325 грн;

- артикул - 3440; найменування - стілець майстра перукаря Paris; кількість - 1; ціна - 3 025 грн; сума - 3 025 грн;

- артикул - 9269; найменування - столик для експрес манікюру Нило; кількість - 1; ціна - 2 475 грн; сума - 2 475 грн;

- артикул - 612500; найменування - пеньюар жіночий білий 35% котон, 65% поліестер; кількість - 10; ціна - 374,46 грн; сума - 3 744,60 грн;

- артикул - 612501; найменування - пеньюар чоловічий білий 35% котон, 65% поліестер; кількість - 5 ; ціна - 374,46 грн; сума - 1 872,30 грн;

- артикул - 610517; найменування - м'яка підставка на сидіння для дітей бежевого кольору (20 см); кількість - 1; ціна - 1 521,67 грн; сума - 1 521,67 грн, разом без ПДВ - 248 313,58 грн; ПДВ - 49 662,72 грн; всього з ПДВ - 297 976,30 грн (а.с. 9).

З матеріалів справи вбачається, що 28.04.2017 ТОВ Проектно-будівельне підприємство Азовінтекс направило ТОВ Солонь вимогу про повернення майна з відповідального зберігання вих. №522/2017-03-06, в якій вимагало повернути належне позивачеві майно тим же чином, яким воно було передане. Направлення вказаної вимоги підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист (а.с. 10-12).

У зв'язку з тим, що відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення, передане за актом приймання-передачі обладнання від 15.04.2014 майно не повернув, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, а доводи скаржника вважає безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 202, ст. 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

З матеріалів справи вбачається та визнається сторонами у справі, що договір між сторонами у формі єдиного документу не складався.

Разом з тим, відповідно до п. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином, законодавством передбачена можливість укладення договорів у спрощеному порядку через ділову переписку - шляхом обміну документами, в тому числі електронними, а також у вигляді конклюдентних дій (прийняття замовлення до виконання).

При цьому договори, укладені зазначеними способами, вважаються такими, що вчинені у письмовій формі.

Частиною першою статті 936 ЦК України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 937 ЦК України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Абзацом третім частини першої статті 937 ЦК України передбачено, що письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Визначаючи правову природу відносин, що склалися між сторонами, виходячи з аналізу положень статей 174, 181 ГК України та статей 202, 205, 208, 626, 628, 638, 639, 937 ЦК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що між сторонами у справі шляхом підписання відповідачем, як зберігачем, та позивачем, як поклажодавцем, Акта приймання-передачі обладнання на відповідальне зберігання від 15.04.2014 було укладено договір зберігання у письмовій формі у спрощений спосіб.

При цьому, доводи апелянта про те, що вказаний акт не було підписано керівником ТОВ Солонь ОСОБА_2 та необхідність призначення для встановлення даної обставини судової почеркознавчої експертизи колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії та оглянутого в судовому засіданні оригіналу Акта приймання-передачі обладнання на відповідальне зберігання від 15.04.2014, на останньому містяться підписи зі сторони ТОВ Проектно-будівельне підприємство Азовінтекс та ТОВ Солонь , скріплені печатками вказаних товариств.

В силу положень ст. 62 ГК України, відтиск печатки підприємства, наявний на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи у здійсненні певної господарської операції (у даному випадку - прийнятті відповідачем від позивача на зберігання обладнання).

Відповідно до п. 101 постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Типової інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію №736 від 19.10.2016 документи і справи з грифом Для службового користування зберігаються у шафах, сейфах, що розташовані у службових приміщеннях або сховищах архіву. Шафи, сейфи, службові приміщення, сховища архіву повинні надійно замикатися і опечатуватися металевими печатками. Порядок виготовлення, ведення обліку, використання металевих печаток та порядок ведення обліку шаф, сейфів і ключів від них визначаються керівником установи. Зберігання документів і справ із грифом Для службового користування здійснюється працівниками, які безпосередньо отримали їх під розписку, у спосіб, що унеможливлює доступ до них сторонніх осіб.

Отже, саме відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, накладних, а тому за відсутності доказів втрати печатки ТОВ Солонь , спірний акт приймання-передачі обладнання вважається таким, що скріплений печаткою відповідача.

При цьому, уповноважений представник скаржника під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не заперечував проти автентичності відтиску печатки на вказаному акті приймання-передачі обладнання та не надав жодних доказів на підтвердження обставин незаконного вибуття у товариства даної печатки чи її незаконного використання будь-яким працівником відповідача, зокрема, матеріалів службового розслідування або звернення до правоохоронних органів із відповідною заявою про незаконне використання печатки.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що Акт приймання-передачі обладнання на відповідальне зберігання від 15.04.2014, який підписаний відповідачем та містить печатку ТОВ Солонь є належним та допустимим доказом на підтвердження факту прийняття відповідачем на відповідальне зберігання від позивача визначеного у даному акті обладнання.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 910/12680/17 та від 24.01.2019 у справі №924/234/18.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання апелянта про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, мотивоване тим, що керівник ТОВ Солонь не підписував зазначений акт, а крім того, вважає безпідставними та необґрунтованими твердження апелянта про неправомірне залишення без розгляду відповідного клопотання місцевим господарським судом.

Так, за приписами частини 1 статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема, через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Відповідно до статті 1 Закону України Про судову експертизу судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

З аналізу наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

При цьому, згідно з пунктом 8 частини другої статті 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд, зокрема, вирішує питання про призначення експертизи.

Статтею 207 ГПК України передбачено, що головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

27.11.2018 відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва з клопотанням про проведення почеркознавчої експертизи (а.с. 81-83, т. 1), яке обґрунтоване необхідністю застосування спеціальних знань для доведення відповідачем своїх заперечень проти позову, зокрема, тієї обставини, що керівник ТОВ Солонь не підписував Акт приймання-передачі обладнання на відповідальне зберігання від 15.04.2014.

В обґрунтування причин неподання вказаного клопотання у визначений процесуальним законом строк, відповідач посилався на те, що у ТОВ Солонь відсутній доданий позивачем до позовної заяви акт приймання-передачі обладнання, а у наданій відповідачеві копії вказаного документа був відсутній підпис директора товариства. Проте, у судовому засіданні 16.10.2018 представник позивача надав суду для огляду оригінал акта приймання-передачі обладнання, у якому стояв підпис зі сторони відповідача.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо невизнання поважними причин неподання відповідачем клопотання про призначення експертизи в підготовчому провадженні у зв'язку з тим, що копія Акта приймання-передачі обладнання на відповідальне зберігання від 15.04.2014, яка наявна в матеріалах справи містить підпис директора ТОВ Солонь , скріплений печаткою юридичної особи, що виключає підстави вважати, що позивачем було надіслано відповідачеві копію такого документа без підпису відповідача. Крім того, представник відповідача не був позбавлений права ознайомитися з матеріалами справи та подати відповідне клопотання у підготовчому провадженні.

На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд також правомірно звернув увагу на відсутність письмових пояснень директора ТОВ Солонь (в т.ч. нотаріально посвідчених) та/або показів цієї особи як свідка, підпис якої ставиться представником ТОВ Солонь під сумнів, а доводи апелянта про порушення таким зауваженням принципу змагальності судового процесу є безпідставними та такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

При цьому, колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять достатню кількість доказів для повного та об'єктивного вирішення спору, а відповідачем не доведено сукупності умов, визначених статтею 99 ГПК України, необхідних для призначення у справі відповідної експертизи.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на наявні в матеріалах справи докази, судом першої інстанції правомірно встановлено факт передачі позивачем на відповідальне зберігання відповідачеві переліченого в акті приймання-передачі від 15.04.2014 обладнання та прийняття останнім такого обладнання на зберігання.

Водночас, колегія суду звертає увагу, що у судовому засіданні представник апелянта заперечив факт прийняття відповідачем на відповідальне зберігання будь-якого майна від позивача, зазначивши, що такі заперечення не були викладені ним у відзиві на позовну заяву, оскільки відповідач вважав неукладеним договір зберігання у зв'язку з відсутністю підпису його керівника у акті приймання-передачі.

Проте, такі доводи представника відповідача колегією суддів відхиляються з огляду на приписи ч. 4 ст. 165 ГПК України, якою встановлено, що у разі, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Разом з тим, відповідачем не доведено, що вищевказані заперечення не були викладені у відзиві на позовну заяву з причин, що не залежали від нього, при цьому, жодних доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог до відзиву не додано.

Згідно з ч. 1 ст. 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами в Акті приймання-передачі обладнання на відповідальне зберігання від 15.04.2014 не було узгоджено строк зберігання.

Відповідно до ч. 2 ст. 938 ЦК України, якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Отже, до даних правовідносин сторін підлягають застосуванню норми частини 2 статті 530 ЦК України, згідно якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як було зазначено вище, на вимогу позивача про повернення майна з відповідального зберігання вих. №522/2017-03-06 від 28.04.2017 відповідач відповіді не надав, передане за актом приймання-передачі від 15.04.2014 майно позивачеві не повернув. При цьому, ані під час розгляду справи судом першої інстанції, ані під час апеляційного провадження у справі відповідач не заперечував факту отримання ним вказаної вимоги.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем було надіслано відповідачеві вимогу щодо повернення переданого за актом приймання-передачі від 15.04.2014 обладнання, в силу приписів ст.ст. 530, 938 ЦК України, відповідач був зобов'язаний повернути позивачеві відповідне обладнання у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем позивачеві переданого за актом приймання-передачі від 15.04.2014 обладнання, відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своїх міркувань та заперечень, не спростовано доводів позивача, в той час, як вимоги останнього є обґрунтованими та документально підтвердженими.

Крім того, як правильно зауважив місцевий господарський суд, матеріали справи не містять доказів того, що обладнання, передане на зберігання, втрачено або пошкоджено, а тому відсутні підстави для застосування приписів статті 951 ЦК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ Проектно-будівельне підприємство Азовінтекс до ТОВ Солонь про зобов'язання повернути майно, передане на відповідальне зберігання відповідно до Акту приймання-передачі обладнання на відповідальне зберігання від 15.04.2014 у повному обсязі.

Доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що, на його думку, виявилося у позбавленні відповідача права на участь у судовому засіданні 28.11.2018, колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2018 учасників справи повідомлено про те, що у зв'язку з направленням судді Курдельчука І.Д. до Національної школи суддів України на 27.11.2018, судовий розгляд справи по суті призначеної на вказану дату відбудеться 28.11.2018.

Вказана ухвала була направлена сторонам 22.11.2018 та отримана, зокрема, відповідачем 26.11.2018, що підтверджується витягом з офіційного сайту ПАТ Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень (а.с. 86).

Колегія суддів зазначає, що у разі надіслання судових рішень за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту ПАТ Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

З огляду на наведене, враховуючи, що судом першої інстанції здійснено необхідні заходи щодо повідомлення ТОВ Солонь про час і місце судового розгляду, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач вважається повідомленим про призначене судове засідання належним чином.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що за приписами ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник.

Разом з тим, матеріали справи не містять повідомлень відповідача про причини неявки у судове засідання 28.11.2018.

За приписами ч.ч. 1, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарським судом міста Києва від 28.11.2018 у справі №910/11006/18 прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків місцевого господарського суду не спростовують, у зв'язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга ТОВ Солонь - без задоволення.

Судові витрати за перегляд справи у суді апеляційної інстанції, у зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, на підставі статті 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Солонь на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2018 у справі №910/11006/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2018 у справі №910/11006/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/11006/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 06.03.2019.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді С.Я. Дикунська

Г.А. Жук