Рішення

від 06.03.2019 по справі 640/986/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 березня 2019 року № 640/986/19

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі головуючого судді Вовка П.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ОРІМІ ТРЕЙД ЛТД до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю ОРІМІ ТРЕЙД ЛТД (далі також - ТОВ ОРІМІ ТРЕЙД ЛТД , позивач) до Головного управління ДФС у м. Києві (далі також - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 03 січня 2019 року № 0000201401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання на платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 734 854, 00 грн. (далі також - оскаржуване рішення).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем з порушенням норм чинного податкового законодавства та на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки, у зв'язку з чим воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2019 року прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та встановлено, що справа буде розглядатись одноособово суддею Вовком П.В. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Крім того, ухвалою суду від 21 січня 2019 року, зокрема, запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).

ГУ ДФС у м. Києві у своєму відзиві на позовну заяву вказало, що оскаржуване рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки, з огляду на що просило відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

ТОВ ОРІМІ ТРЕЙД ЛТД надано відповідь на відзив, в якій позивач наполягає на заявлених позовних вимог та просить суд їх задовольнити в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

В С Т А Н О В И В:

За результатами проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ ОРІМІ ТРЕЙД ЛТД (код 25287617), тел./факс (044) 492-81-78, e-mail: SEKRETAR@ORIMI.COM.UA, податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року, валютного - за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2018 року, відповідачем складено акт від 18 жовтня 2018 року № 637/26-15-14-01-01/25287617 (далі також - акт перевірки), яким встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог:

- п. 44.1 статті 44, пп. 134.1.1. п. 134.1 статті 134, пп. 139.2.1 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі також - ПК України) п.п. 8 - 9 П(с)БО 9 Запаси , затвердженого наказом Мінфіну України від 20 жовтня 1999 року № 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 листопада 1999 року за № 751/4044 (зі змінами та доповненнями), п. 10, 11, 19 П(с)БО 16 - Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248 (зі змінами та доповненнями), П(с)БО 15 Доходи затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за № 860/4153 (зі змінами та доповненнями), статті 2, статті 4, статті 9 Основні принципи бухгалтера обліку та фінансової звітності Закону України № 996-XIV, в результаті чого занижено податку на прибуток на загальну суму 1 525 389, 00 грн., в тому числі: за 2015 рік на суму 1 167 093, 00 грн., за 1 квартал 2016 року на суму 187 249, 00 грн.; за 1 півріччя 2016 року на суму 358 296, 00 грн. та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за 1 півріччя 2016 року на суму 43 056, 00 грн., за 9 місяців 2016 року на суму 3 125 002, 00 грн., за 2016 рік на суму 3 789 138, 00 грн., за 2017 рік на суму 3 789 138, 00 грн., за 1 півріччя 2018 року на суму 3 789 138, 00 грн.;

- п. 187.1 статті 187, п. 188.1 статті 188, пп. 198.1, пп.198.2, п.198.6 статті 198 ПК України, Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в України , в результаті чого занижено позитивне значення з податку на додану вартість на загальну суму 1 602 585, 00 грн., у тому числі: за лютий 2015 року на суму 104 493, 00 грн. за березень 2015 року на суму 259 997, 00 грн. за грудень 2015 року на суму 480 266, 00 грн. за березень 2016 року на суму 208 053, 00 грн. за червень 2016 року на суму 198 666, 00 грн. за вересень 2016 року на суму 218 281, 00 грн. за грудень 2016 року на суму 132 827, 00 грн. та встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 Декларації з ПДВ) на загальну суму 452 013, 00 грн., в тому числі по періодах: за лютий 2015 року на суму 452 013, 00 грн.;

- пп. 168.1.1 п. 168.1 статті 168 з урахуванням п. 54.2 статті 54, абз. 2 п. 57.1 статті 57, п. 87.9 статті 87, пп. 168.1.2, пп. 168.1.5, п. 168.1, пп. 168.4.4, пп. 168.4.7 п. 168.4 статті 168, п. 171.1 статті 171, пп. е п. 176.1 статті 176, пп. 1.1, пп. 1.2, пп. 1.3, пп. 1.4, пп. 1.5, пп. 1.6, п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, в результаті чого несвоєчасно перераховано до бюджету утриманий військовий збір в періоді, що перевірявся на загальну суму 14 999, 93 грн. в тому числі: за грудень 2017 року - 1 816, 80 грн., січень 2018 року - 4 760, 40 грн., лютий 2018 року - 3 226, 27 грн., березень 2018 року - 4 503, 95 грн., квітень 2018 року - 692, 51 грн. Також станом на 30 червня 2018 року підприємством не сплачено (не перераховано) до відповідного бюджету утриманий військовий збір за травень 2018 року на загальну суму 5 001, 57 грн.;

- п. 49.2, пп. 49.18.2 пп. 49.18 статті 49, пп. б п. 176.2 статті 176 ПК України, p. IV Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку , затвердженого наказом Мінфіну України від 13 січня 2015 року № 4, а саме, подання не в повному обсязі з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь фізичних осіб за 2 квартал 2018 року;

- п. 4 ч. 2 статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в результаті несвоєчасного подання звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів за червень 2015 року.

За наслідками розгляду заперечень ТОВ ОРІМІ ТРЕЙД ЛТД від 18 жовтня 2018 року на акт перевірки, ГУ ДФС у м. Києві повідомило позивача листом від 06 листопада 2018 року № 97321/10/26-15-14-01-01 про залишення висновків такого акту перевірки без змін.

На підставі наведених висновків акту перевірки, податком органом прийнято податкові повідомлення-рішення: від 09 листопада 2018 року № 0014261401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1 547 616, 00 грн., з яких за основним платежем - 1 238 093, 00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 309 523, 00 грн.; № 0014271401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств, на суму 1 614 960, 00 грн., з яких за основним платежем - 1 525 389, 00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 89 574, 00 грн.; № 0014281401, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування від усіх видів діяльності з податку на прибуток на загальну суму 14 535 472, 00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаних вище рішень, Державною фіскальною службою України (далі також - ДФС України) прийнято рішення від 28 грудня 2018 року, яким скасовано податкові повідомлення-рішення від 09 листопада 2018 року № 0014261401, № 0014271401, № 0014281401 в частинах встановлених порушень при відображенні в обліку вантажних послуг, отриманих від ТОВ ЕКСІМТРЕЙД та у відповідній частині застосовані штрафні санкції, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення - залишено без змін, скаргу - задоволено частково.

Враховуючи рішення ДФС України від 28 грудня 2018 року про результати розгляду скарги та акт перевірки, контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 03 січня 2019 року № 0000201401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання на платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 734 854, 00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до п. 134.1 статті 134 ПК України (тут і далі по тексту всі нормативно-правові акти зазначені в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту та сум, на які збільшено від'ємне значення фінансового результату до оподаткування, мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

При вирішенні адміністративної справи № 809/1337/17 (постанова від 04 вересня 2018 року) Верховним Судом було сформовану обов'язкову для врахування судами правову позицію, згідно з якою презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку. За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником-платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 статті 201 ПК України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг). Оцінюючи докази, надані сторонами, суди повинні мати на увазі, що сам факт наявності у позивача податкових накладних та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах, а також те, що для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

Так, відповідно до акту перевірки, висновки щодо порушень з боку позивача вимог ПК України відповідач пов'язує з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між ТОВ ОРІМІ ТРЕЙД ЛТД та ТОВ РА ПРОПАГАНДА .

На думку відповідача, вказаний контрагент позивача не мав реальних можливостей для здійснення господарських операцій по наданню маркетингових та рекламних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось представниками сторін, 20 березня 2014 року між позивачем (замовник) та ТОВ РА ПРОПАГАНДА (виконавець) було укладено договір № 20/0314, згідно з умовами якого виконавець зобов'язується надавати замовникові маркетингові та рекламні послуги, а замовник зобов'язаний прийняти та оплатити дані послуги в порядку, передбачено договором.

Під маркетинговими послугами сторони розуміють послуги, пов'язані з реалізацією товарів виготовлених під торговими марками замовника ( Принцеса Нурі , Принцеса Ява , Принцеса Канді , Принцеса Гіта , Грінфілд , Жокей , ТЕСС , Жардін та інш.) (далі - ТМ), направлені на вивчення попиту, дослідження ринку товарів, виготовлених під ТМ замовника, з метою організації попередніх умов для постачання, підтримання об'єму постачань та досягнутому рівні, поступового підвищення об'єму постачань і продажів, порівняно з попередніми періодами.

Під рекламними послугами сторони розуміють послуги з реклами ТМ замовника ( Принцеса Нурі , Принцеса Ява , Принцеса Канді , Принцеса Гіта , Грінфілд , Жокей ): розміщення рекламних матеріалів у рекламно-інформаційних друкованих матеріалах; поширення рекламно-інформаційних друкованих матеріалів у торговельних точках виконавця; розсилка й поширення рекламно-інформаційних друкованих матеріалів потенційним споживачам товарів, виготовлених під ТМ замовника; розміщення реклами ТМ замовника в торговельному залі (на касах, пакетах, чеках і т.п.); здійснення аудіо-, відеореклами, реклами на зовнішніх носіях (лайтбоксах, бордах і т.п.); розміщення рекламної інформації про ТМ замовника в засобах масової інформації на радіо і телебаченні; розміщення рекламної інформації про ТМ замовника в засобах масової інформації на web-сайті виконавця.

Сплачені за вказаними зобов'язаннями кошти були включені позивачем до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств у періоді, що перевірявся контролюючим органом.

Так, в акті перевірки відповідачем зазначено (т. 1 а.с. 30-32), що орган ДПС, який виявив та відпрацював СФП ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, згідно з якою: ТОВ РА ПРОПАГАНДА зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження. Допитано громадянку ОСОБА_1 щодо непричетності до реєстрації та діяльності підприємства.

Також, податковим органом було використано ухвали суду Ірпінського міського суду Київської області від 12 квітня 2016 року по справі № 367/3225/16-к, від 14 червня 2016 року по справі № 367/4881/16-к, від 04 серпня 2016 року по справі № 367/6042/16-к та Шевченківського районного суду міста Києва від 29 червня 2017 року по справі № 761/21583/17, від 29 червня 2017 року по справі № 761/21608/17 стосовно ТОВ РА Пропаганда щодо надання тимчасового доступу до речей та документів з можливістю їх вилучення, проведення обшуку.

Контролюючим органом було надано суду копію протоколу допиту свідка директора ТОВ РА ПРОПАГАНДА ОСОБА_1 від 24 листопада 2015 року в межах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015100060000240 від 09 листопада 2015 року, яка показала, що не мала жодного відношення до господарської діяльності такого підприємства.

У той же час, ухвалою суду від 21 січня 2019 року відповідач зобов'язувався надати суду, зокрема, відомості про наявність вироків, ухвал суду про закриття кримінального провадження або інших судових рішень, якими закінчено розгляд кримінальних справ, на які здійснювались посилання в акті перевірки від 18 жовтня 2018 року № 637/26-15-14-01-01/25287617.

Разом з тим, на виконання вимог статей 77, 80 КАС України, витребуваних судом документів до матеріалів справи долучено не було.

Оцінюючи наведені доводи відповідача, які, зокрема, були відображені в акті перевірки, суд зазначає, що відповідно до ч. 6 статті 78 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте контролюючим органом, всупереч вимог ч. 2 статті 77 КАС України, як вже зазначалось, таких доказів як вироки надано не було.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого статтею 74 КАС України, частиною 2 якої визначено, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На думку суду, сам факт проведення досудового розслідування не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом, внаслідок чого підлягає перевірці кожне податкове правопорушення і здійснення комплексного дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених, серед іншого, такою ухвалою, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій. Як встановлено судом з наявних в матеріалах справи первинних документів, правильність складання яких під сумнів відповідачем на ставиться, господарські операції в рамках договорів позивача з його контрагентом фактично відбулись та спричинили реальні правові наслідки, за якими позивачем було сформовано податковий облік, в тому числі і податковий кредит.

Крім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства, а тому як було вже зазначено вище, необхідно встановлення фактів, які б свідчили про узгодженість дій між позивачем та його контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або обізнаності позивача з будь-якими протиправними діями контрагентів. Проте під час огляду справи таких фактів встановлено не було.

Наведена правова позиція узгоджується з обов'язковими до врахування висновками Верховного Суду, наведеними у його постанові від 05 лютого 2019 року по справі №810/1967/16.

У той же час, пп. 14.1.36 п. 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорам.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 07 серпня 2018 року у справі №826/14619/13-а, від 14 серпня 2018 року у справі № 816/2045/17.

Матеріалами справи встановлено, що з метою підтвердження реальності господарських операцій, що мали місце з ТОВ РА ПРОПАГАНДА , позивачем було надано суду копії відповідних документів, а саме: актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних (з квитанціями про їх реєстрацію в ЄРПН), платіжних доручень.

Також, суду надано звіти по роботі консультантів торгових марок Принцеса Нурі та Принцеса Ява , та свідоцтва на знак для товарів і послуг.

За наслідком дослідження таких документів вбачається, що надані позивачем первинні документи оформлені не у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та не відображають в повній мірі зміст і характер вчинених господарських операцій.

Як було зазначено вище, відповідно до п. 1.2 Договору, під рекламними послугами сторони розуміють послуги з реклами ТМ замовника ( Принцеса Нурі , Принцеса Ява , Принцеса Канді , Принцеса Гіта , Грінфілд , Жокей ): розміщення рекламних матеріалів у рекламно-інформаційних друкованих матеріалах; поширення рекламно-інформаційних друкованих матеріалів у торговельних точках виконавця; розсилка й поширення рекламно-інформаційних друкованих матеріалів потенційним споживачам товарів, виготовлених під ТМ замовника; розміщення реклами ТМ замовника в торговельному залі (на касах, пакетах, чеках і т.п.); здійснення аудіо-, відеореклами, реклами на зовнішніх носіях (лайтбоксах, бордах і т.п.); розміщення рекламної інформації про ТМ замовника в засобах масової інформації на радіо і телебаченні; розміщення рекламної інформації про ТМ замовника в засобах масової інформації на web-сайті виконавця.

Водночас, матеріали справи не містять в собі належних первинних документів, які фіксують факт здійснення господарських операцій в частині надання будь-яких рекламних послуг замовнику, з приводу яких було укладено вказаний вище договір.

Крім того, згідно з п. 1.3 цього договору, перелік рекламних та маркетингових послуг, що надаються виконавцем за даним договором, обсяг послуг і терміни їхнього виконання, ціну й загальну вартість послуг сторони погоджують у додатках до даного договору, яка є невід'ємною частиною.

Між тим, позивачем не надано для дослідження додатків до договору № 20/0314 від 20 березня 2014 року, з яких можливо становити обсяг, ціну й загальну вартість наданих ТОВ РА ПРОПАГАНДА послуг за таким договором. Так само, відсутні рахунки-фактури щодо вартості наданих послуг, які передбачені договором та посилання на які містять надані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Згідно з актами здачі-приймання робіт (надання послуг) контрагентом позивача надавались рекламні послуги, в той час як інші надані докази (фото) спрямовані на підтвердженні обставин надання маркетингових послуг (пов'язані з реалізацією товарів виготовлених під торговими марками замовника, направлені на вивчення попиту, дослідження ринку товарів, виготовлених під ТМ замовника).

Крім того, докази фотофіксації надання контрагентом позивача маркетингових послуг стосуються лише торгових марок Принцеса Нурі та Принцеса Ява , в той час як укладений договір передбачав зобов'язання щодо здійснення маркетингових та рекламних послуг щодо значно ширшого кола торгових марок.

Також суд звертає увагу на те, що долучені до матеріалів справи акти здачі-приймання робіт мають незрозумілий зміст та обсяг операцій з огляду на неконкретизованість наведеної у них інформації про ТМ замовника, щодо яких надавались послуги реклами. Отже, в порушення вимог ч. 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку зазначені документи не містять чітких відомостей про дійсний зміст та обсяг господарської операції.

Відповідно, надані позивачем документи проведення маркетингових досліджень не можуть визнаватись такими, що складені за наслідком виконання сторонами зобов'язань за договором № 20/0314 від 20 березня 2014 року.

Крім того, до матеріалів справи не було долучено доказів залучення контрагентом позивача третіх осіб з метою виконання своїх зобов'язань за договором від 20 березня 2014 року, що в сукупності з відсутністю достовірних доказів виконання таких зобов'язань ТОВ РА ПРОПАГАНДА особисто, про що зазначено вище, свідчить про неможливість встановлення дійсного змісту та обсягу господарських операцій і факту використання їх результатів у господарській діяльності позивача.

На підставі наведеного вище, суд констатує відсутність належного документального підтвердження, а, як наслідок, і реального характеру виконання зазначених господарських зобов'язань між позивачем та його контрагентом.

Водночас, з урахуванням наведених положень законодавства, вбачається, що за відсутності факту придбання товарів/послуг або в разі якщо придбані товари/послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат підприємства, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав, а також не спростував доводів суб'єкта владних повноважень.

Враховуючи все зазначене вище, обґрунтованими є викладені відповідачем в акті перевірки позивача висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

А як наслідок, правомірним та таким, що не підлягає скасуванню, є оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача, що ґрунтуються на зазначених висновках акту перевірки.

Згідно з положеннями статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване рішення прийнято відповідачем у відповідності до критеріїв, визначених ч. 2 статті 2 КАС України.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю ОРІМІ ТРЕЙД ЛТД (01042, місто Київ, вулиця Іоанна Павла ІІ, будинок 4/6, корпус А , кімната 206; код ЄДРПОУ 25287617) до Головного управління ДФС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити повністю.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.В. Вовк