Окрема думка

від 26.04.2017 по справі 902/339/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

---

26 квітня 2017 р.               Справа №902/339/16   Окрема думка Товариство з обмеженою відповідальністю "Бета-В" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" та товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Він" про зобов'язання повернути майно, що було об'єктом оренди - частини лінії для виробництва мила, та стягнення 339644 грн 16 коп. За вказаним позовом 20.04.2016 господарським судом Вінницької області (суддя Маслій І.В.) порушено провадження у справі №902/339/16. Згідно розпорядження керівника апарату господарського суду Вінницької області від 07.04.2017 суддю Нешик О.С. введено до складу колегії для розгляду справи №902/339/16. Ухвалою від 07.04.2017 справу призначено до розгляду на 26.04.2017р. 26.04.2017 у справі № 902/339/16 прийнято рішення, відповідно до п.3 якого з підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" на користь товариства з обмежено відповідальністю "БЕТА-» стягнуто 100000 грн 00 коп. штрафу за прострочення терміну повернення витребуваного майна та 29000 грн 00 коп. штрафу за порушення термінів та обсягів поставки продукції. В обгрунтування підстав для задовлення позовних вимог в цій частині, судом в мотивувальній частині рішення, зокрема, зазначено про те, що матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів щодо реагування відповідача 1 за первісним позовом на вказану вище вимогу чи здійснення поставки мильної стружки орендодавцю. Відповідно до частини 3 статті 4-7 ГПК України «Порядок прийняття судових рішень і вирішення питань щодо розгляду справи», суддя, не згодний з рішенням більшості складу колегії суддів, зобов'язаний підписати процесуальний документ і має право викласти письмово свою окрему думку, яка долучається до справи, але не оголошується. Користуючись вищевказаним правом, вважаю за необхідне висловити окрему думку. Як передбачено умовами договору оренди майна від 11.08.2014,  Орендар несе наступну відповідальність за цим Договором: - у випадку прострочення терміну повернення орендованого майна - штраф в сумі 100% вартості орендованого майна (п.п. 8.5.2. Договору); - у випадку порушення термінів та обсягів поставок товару - штраф в сумі 10% вартості майна (п.п. 8.5.3. Договору оренди майна від 11.08.2014 р.). Пунктом 4.2. договору оренди майна від 11.08.2014 р. сторони передбачили, що орендар зобов'язується розпочати подальшу поставку товару не пізніше шести місяців після передачі (отримання) орендованого майна в оренду. Натомість, як передбачено пунктом 5.3. договору оренди майна від 11.08.2014, орендодавець зобов'язується замовляти та розраховуватись за товар, вироблений на орендованому майні. У пункті 2.6. додатку №1 до  договору оренди майна від 11.08.2014  сторони передбачили, що загальна кількість товару, яку орендар зобов'язується поставити орендодавцю – до ста тон на місяць. Мінімальна норма відвантаження, відповідно до пункту 2.15. договору оренди майна від 11.08.2014 складає 10 тон. Оскільки сторони визначили максимальну кількість товару, що має поставлятись орендодавцю протягом одного місяця, з врахуванням положень пункту 5.3. договору оренди майна від 11.08.2014 вважаю, що для застосування майнової відповідальності у вигляді штрафу за непоставку товару в даному випадку має бути доведеним факт направлення позивачем за первісним позовом відповідачу замовлень із зазначенням кількості та строку відповідної поставки партії товару. Доказів направлення замовлень позивачем за первісним позовом у справу не надано. Відповідач за первісним позовом суду пояснив, що такі замовлення йому не надходили. В зв'язку з цим, вважаю що вимоги позивача за первісним позовом  в частині стягнення штрафу за порушення термінів та обсягів поставки продукції підлягають задоволенню за умови надання доказів виконання обов'язку замовляти товар. Щодо позовної вимоги про стягнення штрафу за прострочення терміну повернення майна в сумі 300000,00 грн, вважаю за необхідне зазначити наступне. Підпунктом 8.5.2. Договору оренди майна від 11.08.2014 встановлено, що у випадку прострочення терміну повернення орендованого майна, орендар повинен штраф в сумі 100% вартості орендованого майна. Не заперечуючи обґрунтованості правової позиції суду щодо зменшення судом розміру заявленого штрафу, вважаю, що з огляду на фактичні обставини справи, і те що, підпунктом 8.5.2. договору оренди майна від 11.08.2014, встановлено, що у випадку прострочення терміну повернення орендованого майна, орендар повинен штраф в сумі 100% вартості орендованого майна, підлягала достеменному встановленню така обставина, як вартість орендованого майна та поліпшення орендованого майна відповідачем за первісним позовом. Підпунктом 1.2.2. Договору оренди майна від 11.08.2014 вартість майна, що передається в оренду, визначена в сумі 300 000,00 грн. Разом з тим,  як вбачається з акту приймання передачі від 29.12.2002 р., (а.с. 13-19, т. 3), загальна вартість придбаних позивачем пилотез та автоматів для різки мила (інвентарні номери 2209, 2218, 2343, 5697, 6089, 6090, 6101, 6102) складає 13927,95 грн. З  пояснень представника позивача за первісним позовом слідує, що за вказаною ціною спірне майно обліковується у позивача на балансі. Умовами договору визначено стан майна, що передається, як задовільний, однак його зовнішній вигляд як вбачається з фото (а.с 145, 145 а т.3) дає підстави припускати, що  майно, яке передавалось в оренду, потребувало відновлення. Пунктом 1.3. договору оренди майна сторони передбачили право орендаря «відновити майно», з чого випливає, що орендодавець дав згоду орендарю на такі дії. З пояснень відповідача і факту використання майна за призначенням можна зробити висновок, що дане майно є «відновленим». Зі змісту статті 778 ЦК України випливає право орендаря на вилучення поліпшень, відшкодування вартості необхідних витрат, на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Даною нормою також встановлено, що якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. З врахуванням вказаних приписів закону вважаю, що  встановлення обсягу відновлення речі та її вартості в зв'язку з такими відновленнями, є необхідною обставиною, яка потребувала встановленню у даній справі.                                          Суддя                                           Нешик О.С.