Рішення

від 27.02.2019 по справі 910/10987/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.02.2019Справа № 910/10987/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Якименко М.М. , при секретарі судового засідання Мартинюк М.О. , розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (вул. Антоновича, 127, м. Київ, 03150)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНАС" (вул. Борисоглібська 3, м. Київ, 04070)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача :

1) Приватного акціонерного товариства "Укрпідшипник" (код ЄДРПОУ 13495470, 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 6, поверх 3)

2) Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" (код ЄДРПОУ 26253000, 04070, м.Київ, вул. Борисоглібська, буд. 3)

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "БСД-1" (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 114)

про звернення стягнення на предмет іпотеки

За участю сторін:

від позивача: Будниченко О.В. - довіреність № 010-00/7811 від 29.12.2018 року;

від позивача: Малік Т.І. - довіреність № 000100/590-19 від 11.01.2019 року;

від позивача: Беседін В.І. - довіреність № 010-00/7641 від 26.12.2018 року;від відповідача: Христич О.В. - керівник;

від відповідача: Прокопенко Т.Ю. - довіреність № б/н від 10.09.2018 року;

від третьої особи 1: Бондаренко О.О. - довіреність № б/н від 27.12.2018 року;

від третьої особи 2: Бобренко О.С. - довіреність № 442 від 19.12.2018 року;

від третьої особи 3: Прокопенко Т.Ю. - довіреність № б/н від 13.06.2018 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНАС" про звернення стягнення на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, 3, що є предметом іпотеки за Іпотечним договором № 151110Z25 від 27.01.2010 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Актив-Банк", посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Н.О. 24.01.2010 року та зареєстрованим в реєстрі за № 54, на належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "СОНАС", а саме: двокімнатну квартиру № 1, загальною площею 194,20 кв.м, житловою площею 110,70 кв.м; двокімнатну квартиру № 1, загальною площею 186,50 кв.м, житловою площею 84,80 кв.м, в рахунок погашення наявної станом на 24.01.2018 року (включно) заборгованості Приватного акціонерного товариства "Укрпідшипник" перед ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" за Кредитним договором № 15106К134 від 22.11.2006 року у розмірі 52 736 944,64 євро та 24 767 022,81 грн. Визначити спосіб реалізації предметі іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації, визначеною в ході виконавчого провадження суб'єктом оціночної діяльності відповідно до вимог чинного законодавства України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на той факт, що внаслідок невиконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором №15106К134 від 22.11.2006 року, у позичальника - ПАТ "Укрпідшипник" виникла заборгованість у розмірі 52736 944,64 євро та 24 767 022,81 грн. перед позивачем, внаслідок чого позивач набув право на погашення останньої за рахунок предмета іпотеки за Іпотечним договором № 151110Z25 від 27.01.2010 року, позаяк нерухоме майно належить відповідачеві на праві приватної власності.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями головуючим суддею визначено суддю Якименко М.М.

Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2018 року (суддя Якименко М.М.) позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10987/18, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 16.10.2018 року, а також залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Укрпідшипник" (код ЄДРПОУ 13495470, 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 6, поверх 3) та Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Актив-Банк" (код ЄДРПОУ 26253000, 04070, м.Київ, вул. Борисоглібська, буд. 3).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 року підготовче засідання відкладено на 30.10.2018 року.

В судовому засіданні 30.10.2018 року представником позивача подано клопотання б/н від 30.10.2018 року про залучення до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки третьою особою 2 - ПАТ КБ Актив-Банк з 03.09.2014 року набуто спеціального статусу та останнього віднесено до категорії неплатоспроможних постановою правління Національного банку України від 02.09.2014 року № 545, з 03.09.2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію, а з 24.12.2014 року розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" та призначено уповноважену особу Фонду.

Протокольною ухвалою від 30.10.2018 року судом відмовлено в задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м.Київ, ВУЛИЦЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 17, код ЄДРПОУ 21708016).

Також в судовому засіданні 30.10.2018 року представником позивача подано клопотання б/н від 30.10.2018 року про залучення до участі у справі в якості співвідповідача Товариство з обмеженою відповідальністю БСД-1 (код ЄДРПОУ 30310317), в обґрунтування якого позивач посилається на факт визнання договорів купівлі - продажу нерухомого майна (в тому числі предмета іпотеки) укладеними та дійсними рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 року у справі № 910/21911/14, залишеним без змін постановою Касаційного апеляційного господарського суду від 17.04.2018 року та постановою Верховного Суду від 26.09.2018 року, за позовом ТОВ Мірасол (до зміни найменування - ТОВ СИНОНІМ , в подальшому у зв'язку зі змінами в статутних документах змінено назву на ТОВ БСД-1 (код ЄДРПОУ 30310317)) до ПАТ КБ Актив-Банк .

Окрім того позивач зазначає про факт відчуження предмета іпотеки ТОВ БСД-1 відповідачу - ТОВ СОНАС згідно договорів купівлі - продажу від 11.06.2016 року, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лілеєвою М.М. за № 287 та № 289, що підтверджується наявною в матеріалах справи Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, згідно якої ТОВ СОНАС є власником предмету іпотеки на даний час.

В судовому засіданні 30.10.2018 року оголошено перерву до 07.11.2018 року.

07.11.2018 року представником позивача через канцелярію суду подані заява № 010/0/577 від 07.11.2018 року та клопотання № 010-0/578 від 07.11.2018 року , в яких позивач просить суд:

1. Залучити до участі у справі № 910/10987/18 у якості співвідповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю БСД-1 (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 114, ідентифікаційний код: 30310317);

2. Прийняти до розгляду позовні вимоги АТ Укрексімбанк щодо кожного з відповідачів (Товариства з обмеженою відповідальністю СОНАС , Товариства з обмеженою відповідальністю БСД-1 ) та задовольнити позовні вимоги (позовну вимогу) до кожного з відповідачів у наступній редакції:

1.) В рахунок погашення наявної станом на 24.01.2018 (включно) перед публічним акціонерним товариством Державний експортно-імпортний банк України (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 127; ідентифікаційний код: 00032112) заборгованості за Кредитним договором №15106К134 від 22.11.2006 у розмірі 52 736 944,64 (п'ятдесят два мільйони сімсот тридцять шість тисяч дев'ятсот сорок чотири, 64) євро та 24 767 022,81 (двадцять чотири мільйони сімсот шістдесят сім тисяч двадцять дві, 01) грн.,

звернути стягнення на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. З, що є предметом іпотеки за Іпотечним договором № 151110Z25 від 27.01.2010, укладеним між публічним акціонерним товариством Державний експортно- імпортний банк України та Публічним акціонерним товариством КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК АКТИВ-БАНК (04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, 3; ідентифікаційний код: 26253000), посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Н.О. 27.01.2010 та зареєстрованим в реєстрі за №54, а саме на: двокімнатну квартиру №1, загальною площею 194,20 кв.м., житловою площею 110,70 кв.м; двокімнатну квартиру №2, загальною площею 186,50 кв.м., житловою площею 84,80 кв.м.

2.) Визначити спосіб реалізації вищенаведеного предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації, визначеною в ході виконавчого провадження суб'єктом оціночної діяльності відповідно до вимог чинного законодавства України . Заява та клопотання позивача судом долучені до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2018 року продовжено строк підготовчого засідання на 30 (тридцять) днів, підготовче засідання відкладено на 27.11.2018 року, а також за ініціативою суду залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "БСД-1" (03150, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЧЕРВОНОАРМІЙСЬКА, будинок 114, код ЄДРПОУ 30310317).

При цьому розглянувши в судовому засіданні 07.11.2018 року клопотання позивача від 30.10.2018 року про залучення до участі у справі в якості співвідповідача ТОВ БСД-1 , суд прийшов до висновку про відсутність підстав для його задоволення, , з огляду на встановлені фактичні обставини перебування предмета іпотеки у власності відповідача по справі - ТОВ СОНАС та ненадання позивачем достатнього правового обґрунтування для вчинення відповідних процесуальних дій.

27.11.2018 року через канцелярію суду представником позивача подано клопотання про призначення експертизи, проведення якої доручити Київському науково - дослідному інституту судових експертиз (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 6), на вирішення якої поставити наступне питання: Яка ринкова вартість станом на момент проведення експертизи нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. З, що є предметом іпотеки за Іпотечним договором № 151110Z25 від 27.01.2010, укладеним між публічним акціонерним товариством Державний експортно-імпортний банк України та Публічним акціонерним товариством КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК АКТИВ-БАНК , посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Н.О. 27.01.2010 та зареєстрованим в реєстрі за № 54, а саме: двокімнатної квартири № 1, загальною площею 194,20 кв.м., житловою площею 110,70 кв.м.; двокімнатної квартири № 2, загальною площею 186,50 кв.м., житловою площею 84,80 кв.м. .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2018 року у справі № 910/10987/18, враховуючи правові висновки Великої Палати Верхового Суду, викладені у постанові від 21 березня 2018 року у справі №235/3619/15-ц (провадження № 14-11цс18), зважаючи на відсутність правових підстав для призначення у справі судової експертизи, у задоволенні відповідного клопотання Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" відмовлено.

Також 27.11.2018 року через канцелярію суду представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на розташоване за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська 3 нерухоме майно: двокімнатну квартиру №1, загальною площею 194,20 кв.м., житловою площею 110,70 кв.м. та двокімнатну квартиру №2, загальною площею 186,50 кв.м., житловою площею 84,80 кв.м.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2018 року у задоволенні поданої позивачем заяви про забезпечення позову судом відмовлено, з огляду на відсутність доказів та обґрунтованих мотивів, які б могли свідчити, що невжиття заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

В судовому засіданні 27.11.2018 року оголошено перерву до 05.12.2018 року.

В судовому засіданні 05.12.2018 року оголошено перерву до 19.12.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2018 року відкладено підготовче засідання на 15.01.2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2019 року (суддя Якименко М.М.) визнано необґрунтованим заявлений Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" відвід судді Якименка М.М. від розгляду справи №910/10987/18, зупинено провадження у справі №910/10987/18 до вирішення питання про відвід судді Якименка М.М., заяву Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про відвід судді Якименка М.М. передано для визначення судді в порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2019 року (суддя Смирнова Ю.М.) відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про відвід судді Якименка М.М. від розгляду справи №910/10987/18.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2019 року поновлено провадження у справі № 910/10987/18, підготовче засідання призначено на 05.02.2019 року.

В судовому засіданні 05.02.2019 року, враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/10987/18 та початок розгляду справи по суті, судове засідання призначено на 20.02.2019 року.

В судовому засіданні 20.02.2019 року під час розгляду справи по суті судом оголошено перерву до 27.02.2019 року.

В судові засідання 20.02.2019 року та 27.02.2019 року з'явились уповноважені представники позивача, відповідача та третіх осіб 1, 2, 3.

26.09.2018 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що іпотека на спірне нерухоме майно є припиненою, оскільки з дня призначення уповноваженої особи на ліквідацію ПАТ БК Актив-Банк втратили чинність обмеження на розпорядження майном, які виникли в зв'язку з обтяженням майна іпотекою. Отже, за твердженнями відповідача, ТОВ Мірасол та в подальшому ТОВ Сонас набуло право власності на спірне нерухоме майно без обтяження іпотекою. Окрім цього, розмір заборгованості, що підлягає задоволенню за рахунок іпотечного майна майнового поручителя, не може перевищувати розмір заборгованості боржника.

09.10.2018 року третьою особою 1 - ПАТ Укрпідшипник через канцелярію суду подані пояснення до позову, в яких зазначено про відсутність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про іпотеку спірного нерухомого майна, отже на дату звернення позивача із позовом Іпотечний договір № 151110Z25 від 27.01.2010 року не був чинним, сума заборгованості боржника за Кредитним договором №15106К134 від 22.11.2006 року встановлена ухвалою Господарського суду Донецької області від 30.05.2018 року з урахуванням ухвали Господарського суду Донецької області від 21.06.2018 року у справі № 905/3071/17 про банкрутство ПАТ Укрпідшипник .

Також третя особа 1 зазначила, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2015 року, залишеною без змін резолютивної частини постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2016 р. в адміністративній справі № 826/10402/15 встановлена заборгованість ПАТ Укрпідшипник перед позивачем за Кредитним договором № 15106К134 від 22.11.2006 року станом на 24.12.2014 року, по якій настав строк виконання зобов'язання, та яка складає 36700,00 євро та 210703,67 гривень.

12.10.2018 року позивачем через канцелярію суду подано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, в яких позивач наголошує на без підставності тверджень ПАТ Укрпідшипник про припинення іпотечного договору № 151110Z25 від 27.01.2010 року з огляду відсутність запису в Державному реєстрі іпотек про предмет іпотеки, оскільки іпотека виникла на підставі іпотечного договору з моменту його нотаріального посвідчення, а виходячи зі змісту ст.4 Закону України Про іпотеку , на дійсність іпотечного договору не впливає факт державної реєстрації обтяження рухомого майна іпотекою. Окрім того, на думку позивача, положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки спірний договір було укладено до віднесення банку до категорії неплатоспроможних та запровадження в банку тимчасової адміністрації.

29.10.2018 року представником відповідача подані через канцелярію суду заперечення на заперечення позивача проти позову.

30.10.2019 року позивачем через канцелярію суду подана відповідь на пояснення третьої особи.

07.11.2018 року третьою особою 1 подані додаткові пояснення до позову.

Третя особа 3 в поданих 26.11.2018 року письмових поясненнях заперечує проти позову, посилаючись на те, що іпотека на спірне нерухоме майно є припиненою, що встановлено судовими рішеннями у справі № 910/21911/14. Окрім того, зазначає, що ухвалою Господарського суду Донецької області від 30.05.2018 року визнані кредиторські вимоги позивача в сумі 1728095716,38 грн., в тому числі 51786024,27 євро та 7070368,13 грн.

20.02.2019 року відповідачем через канцелярію суду подані письмові пояснення, в яких відповідач зазначив, що власником спірного нерухомого майна є ПАТ КБ Актив-Банк , що підтверджується Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на день розгляду справи та встановлено судовими рішеннями у справі № 910/21911/14, відповідач ТОВ Сонас не є власником майна та до нього не може бути заявлений позов про звернення стягнення на заставлене майно.

Також відповідач зазначив, що ПАТ КБ Актив-Банк здійснено погашення кредиторських вимог АТ Укрексімбанк за рахунок суми від реалізації іпотечного майна за іпотечним договором № 151110Z25 від 27.01.2010 року.

Третя особа 2 в наданих через канцелярію суду 20.02.2019 року поясненнях зазначила, що на підставі постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2015 року, залишеною без змін резолютивної частини постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2016 року в адміністративній справі № 826/10402/15, включені до складу кредиторських вимог вимоги АТ Укрексімбанк до ПАТ Укрпідшипник за Кредитним договором № 15106К134 від 22.11.2006 року в сумі 36700,00 євро та 210703,67 грн., які забезпечені майном ПАТ Актив-Банк як майнового поручителя за Іпотечними договорами № 151110Z24 від 27.01.2010 року та № 151110Z25 від 27.01.2010 року. Майно ПАТ Актив Банк , яке є предметом іпотеки за Іпотечними договорами № 151110Z24 від 27.01.2010 року та № 151110Z25 від 27.01.2010 року, включено до ліквідаційної маси ПАТ КБ Актив-Банк , а кошти, отримані від реалізації іпотечного майна за цими Іпотечними договорами, використані для позачергового задоволення вимог АТ Укрексімбанк за Кредитним договором № 15106К134 від 22.11.2006 року в сумі 915332,44 гривень як повне погашення кредиторських вимог. На підтвердження здійсненої оплати надано відповідні докази.

27.02.2019 року позивачем через канцелярію суду подано клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження по справі №910/10987/18 та відкладення підготовчого засідання у справі №910/10987/18

В судовому засіданні 27.02.2019 року дослідивши матеріали справи та заслухавши думку представників учасників справи, суд на місці ухвалив клопотання позивача про повернення до стадії підготовчого провадження по справі №910/10987/18 та відкладення підготовчого засідання у справі №910/10987/18 відхилити як необґрунтоване.

Також представником позивача в судовому засіданні 27.02.2019 року подано клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні, відкладення розгляду справи з метою надання можливості позивачу отримати відповідь на листи АТ "Укрексімбанк" від приватного нотаріуса.

В судовому засіданні 27.02.2019 року за результатами розгляду клопотання позивача про оголошення перерви в судовому засіданні, відкладення розгляду справи, суд на місці ухвалив клопотання відхилити як необґрунтоване.

Окрім того, в судовому засіданні 27.02.2019 року представником позивача подано клопотання про витребування доказів у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. щодо правових підстав внесення запису до Реєстру речових прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію припинення права власності ТОВ "Сонас" на нерухоме майно.

Відповідно до частин 1 статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з п.п. 2, 3 ч.2 ст. 43 ГПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

За результатами розгляду в судовому засіданні 27.02.2019 року суд на місці ухвалив подання ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" клопотання про витребування доказів визнати зловживанням процесуальними правами та залишити без розгляду на підставі ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України.

Представником позивача в судовому засіданні 27.02.2019 року подано клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф.

За результатами розгляду в судовому засіданні 27.02.2019 року подання ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" клопотання про залучення до участі у справі третьої особи визнати зловживанням процесуальними правами та залишити без розгляду на підставі ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України.

Представником позивача в судовому засіданні 27.02.2019 року подано клопотання про залучення до участі у справі №910/10987/18 у якості співвідповідача ТОВ "БСД-1" та прийняття до розгляду позовних вимог у викладеній в клопотанні редакції.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши думку представників учасників справи, суд в судовому засіданні 27.02.2019 року на місці ухвалив клопотання позивача про залучення до участі у справі №910/10987/18 у якості співвідповідача ТОВ "БСД-1" та прийняття до розгляду позовних вимог у викладеній в клопотанні редакції відхилити як необґрунтоване.

В судовому засіданні 27.02.2018 року представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні 27.02.2018 року заперечували проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представники третіх осіб в судовому засіданні 27.02.2019 року підтримали позицію відповідача та просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 27.02.2019 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення уповноважених представників позивача, відповідача та третіх осіб, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як свідчать матеріали справи, між Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (ВАТ Укрексімбанк ) (в подальшому Публічне акціонерне товариство Укрексімбанк ) та Відкритим акціонерним товариством Укрпідшипник (в подальшому - Приватне акціонерне товариство Укрпідшипник ) укладено Кредитний договір № 15106К134 від 22.11.2006 року (далі - Кредитний договір), за умовами якого ПАТ Укрексімбанк надано ВАТ Укрпідшипник невідновлювальну кредитну лінію з лімітом заборгованості в сумі 38 000 000 євро з кінцевим терміном погашення до 22.11.2011 року та із сплатою процентів за користування кредитом в порядку та розмірі, передбачених Кредитним договором.

На виконання п.п. 3.1, 3.2.1, 3.2.3 п. 3.2 ст. 3 Кредитного договору банк відкрив позичальнику невідновлювану кредитну лінію з лімітом заборгованості в розмірі 38 000 000,00 євро (далі - Кредит), з кінцевим терміном погашення кредиту 05.02.2016 року, та зі сплатою процентів за користування кредитом в порядку та в розмірі, встановлених п.п. 3.2.6 п. 3.2 ст. 3 та п. 3.5 ст. 3 Кредитного договору.

Відповідно до умов Кредитного договору позичальник взяв на себе зобов'язання погашати кредит, сплачувати проценти за користування кредитом, комісію за управління кредитом, а також інші платежі за Кредитним договором (п.п. 3.1, 3.2, 3.4, 3.5 ст. 3, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 та п. 5.1 ст. 5 Кредитного договору).

При цьому відповідно до п. 7.2 ст. 7 Кредитного договору, у разі невиконання зобов'язань згідно з пп. 3.4.1 п. 3.4, пп. 3.5.1 п. 3.5 ст. З, п. 4.1 ст. 4, п. 7.5 ст. 7 Кредитного договору позичальник сплачує банку пеню у валюті Кредиту. У разі невиконання зобов'язань згідно з п. 4.1 ст. 4, п. 7.5 ст. 7 Кредитного договору позичальник сплачує банку пеню у гривнях. Пеня нараховується на суму прострочених (платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі, зазначеному у п. 3.2 ст. 3 Кредитного договору.

Окрім цього, між сторонами було укладено ряд додаткових угод, якими сторони змінювали окремі умови Кредитного договору. Так, Додатковою угодою № 15106К134-23 від 29.07.2010 р. визначено, що кінцевий термін погашення кредиту 05 лютого 2016 року.

Також, Додатковою угодою № 15106К134-24 від 12.10.2012 року п. 8.1 Кредитного договору викладено у такій редакції: "Цей договір набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками позичальника та банку, проте кредит надається після виконання позичальником п. 3.9.1. цього договору. Цей договір залишається чинним до дати повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором .

Вказаний Кредитний договір, а також Додаткові угоди до нього підписані представниками кредитора та позичальника та засвідчені печатками сторін.

Судом встановлено, що укладені між сторонами правочини за своїм змістом та правовою природою є договорами кредиту, що підпадають під правове регулювання норм § 1 і 2 глави 71 Цивільного кодексу України та глави 35 Господарського кодексу України.

Згідно вимог ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

У відповідності до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

При цьому слід зазначити, що ст. 1069 Цивільного кодексу України визначені умови кредитування рахунку, зокрема, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Згідно ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Оскільки ПАТ Укрпідшипник належним чином свої зобов'язання за Кредитним договором не виконувало, порушивши умови правочину в частині забезпечення своєчасного повернення кредиту та сплати процентів і комісії за користування кредитом, позивач з метою стягнення заборгованості за вказаним Кредитним договором звернувся до позичальника з вимогою про погашення заборгованості за Кредитним договором №15106К134 в повному обсязі, а саме листом №195-04/5502 від 13.08.2015, копія якого наявна в матеріалах справи. Факт отримання вимоги належним чином підтверджується матеріалами справи.

Зокрема, обставини виконання сторонами умов Кредитного договору були предметом дослідження під час розгляду Господарським судом Донецької області справи № 905/1480/15 за позовом ПАТ "Укрексімбанк" до ПАТ "Укрпідшипник", та поручителів - ПАТ "Артемівський машинобудівний завод "Вістек", ПАТ "Артемівський завод по обробці кольорових металів", ПАТ "Костянтинівський металургійний завод", про стягнення з кожного відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 15106К134 від 22.11.2006 р. у розмірі 2 476 976,49 євро та 589 111,43 грн..

Так, рішенням Господарського суду Донецької області від 26.11.2015 року у справі № 905/1480/15 задоволені частково позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України за первісним позовом. Стягнуто з ПАТ Укрпідшипник 38 000 000,00 євро заборгованості за кредитом, 3 187 314,74 євро процентів за користування кредитом, 538 795,68 грн. комісії за управління лінією, 86 994,28 грн. пені за прострочення за комісією, 17 331,65 євро 3 % річних, у зв'язку із несвоєчасною сплатою процентів кредиту, 4 910,56 грн. 3 % річних, у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії та витрати зі сплати судового збору у розмірі 72 381,59 грн. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.04.2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 26.07.2016 року рішення Господарського суду Донецької області від 26.11.2015 року у справі № 905/1480/15 залишено без змін.

Судовими рішеннями у справі № 905/1480/15 встановлено та сторонами у даній справі не заперечувалось, що позивачем належним чином виконані умови Кредитного договору щодо надання кредитних коштів в сумі 38000000,00 євро, що підтверджено виписками по особовим рахункам. Строк оплати кредитних коштів 05.02.2016 року з урахуванням графіку згідно угоди від 29.07.2010 року.

За приписами ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачі, відповідачі, треті особи, тощо.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Таким чином, фактичні обставини (в частині, що стосується кредитних правовідносин за участю, зокрема, Публічного акціонерного товариства "Укрексімбанк" та Приватного акціонерного товариства Укрпідшипник , в тому числі щодо наявності невиконаних зобов'язань) як такі, що в силу імперативних вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиціальне значення для даної справи, встановлені рішеннями суду у справі № 905/1480/15, які набрали законної сили.

В свою чергу ухвалою від 18 травня 2011 року у справі № 6-27640св08 "Про стягнення кредитної заборгованості" Верховний Суд України зазначив, що саме по собі ухвалення рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого фактично не здійснено, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання процентів, пені й інших втрат, передбачених договором.

В свою чергу ухвалою Господарського суду Донецької області від 30.05.2018 року у справі № 905/3071/17, прийнятою за результатами попереднього засідання у справі про банкрутство ПАТ Укрпідшипник , визнані кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України в сумі 1 728 095 716,38 грн.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.01.2019 р. у справі № 905/3071/17 ухвала Господарського суду Донецької області від 30.05.2018 у справі № 905/3071/17 в ч. 1 п. 43) резолютивної частини, ч.3 п.2 змінена та викладено ч. 1 п. 43) рішення в такій редакції: Визнати кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України частково на загальну суму 1 761 536 276,67 грн. такими, що забезпечені заставою (іпотекою) майна боржника.

При цьому як зазначено позивачем в позовній заяві, заборгованість ПАТ Укрпідшипник перед ПАТ Укрексімбанк , яка виникла у зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань за Кредитним договором станом на 24.01.2018 року (включно) згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості становить І 52 736 944,64 евро та 24 767 022,81 грн. і складається із: 38 000 000,00 євро заборгованості за кредитом, 11 454 304,08 євро процентів за користування кредитом, 7 897 355,02 грн. комісії за управління кредитною лінією, 14 266 012,22 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, 2751 616,44 євро процентів річних у зв'язку з несвоєчасною сплатою кредиту, 531 024,12 євро процентів річних у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів за користування кредитом, 435 127,98 грн. процентів річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитною лінією, 2 168 527,59 грн. інфляційних втрат.

Суд зазначає, що за приписами ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно частини 1 ст. 546 та ст. 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.

Згідно ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ст. 574 Цивільного кодексу України).

Так, з метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань, що випливають із Кредитного договору, між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (іпотекодержатель за договором, позивач у справі) та Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк Актив-Банк (іпотекодавець за договором, третя особа у справі) укладений Іпотечний договір № 151110Z25 від 27 січня 2010 року (далі - Іпотечний договір), нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Н.О. (реєстраційний номер 54), відповідно до умов якого в іпотеку передане нерухоме майно, належне ПАТ КБ Актив-Банк .

Так, за умовами Іпотечного договору іпотекою за цим договором забезпечуються вимоги іпотекодержателя, що випливають із Кредитного договору від 22.11.2006 р. № 15106К134, укладеного між іпотекодержателем та ВАТ Укрпідшипник (боржник за договором, третя особа у справі), відповідно до якого іпотекодержатель, при виконання Боржником умов та положень, визначених в Кредитному договорі, надає боржнику кредит в сумі 38 000 000 євро, строком погашення 22.11.2012 року (п.1.1 Іпотечного договору з урахуванням Договору про внесення змін № 151110Z25-1 від 11.03.2010 року).

Відповідно до п. 1.3 Іпотечного договору предметом іпотеки є нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 3 (далі - Предмет іпотеки), а саме:двокімнатна квартира №1, загальною площею 194,20 кв.м, житловою площею 110,70 кв.м., двокімнатна квартира №2, загальною площею 186,50 кв.м, житловою площею 184,80 кв.м.

Право власності іпотекодавця на предмет іпотеки підтверджено свідоцтвом про право власності від 27.08.2009 року (САС № 746737) та від 27.08.2009 року (САС № 746738), виданими Головним управлінням житло забезпечення м. Києва.

Підпунктом 2.1.4 п. 2.1 ст. 2 Іпотечного договору визначено, що у разі невиконання позичальником умов Кредитного договору та/або невиконання іпотекодавцем умов Іпотечного договору позивач має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок педмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця.

Пунктом п. 1.1 ст. 1, пп. 2.1.5 п. 2.1 ст. 2 Іпотечного договору передбачено право банку 11 за рахунок предмета іпотеки задовольнити в повному обсязі вимоги, що випливають з Кредитного договору на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, комісії, пеню, неустойку, витрати, пов'язані з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки, та інші платежі.

Згідно п. 7.3 Іпотечного договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками сторін та нотаріального посвідчення і залишається чинними до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором та/або виконання боржником зобов'язань за Кредитним договором.

На підтвердження реєстрації заборони відчуження предмету іпотеки та реєстрації у Державному реєстрі іпотек позивачем надана інформаційні довідки з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 26033275 від 27.01.2010 року (реєстраційний номер обтяження 9456922), № 26033150 від 27.01.2010 року (реєстраційний номер обтяження № 9456855), № 26033406 від 27.01.2010 року (реєстраційний номер обтяження № 9456986), а також довідки № 2975277 від 27.07.2010 року та № 26456470 від 11.03.2010 року про внесення змін до реєстраційного запису .

Як встановлено судом, укладений між позивачем та третьою особою 2 правочин за своїм змістом та правовою природою є договором іпотеки, який підпадає під правове регулювання § 6 Глави 49 Цивільного кодексу України та Закону України "Про іпотеку".

Згідно зі ст. 1052 Цивільного кодексу України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою. Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором (ст. 548 ЦК України). Згідно ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ст. 574 ЦК України).

Згідно ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Якщо предметом застави є нерухоме майно, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню (ст. 577 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 593 Цивільного кодексу України з припиненням основного зобов'язання, забезпеченого заставою, припиняється право застави. Згідно з ч.3 ст. 593 Цивільного кодексу України, у разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносять відповідні дані.

За приписами ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

У відповідності до ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як зазначено позивачем в позовній заяві та підтверджується матеріалами справи, зокрема, довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 31.05.2018 року № 125945027 та № 125944396, 11.06.2016 року державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лілеєвою М.М. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 3, а саме: двокімнатну квартиру №2, загальною площею 186,50 кв.м, житловою площею 184,80 кв.м, двокімнатну квартиру №1, загальною площею 194,20 кв.м, житловою площею 110,70 кв.м, індексний номер записів про право власності 14927583 та 14927624, власник: Товариство з обмеженою відповідальністю Сонас (код ЄДРПОУ40551421) відповідно.

Як вбачається з відомостей з Державного реєстру, підставами для внесення відповідних змін про власника вищезазначених об'єктів нерухомості буди Договори купівлі - продажу серія та номер 287 та 289, видані 11.06.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лілеєвою М.М.

Таким чином, спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням третьою особою 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, як позичальником за Кредитним договором грошового зобов'язання з повернення кредиту, сплати процентів та комісії за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність підстав для звернення в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором, який на час звернення з позовними вимогами до суду, належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Сонас (відповідач у справі).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Як зазначалось судом вище та вбачається з Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 31.05.2018 року № 125945027 та № 125944396, наявних в матеріалах справи, 11.06.2016 року право власності на предмет іпотеки зареєстровано за відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю Сонас .

Підставою прийнятого державним реєстратором речових прав на нерухоме майно вищевказаних рішень про реєстрацію права власності за ТОВ Сонас зазначено Договори купівлі - продажу серія та номер 287 та 289, видані 11.06.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лілеєвою М.М.

Відповідно до ст. 23 Закону України Про іпотеку у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Таким чином, статус іпотекодавця набуває лише особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки.

Отже, позов пред'явлений позивачем до ТОВ Сонас , оскільки, на думку позивача, в зв'язку з переходом права власності на предмет іпотеки до ТОВ Сонас , останній набув статус іпотекодавця.

Як встановлено судами під час розгляду справи № 910/21911/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БСД-1" до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України", Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк", Національний банк України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сонас", про визнання договорів укладеними та визнання договорів дійсними, 07.05.2014 року між ТОВ "Синонім" та ПАТ "КБ "Актив-Банк" укладений попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. та зареєстрований в реєстрі за № 593, відповідно до якого сторони домовилися укласти основні договори купівлі-продажу нерухомого майна, за якими відповідач зобов'язався передати у власність позивача нерухоме майно, зокрема: Основний договір № 3 - договір купівлі-продажу квартири № 1, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська буд. 3, що складається з 2 кімнат житловою площею 110,70 кв. м., загальною площею 194,20 кв. м, а також інженерні мережі, комунікації та усе інше майно, що не може бути відділене без пошкодження від нерухомості (об'єкт № 3); та Основний договір № 4 - договір купівлі-продажу квартири № 2, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська буд. 3, що складається з 2 кімнат житловою площею 84,80 кв. м., загальною площею 186,50 кв. м, а також інженерні мережі, комунікації та усе інше майно, що не може бути відділене без пошкодження від нерухомості (об'єкт № 4).

21.07.2014 року листом № 193-01/4630 ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" повідомило ПАТ КБ Актив-Банк про прийняття рішення про надання згоди на відчуження нерухомого майна за ринковою вартістю, але не нижче заставної вартості зазначеного майна, без припинення обтяження даного майна іпотекою та за умови надання Національним банком України згоди на таке відчуження.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.09.2014 року № 545 "Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "АКТИВ-БАНК" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.09.2014 року № 79 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "Актив-Банк", яким з 03.09.2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "КБ Актив-Банк". Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 23.12.2014 року № 838 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "Актив-Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24.12.2014 року № 158 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "Актив-Банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "КБ "Актив-Банк".

03.12.2015 року ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 910/21911/14 змінено найменування позивача з Товариства з обмеженою відповідальністю "Синонім" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Мірасол" (код ЄДРПОУ 30310317).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2017 року у справі № 910/21911/14 у зв'язку зі змінами внесеними до статутних документів судом здійснено заміну назви позивача з ТОВ "Мірасол" на - Товариство з обмеженою відповідальністю БСД-1 (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, , 114, код ЄДРПОУ 30310317).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.12.2015 року у справі № 910/21911/14 задоволений позов ТОВ Мірасол (нове найменування ТОВ БСД-1 ) до ПАТ КБ Актив-Банк , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, АТ Укрексімбанк , ПАТ Укргазбанк , Національний банк України, ТОВ Сонас , визнані укладеними та дійсними: Договір купівлі-продажу нерухомого майна № 1: нежитлові приміщення з № 64 по № 68 (групи приміщень № 3), № 3,4,5 (групи приміщень № 4), з № І по № ХVI підвалу, з № 1 по № 48 (групи приміщень № 3), № 1 (групи приміщень № 4), з № І по № ХХ першого поверху, з № 1 по № 32 (групи приміщень № 5), з № І по № ІV другого поверху, з № 1 по № 26 (групи приміщень № 6), з № І по № ІV третього поверху, з № 1 по № 11 (групи приміщень № 7), з № І по № VІ четвертого поверху, з № 1 по № 11 (групи приміщень № 8), з №№ І, ІІ, ІІІ п'ятого поверху, з № 1 по № 11 (групи приміщень № 9), з №№ І, ІІ, ІІІ шостого поверху - офіси загальною площею 3904,90 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська № 3 (Літера А); Договір купівлі-продажу нерухомого майна № 2: підземний паркінг загальною площею 409,60 кв.м, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська буд. 3; Договір купівлі-продажу нерухомого майна № 3: квартира № 1, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська буд. 3, що складається з 2 кімнат, житловою площею 110,70 кв.м. загальною площею 194,20 кв.м; Договір купівлі-продажу нерухомого майна № 4: квартира № 2, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська буд. 3, що складається з 2 кімнат, житловою площею 84,80 кв.м. загальною площею 186,50 кв.м.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 року рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2015 року у справі № 910/21911/14 було залишено без змін.

На підставі Договорів купівлі-продажу нерухомого майна, визнаних укладеними та дійсними на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 24.12.2015 року у справі № 910/21911/14, що набуло законної сили після прийняття постанови Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 року, ТОВ Мірасол (нове найменування ТОВ БСД-1 ) здійснило державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Право власності ТОВ Мірасол (нове найменування ТОВ БСД-1 ) на квартиру № 1, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська буд. 3, що складається з 2 кімнат, житловою площею 110,70 кв.м, загальною площею 194,20 кв.м, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.06.2016 року за № 14922297, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 945308080000.

Право власності ТОВ Мірасол (нове найменування ТОВ БСД-1 ) на квартиру № 1, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська буд. 3, що складається з 2 кімнат, житловою площею 110,70 кв.м, загальною площею 194,20 кв.м, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.06.2016 року за № 14922634, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 945326280000.

11.06.2016 року між ТОВ Мірасол (нове найменування ТОВ БСД-1 ) та ТОВ Сонас був укладений Договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений Лілеєвою М.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 286, на підставі якого ТОВ Мірасол (нове найменування ТОВ БСД-1 ) передав у власність ТОВ Сонас нерухоме майно: квартира № 1, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська буд. 3, що складається з 2 кімнат, житловою площею 110,70 кв.м, загальною площею 194,20 кв.м.

Окрім того, 11.06.2016 року між ТОВ Мірасол (нове найменування ТОВ БСД-1 ) та ТОВ Сонас був укладений Договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений Лілеєвою М.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 287, на підставі якого ТОВ Мірасол (нове найменування ТОВ БСД-1 ) передав у власність ТОВ Сонас нерухоме майно: квартира № 2, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська буд. 3, що складається з 2 кімнат, житловою площею 84,80 кв.м, загальною площею 186,50 кв.м.

Рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2015 року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 року у справі № 910/21911/14 скасовані постановою Вищого господарського суду України від 03.08.2016 року з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами повторного розгляду справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2018 року, позовні вимоги задоволено повністю, визнано дійсними та укладеними договори купівлі-продажу нерухомого майна, в тому числі предмета іпотеки, на зазначених в резолютивній частині умовах.

Постановою Верховного Суду від 26.09.2018 року касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Шевченко А.М., Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 28 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського від 17 квітня 2018 року у справі № 910/21911/14 залишено без змін.

Суд зазначає, що відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 року № 1952-IV із змінами та доповненнями, який визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно їх та обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 року (далі - Порядок).

Згідно статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав па нерухоме майно; обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору.

Тобто, державна реєстрація це не підстава набуття права власності, а засвідчення державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності з фактом його державної реєстрації не видається за можливе.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Вищого господарського суду України від 05 квітня 2017 року у справі № 910/11650/16.

Частина 2 статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначає, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Аналогічні положення містяться в частині 2 ст. 3 Закону України Про іпотеку , відповідно до якої взаємні права й обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації (ч. 3 статті 3 вказаного Закону).

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону (ч. 4 статті 3 вказаного Закону).

Згідно зі ст. 4 Закону "Про іпотеку" обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до Закону.

Державна реєстрація іпотеки всіх інших об'єктів нерухомості, відмінних від зазначених у другому реченні ст. 4 Закону "Про іпотеку", здійснюється в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень особою, на яку відповідно до законодавства покладені функції щодо державної реєстрації обтяжень нерухомого майна іпотекою, на підставі повідомлення іпотекодержателя.

Такими особами Законом "Про іпотеку" визначено державного реєстратора та у випадку, передбаченому цим Законом, нотаріуса як спеціального суб'єкта, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Згідно ч. 5 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Як зазначено в п. 9 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено уразі, якщо заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію.

Отже, зазначеними правовими нормами передбачено здійснення державної реєстрації прав та їх обтяжень на підставі заяви правонабувача, сторони правочину, за якою виникло право в результаті нотаріальної дії, нотаріусом, яким вчинено нотаріальну таку дію.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. Внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора здійснюються у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав (крім випадків, коли такі дії здійснюються у порядку, передбаченому статтею 37 цього Закону).

Як встановлено судом за матеріалами справи та зазначалось вище, згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.02.2019 року, підставою виникнення права власності ТОВ Мірасол та спірне нерухоме майно зазначено рішення суду 910/21911/14, видане 24.12.2015 року, видавник Господарський суд міста Києва.

В подальшому 11.06.2016 року на підставі відповідних договорів купівлі - продажу від 11.06.2016 року було проведено державну реєстрацію припинення права власності ТОВ Мірасол та на підставі вказаних договорів купівлі - продажу 11.06.2016 року виникло право власності на іпотечне майно відповідача у справі - ТОВ Сонас .

Згідно наявної в матеріалах справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 20.02.2019 року (довідка № 156927608 та № 156928214) 19.02.2019 року було проведено державну реєстрацію припинення прав власності ТОВ Сонас на спірне нерухоме майно, підставою припинення права власності зазначено постанову Вищого господарського суду України від 03.08.2016 року у справі № 910/21911/14.

Одночасно з внесенням запису про припинення права власності ТОВ Сонас на спірне нерухоме майно 19.02.209 року в Реєстр внесено записи про право власності на майно Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Актив-Банк , підставою внесення запису зазначено рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексні номери № 45602353 та № 45603045 від 19.02.2019 року, підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності серія та номер б/н від 27.08.2009 року, видане Київською міською державною адміністрацією.

Тобто станом на час проведення судового засідання 27.02.2019 року у справі № 910/10987/18 в Державному реєстрі відновлено запис про те, що власником спірного іпотечного майна є ПАТ КБ Актив-Банк , який є третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача у справі.

Суд зазначає, що за приписами ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Тобто у розумінні зазначених приписів суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Процесуально-правовий зміст захисту права, закріпленого у Господарському процесуальному кодексі України, полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. (ст. 4 ГПК України).

Поряд із цим вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

У розумінні приписів ст. 15, ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України спосіб захисту повинен бути таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Предметом позову є матеріально - правова вимога про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу до відповідача, що кореспондується зі способами захисту цього права чи інтересу, передбаченими ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Згідно з ч. 3 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (17 квітня 2018 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18).

За приписами частин 1-3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Як свідчать обставини справи, судом встановлено факт реєстрації 19.02.2019 року права власності на спірне нерухоме майно за ПАТ КБ Актив-Банк та, відповідно, припинення права власності ТОВ Сонас , яке визначене відповідачем у даній справі. Проте, доказів звернення позивача з відповідним клопотанням про заміну первісного відповідача належним матеріали справи не містять.

При цьому, виходячи з приписів ст. 48 ГПК України суд не наділений правом, без згоди позивача (за відсутності відповідного клопотання), здійснити заміну відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідача. Враховуючи наведене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів наявності відповідних клопотань позивача про заміну первісного відповідача - ТОВ Сонас , вимога позивача про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором на предмет іпотеки, який перебуває у власності іншої, ніж відповідач у справі, особи, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, оскільки докази скасування/оскарження реєстраційних записів про припинення права власності ТОВ Сонас та реєстрацію права власності за ПАТ КБ Актив-Банк в матеріалах справи також відсутні.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі Гарсія Руїз проти Іспанії , від 22 лютого 2007 року в справі Красуля проти Росії , від 5 травня 2011 року в справі Ільяді проти Росії , від 28 жовтня 2010 року в справі Трофимчук проти України , від 9 грудня 1994 року в справі Хіро Балані проти Іспанії , від 1 липня 2003 року в справі Суомінен проти Фінляндії , від 7 червня 2008 року в справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії ) свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 р. Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів в розумінні ст. 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, зважаючи на відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог, судовий збір за розгляд даної справи покладається на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" та ст. 256 Господарського процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 04.03.2019 року.