Рішення

від 28.02.2019 по справі 908/2263/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/141/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2019 Справа № 908/2263/18

м.Запоріжжя Запорізької області

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «БІГБІЛД КОМПАНІ» , код ЄДРПОУ 40487867 (49051, м. Дніпро, проспект Слобожанський, буд. 40-А; адреса для листування: 69091, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, буд. 65)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» , код ЄДРПОУ 01056273 (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 2)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контракт плюс» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15-А, оф. 321; код ЄДРПОУ 39465020).

про стягнення суми 2011313,67 грн.

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичкійвській О.О.

За участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою «БІГБІЛД КОМПАНІ» до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» , про стягнення суми 2011313,67 грн., яка складається з: суми 1857150,00 грн. основного боргу за договором поставки, суми 85000,27 грн. пені, суми 30048,16 грн. 3% річних, суми 39115,24 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.11.2018 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2263/18, присвоєний номер провадження 9/141/18, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.11.2018.

Ухвалою суду від 27.11.2018 строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів - до 01.02.2019 включно, підготовче засідання відкладено на 09.01.2019. Ухвалою суду від 09.01.2019 до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контракт Плюс» , підготовче засідання відкладено на 01.02.2019. Ухвалою суду від 01.02.2019 закрито підготовче провадження у справі №908/2363/18 та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.02.2019. В судовому засіданні 25.02.2019 оголошено перерву до 28.02.2019 о 12 год. 10 хв., про що учасників справи повідомлено під розписку.

28.02.2012 справу розглянуто, прийнято рішення.

Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені у позовній заяві, які підтримані позивачем в повному обсязі та мотивовані наступним. Відповідно до умов договору поставки №170185 від 07.09.2017 позивач згідно з видатковими накладними № 4 від 08.09.2017, № 5 від 19.09.2017, № 7 від 20.09.2017, № 8 від 22.09.2017, № 20 від 12.10.2017 поставив відповідачу товар на загальну суму 2125000,00 грн., що також підтверджується товарно-транспортними накладними та підписаними актами приймання-передачі. Відповідно до п. 4.2 договору строк оплати вказаного товару настав 30.01.2018, 29.01.2018, 01.02.2018 та 21.02.2018 відповідно. Згідно з платіжними дорученнями № 12645 від 30.10.2017, №12643 від 30.10.2017 товар оплачений відповідачем частково, в загальному розмірі 267850,00 грн., внаслідок чого заборгованість відповідача становить 1857150,00 грн. У зв'язку із порушенням відповідачем строків оплати отриманого товару позивачем на підставі п. 7.2.1 договору нараховано пеню, а також втрати від інфляції та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання. На підставі ст.ст. 526, 530, 612, 625, 629, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 266, 265 ГК України позивач просить суд позов задовольнити.

Відповідач у проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, зазначивши, зокрема, про наступне. Повідомленням про відступлення права вимоги за вих. № 4 від 13.03.2018 (отримано відповідачем 21.03.2018) позивачем повідомлено відповідача про те, що право грошової вимоги за договором поставки № 170185 від 07.09.2017 перейшло до ТОВ Фінансова компанія Контракт плюс на підставі договору факторингу № 13-03/18-1 від 13.03.2018. Відповідно до умов вказаного договору факторингу, з моменту його укладення до фактора перейшло право вимоги основної суми заборгованості, неустойки, пені, штрафів та інших платежів. Таким чином, відповідно до ст.ст. 512, 1077, 1082 ЦК України належним виконанням грошових зобов'язань щодо оплати товару є здійснення платежів фактору. Також відповідач зазначив, що згідно з п. 4.2 ОСОБА_1 відповідач зобов'язаний здійснити оплату поставленого товару протягом дев'яносто банківських днів з дня підписання сторонами акту приймання-передачі товару та отримання відповідачем оригіналу рахунку на оплату. Вимоги до актів приймання-передачі товару встановлені в п. 4.2 договору. Відповідно до пп. 6.1.3, 6.3.4 п. 6.3 договору позивач зобов'язаний на протязі дії договору направляти замовнику для підписання акти приймання-передачі товару, оформлені у відповідності до абз. 2 пункту 4.2 договору, а Замовник зобов'язаний підписати та скріпити своєю печаткою. Пунктом 13.35 Статуту ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» встановлено, що документи, які супроводжують виконання договору підписуються двома посадовими особами. Акт приймання-передачі товару № 2 від 12.10.2018 підписаний зі сторони ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» однією посадовою особою, а значить не має юридичної сили, тому строк оплати товару за видатковою накладною від 12.10.2017 не настав. Крім того, акти приймання-передачі, копії яких надав позивач, у відповідача взагалі відсутні, тому викликають сумнів щодо їх достовірності. На підставі викладеного відповідач просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Від третьої особи 23.01.2019 надійшло письмове пояснення з додатками, яке підписано представником ТОВ ФК Контракт Плюс ОСОБА_2 за довіреністю б/н від 01.09.2018.

Враховуючи приписи ст.ст. 58, 60 ГПК України представником учасника справи в суді, крім малозначних справ, може бути виключно адвокат, тому особа, яка не є адвокатом, не може бути представником в суді у справі, яка розглядається в загальному позовному провадженні. До пояснення третьої особи не надано належних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 є адвокатом, не вказано цього і у наданій копії зазначеної довіреності. У зв'язку із цим, письмове пояснення третьої особи не прийнято судом та залишено без розгляду. Разом з тим, копії письмових доказів, які є додатками до цього пояснення судом прийнято, оскільки вони є необхідними для правильного, повного та всебічного вирішення спору.

Представник третьої особи, який також представляє інтереси позивача, в судовому засіданні усно пояснив, що договір факторингу, за яким ТОВ ФК Контракт Плюс були відступлені права грошової вимоги був розірваний, шляхом підписання 20.08.2018 позивачем та третьою особою договору про розірвання договору факторингу № 13-03/18-1 від 13.03.2018. На адресу відповідача було направлено повідомлення про розірвання цього договору, що підтверджується описом вкладення у цінний лист з відбитком календарного штемпеля відділення поштового зв'язку від 22.08.2018. У зв'язку із тим, що договір факторингу розірваний, сума заборгованості за договором підлягає сплаті на користь позивача.

Відповідач усно виклав свої заперечення, зазначивши, що повідомлення про розірвання договору факторингу на його адресу не надходило, опис вкладення у цінний лист не є належним доказом направлення цього повідомлення відповідачу, оскільки не надано фіскального чеку відділення поштового зв'язку про направлення документів згідно з цим описом. Також відповідач зауважив, що в договорі про розірвання не зазначено, що право вимоги знову переходить до позивача.

В судове засідання 28.02.2019 представники сторін та третьої особи не з'явилися, про причини неявки суду не повідомили.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Відповідно до п. 1, п. 2 ч 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про розгляд справи за відсутністю представників учасників справи, за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним акціонерним товариством Запорізький електровозоремонтний завод (Замовник, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Бігбілд Компані (ОСОБА_3, позивач) укладено Договір поставки №170185 від 07.09.2017, відповідно до умов якого ОСОБА_3 зобов'язується у 2017 році поставити (передати у власність) Замовникові товари, зазначені в специфікації(-ях) - додатку(-ах) до цього ОСОБА_1, а Замовник - прийняти і оплатити такі товари на умовах ОСОБА_1. (п. 1.1). Найменування, номенклатура, асортимент, марка, кількість товарів: відповідно до специфікації(-ій) - додатку(-ів) до цього ОСОБА_1. Виробник товарів: відповідно до специфікації(-ій) - додатку(-ів) до цього ОСОБА_1. (п. 1.2).

У Специфікації № 1 до договору поставки (Додаток № 1 до договору), яка є невід'ємною частиною договору поставки № 170185 від 07.09.2017, сторони обумовили: найменування (номенклатуру, асортимент) товарів; кількість та ціну за одиницю товару та суму без ПДВ. Вказаною Специфікацією № 1 обумовлено поставку діодів в кількості 2500 шт. загальною вартістю 2125000,00 грн. з ПДВ.

Згідно з п.3.1 договору ціна (сума, загальна вартість) договору становить 2125000,00 грн., у тому числі ПДВ 20 %. Ціна за одиницю товару визначається у специфікації(-ях) - додатку(-ах) до цього ОСОБА_1.

Замовник оплачує поставлений ОСОБА_3 товар виключно за ціною, вказаною у специфікації(-ях) - додатку(-ах) до цього ОСОБА_1 (п.3.2).

Порядок та умови поставки визначено в розділі 5 ОСОБА_1. Місце та умови поставки товарів: товар постачається за рахунок та транспортом ОСОБА_3 на склад Замовника на умовах DDP (згідно ІНКОТЕРМС 2000): Україна, м. Запоріжжя, вул.Залізнична, 2. Товар постачається партіями відповідно до письмових заявок Замовника. Право власності на товар, зазначений у специфікації(ях) - додатку(ах) до цього ОСОБА_1, переходить до Замовника з моменту підписання сторонами/представниками сторін видаткової накладної. Видаткова накладна є первинним документом. (п.п. 5.2, 5.4, 5.5).

Згідно з п.п. 5.3, 5.12 договору представник Замовника при прийнятті товару зобов'язаний звірити відповідність кількості асортименту товару, вказаному у видатковій накладній, розписатися за отримання товару у видатковій накладній та видати представнику ОСОБА_3 довіреність на отримання ним даної партії товару. Підтвердженням про одержання товару Замовником є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками сторін

В пунктах 4.1 - 4.3 договору поставки визначено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковій формі. Замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 90 (дев'яносто) банківських днів з дня підписання сторонами за цим ОСОБА_1 приймання-передачі товару та отримання Замовником оригіналу рахунку на оплату товарів. В ОСОБА_1 приймання-передачі товару зазначається, зокрема, асортимент, кількість та ціна товару, номер та дата договору та заявки на постачання товару, реквізити видаткової накладної за якою отриманий товар. Акт повинен бути скріплений печатками сторін за договором. До рахунка на оплату товарів додаються: видаткова накладна, товарно-транспортна накладна (інші документи щодо транспортування товару).

Акти приймання-передачі товару, оформлені у відповідності до абзацу другого пункту 4.2 не є первинними документами (п.11.3 договору).

За умовами п.п. 6.3.4, 6.1.3 ОСОБА_3 зобов'язаний на протязі дії ОСОБА_1 направляти Замовнику для підписання акти приймання-передачі товару, оформлені у відповідності до абзацу другого пункту 4.2 ОСОБА_1, підписані та скріплені печаткою зі сторони ОСОБА_3. Замовник зобов'язаний підписати та скріпити печаткою отримані від ОСОБА_3 приймання-передачі товару на протязі 7 днів після їх отримання.

Замовник зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати за поставлені товари (п. 6.1.1 ОСОБА_1).

Відповідно до п. 10.1 Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2017, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ОСОБА_1.

Матеріали справи свідчать, що позивач на виконання умов вищевказаного договору здійснив поставку обумовленого ОСОБА_1 товару відповідачу, що підтверджується видатковими накладними № 4 від 08.09.2017 на суму 59500,00 грн., № 5 від 19.09.2017 на суму 510000,00 грн., № 7 від 20.09.2017 на суму 510000,00 грн., № 8 від 22.09.2017 на суму 657050,00 грн., № 20 від 12.10.2017 на суму 388450,00 грн. Загальна вартість поставленого товару склала 2125000,00 грн. з ПДВ. Видаткові накладні підписані представниками обох сторін.

Здійснення позивачем поставки товару та прийняття його відповідачем також підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання ТМЦ та Актами приймання-передачі № 1 від 08.09.2017, № 2 від 19.09.2017, № 3 від 20.09.2017, № 4 від 22.09.2017, № 2 від 12.10.2017, копії яких містяться в матеріалах справи.

Акти приймання-передачі № 1 від 08.09.2017, № 2 від 19.09.2017, № 3 від 20.09.2017, № 4 від 22.09.2017, № 2 від 12.10.2017 містять усі необхідні реквізити, обумовлені в договорі, підписані сторонами договору 08.09.2017, 19.09.2017, 20.09.2017, 22.09.2017, 12.10.2017 відповідно, без зауважень та скріплені печатками сторін.

Згідно з платіжними дорученнями № 12645 від 30.10.2017 (59500,00 грн.), №12643 від 30.10.2017 (208350,00 грн.) відповідачем було перераховано на рахунок позивача загальну суму 267850,00 грн. оплати за діоди згідно видаткової накладної № 4 від 08.09.2017, № 5 від 19.09.2017, інших доказів оплати вищевказаного товару суду не надано.

В жовтні 2018 ТОВ Бігбілд Компані звернулося до господарського суду Запорізької області із позовом, за яким порушено провадження у даній справі, про стягнення з ПрАТ Запорізький електровозоремонтний завод суми 1857150,00 грн. заборгованості за договором поставки № 170185 від 07.09.2017, а також суми пені за прострочення оплати товару, 3% річних та інфляційних втрат за порушення грошового зобов'язання.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на наступних підставах.

Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України підставами виникнення зобов`язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 Господаського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Правовідносини, що склалися між сторонами, є правовідносинами поставки, які регулюються нормами законодавства про поставку товару, в тому числі, параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст.691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Судом встановлено, що 13.03.2018 між ТОВ Бігбілд Компані (Клієнт) та ТОВ Фінансова компанія Контракт плюс (Фактор, третя особа у справі) був укладений договір факторингу № 13-03/18-1, згідно з умовами якого позивач відступає третій особі за плату своє право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому за договорами, укладеними між позивачем та ПрАТ Запорізький електровозоремонтний завод (основні зобов'язання), в тому числі за договором поставки № 170185 від 07.09.2017, з усіма додатковими угодами та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами. Загальна сума права вимоги за основними зобов'язаннями 1935718,27 грн. у т.ч. ПДВ (п.п. 1.1, 1.1.2, 1.2). В пункті 3.1 ОСОБА_1 факторингу встановлено, що право вимоги за основним зобов'язанням переходить Фактору з моменту укладення цього договору.

Позивачем на адресу відповідача цінним листом із описом вкладення було направлено повідомлення за вих. № 4 від 13.03.2018 про відступлення права вимоги згідно з вказаним договором факторингу, в тому числі за договором поставки № 170185 від 07.09.2017, копію договору факторингу та повідомлено реквізити Фактора для сплати. Зазначене повідомлення отримано відповідачем 21.03.2018, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції відповідача в нижньому правому куті аркуша повідомлення. Відповідач одержання зазначеного повідомлення та копії договору факторингу не заперечив.

Відповідно до змісту ст.ст. 512-516, 1077 ЦК України відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого первісний кредитор передає свої права новому кредитору. В разі заміни кредитора у зобов'язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов'язання, а на його місце приходить новий кредитор.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.

В матеріали справи також надано завірену копію підписаного між ТОВ Бігбілд Компані та ТОВ ФК Контракт Плюс ОСОБА_1 від 20.08.2018 про розірвання договору факторингу № 13-03/18-1 від 13.03.2018 за взаємною згодою. В договорі, зокрема, зазначено, що після його підписання Клієнт зобов'язаний письмово повідомити Боржника про його розірвання, на підтвердження чого надано завірену копію письмового повідомлення на адресу ПрАТ Запорізький електровозоремонтний завод за вих. № 20/08 від 20.08.2018, в якому зазначено, що сума заборгованості за зобов'язаннями, зокрема, договором поставки № 170185 від 07.09.2017 у зв'язку з розірванням договору факторингу підлягає сплаті ТОВ Бігбілд Компані . На підтвердження направлення зазначеного повідомлення на адресу відповідача до матеріалів справи надано завірену копію опису вкладення у цінний лист з відбитком поштового штемпеля від 22.08.2018 (оригінали вказаних документів оглянуті судом в судовому засіданні).

Відповідач отримання вказаного повідомлення заперечив, зазначив, що позивачем не надано фіскального чеку до опису вкладення у цінний лист, тому цей опис не є належним доказом направлення повідомлення ПрАТ Запорізький електровозоремонтний завод . З огляду на це, право вимоги за договором поставки належить Фактору (третій особі у справі), а не позивачу. Також відповідач посилаючись на те, що ОСОБА_1 приймання передачі № 2 від 12.10.2017 підписаний з боку замовника лише однією особою, що суперечить п. 13.35 Статуту ПрАТ Запорізький електровозоремонтний завод , тому зазначений акт не має юридичної сили, а строк оплати за видатковою накладною від 12.10.2017 не настав. З урахуванням викладеного, відповідач просив суд відмовити в позові повністю.

Згідно з приписами, викладеними у п.1, п. 3 ч. 2 ст.129 Конституції України, ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства, зокрема є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом опис вкладення у цінний лист від 22.08.2018 визнано належним доказом, що підтверджує направлення на адресу ПрАТ Запорізький електровозоремонтний завод повідомлення про розірвання договору факторингу.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч.ч. 2-4 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

У договорі про розірвання договору факторингу від 20.08.2018 зазначено, що він вступає в силу з моменту його підписання сторонами. З моменту набуття чинності даного ОСОБА_1 сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та зобов'язаннями за ОСОБА_1 факторингу.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем не надано суду доказів виконання зобов'язання зі сплати заборгованості за договором поставки № 170185 від 01.09.2017, що було відступлено за вищевказаним ОСОБА_1 факторингу, на користь третьої особі. Отже, основне зобов'язання боржника не було припиненим на момент розірвання ОСОБА_1 факторингу.

Таким чином, у зв'язку з розірванням ОСОБА_1 факторингу, з 20.08.2018 право грошової вимоги за ОСОБА_1 поставки № 170185 від 01.09.2017 належить позивачу. Доказів сплати заборгованості за договором поставки на користь позивача відповідачем також не надано.

Договір поставки № 170185 від 07.09.2017 не містить застереження щодо обов'язкового підписання актів приймання-передачі товару зі сторони Замовника двома посадовими особами.

Згідно з п. 5.8 ОСОБА_1 прийомка товару здійснюється замовником при наявності товарно-супровідних документів: видаткової накладної, товарно-транспортної накладної (інших документів щодо транспортування товару), пакувальних аркушів, рахунку на оплату товару, документів, підтверджуючих якість товару.

Згідно з п. 5.12. ОСОБА_1, підтвердженням про одержання товару замовником є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 11.3. ОСОБА_1 поставки, ОСОБА_1 приймання-передачі товару, які оформлені у відповідності до абзацу другого пункту 4.2. цього ОСОБА_1, не є первинними документами. Натомість, поставка товару за видатковою накладною № 20 від 12.10.2017 та отримання його відповідачем (інформація про господарську операцію) підтверджується наявною в матеріалах справи товарно-супровідною документацією, а саме: безпосередньо вказаною видатковою накладною, яка підписана з боку Покупця (Замовника), товарно-транспортною накладною, які у відповідності до п. 5.5. ОСОБА_1 є первинними документами.

Крім того, згідно з пунктом 26 Інструкції № П-6 від 15.06.1965, якою сторони домовились керуватися під час здійснення приймання-передачі товару за ОСОБА_1 (п.5.8. ОСОБА_1 поставки), акт приймання продукції затверджується керівником або заступником керівника підприємства-одержувача не пізніше, ніж на наступний день після складання акту. Отже, обов'язок складання та затвердження актів приймання-передачі товару покладено саме на замовника (відповідача у цій справі). Недодержання останнім вимог власного Статуту щодо підписання документів, які супроводжують виконання договорів не може тягнути негативних наслідків для його контрагентів.

Посилання відповідача на те, що у нього нібито відсутні усі вищевказані ОСОБА_1 приймання-передачі не є підставою ставити під сумнів факт їх підписання з боку відповідача за наявності у них також печатки ТОВ ПрАТ Запорізький електровозоремонтний завод .

Таким чином, первинні документи у їх сукупності підтверджують факт отримання відповідачем товару, в тому числі за видатковою накладною № 20 від 12.10.2017. Акт приймання-передачі № 2 від 12.10.2017 містить підпис з боку замовника, скріплений його печаткою, тому посилання відповідача на те, що вказаний акт не має юридичної сили є безпідставними. В даному випадку, відповідач згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України повинен оплатити товар з моменту його прийняття, який співпадає з датою підписання акту приймання-передачі.

Приписами ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Як встановлено судом, згідно з платіжним дорученням № 12645 від 30.10.2017 відповідачем було повністю оплачено товар, отриманий за видатковою накладною № 4 від 08.09.2017 на суму 59500,00 грн. та згідно з платіжним дорученням № 12643 від 30.10.2017 частково оплачено товар за видатковою накладною № 5 від 19.09.2019 на суму 208350,00 грн. Неоплаченим залишився товар на загальну суму 1857150,00 грн.

З врахуванням умов п. 4.2 договору поставки, термін оплати партій товару поставленого за видатковими накладними № 5 від 19.09.2017 на суму 510000,00 грн. (частково оплачено 30.10.2017 на суму 208350,00 грн.), № 7 від 20.09.2017 на суму 510000,00 грн., № 8 від 22.09.2017 на суму 657050,00 грн., № 20 від 12.10.2017 на суму 388450,00 грн., який залишився неоплаченим, настав 29.01.2018, 30.01.2018, 01.02.2018, 21.02.2018 відповідно.

Відповідач позовні вимоги не спростував, доказів належного виконання зобов'язання з оплати товару у строк (термін), передбачений договором, не надав.

З урахуванням викладеного, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми 1857150,00 грн. основного боргу є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 85000,27 грн. Із змісту доданого до позовної заяви розрахунку вбачається, що позивачем нарахована пеня на суму простроченої оплати за кожною партією поставки неоплаченого товару, за період з наступного дня з дати настання терміну оплати партії товару по 20.08.2018 включно.

Відповідно до ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В пункті 7.2.1 ОСОБА_1, сторони визначили, що у разі порушення строків оплати отриманого товару Замовник сплачує ОСОБА_3 пеню в розмірі половини облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як слідує з аналізу вищевказаних норм законодавства, для розрахунку пені необхідно встановити розмір боргу, день, коли зобов'язання з його сплати мало бути виконане та день надходження суми, за несплату якої нараховується пеня, або у разі несплати - строк припинення нарахування пені (період нарахування пені).

Факт порушення грошового зобов'язання є доведеним. Перевіривши розрахунок пені за допомогою інформаційної системи «Законодавство» , враховуючи приписи ч. 6 ст. 232 ГК України щодо обмеження нарахуванням пені шістьма місяцями, суд встановив, що фактично до стягнення належить загальна сума 77849,18 грн. пені. В частині стягнення суми 7151,09 грн. пені відмовляться.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в загальній сумі 30048,16 грн. за той самий період, за який нараховано пеню, та втрати від інфляції в сумі 39115,24 грн., нараховані станом на 20.08.2018.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання грошових зобов'язань, позовні вимоги про стягнення втрат від інфляції та річних є обґрунтованими.

В частині належної до стягнення суми 3% річних в розмірі 30048,16 грн. розрахунок здійснений позивачем вірно, тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Із розрахунку суми втрат від інфляції слідує, що позивачем не враховано, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж. Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, суд дійшов до висновку, що до стягнення належить загальна сума 29593,26 грн. втрат від інфляції, в іншій частині заявленої до стягнення суми втрат від інфляції відмовляється.

На підставі викладеного, позов в цілому задовольняється частково.

Згідно зі ст. 129 ГПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму 29919,61 грн. витрат зі сплати судового збору - пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 2; код ЄДРПОУ 01056273) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІГБІЛД КОМПАНІ» (49051, м.Дніпро, проспект Слобожанський, буд. 40-А; адреса для листування: 69091, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, буд. 65; код ЄДРПОУ 40487867) суму 1857150 (один мільйон вісімсот п'ятдесят сім тисяч сто п'ятдесят) грн. 00 коп. основного боргу, суму 77849 (сімдесят сім тисяч вісімсот сорок дев'ять) грн. 18 коп. пені, суму 30048 (тридцять тисяч сорок вісім) грн. 16 коп. - 3 % річних, суму 29593 (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто три) грн. 26 коп. - інфляційних витрат та суму 29919 (двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот дев'ятнадцять) грн. 61 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Повне рішення складено та підписано 11.03.2019.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення, у порядку встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва