Постанова

від 11.03.2019 по справі 640/19670/15-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

іменем України

11 березня 2019 року

м. Київ

справа № 640/19670/15-к

провадження № 51-1729км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 2 березня 2017 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2017 року клопотання слідчого СУ ГНПУ в Харківській області у кримінальному провадженні №42015220000000882 від 19 жовтня 2015 року задоволено. Накладено арешт на майно, вилучене 14 лютого 2017 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_6 .

Суддя Апеляційного суду Харківської області від 2 березня 2017 року апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 на вказану ухвалу місцевого суду повернуто особі, яка звернулася з апеляційною скаргою. Одночасно роз`яснено, що повернення апеляційної скарги адвокату ОСОБА_7 не позбавляє власника майна ОСОБА_6 права звернутися до суду апеляційної інстанції в порядку, передбаченому КПК.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі представника ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 йдеться про те, що повернення апеляційним судом його апеляційної скарги у зв`язку із невизнанням його суб`єктом апеляційного оскарження рішення про арешт майна у розумінні п. 10 ст. 393 КПК є порушення права ОСОБА_6 на доступ до правосуддя та правову допомогу, оскільки ця особа не позбавлена права на правову допомогу на будь-яких стадіях кримінального провадження, якщо попередньо вона такого свого права не використовувала. Просить оскаржувану ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор просив закрити касаційне провадження, оскільки вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 1 лютого 2018 року у цьому кримінальному провадженні вирішено долю речових доказів, на які накладався арешт, а відповідне рішення слідчого судді в подальшому оскаржувалося в апеляційному порядку.

Мотиви Суду

Згідно п. 10 ч. 1 ст. 393 КПК апеляційну скаргу мають право подати інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судових рішень.

Згідно зі ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

У відповідності до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч. 2 ст. 3, ст. 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня.

Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги, а відсутність приписів, спрямованих на реалізацію такого права, не повинна призводити до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу.

Отже, право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій у випадках, передбачених законом, є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій.

Так, у справі №5-162кс(15)17 від 14 вересня 2017 року Верховний Суд України зазначає, що незалежно від використаної законодавчої техніки право на апеляційне оскарження, як конституційно гарантована засада судочинства, забезпечує право на звернення до суду вищої інстанції не лише підозрюваному, обвинуваченому, а категорія «інші особи» у розумінні пункту 10 статті 393 КПК охоплює й тих учасників кримінального провадження, прав, свобод чи інтересів яких стосується судове рішення.

Додатково з приводу змісту поняття особи, прав, свобод та інтересів якої стосується судове рішення, слід урахувати правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 03 березня 2016 року № 5-347кс15, про те, що за умови, що судове рішення стосується прав, свобод та інтересів особи, остання вправі звернутися до суду вищої інстанції з його оскарженням незалежно від своєї участі у судовому розгляді. Водночас здійснення представницької функції адвокатом у суді в межах кримінального провадження є частиною гарантованого Конституцією України права на правову допомогу.

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 30 вересня 2009 року № 23- рп/2009 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_8 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу), це право є одним із конституційних, невід`ємних прав людини і має загальний характер. У контексті частини першої цієї статті - «кожен має право на правову допомогу» - поняття «кожен» охоплює всіх без винятку осіб - громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території України. Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Крім того, реалізація кожним права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права.

Правову позицію щодо цього висловив Конституційний Суд України у Рішенні від 16листопада 2000 року N 13-рп/2000 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_9 про право вільного вибору захисника, де в абзаці п`ятому пункту 5 мотивувальної частини зазначено, що, закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис «кожен є вільним у виборі захисника своїх прав» (частина перша статті 59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів.

З огляду на викладене, якщо особа, згідно з нормами КПК має право на подання апеляційної скарги, то вона може реалізувати це право як особисто, так і через захисника (представника) адвоката.

Наведене узгоджується із судовою практикою, де аналогічні правові позиції викладені в постановах Касаційного кримінального суду від 8 лютого 2018 року (№ 51-1053км18) та від 7 листопада 2018 року (№ 51-5056км18).

Тому доводи касаційної скарги адвоката ОСОБА_7 в інтересах власника вилученого майна ОСОБА_6 про те, що мало місце порушення права останньої на доступ до правосуддя та правову допомогу, а також те, що особа не позбавлена права на правову допомогу на будь-яких стадіях кримінального провадження, якщо вона не користувалась такою допомогою на більш ранніх стадіях провадження, є обґрунтованими.

Отже, всупереч наведеному вище, при постановленні ухвали апеляційний суд безпідставно повернув апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах власника вилученого майна ОСОБА_6 - особі, що її подала, чим порушив право останньої на доступ до правосуддя.

За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувана ухвала постановлена із порушенням норм чинного законодавства та підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції. При цьому колегія суддів не убачає підстав для закриття касаційного провадження у зв`язку із вирішенням у вироку Ленінського районного суду м. Харкова від 1лютого 2018 року долі речових доказів, оскільки предметом касаційного перегляду у даному судовому провадженні є саме ухвала Апеляційного суду Харківської області від 2 березня 2017 року. Водночас суду апеляційної інстанції при новому розгляді вказане судове рішення належить взяти до уваги та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 2 березня 2017 року задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 2 березня 2017 року скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3