Ухвала

від 28.03.2019 по справі 640/19670/15-к

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 11сс/818/486/19 Головуючий 1ї інстанції - ОСОБА_1

Справа № 640/19670/15-к Доповідач - ОСОБА_2

Категорія : у порядку КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 як представника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2017 року, якою розглянуто клопотання слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_8 про арешт майна в кримінальному провадженні №42015220000000882 від 19.10.2015 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2017 року задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_8 по кримінальному провадженню №42015220000000882 від 19.10.2015 р. про арешт майна.

Накладено арешт на майно, яке вилучене 14.02.2017 під час проведення обшуку у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_7 ., ІНФОРМАЦІЯ_1 : документацію, печатку, планшет марки SONY, відповідно переліку, зазначеному в ухвалі слідчого судді (а.с. 60 зворот -63, том 1). Місцем зберігання арештованого майна визначено кімнату для зберігання речових доказів СУ ГУНП в Харківській області. Вказані документи долучено до матеріалів кримінального провадження №42015220000000882 від 19.10.2015 р.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, адвокат ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вказану ухвалу слідчого судді в повному обсязі та відмовити слідчому у задоволенні клопотання про арешт майна, а майно повернути ОСОБА_7 .

В обґрунтування апеляційної скарги адвокат посилався на недоведеність слідчим у клопотанні необхідності такого арешту та наявності ризиків, передбачених абз.2 ч. 1 ст. 170 КПК України, невідповідність майна критеріям визначеним ст. 98 КПК України. Зазначив, що частина майна використовувалась ОСОБА_7 в особистих цілях, бухгалтерська документація не може бути доказом вчинення ОСОБА_7 і другими особами кримінального правопорушення. Арешт майна позбавляє ФОП ОСОБА_9 здійснювати свою підприємницьку діяльність

Вислухавши доповідь судді, перевіривши представлені матеріали судового провадження, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалою судді судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області від 2 березня 2017 року апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2017р. повернуто на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України, оскільки адвокат ОСОБА_6 не є суб`єктом апеляційного оскарження.

10.03.2017 ОСОБА_7 звернулась з апеляційною скаргою на вказану ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2017 року.

Ухвалою судді судової колегії з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області від 23.03.2017 р. апеляційну скаргу ОСОБА_7 повернуто як подану без використання процедури можливості вирішення поставлених питань в порядку ч. 1 ст. 174 КПК України.

21.04.2017 ОСОБА_7 звернулась до Вищого спеціалізованого суду України з касаційної скаргою на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 23.03.2017 р.

Постановою колегії суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 17 липня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_7 задоволено. Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 23 березня 2017 року скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

30.08.2018 адвокат ОСОБА_6 , як представник ОСОБА_7 звернувся до Апеляційного суду Харківської області з заявою про відмову від апеляційних вимог.

Ухвалою Апеляційного судуХарківської областівід 30липня 2018року апеляційне провадженняза апеляційноюскаргою поданоюна ухвалу слідчогосудді Київськогорайонного судум.Харкова від21лютого 2017 року про накладення арешту на майно закрито у зв`язку з відмовою апелянта від своїх апеляційних вимог.

25 квітня 2017 року адвокат ОСОБА_6 , в інтересах ОСОБА_7 звертається до Вищого спеціалізованого суду України з касаційною скаргою на ухвалу апеляційного суду Харківської області від 02.03.2017 року.

Постановою колегії суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 11 березня 2019 року касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , в інтересах ОСОБА_7 задоволено. Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 2 березня 2017 року скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

21.03.2019 р. матеріали справи за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 , в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2017 року надійшли до Харківського апеляційного суду.

Приймаючи рішення про задоволення клопотання, суд першої інстанції мотивував таку необхідність саме тим, що слідчий довів наявність вважати, що було вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.364 КК України, з метою забезпечення збереження доказової інформації, яка була отримана під час проведення 14.02.2017 обшуку, на зазначеному в клопотанні майні, яке може містити відомості про факти чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження і відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, як тимчасово вилучене майно, вважав за необхідне накласти арешт на майно. Незастосування арешту може призвести до наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, зокрема псуванню, зникненню, знищенню, передачі, предметів та документів які є речовими доказами, тобто зберегли на собі сліди вчинення злочину та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Відповідно до положень статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Вилучені, під час обшуку речі та майно в частині клопотання, задоволеної слідчим суддею, підлягають арешту, оскільки не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню, тому що існує ризик можливості відчужити, змінити, переробити, зіпсувати, передати вказане майно іншим особам до закінчення досудового розслідування. Вимоги клопотання, на даному етапі досудового розслідування, виправдовують втручання у права і інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

З урахуванням вказаних обставин та з метою уникнення негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження майна в даному кримінальному провадженні, суд дійшов вірного висновку про наявність правових підстав до арешту майна, враховуючи можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті і не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одних із яких є накладення арешту на майно.

Посилання вапеляційній скарзіна відсутністьправових підставдля арештумайна неґрунтуються наматеріалах справи. Вказане слідчим поліції в клопотанні майно визнано постановою слідчого від 17.02.2017 р. речовими доказами, тому згідно положень ч. 2 ст. 170 КПК України слідчий суддя правильно наклав арешт.

Вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2018 року вирішено долю речових доказів у цьому кримінальному провадженні, що підтверджує обґрунтованість та законність ухвали слідчого судді.

За таких обставин ухвалу слідчого судді слід вважати такою, що відповідає вимогам ч.1 ст.173 КПК України і відсутні підстави для її скасування з мотивів вказаних в апеляційній скарзі апелянта.

Керуючись ст.ст. 98,170, 376, 392, 393, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 як представника ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до частини 4 статті 424 КПК України.

Головуючий

Судді