Постанова

від 13.03.2019 по справі 323/2936/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 13.03.2019 Справа № 323/2936/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/807/1394/19 Головуючий у 1-й інстанції: Мінаєв М.М.

Є.У.№ 323/2936/17 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2019 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

Гончар М.С.,

секретар: Остащенко О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Фермерського господарства Логос про визнання недійсним договорів оренди землі, скасування їх державної реєстрації та витребування земельних ділянок ,

за апеляційною скаргою Фермерського господарства Логос на заочне рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 18 вересня 2018 року,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтня 2017 року ОСОБА_3. звернулася до суду з вищевказаним позовом. Зазначала, що є власником двох земельних сільськогосподарського призначення загальною площею 6,939 га, розташованих на території Нестерянської сільської ради Оріхівського району, Запорізької області. У вересні 2017 року їй стало відомо про те, що вказані земельні ділянки перебувають в оренді у Фермерського господарства Логос на підставі договорів оренди від 05 вересня 2016року, строк оренди 49 років. Посилаючись на те, що жодних договорів із фермерським господарством вона не підписувала, землю в оренду йому не передавала, просила суд на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України визнати договори недійсними, скасувати їх державну реєстрацію і зобов'язати відповідача повернути їй землю.

Заочним рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 18 вересня 2018 року позов задоволено частково. Визнано недійсним договір оренди землі від 05 вересня 2016 року, укладений від імені ОСОБА_3 з Фермерським господарством Логос , на підставі якого за Фермерським господарством Логос (код ЄДРПОУ - 22139454) зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,4694 га, розташованої на території Нестерянської сільської ради Оріхівського району Запорізької області (номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 16326434).

Зобов'язано Фермерське господарство Логос повернути ОСОБА_3 в натурі земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,4694 га, розташовану на території Нестерянської сільської ради Оріхівського району Запорізької області.

Визнано недійсним договір оренди землі від 05 вересня 2016 року, укладений від імені ОСОБА_3 з Фермерським господарством Логос , на підставі якого за Фермерським господарством Логос (код ЄДРПОУ - 22139454) зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,4696 га, розташованої на території Нестерянської сільської ради Оріхівського району Запорізької області (номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - 16328409).

Зобов'язано Фермерське господарство Логос повернути ОСОБА_3 в натурі земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,4696 га, розташовану на території Нестерянської сільської ради Оріхівського району Запорізької області.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Фермерського господарства Логос на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 13 159,84 грн., у тому числі 1 409,60 грн. судового збору, 2 250,24 грн. витрат на проведення почеркознавчої експертизи, 9 500,00 грн. витрати на правничу допомогу адвоката.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за висновком судової почеркознавчої експертизи підпис на спірних договорах оренди виконано ймовірно не ОСОБА_3, що свідчить про відсутність її волевиявлення на їх укладення. Відповідачем не надано доказів про виконання спірних договорів, не надано заперечень проти позову. За таких обставин спірні договори на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України підлягають визнанню недійсними із застосуванням реституції. Вимога позивача про скасування державної реєстрації задоволенню не підлягає, оскільки наявність судового рішення про визнання договорів оренди недійсними є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав.

Ухвалою цього ж суду від 11 січня 2019 року заява Фермерського господарства Логос про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.

Ухвала суду мотивована тим, що відповідач належним чином повідомлявся про час і місце розгляду справи за адресою його місцезнаходження, зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. На будь-які докази, які б могли вплинути на прийняте судом рішення, відповідач не посилається.

В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про відмову у позові ФГ Логос зазначає, що справу розглянуто за відсутності відповідача, який не був обізнаний про розгляд судом справи, оскільки ні копію позовної заяви, ні повістки про виклик до суду він не отримував. Судом порушено принцип рівності сторін, оскільки через необізнаність про пред'явлений до нього позов відповідач був позбавлений можливості приймати участь у судових засіданнях, надавати суду докази. Вважає, що рішення суду ґрунтується на припущеннях, оскільки висновок експерта не є категоричним.

Клопотання про дослідження будь-яких доказів апеляційна скарга не містить.

Не заявлялося таки клопотання і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 вказує, що суд належним чином повідомляв відповідача про час і місце розгляду справи, оскільки вся судова кореспонденція направлялася за його юридичною адресою, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Ніяких нових доказів під час розгляду заяви про перегляд заочного рішення відповідач суду не надавав, а отже відсутні підстави для висновку про неповне з'ясування судом фактичних обставин справи.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення голови фермерського господарства ОСОБА_5, представника відповідача адвоката Лобаченка О.В., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, судове рішення - скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову з огляду на такі обставини.

Відповідно до п.4,ч. 1, п.3 ч.3 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка не є обов'язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками - повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, яких викликають, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка повідомлення - завчасно.

Частинами 1, 2 статті 130 ЦПК України передбачено, що у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.

Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.

З аналізу даної норми слідує, що доказом належного повідомлення сторони про час і місце судового розгляду є розписка про одержання судової повістки.

Також частиною 10 ст.128 ЦПК України передбачено, що судова повістка юридичній особі направляється за її місцезнаходженням або за місцезнаходженням її представництва, філії, якщо позов виник у зв'язку з їхньою діяльністю.

Відповідно до статті 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво), та здійснення управління і обліку.

Як вбачається із матеріалів справи, копія позовної заяви із доданими до неї письмовими доказами, повістки про виклик відповідача у судове засідання, копія заочного рішення поверталися до суду не врученими із позначками на конвертах про причини не вручення інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення , за закінченням встановленого строку зберігання , за зазначеною адресою не проживає , тощо.

Частиною11 ст.128 ЦПК України передбачено, що відповідач, місцезнаходження якого невідоме, викликається до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Заходів до встановлення адреси місцезнаходження відповідача суд першої інстанції не вживав, даних про його виклик до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України матеріали справи не містять.

За вказаних обставин висновки суду першої інстанції про належне повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи є такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Зважаючи на те, що відповідач обґрунтовує свою апеляційну скаргу не повідомленням його про час і місце розгляду справи, вказана обставина у відповідності до ст. 376 ч.3 п.3 ЦПК України є безумовною підставою для скасування судового рішення.

Встановлено, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належать розташовані на території Нестерянської сільської ради Оріхівського району Запорізької області земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_2 площею 3,4694 га та НОМЕР_3 площею 3,4696 га з цільовим призначенням для товарного сільськогосподарського виробництва , що підтверджується відповідно Свідоцтвом про право на спадщину № 507 від 24.07.2015 року, виданим Оріхівською державною нотаріальною конторою, Державним актом про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 від 02.03.2009 року, а також Інформаційною довідкою № 98412318 від 26.09.2017 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с.8-10).

06.09.2016 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 строком на 49 років за орендарем - Фермерським господарством Логос (код ЄДРПОУ - 22139454), на підставі Договору оренди землі від 05.09.2016 року з орендодавцем - ОСОБА_3

07.09.2016 року Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3 строком на 49 років з правом пролонгації за орендарем - Фермерським господарством Логос (код ЄДРПОУ - 22139454), на підставі Договору оренди землі від 05.09.2016 року з орендодавцем - ОСОБА_3

Зазначені обставини підтверджується відомостями, зазначеними в Інформаційній довідці.

На виконання ухвали суду першої інстанції в порядку ст.84 ЦПК України Оріхівською районною державною адміністрації Запорізької області суду були надані оригінал Договору оренди землі від 05.09.2016 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 з додатками у виді Акту визначення меж земельної ділянки від 05.09.2016 року, Акту приймання-передачі об'єкта оренди без дати, Схеми земельної ділянки та її кадастрового плану, а також оригінал Договору оренди землі від 05.09.2016 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3 з аналогічними додатками.

Копії вказаних документів додані до матеріалів справи (а.с.31-49).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги про визнання договорів оренди недійсним, позивач зазначала, що ніякі договори з відповідачем не укладала, орендну плату не отримувала, будь-яку особу на підписання договору оренди не уповноважував.

За висновком судової почеркознавчої експертизи № 15-150 від 27.04.2018 року, підпис в графі Орендодавець на четвертій сторінці оригіналу Договору оренди землі від 05.09.2016 року між ОСОБА_3 та Фермерським господарством Логос щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, а також підпис в графі Орендодавець на четвертій сторінці оригіналу Договору оренди землі від 05.09.2016 року між ОСОБА_3 та Фермерським господарством Логос щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3, виконані, ймовірно, не ОСОБА_3 Відповісти на запитання в більш категоричній формі виявилось неможливим через недостатній обсяг графічної інформації, обумовлений стислістю та простотою будови підпису, а також у варіативність у зразках.є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,3034 га на території Високівської сільської ради Михалівського району Запорізької області на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_5 від 22 вересня 2008 року (а.с.106-136).

За положеннями ч.1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3 ст. 12 ЦПК України).

Вказане узгоджується із положеннями ч.1 ст. 81 ЦПК України, згідно яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ч.5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).

При цьому, за вимогами ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст. 78 ЦПК України).

Представник відповідача не надав суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів для спростування висновку експерта, клопотання про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи, про дослідження будь-яких нових доказів, допит свідків тощо не заявляв.

Як роз'яснено в п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах від 25 травня 1998 року № 15, при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об'єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене і оцінюючи висновок за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, суд вважає, що даний письмовий доказ відповідає встановленим вимогам чинного законодавства, є обґрунтованим, тому приймає його в якості належного та допустимого доказу по даній справі.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 14 вказаного Закону договір оренди землі укладається у письмовій формі та підлягає державній реєстрації.

У разі невідповідності волевиявлення учасника правочину його внутрішній волі, такий правочин, згідно з вимогами ч.1 ст. 215 та ч. 3 ст. 203 ЦК України, є недійсним.

На підставі викладеного, враховуючи висновок експерта, суд доходить висновку про відсутність у позивача відповідного волевиявлення укладати спірні договори, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яка викладена у Постанові Верховного Суду України від 18 грудня 2013 року (справа № 6-127цс13).

Додані до заяви про перегляд заочного рішення фотокопії акту виконаних зобов'язань від 05 вересня 2016, довіреність від 24 лютого 2017, якою ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_5 та ОСОБА_7 володіти (підготувати документи та здати в оренду, в тому числі з визначенням меж та виділом в натурі, з правом виготовлення плану земельної ділянки, акту прийому-передачі тощо) земельною ділянкою, площею 3,4694 га, договір позики від 24 лютого 2017, за яким ОСОБА_3 взяла у борг від ОСОБА_5 50 000 грн., які зобов'язується повернути на першу вимогу позикодавця (а.с.184-186) висновки судової почеркознавчої експертизи не спростовують.

Так, дійсно в акті виконаних зобов'язань від 05 вересня 2016 року міститься запис про виконання орендарем комплексу зобов'язань: а саме: передплата у грошовій формі за оренду паю в 2017р. видана в грошовій формі в сумі 5 000 грн. та 100 кг насіння соняшника (а.с.184). Разом з тим, із тексту вказаного акту вбачається, що він підписаний не орендодавцем ОСОБА_3, а ОСОБА_5 (а.с.184).

Договір позики від 24 лютого 2017 і довіреність від 24 лютого 2017 року, якою ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_5 і ОСОБА_7 володіти земельною ділянкою, заповіт ОСОБА_3 від 24 лютого 2017 на користь ОСОБА_7 не можуть бути належним доказом на підтвердження факту укладення позивачкою 05 вересня 2016 року спірних договорів оренди, оскільки вказані правочини були вчинені позивачкою через п'ять місяців після укладення спірних договорів оренди, за її заявами від 15 травня 2017 заповіт і довіреність скасовані (а.с.66,68).

Відповідно ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Позивач, як власник зазначених земельних ділянок, має право, відповідно до ст. 41 Конституції України, ст.ст. 317, 321 ЦК України, ст.ст. 78, 81, 90 ЗК України, володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, її право приватної власності є непорушним.

Таким чином, на теперішній час відповідач безпідставно користується земельними ділянками, що належать ОСОБА_3, а тому вони підлягають поверненню її власнику, а відповідно позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Вирішуючи по суті позовні вимоги про скасування записів про державну реєстрацію спірних договорів, суд виходить з такого.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень право оренди земельної ділянки, як вид речового права на нерухоме майно, підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Як підтверджується Інформаційною довідкою і встановлено судом, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі спірних договорів оренди землі дійсно були внесені реєстраційний запис № 16326434 від 06.09.2016 року та № 16328409 від 07.09.2016 року про державну реєстрацію за ФГ Логос права оренди спірних земельних ділянок на 49 років з правом пролонгації.

Однак суд бере до уваги те, що державна реєстрація права оренди земельної ділянки та державна реєстрація договору оренди земельної ділянки не є тотожними поняттями, а інститут державної реєстрації договорів оренди землі у законодавстві України був скасований у зв'язку із системними законодавчими змінами, що відбулись у зв'язку з набранням з 01.01.2013 року нової редакції Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень в редакції Закону України від 11.02.2010 року.

Крім того, відповідно до ч. 2, ч. 5 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень у чинній редакцій, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. При цьому внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора здійснюються у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав (крім випадків, коли такі дії здійснюються у порядку, передбаченому статтею 37 цього Закону).

З наведеного випливає, що у разі набрання цим рішенням законної сили в частині визнання спірних договорів недійсними позивач буде мати право звернутись до державного реєстратора із заявою про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди на спірні земельні ділянки, а у випадку отримання відмови у цьому - оскаржити це рішення державного реєстратора у встановленому законом порядку.

Таким чином, вимога позивача про скасування державної реєстрації спірних договорів не ґрунтується на вимогам чинного законодавства України і тому не може бути задоволена.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1409,60 грн., оплату судово-почеркознавчої експертизи у розмірі 2 250,24 грн. та оплата професійної правничої допомоги адвоката Молоткової В.В. у розмірі 9500,00 грн. підлягають стягненню з відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача.

Понесені відповідачем витрати зі сплати судового збору у суді апеляційної інстанції компенсації не підлягають, оскільки за результатами розгляду апеляційної скарги позовні вимоги задоволено.

Керуючись ст. ст.374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Логос задовольнити частково.

Заочне рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 18 вересня 2018 року по цій справі скасувати.

Позов ОСОБА_3 до Фермерського господарства Логос про визнання недійсним договорів оренди землі, скасування їх державної реєстрації та витребування земельних ділянок задовольнити частково.

Визнати недійсним Договір оренди землі від 05 вересня 2016 року, укладений від імені ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, з Фермерським господарством Логос , на підставі якого за Фермерським господарством Логос (код ЄДРПОУ - 22139454) зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , площею 3,4694 га, розташованої на території Нестерянської сільської ради Оріхівського району Запорізької області (номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 16326434).

Зобов'язати Фермерське господарство Логос (Запорізька область, Василівський район, с. Долинка, вул. Перемоги, 46, код ЄДРПОУ - 22139454) повернути ОСОБА_3 в натурі земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , площею 3,4694 га, розташовану на території Нестерянської сільської ради Оріхівського району Запорізької області.

Визнати недійсним Договір оренди землі від 05 вересня 2016 року, укладений від імені ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, з Фермерським господарством Логос , на підставі якого за Фермерським господарством Логос (код ЄДРПОУ - 22139454) зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , площею 3,4696 га, розташованої на території Нестерянської сільської ради Оріхівського району Запорізької області (номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 16328409).

Зобов'язати Фермерське господарство Логос (Запорізька область, Василівський район, с. Долинка, вул. Перемоги, 46, код ЄДРПОУ - 22139454) повернути ОСОБА_3 в натурі земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , площею 3,4696 га, розташовану на території Нестерянської сільської ради Оріхівського району Запорізької області.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Фермерського господарства Логос , (Запорізька область, Василівський район, с. Долинка, вул. Перемоги, 46, код ЄДРПОУ - 22139454) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати у розмірі - 13159,84 грн. (тринадцять тисяч сто п'ятдесят дев'ять грн. 84 коп.), в тому числі 1 409,60 грн. судового збору, 2 250,24 грн. витрат на проведення почеркознавчої експертизи, 9 500,00 грн. витрати на правничу допомогу адвоката.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанови складено і підписано 14 березня 2019 року.

Головуючий

Судді: