Постанова

від 08.04.2020 по справі 323/2936/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

08 квітня 2020 року

м. Київ

справа №323/2936/17

провадження №61-7971св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - фермерське господарство Логос ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу фермерського господарства Логос на постанову Запорізького апеляційного суду від 13 березня 2019 року у складі колегії суддів Кочеткової І. В., Маловічко С. В., Гончар М. С.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до фермерського господарства Логос , в якому просила визнати недійсними два договори оренди землі від 05 вересня 2016 року, укладені від імені позивача з відповідачем щодо оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 2323983300:03:001:0078 та 2323983300:03:001:0079 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,4694 кожна, розташованих на території Нестерянської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, а також скасувати державну реєстрацію спірних договорів оренди та зобов`язати відповідача повернути позивачу вказані земельні ділянки.

Позов мотивовано тим, що позивач є власником двох земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 6,939 га, розташованих на території Нестерянської сільської ради Оріхівського району, Запорізької області. У вересні 2017 року їй стало відомо, що вказані земельні ділянки перебувають в оренді у ФГ Логос на підставі договорів оренди від 05 вересня 2016року, строк оренди 49 років. Посилаючись на те, що жодних договорів із фермерським господарством вона не підписувала, землю в оренду йому не передавала, позивач просила на підставі статей 203, 215 ЦК України визнати договори недійсними, скасувати їх державну реєстрацію і зобов`язати відповідача повернути їй земельні ділянки.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 18 вересня 2018 року у складі судді Мінаєва М. М.позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір оренди землі від 05 вересня 2016 року, укладений від імені ОСОБА_1 з ФГ Логос , на підставі якого за ФГ Логос зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2323983300:03:001:0078 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,4694 га, розташованої на території Нестерянської сільської ради Оріхівського району Запорізької області (номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 16326434).

Зобов`язано ФГ Логос повернути ОСОБА_1 в натурі земельну ділянку з кадастровим номером 2323983300:03:001:0078 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,4694 га, розташовану на території Нестерянської сільської ради Оріхівського району Запорізької області.

Визнано недійсним договір оренди землі від 05 вересня 2016 року, укладений від імені ОСОБА_1 з ФГ Логос , на підставі якого за ФГ Логос зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2323983300:03:001:0079 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,4696 га, розташованої на території Нестерянської сільської ради Оріхівського району Запорізької області (номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - 16328409).

Зобов`язано ФГ Логос повернути ОСОБА_1 в натурі земельну ділянку з кадастровим номером 2323983300:03:001:0079 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,4696 га, розташовану на території Нестерянської сільської ради Оріхівського району Запорізької області.

У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Стягнуто з ФГ Логос на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 13 159,84 грн, у тому числі 1 409,60 грн судового збору, 2 250,24 грн витрат на проведення почеркознавчої експертизи, 9 500 грн витрати на правничу допомогу адвоката.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за висновком судової почеркознавчої експертизи підпис на спірних договорах оренди виконано ймовірно не ОСОБА_1 , що свідчить про відсутність її волевиявлення на їх укладення. Відповідачем не надано доказів про виконання спірних договорів, не надано заперечень проти позову. За таких обставин спірні договори на підставі статей 203, 215 ЦК України підлягають визнанню недійсними із застосуванням реституції. Вимога позивача про скасування державної реєстрації задоволенню не підлягає, оскільки наявність судового рішення про визнання договорів оренди недійсними є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 13 березня 2019 року апеляційну скаргу ФГ Логос задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Визнано недійсним договір оренди землі від 05 вересня 2016 року, укладений від імені ОСОБА_1 з ФГ Логос , на підставі якого за ФГ Логос зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2323983300:03:001:0078 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , площею 3,4694 га, розташованої на території Нестерянської сільської ради Оріхівського району Запорізької області (номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 16326434).

Зобов`язано ФГ Логос повернути ОСОБА_1 в натурі земельну ділянку з кадастровим номером 2323983300:03:001:0078 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , площею 3,4694 га, розташовану на території Нестерянської сільської ради Оріхівського району Запорізької області.

Визнано недійсним договір оренди землі від 05 вересня 2016 року, укладений від імені ОСОБА_1 з ФГ Логос , на підставі якого за ФГ Логос зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2323983300:03:001:0079 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , площею 3,4696 га, розташованої на території Нестерянської сільської ради Оріхівського району Запорізької області (номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 16328409).

Зобов`язано ФГ Логос повернути ОСОБА_1 в натурі земельну ділянку з кадастровим номером 2323983300:03:001:0079 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , площею 3,4696 га, розташовану на території Нестерянської сільської ради Оріхівського району Запорізької області.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ФГ Логос на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі - 13 159,84 грн, в тому числі 1 409,60 грн судового збору, 2 250,24 грн витрат на проведення почеркознавчої експертизи, 9 500 грн витрати на правничу допомогу адвоката.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ухвалюючи заочне рішення, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про належне повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, що є безумовною підставою для скасування судового рішення, оскільки відповідач обґрунтовує свою апеляційну скаргу саме цими доводами.

Вирішуючи спір по суті, суд апеляційної інстанції виходив з того, що за висновком судової почеркознавчої експертизи від 27 квітня 2018 року, підпис в графі Орендодавець договорів оренди землі від 05 вересня 2016 року між ОСОБА_1 та ФГ Логос щодо оренди спірних земельних ділянок, виконані, ймовірно, не ОСОБА_1 . Відповісти на запитання в більш категоричній формі виявилось неможливим через недостатній обсяг графічної інформації, обумовлений стислістю та простотою будови підпису, а також у варіативність у зразках.

На підставі викладеного, враховуючи висновок експерта, суд доходить висновку про відсутність у позивача відповідного волевиявлення укладати спірні договори, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Додані до заяви про перегляд заочного рішення фотокопії акту виконаних зобов`язань від 05 вересня 2016, довіреність від 24 лютого 2017 року, якою ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_2 та ОСОБА_3 володіти (підготувати документи та здати в оренду, в тому числі з визначенням меж та виділом в натурі, з правом виготовлення плану земельної ділянки, акту прийому-передачі тощо) земельною ділянкою, площею 3,4694 га, договір позики від 24 лютого 2017, за яким ОСОБА_1 взяла у борг від ОСОБА_2 50 000 грн., які зобов`язується повернути на першу вимогу позикодавця не спростовують висновків судової почеркознавчої експертизи.

Так, дійсно в акті виконаних зобов`язань від 05 вересня 2016 року міститься запис про виконання орендарем комплексу зобов`язань: а саме: передплата у грошовій формі за оренду паю в 2017р. видана в грошовій формі в сумі 5 000 грн. та 100 кг насіння соняшника . Разом з тим, із тексту вказаного акту вбачається, що він підписаний не орендодавцем ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 .

Договір позики від 24 лютого 2017 і довіреність від 24 лютого 2017 року, якою ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_2 і ОСОБА_3 володіти земельною ділянкою, заповіт ОСОБА_1 від 24 лютого 2017 року на користь ОСОБА_3 не можуть бути належним доказом на підтвердження факту укладення позивачем 05 вересня 2016 року спірних договорів оренди, оскільки вказані правочини були вчинені позивачем через п`ять місяців після укладення спірних договорів оренди, за її заявами від 15 травня 2017 року заповіт і довіреність скасовані.

За таких обставин суд апеляційної інстанції, з урахуванням висновку експерта, дійшов висновку про відсутність у позивача відповідного волевиявлення укладати спірні договори, що є підставою для визнання таких правочинів недійсними.

Оскільки відповідач безпідставно користується земельними ділянками, які належать ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вони підлягають поверненню власнику, а отже позовні вимоги у цій частині також підлягають задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про скасування записів про державну реєстрацію спірних договорів, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вона не ґрунтується на вимогах закону, оскільки у разі набрання цим рішенням законної сили в частині визнання спірних договорів недійсними позивач буде мати право звернутись до державного реєстратора із заявою про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди на спірні земельні ділянки, а у випадку отримання відмови у цьому - оскаржити це рішення державного реєстратора у встановленому законом порядку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ФГ Логос , не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняту цим судом постанову з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили всіх обставин справи, внаслідок чого дійшли помилкового висновку про недійсність оспорюваних договорів оренди. Висновки судів ґрунтується на припущеннях, оскільки висновок експерта не є категоричним, точної відповіді на запитання експертом не надано.

Фермерське господарство Логос було позбавлене можливості надати суду докази, які спростовують позовні вимоги, це насамперед договір оренди землі, акт виконаних зобов`язань, довіреність, допит у судовому засіданні свідків та інші докази, які за наявності заочного рішення відповідач позбавлений можливості додати для дослідження судом з метою ухвалення об`єктивного по справі рішення, у порядку визначеному ЦПК України.

Судом порушено принцип рівності сторін, оскільки через необізнаність про пред`явлений до нього позов відповідач був позбавлений можливості приймати участь у судових засіданнях, надавати суду докази.

Пред`являючи позов, ОСОБА_1 посилалась на те, що не підписувала договори оренди та не підписувала акт виконаних зобов`язань від 05 вересня 2016 року, але ці обставини не перевірялася судом і суд апеляційної інстанції передчасно прийшов такого висновку.

Апеляційний суд не звернув уваги на те, що висновком експертизи жодним чином не спростовано дійсність підпису позивача на акті виконаних зобов`язань та договорах оренди. При цьому, договори оренди земельних ділянок підписані позивачем, в присутності її матері та інших родичів, відповідач добровільно виконував його умови, а позивач приймала оплату. Апеляційний суд не вказав, які норми ЦК України, чи Закону України Про оренду землі дають підстави для висновку про недійсність договору. Тобто судове рішення апеляційного суду ґрунтується на припущеннях, що заборонено частиною шостою статтею 81 ЦПК України.

Таким чином, апеляційний суд не встановив, чи дійсно порушуються права позивача з боку відповідача спірними договорами оренди земельних ділянок, та яке саме право порушене.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 заперечує проти доводів відповідача та просить залишити прийняту у справі постанову апеляційного суду без змін, посилаючись на її законність і обґрунтованість.

Щодо заяви ФГ Логос про зупинення виконання ухвалених у справі судових рішень

У червні 2019 року ФГ Логос через засоби поштового зв`язку подало до Верховного Суду заяву, в якій просить зупинити виконання заочного рішення суду першої інстанції та оскаржуваної постанови апеляційного суду до закінчення касаційного перегляду.

За змістом частини першої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Вирішуючи питання про зупинення виконання судових рішень або зупинення їх дії, суд касаційної інстанції враховує необхідність у цьому, зокрема, у разі існування ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, з метою забезпечення дотримання балансу інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки.

Обґрунтовуючи необхідність зупинення дії судових рішень, заявник послався на наявність такої процесуальної можливості.

В оцінці заявленого клопотання про зупинення дії судових рішень, колегія суддів врахувала зміст цих рішень, а також предмет позову, характер спірних правовідносин, з урахуванням чого зробила висновок про відсутність підстав для його задоволення на даній стадії касаційного розгляду справи.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги , під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 16 ЦК Українипередбачено, що визнання правочину недійсним є одним з визначених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК Україниволевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені у тому числі частиною третьою статті 203 цього Кодексу.

Вказані норми цивільного права свідчать про те, що правочин може бути визнано недійсним, якщо волевиявлення учасника правочину не є вільним, не відповідає його внутрішній волі.

З урахуванням приписів статті 202 ЦК України правочином є поєднання внутрішньої волі та волевиявлення сторін і воля учасників правочину полягає в їх обопільній, добровільній, усвідомленій згоді спільно досягти певної законної мети (набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки) шляхом прийняття на себе певних прав і обов`язків. Таким чином, підставою для визнання недійсним договору за частиною першою статті 215 ЦК може бути встановлений судом дефект такого елемента правочину, як воля його учасника (учасників) - відсутність волі на укладення правочину або невідповідність волі та волевиявлення учасника (учасників) в момент вчинення правочину.

Виключне право на підписання договору оренди землі належить лише власнику землі або уповноваженій ним у встановленому законом порядку особі, а підписання договору іншою, не уповноваженою власником землі особою свідчить про порушення законних прав орендодавця під час укладення та підписання договору оренди.

Вирішуючи даний спір, суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, обґрунтовано врахував висновок судової почеркознавчої експертизи від 27 квітня 2018 року, відповідно до якого підпис в графі Орендодавець договорів оренди землі від 05 вересня 2016 року між ОСОБА_1 та ФГ Логос щодо оренди спірних земельних ділянок, виконані, ймовірно, не ОСОБА_1 . Відповісти на запитання в більш категоричній формі виявилось неможливим через недостатній обсяг графічної інформації, обумовлений стислістю та простотою будови підпису, а також у варіативність у зразках.

Суд апеляційної інстанції правильно вважав висновок судової почеркознавчої експертизи належним і допустимим доказом та оцінив його у сукупності з іншими доказами, та правильно виходив з того, що докази, на які посилається відповідач, зокрема, які додані до заяви про перегляд заочного рішення - фотокопії акту виконаних зобов`язань від 05 вересня 2016, довіреність від 24 лютого 2017, якою ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_2 та ОСОБА_3 володіти (підготувати документи та здати в оренду, в тому числі з визначенням меж та виділом в натурі, з правом виготовлення плану земельної ділянки, акту прийому-передачі тощо) земельною ділянкою, площею 3,4694 га, договір позики від 24 лютого 2017 року, за яким ОСОБА_1 взяла у борг від ОСОБА_2 50 000 грн, які зобов`язується повернути на першу вимогу позикодавця, висновків судової почеркознавчої експертизи не спростовують.

Так, суд апеляційної інстанції врахував, що договір позики від 24 лютого 2017 року і довіреність від 24 лютого 2017 року, якою ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_2 і ОСОБА_3 володіти земельною ділянкою, заповіт ОСОБА_1 від 24 лютого 2017 року на користь ОСОБА_3 не можуть бути належним доказом на підтвердження факту укладення позивачем 05 вересня 2016 року спірних договорів оренди, оскільки вказані правочини були вчинені через п`ять місяців після укладення спірних договорів оренди, а за заявами ОСОБА_1 від 15 травня 2017 року заповіт і довіреність скасовані.

В акті виконаних зобов`язань від 05 вересня 2016 року міститься запис про виконання орендарем комплексу зобов`язань: а саме: передплата у грошовій формі за оренду паю в 2017 році видана в грошовій формі в сумі 5 000 грн та 100 кг насіння соняшника . Разом з тим, із тексту вказаного акту вбачається, що він підписаний не орендодавцем ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 .

Під час апеляційного розгляду справи відповідач не заявляв клопотання про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи, про дослідження будь-яких нових доказів, допит свідків тощо.

Висновки вказаної судової експертизи у встановленому законом порядку відповідачем не спростовані, що є його процесуальним обов`язком відповідно до положень процесуального закону у разі заперечення такого факту, у зв`язку з чим посилання у касаційній скарзі на те, що суд взяв до уваги лише висновок експертизи, а не всі докази у сукупності, є безпідставними.

Доводи касаційної скарги, що результати проведеної почеркознавчої експертизи не є однозначними та повними, а отже можуть ставитись під сумнів не спростовують висновок суду про недійсність оспорюваних договорів з підстав відсутності волевиявлення ОСОБА_5 та вже були предметом дослідження судом апеляційної інстанції, який ці аргументи спростував.

Установивши, що на момент укладення оспорюваних у цій справі договорів оренди земельних ділянок волевиявлення ОСОБА_1 не було вільним та не відповідало її внутрішній волі, оскільки договори підписані не нею, і вказані обставини не спростовані відповідачем, що є процесуальним обов`язком, та зворотного не доведено, суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для визнання цих правочинів недійсними відповідно до частини третьої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України, а також наявність підстав для повернення цих земельних ділянок власнику, оскільки відповідач користується ними безпідставно.

Аргументи касаційної скарги щодо порушення прав відповідача на участь у розгляді справи, подання доказів спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що представник відповідача брав участь під час розгляду заяви про перегляд заочного судового рішення, а також був присутнім при розгляді справи в суді апеляційної інстанції та у повному обсязі мав можливість реалізувати надані йому законом процесуальні права щодо спростування доводів позовної заяви, подання доказів, в тому числі реалізувати процесуальне право на подання клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи. Доводи апеляційної скарги, викладені відповідачем в апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції перевірені апеляційним судом у повній мірі та належним чином, висновки щодо яких мотивовано викладено у постановленій цим судом ухвалі.

Крім того, апеляційним судом перевірено докази, додані до заяви про перегляд заочного рішення та на які посилався відповідач.

Оскільки право відповідача на участь у розгляді справи, подання доказів та надання пояснень було у повній мірі відновлено та реалізовано на стадії апеляційного перегляду судового рішення, апеляційний суд, з урахуванням встановлених у цій справі обставин на підставі поданих кожним із сторін доказів правильно вирішив спір по суті.

За своїм змістом усі доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з наданою апеляційним судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин, а також дослідження нових доказів, зокрема, у тому контексті, який, на думку відповідача свідчить про наявність у позивача волевиявлення на укладення оспорюваних договорів оренди землі.

У справі, яка переглядається, апеляційний суд дав оцінку всім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких, в силу статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу фермерського господарства Логос залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 13 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська