Постанова

від 12.03.2019 по справі 754/866/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 754/866/18 Головуючий у І інстанції Галась І.А.

Провадження № 22-ц/3460/19 Доповідач у ІІ інст. Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 березня 2019 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Журби С.О., Приходька К.П.,

за участі секретаря Тимошевської С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_4 про стягнення аліментів,

УСТАНОВИВ:

У січні 2018 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2, 3-тя особа: ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, що продовжує навчання.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказувала, що 30.05.1998 р. між нею та відповідачем був укладений шлюб. Від шлюбу мають сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 21.05.2010 р. шлюб з відповідачем було розірвано.

28.02.2013 р. рішенням Дарницького районного суду м. Києва, стягнуто з відповідача ОСОБА_2 аліменти на користь позивача на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісяця, починаючи з 21.02.2003 року і до повноліття дитини.

В подальшому на підставі виконавчого листа №2-1288 від 03.03.2003 р. було відкрито виконавче провадження, яке виконувалось до повноліття сина.

На даний час, їх спільний син ОСОБА_4 є студентом 1 курсу медичного факультету НМУ ім. О.О. Богомольця, форма навчання - стаціонар, роки навчання 2017-2023 р.р., стипендія не нараховується.

Позивач зазначала, що обсяг стаціонарного навчання майбутнього лікаря є достатньо великим та складним, що унеможливлює здійснення спроб підробіток під час навчання, які можуть вплинути на рівень знань майбутнього лікаря та фаху.

Син проживає разом з позивачем, її доходів не вистачає на його утримання. Крім того, у зв'язку з хронічними хворобами, син потребує постійного підтримуючого лікування, належного харчування, відповідного оздоровлення.

Враховуючи те, що відповідач є полковником ЗСУ, пенсіонером з числа військовослужбовців, отримує відповідні пенсійні виплати, а також враховуючи нагальну потребу в матеріальній допомозі сину, у зв'язку з продовження його навчання, просила суд стягнути з ОСОБА_2 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4, який продовжує навчання аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку, щомісячно, починаючи з 01.02.2018 р. до досягнення сином віку 23 років; визначивши негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів за один місяць.

Заочним рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 20 березня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, який продовжує навчання в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходів), щомісячно, починаючи стягнення з 23.01.2018 р. і до досягнення ОСОБА_4 23-х (двадцяти трьох) років, за умови продовження навчання. Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь держави 704,80 грн. судового збору. Допущене негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 06 грудня 2018 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись з заочним рішенням, відповідач ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення по справі, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та постановити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, який продовжує навчання, в розмірі 1000 гривень щомісячно, до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23 років.

В обґрунтування апеляційної скарги, зокрема, зазначив, що ухвалюючи рішення про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідач є інвалідом війни довічно, має одну лише пенсію і низку захворювань, через які він був комісований з лав ЗСУ, і по тій причині сам потребує постійного лікування та реабілітації, не маючи можливості поліпшити свій майновий стан додатковим заробітком. Судом також не взято до уваги майновий стан позивача, який є достатнім для утримання сина, а також не враховано, що навчаючись на денній формі навчання за рахунок коштів держбюджету, його син мав стипендію з 01.02.2018 по 30.06.2018р. в розмірі 1300 грн. Вважає, що з урахуванням його інвалідності 3 групи та стабільного доходу у вигляді пенсії, суд повинен був визначити розмір аліменти в твердій грошовій сумі, зокрема в розмірі 1000 гривень, який відповідач вважає можливим та достатнім для утримання повнолітнього сина.

В порядку ст. 360 ЦПК України, позивач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_4 подали відзиви на апеляційну скаргу, в яких посилаються на необґрунтованість доводів скарги, просять залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, місцевий суд врахував те, відповідач є пенсіонером з числа військовослужбовців, отримує відповідні пенсійні виплати, та дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач має змогу сплачувати аліменти на утримання сина, який продовжує навчання, в розмірі 1/4 частини всіх доходів щомісячно. Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погоджується, оскільки вони відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 30.05.1998 р. між сторонами було укладено шлюб, зареєстрований Лівобережним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з філією державного Центру розвитку сім'ї, актовий запис №339.

Від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1, виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану Харківського районного управління юстиції у місті Києві, актовий запис №240 (а.с.4).

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 21.05.2010 р. шлюб між ОСОБА_2 (відповідач) та ОСОБА_2 (позивач) розірвано (свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2, видане Відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві).

28.02.2013 р. рішенням Дарницького районного суду м. Києва, стягнуто з відповідача ОСОБА_2 аліменти на користь позивача на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісяця, починаючи з 21.02.2003 року і до його повноліття.

27.01.2007 р. постановою головного державного виконавця Бернацьким В.О. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-1288, виданого 03.03.2003 р. Дарницьким районним судом м. Києва.

З свідоцтва про народження ОСОБА_4 слідує, що наразі він досяг повноліття.

Згідно довідки №6922 від 18.01.2018 р., ОСОБА_4 є студентом І курсу, 5 групи медичного факультету № 2Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. Термін закінчення університету 2023 рік (денна форма навчання). Термін навчання 6 років.

Згідно довідки про доходи від 09.01.2018 р. №120//5-22, виданої ОСОБА_4 про те, що він дійсно навчається в 5 групі Медичний 2 факультету НМУ ім. О.О. Богомольця, форма навчання бюджетник, стаціонар, студент 1 курсу. Стипендія не нараховується. Загальна сума доходу за період 07.2017-12.2017 становить 0,00 гривень.

З наданої позивачем довідки вх. №01 від 02.01.2018 р., вбачається, що остання працює в Інституті післядипломної освіти УКРСТЕНО у формі товариства з обмеженою відповідальності, за договором ЦПХ на посаді юрисконсульт. Дохід за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2017 р. склав 52 112,19 грн.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції взяв до уваги, що позивач продовжує виконувати свій обов'язок щодо утримання сина в повному обсязі (одяг, харчування, проїзд до місця навчання, купівля спецкниг за фахом, оздоровлення), але її доходів для цього недостатньо.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 Сімейного кодексу України (у редакції Закону України від 17 травня 2016 року № 1370-VIII, далі - СК України ), яка зокрема передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги. При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

Відповідно до статті 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

За статтею 200 СК Українисуд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Аналіз наведених правил дає підстави для висновку, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) існування потреби у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

СК України встановлює принцип рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач має низку хронічних хвороб, потребує значних витрат на лікування, та не має матеріальної можливості сплачувати аліменти у розмірі, визначеному судом, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції, як підстава для зміни рішення, виходячи з такого.

З медичної документації, доданої до апеляційної скарги вбачається, що відповідач у 2006 році звільнився з лав ЗСУ за станом здоров'я, протягом тривалого часу страждає він хронічних хвороб, в період загострень яких проходить стаціонарне лікування.

Відповідач є інвалідом ІІІ групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни. Отримує пенсію за вислугу років. (т. 1 а.с. 178)

Відповідно до довідки ГУ Пенсійного фонду в м. Києві від 08.06.2018 року, відповідач ОСОБА_2 за січень 2018 року отримав пенсію в розмірі 8525,62 грн.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відхиляючи доводи апелянта, колегія суддів апеляційного суду виходить з того, що сама по собі наявність у відповідача хронічних хвороб та необхідність їх лікування не може свідчити про значне погіршення матеріального стану відповідача в разі присудження до стягнення з нього аліментів на повнолітнього сина в розмірі ј від його доходів.

Жодних довідок щодо розміру пенсійного забезпечення на час розгляду справи у суді першої чи апеляційної інстанцій, з яких можна було б зробити висновок про тяжкий матеріальний стан, відповідач не надав. Наявність непогашеного банківського кредиту, отриманого в 2013 році, не впливає на обов'язок відповідача, як батька, утримувати повнолітнього сина на період продовження ним навчання.

Колегія суддів також вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо отримання сином стипендії. Дійсно, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_4 отримував стипендію в період з лютого по червень 2018 року в розмірі 1300 грн. Однак, можливість отримання стипендії в НМУ ім. О.О. Богомольця не носить постійного характеру, а залежить від середнього бала, отриманого за результатами складання студентом іспитів.

З огляду на викладене, колегія приходить до висновку, що відповідач не надав суду належних, допустимих та достатніх доказів, підтверджуючих неспроможність сплати аліментів у визначеному судом розмірі.

Інших вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України , суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 268, 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14 березня 2019 року.

Суддя- доповідач ТаргонійД.О.

Судді Журба С.О.

ПриходькоК.П.