Постанова

від 27.02.2019 по справі 911/2125/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2019 р. Справа№ 911/2125/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Дикунської С.Я.

Мальченко А.О.

за участю секретаря судового засідання Костяк В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Інтер-профіт на рішення Господарського суду Київської області від 23.04.2018

у справі №911/2125/17 (суддя - Ярема В.А.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Банк Михайлівський

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Інтер-профіт

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про стягнення 183 172 023,88 грн.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Долич О.В., довіреність № 7 від 02.01.19

від відповідача: Письмак Т.О., довіреність № б/н від 22.02.19

від відповідача: Леочко Т.І., довіреність № 29/12/2017 від 29.12.17

від третьої особи: Гуленко Ю.М., довіреність № 27-24607/18 від 12.12.18

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Банк Михайлівський (надалі - ПАТ Банк Михайлівський ) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Інтер-профіт (надалі -ТОВ Компанія Інтер-профіт ) про стягнення 164 294 255,36 грн, що становить: 130 416 000,00 грн заборгованості по кредиту, 28 514 112,66 грн заборгованості по процентах, 3 479 639,28 грн пені за несвоєчасну сплату процентів, 58 208,49 грн штрафу, 1 826 294,93 грн інфляційних втрат у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору №31/11-КЛ від 19.11.2014.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.09.2017 залучено до участі у даній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

21.11.2017 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про зміну підстави позову та уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 183 172 023,88 грн., з яких: 130 416 000,00 грн. простроченої заборгованості по кредиту, 41 612 881,32 грн. простроченої заборгованості по процентах, 7 194 933,52 грн пені за несвоєчасну сплату процентів, 84 836,85 грн. 3% річних, 3 863 372,19 грн. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.04.2018 у справі №911/2125/17 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ Компанія Інтер-профіт на користь ПАТ Банк Михайлівський 130 416 000,00 грн.. заборгованості по кредиту, 41 612 881,30 грн. заборгованості по процентах, 7 194 933,52 грн. пені, 84 659,34 грн. 3% річних, 3 863 354,51 грн. інфляційних витрат. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ТОВ Компанія Інтер-профіт в доход Державного бюджету України 523 165,95 грн. судового збору за подання позовної заяви. Стягнуто з ПАТ Банк Михайлівський в доход Державного бюджету України 0,58 грн. судового збору за подання позовної заяви.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором №31/11-КЛ від 19.11.2014, надав відповідачеві кредитні кошти, однак відповідачем здійснені операції з погашення кредиту та сплати процентів у спосіб, що не відповідає механізму розрахунків у разі віднесення банку до категорії проблемних. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що факт наявності у відповідача перед банком заборгованості за кредитним договором №31/11-КЛ від 19.11.2014 належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ Компанія Інтер-профіт подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 23.04.2018 скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не дослідив належним чином всі обставини, що мають значення для справи, не встановив чи мали місце обставини, на які посилається позивач та якими доказами вони підтверджуються, застосував норми матеріального права які не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт стверджує, що виконав свої зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі, шляхом здійснення платежів по сплаті кредиту та відсотків в повному обсязі. Грошові кошти перераховані з власного поточного рахунку позичальника, відкритого у позивача, вважає що такі платежі не відносяться до міжбанківських, тому правомірно не були здійснені через консолідований кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України. Апелянт зазначає, що ним було достроково та повністю погашено заборгованість по кредитному договору №31/11-КЛ від 19.11.2014, а отже підстави для задоволення позову відсутні.

Крім того, відповідач посилається на те, що постанови Правління Національного банку України на які послався суд першої інстанції є актами індивідуальної дії, стосуються позивача, а отже не можуть мати юридичних наслідків для відповідача, оскільки не розповсюджуються на нього.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2018 апеляційну скаргу залишено без руху.

Після усунення недоліків, що були підставою для залишення апеляційної скарги залишено без руху, відкрито апеляційне провадження у справі, про що винесено Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2018.

02.08.2018 до Київського апеляційного господарського суду від третьої особи надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції.

03.08.2018 до Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про призначення судової економічної експертизи з фінансово-кредитних операцій, на розгляд експерта запропоновано питання: чи підтверджується нормативно та документально обґрунтованість оформлення та відображення в обліку операцій з погашення кредиту відповідача за Кредитним договором, та чи підтверджується нормативно та документально заборгованість відповідача за кредитним договором?

06.08.2018 до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечив доводи апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване рішення без змін.

10.09.2018 до Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів та відповідь на відзив.

13.09.2018 до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи.

24.09.2018 до Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У зв'язку з ліквідацією Київського апеляційного господарського суду справу було передано до утвореного Указом Президента України № 454/2017 від 29.12.2017 Північного апеляційного господарського суду.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2018 справу та апеляційну скаргу ТОВ Компанія Інтер-профіт передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Жук Г.А., суддів Мальченко А.О., Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2018 справу №911/2125/17 прийнято до провадження Північним апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючого судді Жук Г.А., суддів Мальченко А.О., Дикунська С.Я. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ Компанія Інтер-профіт на рішення Господарського суду Київської області від 23.04.2018 у справі №911/2125/17. Позивачу та третій особі встановлено процесуальний строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, та учасникам справи - заяв, клопотань, пояснень протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Розгляд справи №911/2125/17 призначено на 23.01.2019.

06.12.2018 від представника позивача надійшли письмові заперечення на клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів, а саме аудиторського звіту який надійшов до суду 10.09.2018, оскільки аудитор не є експертом у сфері права, однак його висновки стосуються саме правового обґрунтування правовідносин сторін, а крім того відповідач не обґрунтував чому саме він звернувся за відповідним висновком вже після прийняття рішення судом першої інстанції, просить відмовити у долучені поданих документів, як належних доказів.

06.12.2018 від представника позивача надійшли письмові заперечення на клопотання про призначення судової економічної експертизи, в якому зазначено, що питання які відповідачем поставлено перед експертом є правовими та не потребують спеціальних знань, а отже підстави для призначення судової експертизи та зупинення провадження у справі відсутні.

Представник позивача 06.12.2018 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2019 задоволено клопотання апелянта щодо відкладення розгляду справи, оголошено перерву в судовому засіданні до 22.02.2019.

22.02.2019 до Північного апеляційного господарського суду відповідачем подано відповідь на відзив та клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи з фінансово-кредитних операцій за кредитним договором № 31/11-КЛ від 19.11.2016.

Учасники справи виявили бажання ознайомитися з поданим відповідачем клопотанням про призначення експертизи, заявили усне клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні, яке було задоволено судом. В судовому засіданні оголошено перерву до 27.02.2019.

26.02.2018 від третьої особи надійшли письмові заперечення на клопотання про призначення судової економічної експертизи.

26.02.2018 від представника позивача надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив та письмові заперечення на клопотання про призначення у справі судової експертизи.

27.02.2018 від представника відповідача та Товариства з обмеженою відповідальністю ЕйПіЕс Україна надійшли клопотання про заміну позивача правонаступником у зв'язку із зміною кредитора у зобов'язанні.

Представники сторін у судовому засіданні надали пояснення щодо заявлених клопотань.

Розглянувши клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи з фінансово-кредитних операцій, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їх думку, потребують спеціальних знань та висновку експерта. Однак, питання, які ставляться експерту і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.

Із змісту клопотання вбачається, що заявник просить призначити у справі судово-економічну експертизу з фінансово кредитних операцій за кредитним договором № 31/11-КЛ від 19.11.2016 та просить поставити експерту питання: чи відповідають дії та здійснені Банком операції по зарахуванню, відображенню в обліку грошових коштів у розмірі 130 416 000,00 грн, які надійшли 19.05.2016 від ТОВ Компанія Інтер-Профіт на рахунок 20632300020001, відкритий у Банку, в якості оплати кредиту за кредитним договором № 31/11-КЛ від 19.11.2016, та механізму розрахунків у разі віднесення ПАТ Банк Михайлівський до категорії проблемних?; чи обґрунтовано документальне відображення в обліку Банку заборгованості ТОВ Компанія Інтер-Профіт перед ПАТ Банк Михайлівський за кредитним договором № 31/11-КЛ від 19.11.2016 на дату винесення Господарським судом Київської області рішення у даній справі?.

Дослідивши питання які відповідач пропонує поставити на вирішення експерта та мотиви якими він обґрунтовує необхідність призначення судової експертизи, колегія суддів зазначає, що поставлені питання не стосуються економічного аналізу фінансово-кредитних операцій, є фактично оцінкою правомірності застосування норм Закону України Про банки і банківську діяльність , Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 16.08.2006 № 320, Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від18.06.2003 №254 при проведені банківської операції.

Відповідно п.п.2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від23.03.2012 № 4 Про деякі питання практики призначення судової експертизи , судова експертиза призначається лише у разі потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Отже, судова експертиза має призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Питання, наведені відповідачем у клопотанні про призначення експертизи не є такими, що потребують спеціальних знань, а суд, в свою чергу, не позбавлений можливості надати належну правову оцінку діям позивача на їх відповідність вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів звертає увагу на те, що клопотання про вризначення експертизи подано за межами встановленого ухвалою Північного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження процесуального строк для подання заяв та клопотань, а також на те, що сторони, в силу вимог ч.1ст.101 ГПК України не позбавлені права подання суду висновку експерта, складеного на їх замовлення. Тобто відповідач не був позбавлений права та можливості самостійно замовити проведення експертизи , у разі наявності у нього сумніву щодо повноти та правомірності відображення в обліку банку операцій з погашення відповідачем кредитної заборгованості на день введення НБУкраїни тимчасової адміністрації в ПАТ Банк Михайлівський .

Відповідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 21.05.2018 у справі № 904/10198/15, призначення експертизи, як процесуальна дія суду, яка в будь якому випадку збільшує строк розгляду справи, що, відповідно, може мати наслідком порушення прав та охоронюваних законом інтересів учасників справи, а тому у кожному разі має бути обґрунтованим.

Колегія суддів дійшла висновку, що запропоновані заявником на вирішення експерта питання не стосуються економічного аналізу кредитних операцій банку, а є питаннями права, оскільки встановлення відповідності дій та операцій ПАТ Банк Михайлівський під час обмежень встановлених НБУ, та оцінка належності та допустимості доказів наявних в матеріалах справи відноситься до компетенції суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів ухвалила відмовити відповідачу в задоволенні клопотання про призначення судової експертизи.

Щодо заявлених клопотань ТОВ Компанія Інтер-профіт та Товариства з обмеженою відповідальністю ЕйПіЕс Україна про заміну позивача, Публічного акціонерного товариства Банк Михайлівський на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю ЕйПіЕс Україна , у зв'язку з придбанням останнім права вимоги за кредитним договором № 31/11-КЛ від 19.11.2014 шляхом укладення Договору № 1-БМ від 22.02.2019 про відступлення права вимоги за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону № UF_TF-2018-12-21-000021-b від 24.01.2019, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень ст.ст. 207, 262 Господарського процесуального кодексу України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Враховуючи, що вимоги до нового Кредитора не були предметом розгляду в суді першої інстанції, зазначені клопотання подано після початку розгляду справи по суті в апеляційній інстанції (ч.2 ст.270 ГПК України), з пропуском процесуального строку визначеного судом при відкритті апеляційного провадження у справі, без клопотання про поновлення строку на вчинення відповідної процесуальної дії та без зазначення поважності причин такого пропуску, тому колегія суддів, відповідно до положень ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, залишає заявлені клопотання без розгляду.

При цьому, колегія суддів наголошує, що зацікавлені особи не позбавлені права звернутись з клопотанням про заміну сторони на стадії виконання рішення суду, а отже залишення вказаних клопотань без розгляду не призводить до порушення прав чи охоронюваних законом інтересів учасників судового процесу чи інших осіб.

Представники відповідача в судовому засіданні 27.02.2019 вимоги апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні 27.02.2019 проти вимог апеляційної скарги заперечив та просив її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник третьої особи в судовому засіданні 27.02.2019 проти вимог апеляційної скарги заперечив та просив її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх представників сторін та третьої особи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

19.11.2014 між Публічним акціонерним товариством Банк Михайлівський (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Інтер-профіт (позичальник) було укладено кредитний договір №31/11-КЛ, за умовами якого банк зобов'язався надати позивальнику кредит у розмірі 130 700 000,00 грн., а позичальник зобов'язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та строки, обумовлені договором.

Пунктами 1.2., 1.3. та 10.8 Кредитного договору передбачено, що кредит надається позичальнику у вигляді відновлювальної, відкличної кредитної лінії в межах ліміту кредитування, що вказаний в п. 1.1. договору, строком на 36 (тридцять шість) місяців, терміном з 19.11.2014 по 17.11.2017.

Щомісяця не пізніше останнього банківського дня, позичальник зобов'язується сплачувати проценти за користування кредитом за попередній календарний місяць в розмірі 19,5% річних (з розрахунку фактичної кількості днів у календарному році (365/366)).

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення відбитками печаток, та діє д моменту виконання сторонами взятих на себе зобов'язань, згідно умов даного договору у повному обсязі.

Матеріалами справи підтверджується, що Банк виконав зобов'язання за Кредитним договором у частині надання ТОВ Компанія Інтер-профіт кредитних коштів в розмірі 130.500.000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (копії меморіальних ордерів). Отримання кредитних коштів у даному розмірі не заперечене відповідачем в ході розгляду справи.

За твердженням позивача, відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного погашення кредиту та відсотків за користування, з 19.05.2016 припинив сплачувати проценти за користування кредитом, що призвело до утворення заборгованості ТОВ Компанія Інтер-профіт перед банком в сумі 164.294.255,36 грн, зокрема щодо дострокового повернення суми кредиту у розмірі 130 416 000,00 грн. та сплати 28 514 112,66 грн. процентів за користування вказаним кредитом, на які банком нараховано 3479639,28 грн. пені за несвоєчасну сплату %, штраф в сумі 58208,49 грн, та 1.826.294,93 грн. інфляційних втрат..

В підтвердження обставин наявності заборгованості відповідача за кредитним договором позивач надав довідку №29.09.17/03-вих від 29.09.2016 за підписами Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк Михайлівський та головного бухгалтера.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив, що зобов'язання за Кредитним договором ним виконано належним чином у повному обсязі, адже 19.05.2016 ТОВ Компанія Інтер-профіт здійснило перерахування на рахунок банку у повному розмірі як суми кредиту, так і суми відсотків за користування кредитом.

В ході розгляду справи позивач, посилаючись на те, що відповідач отримані кредитні кошти не повернув, проценти за користування кредитом не погасив, збільшив позовні вимоги в частині заборгованості по процентах, просив суд стягнути з відповідача, зокрема, 130 416 000,00 грн. простроченої заборгованості по кредиту та 41 612 881,32 грн. простроченої заборгованості по процентах, нарахованих 01.04.2016 по 19.11.2017.

Колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки кредитного договору.

У відповідності до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу положень статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За твердженням позивача відповідач, отримані за Кредитним договором кошти у загальному розмірі 130 500 000,00 грн. повернув 13.10.2015 частково у розмірі 84 000,00 грн, що підтверджено виписками з особових рахунків відповідача представлених в матеріалах справи, та не заперечено відповідачем.

Однак, Відповідач стверджує, що решту суми кредиту у розмірі 130 416 000,00 грн. ним повернуто 19.05.2016 на відкритий у ПАТ Банк Михайлівський рахунок, в підтвердження чого ним представлено виписку по особовому рахунку.

З представлених в матеріалах справи особових рахунків вбачається, що 19.05.2016 на рахунок відповідача у ПАТ Банк Михайлівський №20632300020001 надійшли кошти у розмірі 130 416 000,00 грн. за наступними реквізитами: платник 26001300020001 ТОВ Компанія Інтер-профіт , банк платника 380935 ПАТ Банк Михайлівський ; отримувач 20632300020001 ТОВ Компанія Інтер-профіт , банк отримувача 380935 ПАТ Банк Михайлівський ; сплата кредитного договору №31/11-КЛ від 19.11.2014 .

Відповідач стверджує, що він достроково погасив всю суму кредиту, що в підтвердження відсутності заперечень та претензій банку щодо кредитного договору між сторонами 19.05.2016 укладено договір про розірвання кредитного договору №31/11-КЛ від 19.11.2014, копія якого наявна в матеріалах справи.

Позивач заперечив доводи відповідача стосовно дострокового повернення всієї суми кредиту та відсотків за його користування, зазначив, що в процесі ліквідації ПАТ Банк Михайлівський у передбаченому законом порядку на підставі п.п. 2, 6, 8, 9 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб встановлено нікчемність правочинів з перерахування відповідачем кредиту та розірвання кредитного договору, а саме: договір від 19.05.2016 про розірвання Кредитного договору №31/11-КЛ від 19.11.2014, укладений між ПАТ Банк Михайлівський та ТОВ Компанія Інтер-профіт ; Договір від 19.05.2016 про розірвання Іпотечного договору від 23.12.2014, за реєстраційним № 1377, укладений між ПАТ Банк Михайлівський та ТОВ Компанія Інтер-профіт ; правочин (транзакції) з виконання 19.05.2016 платіжних документів ТОВ Профіт Юніон (код ЄДРПОУ 39313143). ТОВ Ініціатива Груп (код ЄДРПОУ 39105783) з переказу кредитних коштів на поточний рахунок ТОВ Компанія Інтер-профіт , як оплата за цінні папери та/або надання/повернення поворотної фінансової допомоги; а також правочини (транзакції) з виконання 19.05.2016 платіжних документів ТОВ Компанія Інтер-профіт щодо погашення кредитної заборгованості за Кредитним договором №31/11-КЛ від 19.11.2014. Надалі банком надіслано відповідачу - документів ТОВ Компанія Інтер-профіт повідомлення про нікчемність зазначених правочинів з вимогою погасити заборгованість за кредитним договором №31/11-КЛ від 19.11.2014. Копії відповідного повідомлення та доказів його надіслання наявні в матеріалах справи.

Відповідач під час розгляду справі в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції посилався на безпідставність та неправомірність визнання нікчемними вищезазначених правочинів з погашення кредитної заборгованості та розірвання Кредитного договору№31/11-КЛ від 19.11.2014 вчинених 19.05.2016 з огляду на порушення передбаченого законом порядку встановлення обставин нікчемності.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з позицією суду першої інстанції щодо відхилення вказаних доводів відповідача, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Правління Національного банку України від 22.12.2015 № 917/БТ Про віднесення ПАТ Банк Михайлівський до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку зазначений банк віднесено до категорії проблемних строком до 180 днів та до кінця цього строку йому встановлено ряд обмежень (в тому числі на здійснення кредитних операцій в обсязі, що перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття постанови (у розрізі валют) без урахування нарахованих доходів за цими операціями та обсягу зобов'язань з кредитування, що надані банкам і клієнтам).

Згідно з п.п. 1, 2 зазначеної постанови встановлено факт здійснення ПАТ Банк Михайлівський ризикової діяльності та достроково припинено угоду від 26.11.2015 № 121, укладену між Національним банком України та ПАТ Банк Михайлівський .

На підставі рішення Національного банку України від 23.05.2016 №14/БТ Про віднесення ПАТ Банк Михайлівський до категорії неплатоспроможних виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23.05.2016 №812 Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ Банк Михайлівський та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку . Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення ПАТ Банк Михайлівський з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 23.05.2016 до 22.06.2016 включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ Банк Михайлівський , відповідно ст.ст. 37-39 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_8

Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в межах повноважень, встановлених Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , прийняла рішення від 13.06.2016 №991, відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації у ПАТ Банк Михайлівський до 22.07.2016 включно. Відповідно до даного рішення продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ Банк Михайлівський Ірклієнка Ю.П. з до 22.07.2016 включно.

На підставі рішення Правління Національного банку України від 12.07.2016 №124-рш Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ Банк Михайлівський виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12.07.2016 №1213 Про початок процедури ліквідації ПАТ Банк Михайлівський та делегування повноважень ліквідатора банку . Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ Банк Михайлівський з 13.07.2016 до 12.07.2018 включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ Банк Михайлівський провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_8 на зазначений строк.

16.07.2016 в газеті Голос України №132 (6386) було опубліковано оголошення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку ПАТ Банк Михайлівський .

Колегія суддів зазначає, що вищевказана Постанова №917 є розпорядчим актом та прийнята Правлінням Національного банку України в межах повноважень, які встановлені нормами ст. 75 Закону України Про банки і банківську діяльність та ст. 7 Закону України Про Національний банк України , які обов'язкові для виконання.

Національний банк, відповідно до ст. 7 Закону України Про Національний банк України , виконує функції, зокрема: встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна; регулює діяльність платіжних систем та систем розрахунків в Україні, визначає порядок і форми платежів, у тому числі між банками; здійснює банківське регулювання та нагляд на індивідуальній та консолідованій основі.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про Національний банк України", статті 74 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та з метою підвищення ефективності та забезпечення належної організації здійснення ліквідаційної процедури банків Правління Національного банку України постановою від 17.08.2012 № 346 затвердило Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, яке визначає підстави і порядок запровадження Національним банком особливого режиму контролю за діяльністю банків і філій іноземних банків, застосування заходів впливу, фінансових санкцій за порушення банками, філіями іноземних банків та іншими особами, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку, банківського, валютного законодавства, нормативно-правових актів Національного банку, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, а саме: Закону про запобігання легалізації, Закону про банки в частині запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють діяльність банків у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (далі - законодавство з питань фінансового моніторингу), або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, а також у разі застосування іноземними державами або міждержавними об'єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі в банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи (далі - застосування іноземних санкцій).

Відповідно п.п. 2.1, 1.4 зазначеного Положення Національний банк застосовує до банків заходи впливу, передбачені ст. 73 Закону Про банки і банківську діяльність шляхом обмеження чи зупинення операцій. При цьому, положення надає визначення термінів: здійснювані банком операції - є діями або подіями під час надання банківських та інших фінансових послуг, здійснення іншої діяльності, унаслідок яких відбуваються зміни у фінансовому стані банку, що відображаються за балансовими або позабалансовими рахунками банку; зупинення операцій - тимчасова, на визначений строк, заборона банку здійснювати окремі види операцій; обмеження операцій - тимчасова, на визначений строк, заборона банку здійснювати окремі види операцій з урахуванням установлених обмежень за видом, обсягом, сумою, колом клієнтів, регіоном.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Закону України Про банки і банківську діяльність проблемному банку забороняється використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки в національній та іноземній валюті. Проведення розрахунків здійснюється виключно через консолідований кореспондентський рахунок у Національному банку України. Ця норма не поширюється на операції щодо виконання зобов'язань у міжнародних та внутрішньодержавних платіжних системах і системах розрахунків та на операції з цінними паперами, що здійснюються згідно із законодавством.

Згідно доводів позивача, з якими погодився і Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, після віднесення ПАТ Банк Михайлівський до категорії проблемних, за приписами Закону України Про банки і банківську діяльність , будь-які перерахування коштів, у томі числі і за кредитними договорами, повинні носити міжбанківський характер і виключно через консолідований кореспондентський рахунок відповідача, відкритий у Національному банку України, а тому проведені операції з перерахування на рахунок відповідача у ПАТ Банк Михайлівський коштів за кредитним договором є внутрішньобанківськими платежами, спрямованими виключно на коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов'язань.

Твердження апелянта про те, що проведена ним оплата не відноситься до міжбанківських переказів, оскільки грошові кошти за кредитним договором були перераховані відповідачем позивачеві з власного поточного рахунку, який було відкрито в ПАТ Банк Михайлівський , що, на думку відповідача, правомірно не здійснювались через кореспондентський рахунок, обґрунтовано відхилено судом з огляду на наступне.

Згідно вимог ст.2 Закону України Про банки і банківську діяльність банківськими рахунками є рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

Кореспондентський рахунок, як зазначено у п. 7.1.3. Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , це рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів.

Поняття консолідованого кореспондентського рахунку наведено в Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління Національного банку України 16.08.2006 № 320, відповідно до якої консолідований кореспондентський рахунок - це кореспондентський рахунок, що відкритий у Національному банку і на якому об'єднані кошти банку та його філій для роботи банку у системі електронних платежів за відповідною моделлю обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку.

Інструкція про міжбанківський переказ коштів в Україні визначає загальні вимоги щодо функціонування в Україні системи електронних платежів Національного банку України та порядку виконання міжбанківського переказу коштів через кореспондентські рахунки банків-резидентів, філій іноземних банків у національній валюті України.

Таким чином, з урахуванням обмежень, встановлених Постановою №917 та приписів ч. 4 ст. 75 Закону України Про банки і банківську діяльність , колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що після віднесення ПАТ Банк Михайлівський до категорії проблемних, за приписами Закону України Про банки і банківську діяльність будь-які перерахування коштів, у томі числі і за кредитними договорами, повинні були носити міжбанківський характер і виключно через консолідований кореспондентський рахунок ПАТ Банк Михайлівський , відкритий у Національному банку України.

Разом з тим, як зазначено вище, відповідач перерахував кошти на рахунок №20632300020001, відкритий в ПАТ Банк Михайлівський , тобто, дані платежі є внутрішньобанківськими платежами, що свідчить про невідповідність дій банку щодо їх прийняття та порушення вимог здійснювати розрахунки виключно через консолідований кореспондентський рахунок у Національному банку України.

При цьому, достатність коштів на рахунку клієнта для виконання розрахункового документу не надає банку право, у випадку віднесення його до категорії проблемних, застосовувати інші платіжні механізми, окрім як платіж через консолідований кореспондентський рахунок у Національному банку України.

Отже, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, визнання нікчемними правочинів з погашення кредитної заборгованості та розірвання Кредитного договору №31/11-КЛ від 19.11.2014, вчинених 19.05.2016, є правовим наслідком обмежень встановлених законодавством України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що з 22.12.2015, з моменту віднесення ПАТ Банк Михайлівський до категорії проблемних, будь-які розрахунки між банком та його контрагентами, у томі числі і за Кредитним договором №31/11-КЛ від 19.11.2014, відповідно до приписів Закону України Про банки і банківську діяльність повинні були носити міжбанківський характер, а їх проведення мало відбуватись виключно через відкритий у Національному банку України консолідований кореспондентський рахунок позивача, незалежно від достатності коштів для проведення розрахунків.

За таких обставин, проведена 19.05.2016 по рахунку №20632300020001 в ПАТ Банк Михайлівський операція зі сплати 130 416 000,00 грн. кредиту за кредитним договором№31/11-КЛ від 19.11.2014 не відповідає механізму розрахунків у разі віднесення банку до категорії проблемних та є виключно коригуванням структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов'язань, тому обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що наявні в матеріалах справи докази не підтверджують факту належного виконання відповідачем договірного обов'язку по поверненню кредиту. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 20.06.2018 у справі № 910/10572/17.

Інші доводи відповідача щодо неправомірності дій Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зі встановлення нікчемності правочинів, зокрема вищевказаної трансакції та договору про розірвання кредитного договору, не спростовують встановлених судом в межах предмету та підстав даної справи обставин невідповідності законодавчим вимогам проведеної операції з переказу коштів по сплаті кредиту.

Водночас, станом на момент прийняття рішення у даній справі, належних та допустимих доказів встановлення незаконності дій Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зі встановлення нікчемності правочинів відповідачем не надано, а дослідження та надання оцінки вказаним діям в розрізі їх законності виходить за межі предмету спору у даній справі.

Приписами ст. ст. 525 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, враховуючи, що отримання кредитних коштів відповідачем не заперечується, строк повернення кредиту відповідно до Кредитного договору настав, належних доказів повернення кредиту у повному обсязі не надано, позовна вимога про стягнення з відповідача 130 416 000,00 грн. заборгованості по кредиту є обґрунтованою, документально підтвердженою та такою, що підлягає задоволенню.

Водночас, при здійсненні перевірки обрахунку заявленої до стягнення суми заборгованості по процентах, судом першої інстанції встановлено, що арифметично вірний розмір процентів за користування кредитними коштами за період з 01.04.2016 по 19.11.2017 становить 41 612 881,30 грн, а отже позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем, як позичальником, своїх грошових зобов'язань за Кредитним договором, позивач просив суд стягнути з відповідача 7 194 933,52 грн. пені.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 9.1.1. Кредитного договору передбачено, що у разі порушення позичальником строків виконання будь-якого з боргових зобов'язань, позичальник зобов'язаний сплатити на користь банка пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня за кожен день прострочення. Розрахунок пені здійснюється на суму простроченого виконанням боргового зобов'язання за весь час прострочення.

Дослідивши вимоги про стягнення пені та періоди нарахування вказані позивачем, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги про стягнення пені в сумі 7 194 933, 52 грн. є законними та обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 84 836,85 грн. 3% річних, та 3 863 372,19 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до приписів ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи передбачені умовами договору строки сплати процентів за користування кредитом та визначений арифметично вірний розмір процентів, відповідно до арифметично правильного розрахунку з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 84 659,34 грн. 3 % річних та 3 863 354,51 грн. інфляційних втрат.

З огляду на встановлені судом обставини, колегія суддів зазначає, що фактичне внесення відповідачем коштів на погашення заборгованості за Кредитним договором не здійснено, а банківська операція проведена банком з порушеннями передбачених законом обмежень не призвела до фактичного погашення заборгованості за Кредитним договором, а отже матеріали справи не містять доказів відсутності у відповідача заборгованості за Кредитним договором, що є підставою для задоволення позову. Вказана обставина апелянтом не спростована, а отже підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Київської області від 23.04.2018 у справі №911/2125/17 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати в порядку ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта (відповідача).

Керуючись ст. ст. 129, 253-254, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Інтер-профіт на рішення Господарського суду Київської області від 23.04.2018 у справі № 911/2125/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 23.04.2018 у справі № 911/2125/17 залишити без змін.

3. Справу № 911/2125/17 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді С.Я. Дикунська

А.О. Мальченко

Повний текст постанови складено 15.03.2019