Ухвала

від 14.03.2019 по справі 904/957/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про повернення заяви про забезпечення позову

14.03.2019м. ДніпроСправа № 904/957/19

За позовом Фізичної особи-підприємця Соболєва Анатолія Миколайовича, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про визнання незаконним та скасування рішення Криворізької міської ради № 3121 від 24.10.2018

Суддя Воронько В.Д.,

без виклику представників сторін,

розглянувши матеріали справи, -

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 12.03.2019 Фізична особа-підприємець Соболєв Анатолій Миколайович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Криворізької міської ради (далі - відповідач), у якій заявив вимогу про визнання незаконним та скасування рішення Криворізької міської ради № 3121 від 24.10.2018 "Про відмову фізичній особі-підприємцю Соболєву А.М. у наданні згоди на подальше користування частиною земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, під тимчасово спорудою для здійснення підприємницької діяльності".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відмова позивачу в наданні згоди на подальше користування частиною земельної ділянки площею 0,0030 га на вул. Співдружності, 87 у Саксаганському районі м. Кривого Рогу (кадастровий номер 1211000000:06:052:0072) є необґрунтованою та безпідставною, оскільки всі умови договору сервітуту та зобов'язання, передбачені договором позивач виконував належним чином, використовував земельну ділянку за призначенням, сплачував вчасно та у повному обсязі за користування, не порушував меж земельної ділянки, а тому має право на продовження дії договору.

Одночасно з позовною заявою позивач подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом:

- зупинення виконання рішення Криворізької міської ради № 3121 від 24.10.2018 "Про відмову фізичній особі - підприємцю Соболєву А.М. у наданні згоди на подальше користування частиною земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, під тимчасово спорудою для здійснення підприємницької діяльності";

- заборони посадовим особам Криворізької міської ради та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вимушення позивача звільнити земельну ділянку площею 0,0030 га на вул. Співдружності, 87, у Саксаганському районі м. Кривого Рогу кадастровий номер 1211000000:06:052:0072.

В обґрунтування своєї заяви позивач посилається на те, що неправомірні дії відповідача щодо відмови позивачу в подальшому користуванні частиною земельної ділянки та вимушення його звільнити останню можуть призвести до порушення майнових прав та законних інтересів позивача. Це в свою чергу, на думку ФОП Соболєва А.М., ускладнить виконання рішення господарського суду у цій справі або унеможливить його виконання взагалі.

Дослідивши матеріали поданої заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку про невідповідність їх вимогам ГПК України, а тому підлягають поверненню з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст. 136, 137 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За приписами ч. 5 ст. 139 ГПК України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 3 п. 2 ч. 2 вказаної статті Закону передбачено, що за подання до господарського суду зави про забезпечення позову ставка судового збору становить 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З 01.01.2019 набрав чинності Закон України "Про державний бюджет України на 2019 рік", ст. 7 якого встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2019 року становить 1921,00 грн.

Таким чином, судовий збір за подання даної заяви повинен бути сплачений у сумі 960,50 грн.

Однак, всупереч вищецитованим нормам чинного законодавства позивач здійснив неповну сплату судового збору, надавши до заяви про забезпечення позову доказ сплати судового збору на суму лише 881,00 грн, що підтверджується квитанцією № 0.0.1197637722.1 від 27.11.2018.

Відповідно до ч. 7 ст. 140 ГПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Тож за таких обставин, заява про забезпечення позову підлягає поверненню.

Крім того, слід зауважити, що за змістом заяви про забезпечення позову позивачем не наведено відповідних доводів доцільності забезпечення позову та не надано достатніх доказів, які б надавали суду можливість розглянути заяву про забезпечення позову. Таким чином, для висновку про наявність порушення прав та інтересів позивача слід хоча б в невеликій мірі встановити наявність протиправності дій відповідача, але позивач навіть не вказує про це та не надає доказів.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 136, 137, 138, 139, 140 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Повернути Фізичній особі-підприємцю Соболєву Анатолію Миколайовичу заяву про забезпечення позову та додані до неї документи.

Додаток (тільки заявнику): заява про забезпечення позову на "3" арк., квитанція № 0.0.1197637722.1 від 27.11.2018 про сплату судового збору на суму 881,00 грн на 1 арк..

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 14.03.2019.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.Д. Воронько