Ухвала

від 16.02.2007 по справі 22-1851

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-1851

Справа №22-1851                             Головуючий по 1-й

інстанції:

Категорія -   21                                  суддя

- Каніщева Н.О.

Доповідач: суддя - Сукманова Н.В.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

16 лютого    2007 року                                                     м.

Донецьк

Апеляційний суд

Донецької області

у складі головуючого: судді Новодворської О.І.

суддів: Сукманової Н.В., Кіянової С.В.

при

секретарі   Савран О.О.

з участю    позивача ОСОБА_1

Розглянувши

у відкритому судовому засіданні в приміщення апеляційного суду в м. Донецьку

цивільну справу по апеляційній скарзі Відділення виконавчої дирекції Фонду

соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних

захворювань України у м. Селидове Донецької області на рішення Селидівського

міського суду Донецької області від 18 грудня 2006 року у справі за позовом

ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від

нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у м.

Селидове    Донецької області про

відшкодування моральної шкоди ,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідач -

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних

випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Селидове    Донецької області   подав апеляційну скаргу на рішення Селидівського    міського  

суду Донецької області    від 18

грудня   2006 року , яким частково

задоволені позовні вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, у зв'язку з

ушкодженням здоров'я на виробництві.

Суд стягнув з

відповідача на    користь позивача     в відшкодування моральної шкоди 200 00

гривень, тоді, як позивач просив стягнути на свою користь - 50000 гривень.

Відповідач

вважає, що рішення підлягає скасуванню, по справі слід постановити нове

рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, кільки не доведений факт

спричинення моральної шкоди , а крім того відповідно до с т. 77 Закона України « Про

державний бюджет України на 2006 рік» зупинено дії абз.4 ст. 1 ( в частині

відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей), підпункту (є)

п.1 ч.1 ст.21, ч.3 ст. 28, ч.3 ст. 34, ч.5 ст. 47( в частині знижок та надбавок до розміру страхового внеску)

Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від

нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили

втрату працездатності".

Від позивача

письмових    заперечень не надійшло.

Вислухавши доповідача, пояснення позивача , перевіривши матеріали цивільної

справи, апеляційний суд, приходить до наступних висновків.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої

інстанції виходив з того, що позивач тривалий час працював на підземних роботах

на підприємствах вугільної промисловості , та отримав професійне захворювання -

хронічну   поснично - крестцову

радікулопатію.

Висновком МСЕК від 27.11.2003 року йому було встановлено

50 % втрати професійної працездатності вперше по вищезазначеному професійному

захворюванню - безстроково , визнаний інвалідом Ш групи.  .

У зв'язку з професійним захворюванням порушені нормальні життєві зв'язки

позивача , змушений постійно проходити курси лікування , втрата працездатності

призвела до обмеження його можливості вести активний спосіб життя , внаслідок

чого вимушений прикладати додаткові зусилля для організації  свого життя, що спричинило моральну шкоду.

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди застрахованим

особам незалежно від відшкодування майнової втрати передбачено ст. 1 Закону

України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного

випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату

працездатності"(далі - Закон) і є одним із засобів захисту особистих

немайнових прав працівника. Обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди

застрахованим, як це передбачено підпунктом „є" пункту 1 частини першої

статті 21, частиною третьою статті 28 Закону, покладена на відповідача.

В п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. № 1-9/2004

р. зазначено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання

трудових обов'язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності

спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

Факт заподіяння шкоди здоров'ю позивача підтверджений

висновком МСЕК про встановлення ступеню втрати працездатності, поясненнями

позивача, медичними документами.

Апеляційний суд не приймає довід відповідача про те, що для визнання факту

завдання позивачу моральної шкоди необхідно висновок МСЕК про наявність

заподіяння такої шкоди позивачу. Такий висновок МСЕК відповідно до вимог ст. 34

п. З Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від

нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили

втрату працездатності" необхідний у разі відсутності стійкої втрати

працездатності.

Посилання відповідача наст. 77 Закону України « Про

державний бюджет України на 2006 рік» якою зупинено дії абз.4 ст. 1 ( в частині

відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам іх сімей), підпункту (є)

п.1 ч.1 ст.21, ч.3 ст. 28, ч.3 ст. 34, ч.5 ст. 47( в частині знижок та надбавок

до розміру страхового внеску) Закону України „Про загальнообов'язкове державне

соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного

захворювання, які спричинили втрату працездатності" - безпідставні,

оскільки , вони не поширюються на вищезазначені правовідносини.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного

висновку про наявність заподіяння позивачу моральної шкоди в результаті

пошкодження здоров'я на виробництві.

При встановленні розміру відшкодування моральної шкоди

суд першої інстанції врахував глибину фізичних та моральних страждань позивача,

погіршення стану його здоров'я і встановив його у розмірі 20000 гривен.

Перевіривши доводи апеляційної скарги в межах оскарження, апеляційний суд

дійшов висновку про те, що суд першої інстанції постановив рішення з

додержанням вимог матеріального і процесуального права і тому підстав для

задоволення апеляційної   скарги

відповідача немає.

Таким чином, розглядаючи справу, суд всебічно, повно і

об'єктивно, згідно з наданими доказами розглянув спір, прийняв правильне

рішення.

Керуючись ст.

307ч.1.п.1,308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну

скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від

нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.

Селидове Донецької області відхилити.

Рішення

Селидівського міського суду Донецької області від 18 грудня 2006 року залишити

без змін.

Ухвала набирає

законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двох

місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної

інстанції.