Постанова

від 05.03.2019 по справі 363/3095/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 363/3095/15-ц № апеляційного провадження: 22-ц/824/4040/2019 Головуючий у суді першої інстанції: Чірков Г.Є. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В. 05 березня 2019 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача КрижанівськоїГ.В.,

суддів Шебуєвої В.А., Оніщука М.І.,

при секретарі Заліській Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом першого заступника прокурора Київської області, який діє в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства Вищедубечанське лісове господарство до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, Акціонерного товариства Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Паритет-ВТ , Реєстраційної служби Вишгородського районного управління юстиції у Київській області, треті особи: ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, правонаступником якого є ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, провизнання незаконним і скасування розпорядження, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 21 серпня 2018 року, ухвалене у складі судді Чіркова Г.Є., -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року перший заступник прокурора Київської області, який діє в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства Вищедубечанське лісове господарство звернувся до суду з позовом до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, АТ Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Паритет-ВТ , Реєстраційної служби Вишгородського районного управління юстиції у Київській області, треті особи: ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, правонаступником якого є ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89 та, з урахуванням уточнень до позову, просив визнати незаконним і скасувати розпорядженняВишгородської районної державної адміністрації Київської області за №3064 від 21.12.2012 року щодо затвердження проектів землеустрою і надання у власність вище зазначеним третім особам земельних ділянок; витребувати у володіння держави в особі Кабінету Міністрів України земельні ділянки з незаконного їх володіння відповідачів: ОСОБА_4 - земельні ділянки:

- площею 0,3947 га з кадастровим номером НОМЕР_3;

- площею 0,2836 га з кадастровим номером НОМЕР_4;

- площею 0,3322 га з кадастровим номером НОМЕР_5;

- площею 0,3084 га з кадастровим номером НОМЕР_6;

- площею 0,3098 га з кадастровим номером НОМЕР_7;

- площею 0,2662 га з кадастровим номером НОМЕР_8;

- площею 0,2781 га з кадастровим номером НОМЕР_9;

- площею 0,2170 га з кадастровим номером НОМЕР_10;

- площею 0,1060 га з кадастровим номером НОМЕР_11;

- площею 0,2000 га з кадастровим номером НОМЕР_12;

- площею 0, 2341 га з кадастровим номером НОМЕР_13;

- площею 0,2417 га з кадастровим номером НОМЕР_14;

ОСОБА_6 - земельні ділянки:

- площею 0,2377 га з кадастровим номером НОМЕР_15;

- площею 0,1361 га з кадастровим номером НОМЕР_16;

- площею 0,1703 га з кадастровим номером НОМЕР_17;

- площею 0,2273 га з кадастровим номером НОМЕР_18;

- площею 0,2841 га з кадастровим номером НОМЕР_19;

- площею 0,2687 га з кадастровим номером НОМЕР_20;

- площею 0,2536 га з кадастровим номером НОМЕР_21;

- площею 0,2628 га з кадастровим номером НОМЕР_22;

- площею 0,2705 га з кадастровим номером НОМЕР_23;

- площею 0,1998 га з кадастровим номером НОМЕР_24;

- площею 0,1858 га з кадастровим номером НОМЕР_25;

- площею 0,1281 га з кадастровим номером НОМЕР_26;

- площею 0,1315 га з кадастровим номером НОМЕР_27;

- площею 0,1550 га з кадастровим номером НОМЕР_28;

- площею 0,1990 га з кадастровим номером НОМЕР_29;

ОСОБА_11 - земельні ділянки:

- площею 0,2091 га з кадастровим номером НОМЕР_30;

- площею 0,1914 га з кадастровим номером НОМЕР_31;

ОСОБА_14 - земельні ділянки:

- площею 0,1953 га з кадастровим номером НОМЕР_32;

- площею 0,2352 га з кадастровим номером НОМЕР_33;

ОСОБА_12 - земельну ділянку площею 0,2033 га з кадастровим номером НОМЕР_34;

ОСОБА_13 - земельні ділянки:

- площею 0,2063 га з кадастровим номером НОМЕР_35;

- площею 0,2072 га з кадастровим номером НОМЕР_36;

ОСОБА_8 - земельну ділянку площею 0,2493 га з кадастровим номером НОМЕР_37;

Акціонерного товариства Закритий недиверсифікаційний венчурний корпоративний інвестиційний фонд Паритет ВТ - земельну ділянку площею 0,3560 га з кадастровим номером НОМЕР_38;

ОСОБА_9 - земельну ділянку площею 0,2541 га з кадастровим номером НОМЕР_39;

ОСОБА_90 - земельну ділянку площею 0,2441 га з кадастровим номером НОМЕР_40;

ОСОБА_7 - земельну ділянку площею 0,2171 га з кадастровим номером НОМЕР_41;

ОСОБА_5 - земельну ділянку площею 0,1233 га з кадастровим номером НОМЕР_42.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації від 21 грудня 2012 року № 3064 в частині затвердження проектів землеустрою і надання у власність земельних ділянок, яким передано у власність земельні ділянки, що входили до складу земель лісогосподарського призначення ДП Вищедубечанське лісове господарство та які знаходились у одному кварталі лісництва (160, виділи 1, 4, 5, 6, 7) використовувались для ведення лісового господарства, передано у власність громадянам для ведення індивідуального садівництва. Однак ДП Вищедубечанське лісове господарство не відмовлялось від права на земельну ділянку та вилучення цієї ділянки уповноваженим державним органом в порядку ст. 149 ЗК України не проводилось.

Вказував, що Вишгородська районна державна адміністрація розпорядилась землями лісового фонду у вигляді єдиного масиву площею, яка перевищує 1 га, що свідчить про перевищення головою Вишгородської районної державної адміністрації передбачених законом повноважень.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 23.12.2015, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 16.06.2016 в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 19.07.2017 вказані судові рішення скасовані, а справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 21 серпня 2018 року позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного суду від 26.12.2018 рішення Вишгородського районного суду Київської області від 21 серпня 2018 року залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаним рішенням та постановою, ОСОБА_5,в порядку ст. 370 ЦПК України, звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій посилався на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема вказував, що суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення, взяв до уваги лише докази у вигляді копій з неточних матеріалів лісовпорядкування більш ніж 10 річної давності та не встановлював і не приділяв увагу факту наявності у ДП Вищедубечанське лісове господарство чинних актів на постійне користування лісовими земельними ділянками, проте єдиним документом, що може посвідчувати та підтверджувати право постійного користування земельною ділянкою є відповідний державний акт на право постійного користування земельною ділянкою.

Висновки суду щодо перебування земельних ділянок на момент прийняття оскаржуваного рішення у постійному користуванні ДП Вищедубечанське лісове господарство з посиланням на відповідні фрагменти планшету № 5 матеріалів лісовпорядкування 1993 та 2003 років є неправильними та зробленими на основі неповно встановлених обставин справи.

Зазначав, що згідно виданих ДП Вищедубечанське лісове господарство державних актів на право постійного користування земельними ділянками (для ведення лісового господарства та пов'язаних з ним послуг) від 10 жовтня 2012 року спірні земельні ділянки не входили до лісових земель, у зв'язку з чим, повноваження на передачу вказаних земельних ділянок громадянам Вишгородською районною державною адміністрацією були здійснені правомірно.

Посилався не те, що спірні земельні ділянки вибули з власності держави у зв'язку з її волевиявленням, вираженим у відповідному рішенні органу державної влади, а відповідачі придбали вказані земельні ділянки на підставі відплатних правочинів, які укладені у порядку, передбаченому законом, та у осіб, які мали право на здійснення такого відчуження.

Крім того, звертав увагу на те, що Перший заступник прокурора Київської області не мав права та не був наділений повноваженнями представляти інтереси держави у даному провадженні та не надав до суду доказів, що він наділений правом представляти Кабінет Міністрів України та ДП Вищедубечанське лісове господарство .

Просив скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської області від 21 серпня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 26.12.2018 та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні представники відповідачів апеляційну скаргу підтримали, просили задовольнити з наведених у ній підстав, рішення суду першої інстанції скасувати.

Прокурор ОСОБА_91 в порушення вимог ЦПК України та ЗУ Про Прокуратуру , належних доказів, на підтвердження своїх повноважень діяти від імені особи, що звернулась з позовом, до суду не надав, у зв'язку з чим ОСОБА_91 не допущено до участі у судовому процесі. Частинами ч. 1, 3, 4, 6, 7 ст. 24 Закону України Про прокуратуру визначено низку особливостей здійснення окремих форм представництва інтересів держави в суді. Зокрема, право подання позовної заяви (заяви) в порядку цивільного судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам. Право подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення в цивільній справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, першим заступникам та заступникам керівників регіональних прокуратур. Змінити, доповнити, відкликати, відмовитися від позову (заяви, подання), апеляційної, касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом має право прокурор, який її подав, або прокурор вищого рівня. Повноваження прокурорів, передбачені цією статтею, здійснюються виключно на підставах та в межах, передбачених процесуальним законодавством.

Частинами 3,4 ст. 56 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Відтак, процесуальне представництво прокуратури у цивільному процесі має наступні ознаки:

- воно здійснюється лише колом суб'єктів (прокурорів), що прямо встановлені нормою спеціального Закону України Про прокуратуру ;

- воно здійснюється лише за умов і підстав, що прямо встановлені нормою спеціального Закону України Про прокуратуру ;

- воно здійснюється лише в порядку, визначеному процесуальним законом.

Винятковий характер вказаного представництва також полягає у законодавчому встановленні обмеженого кола прокурорів, що мають право подати позовну заяву - таке обмеження встановлене в ч. 1 ст. 24 Закону України Про прокуратуру , що є гарантією від зловживань з боку прокуратури своїм правом на подання позову. Зважаючи на винятковий характер представництва прокуратурою інтересів держави в суді, а також те, що будь-яка процесуальна діяльність в рамках судочинства може здійснюватись виключно на основі закону, слід констатувати наступне.

В українському законодавстві наразі єдиною нормою, що встановлює коло прокурорів, яким дозволено представляти інтереси держави у цивільному судочинстві є ч. 1, 3-5 ст. 24 Закону України Про прокуратуру .

Відтак, не може вважатись належним учасником цивільного судочинства прокурор місцевої прокуратури, у тому числі той, який є працівником підрозділу представництва в суді, але не є одним з передбачених у ч. 1 ст. 24 Закону України Про прокуратуру (Генеральним прокурором, його першим заступником або заступником, керівником регіональної або місцевої прокуратури, першим заступником або заступником керівника регіональної або місцевої прокуратури), якщо провадження у цивільній справі відкрито за позовом прокурора в інтересах держави або прокурор вступив у справу, провадження в якій було відкрито за позовом іншої особи.

Інші особи, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, в судове засідання не з'явилися, своїх представників не направили, причини неявки суду не повідомили. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися в судове засідання.

Згідно ч. 1 ст. 370 ЦПК України якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення,заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 21.12.2015р. № 3064 Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачі їх у власність громадянам України, згідно з додатками, для ведення індивідуального садівництва на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області (за межами населеного пункту) , було затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам, згідно з додатком (310 осіб), для ведення індивідуального садівництва на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області (за межами населеного пункту), розроблені ДП Центр Держаного земельного кадастру Київської обласної філії; передано громадянам, згідно з додатком (310 осіб), безоплатно у власність земельні ділянки загальною площею 36,0862 га, з них рілля 10,1818 га, сіножаті 10,5398 га, чагарники 13,7685 га, піски 1,5961 га для ведення індивідуального садівництва на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області (за межами населеного пункту) (а.с. 25-38 т. 1).

Впродовж 2013-2016 років, спірні земельні ділянки, передані у власність громадянам на підставі розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 21.12.2012 року № 3064, були відчужені на користь відповідачів у справі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вказані земельні ділянки є земельними ділянками лісового фонду, відноситься до земель лісогосподарського призначення, розташовані в кварталі 160 Пірнівського лісництва у постійному користуванні ДП Вищедубечанське лісве господарство , та станом на час прийняття оскаржуваного розпорядження з постійного користування не вилучалась, жодних погоджень на її вилучення ДП Вищедубечанське лісове господарство не надавало.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду з огляду на наступне.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення (ст. 19 ЗК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 та 4 ст. 20 ЗК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель (стаття 21 ЗК України).

Згідно зі ст. 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Відповідно до ст. ст. 56, 57 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Лісового кодексу України, у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, а до одержання у встановленому порядку державних актів, відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом п. 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Визнаючи незаконним та скасовуючи розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 21.12.2012 року № 3064 суд першої інстанції виходив з того, що землі, на яких розташовані спірні земельні ділянки на момент прийняття даного розпорядження були землями лісового фонду.

При цьому, при встановленні даної обставини, суд керувався наявними в матеріалах справи листами ВО Укрдержліспроект від 14 травня 2015 року № 322, від 24.09.2015 року № 354 з доданими фрагментами Публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталу 160 Пірнівського лісництва ДП Вищедубечанський лісгосп згідно матеріалами лісовпорядкування 1993 та 2003 років та межами земельних ділянок за кадастровими номерами на двох аркушах, та фрагменти планшету № 5 лісовпорядкування вищевказаних років на двох аркушах.

Разом з цим, відповідно до листа ВО Укрдержліспроект від 24 вересня 2015 року № 354 накласти земельні ділянки згідно з наданими кадастровими номерами на планово-картографічні матеріали лісовпорядкування 1993 та 2003 років неможливо, у зв'язку з тим, що вони виготовлені в умовній географічній системі координат, тому надати схеми розташування вказаних земельних ділянок на матеріалах лісовпорядкування не має можливості.

Також, ВО Укрдержліспроект надало фрагменти з Публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталу 160 Пірнівського лісництва ДП Вищедубечанський лісгосп згідно з матеріалами лісовпорядкування 1993 та 2003 років та межами земельних ділянок за кадастровими номерами на двох аркушах, та фрагменти планшету № 5 лісовпорядкування вищевказаних років на двох аркушах(том 2, а.с. 118, 119, 120).

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем не було надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, натомість скаржником до справи разом з апеляційною скарго було надано лист ДП Вищедубечанське лісове господарство від 11.01.2019 року № 06-49/05, за яким лісництвом було повідомлено, що спірні земельні ділянки за матеріалами лісовпорядкування 2014 року та технічної документації із землеустрою, не накладаються на лісові землі ДП Вищедубечанське лісове господарство .

Також, ДП Вищедубечанське лісове господарство вказано про відсутність технічної можливості встановити чи накладаються вказані земельні ділянки на землі ДП Вищедубечанське лісове господарство за матеріалами лісовпорядкування 1993 року у зв'язку із відсутністю оригіналу планшету № 5 базового лісовпорядкування 1993 року.

До вказаного листа ДП Вищедубечанське лісове господарство було додано копії державних актів на право постійного користування земельною ділянкою від 10.10.2012 у кількості 41 шт., які були видані на підставі розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації № 1759 від 23.08.2012 року.

Також суду було надано лист № 123 від 18.01.2019 року інженера-землевпорядника ОСОБА_92 (кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника №010377 від 11.12.2015 року), в якому зазначено, що спірні земельні ділянки не накладаються (не перетинаються) з земельними ділянками ДП Вищедубечанське лісове господарство згідно Державних актів на право постійного користування земельною ділянкою від 10.10.2012 року у кількості 41 шт. На підтвердження таких висновків було надано Схеми розташування земельних ділянок на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області масштабом 1:30000 та 1:5000.

З наведених графічних схем вбачається, що спірні земельні ділянки приватної власності не накладаються з землями ДП Вищедубечанське лісове господарство , які належать останньому на праві постійного користування відповідно до Державних актів на право постійного користування земельною ділянкою від 10.10.2012.

Скаржником долучено до матеріалів справи також лист ВО Укрдержліспроект № 66 від 29.01.2019, яким ВО Укрдержліспроект було повідомлено, що спірні земельні ділянки не накладаються на земельні ділянки ДП Вищедубечанське лісове господарство згідно матеріалів лісовпорядкування (планшет № 1 Дубечанського лісництва від 2014 року) та згідно державних актів на право постійного користування від 10.10.2012 року. Також ВО Укрдержліспроект вказано, що матеріали лісовпорядкування 2014 року, а саме планшет № 1 Дубечанського лісництва виготовлені на підставі (з урахуванням) вказаних державних актів на право постійного користування земельними ділянками від 10.10.2012 року.

На підтвердження ВО Укрдержліспроект було надано фрагмент Публічної кадастрової карти України з нанесеними межами спірних земельних ділянок з нанесеними межами лісових земель планшету № 1 Дубечанського лісництва від 2014 року та державних актів від 10.10.2012.

Також, ВО Укрдержліспроект надало роз'яснення щодо листів, що містяться в матерілах справи, а саме від 14.05.2015 № 322 та від 24.09.2015 № 354. Зокрема, щодо листа від 14.05.2015 № 322 вказано, що відповідь формувалась з урахуванням запитуваної інформації, а саме щодо накладення земельних ділянок на лісові землі Дубечанського лісництва за матеріалами базового лісовпорядкування за даними 2014 та 1993 років. Щодо врахування у даному листі державних актів на право постійного користування земельними ділянками від 10.10.2012 року, ВО Укрдержліспроект було вказано про відсутність накладення земельних ділянок за матеріалами базового лісовпорядкування 2014 року та технічної документації із землеустрою 2012 року, які готувались на підставі вказаних державних актів. Щодо листа від 24.09.2015 № 354 вказано, що у ньому надано інформацію щодо накладення визначених земельних ділянок на лісові землі згідно матеріалів лісовпорядкування 1993 та 2003 років. Разом з тим, при наданні вказаної відповіді та фрагментів з Публічної кадастрової карти України за нанесеними межами кварталу 160 Пірнівського лісництва ДП Вищедубечанський лісгосп не враховувались дані вказаних вище державних актів на право постійного користування земельними ділянками від 10.10.2012, оскільки відповідний запит Прокуратури Київської області не містив вимог та інформації щодо накладення земельних ділянок на лісові землі ДП Вищедубечанський лісгосп згідно зазначених державних актів.

Тобто, з наведених вище обставин вбачається, що 10.10.2012 року ДП Вищедубечанське лісове господарство на підставі розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації № 1759 від 23.08.2012 року було видано Державні акти на право постійного користування земельними ділянками (для ведення лісового господарства та пов'язаних з ним послуг). На основі вказаних актів також було виготовлено нові планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

У відповідності до п. 1.1. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 р. № 43 право постійного користування землею посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 1.16. Інструкції Технічна документація зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою включає: - виписку з рішення відповідної ради або державної адміністрації про надання у постійне користування, передачу у власність або продаж земельної ділянки, договір відчуження земельної ділянки (договір купівлі-продажу, дарування, міни, інші цивільно-правові угоди), рішення суду; технічне завдання на розробку технічної документації зі складання державного акта; журнал польових вимірювань (крім випадків відчуження земельної ділянки із земель приватної власності); кадастровий план земельної ділянки, складений за результатами зйомки; збірний кадастровий план суміжних землевласників і землекористувачів; відомість обчислення площі земельної ділянки; відомість обробки теодолітного ходу та вирахування координат поворотних точок меж земельної ділянки; експлікація земельних угідь згідно з формою 6-зем.

Відповідно до п. 1.18 Інструкції при наданні земельної ділянки у постійне користування до технічної документації зі складання державного акта обов'язково додається копія матеріалів щодо перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки з проекту відведення цієї земельної ділянки, затвердженого в установленому порядку.

З наведеного слідує, що державні акти на право постійного користування складаються після проведення робіт щодо польових вимірювань, перевірка належного відмежування по кадастровим планам земельних ділянок із ділянками суміжних землевласників і землекористувачів, вирахування координат поворотних точок меж земельної ділянки, перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки.

Тобто, сам по собі факт складання державних актів на право постійного користування земельними ділянками від 10.10.2012 року свідчить про факт відмежування лісових земельних ділянок ДП Вищедубечанське лісове господарство від інших суміжних ділянок.

Не заслуговують на увагу колегії суддів доводи позивача, щодо перевищення головою Вишгородської районної державної адміністрації передбачених законом повноважень та розпорядження Вишгородською районною державною адміністрацією землями лісового фонду у вигляді єдиного масиву площею, яка перевищує 1 га, оскільки з оскаржуваного розпорядження вбачається, що вирішувалось питання щодо виділення земельних ділянок 310 громадянам, та розміри виділених земельних ділянок не перевищували 1 га землі, таким чином не вбачається порушення законодавства щодо заборони на розпорядження органами місцевого самоврядування ділянками, площа яких перевищує 1 га.

Крім того, у справі Рисовський проти України від 20.10.2011 року, заява №29979/04 ЄСПЛ визнав низку порушень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 1 Протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції, зокрема державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип належного урядування може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

Відповідно до ч. 3 ст. 370 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 382 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції.

Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення Вишгородського районного суду Київської області від 21.08.2018 та постанови Київського апеляційного суду від 26.12.2018 та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст. 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 21 серпня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року - скасувати.

В задоволені позову першого заступника прокурора Київської області, який діє в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства Вищедубечанське лісове господарство до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, Акціонерного товариства Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Паритет-ВТ , Реєстраційної служби Вишгородського районного управління юстиції у Київській області, треті особи: ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, правонаступником якого є ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, провизнання незаконним і скасування розпорядження, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 14.03.2019.

Суддя-доповідач

Судді