Ухвала

від 04.11.2019 по справі 363/3095/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

04 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 363/3095/15-ц

провадження № 61-8413ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу прокурора Київської області на постанову Київського апеляційного суду від 05 березня 2019 року у справі за позовом першого заступника прокурора Київської області, який діє в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства Вищедубечанське лісове господарство до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , Акціонерного товариства Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Паритет-ВТ , Реєстраційної служби Вишгородського районного управління юстиції у Київській області, треті особи: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , правонаступником якого є ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 , ОСОБА_84 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , про визнання незаконним і скасування розпорядження, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння ,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга прокурора Київської області на постанову Київського апеляційного суду від 05 березня 2019 рокуз пропуском строку на касаційне оскарження судового рішення, оскільки згідно відбитку штампу Прийом громадян подана 01 жовтня 2019 року.

Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

від 07 жовтня 2019 року визнано наведені прокурором Київської області підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними, а касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків. Запропоновано навести інші підстави для поновлення строку та надати належні докази на підтвердження поважності причин пропуску строку. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

У жовтні 2019 року до суду касаційної інстанції надійшла заява прокурора Київської області про поновлення строку на касаційне оскарження, яка мотивована тим, що у квітні 2019 року касаційна скарга була подана у встановлений законом строк та сплачено судовий збір за подання касаційної скарги, проте ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 травня 2019 року касаційну скаргу було залишено без руху у зв`язку з відсутністю документа, що підтверджує сплату судового збору. Зазначає, що отримавши ухвалу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 липня 2019 року про повернення касаційної скарги, заявник 20 вересня 2019 року сплатив судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі, визначеному ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 травня 2019 року, тобто перестали існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги та вважає дані обставини поважними для поновлення зазначеного строку.

Однак такі доводи прокурора Київської області щодо поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження неможливо визнати поважними, оскільки зазначені причини пропуску строку є по суті аналогічними зазначеним заявником у касаційній скарзі і які вже були визнані судом касаційної інстанції неповажними. Заявником не наведені обставини, що перешкоджали йому виконати вимоги ухвали Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 травня 2019 року про залишення касаційної скарги без руху в установлений строк.

Доводи заявника, про те, що ним було сплачено судовий збір при поданні касаційної скарги у квітні 2019 року є безпідставними, оскільки згідно з актом управління забезпечення автоматизованого документообігу Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 23 квітня 2019 року № 648, касаційна скарга надійшла до суду без документу щодо сплати судового збору, зазначеного у додатку до неї, про що було зазначено в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 травня 2019 року.

Частиною першою статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними.

Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Разом з тим, право суду на поновлення строку не є безмежним.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зі спливом значного проміжку часу, є порушенням принципу юридичної визначеності та права на суд , гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункти 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Пономарьов проти України від 3 квітня 2008 року).

Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження остаточного судового рішення є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у параграфі 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі Пономарьов проти України від 3 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини також у справах Науменко проти України від 9 листопада 2004 року, Полтораченко проти України від 18 січня 2005 року та Тімотієвич проти України від 08 листопада 2005 року.

Поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Оскільки касаційна скарга прокурора Київської області подана після спливу строку на касаційне оскарження, а наведені заявником підстави для поновлення пропущеного строку визнані неповажними та заявником не наведено інших підстав для поновлення строку, тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись пунктом 4 частиною другою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора Київської області на постанову Київського апеляційного суду від 05 березня 2019 року у справі за позовом першого заступника прокурора Київської області, який діє в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства Вищедубечанське лісове господарство до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , Акціонерного товариства Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Паритет-ВТ , Реєстраційної служби Вишгородського районного управління юстиції у Київській області, треті особи: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , правонаступником якого є ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 , ОСОБА_84 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , про визнання незаконним і скасування розпорядження, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя Р. А. Лідовець