Рішення

від 04.03.2019 по справі 761/35562/14-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/35562/14-ц

Провадження № 2/761/28/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря судових засідань: Вольда М.А.

представників учасників: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні в місті Києві в приміщенні зали суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Квіткова галявина до ОСОБА_5, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання недійсним повністю свідоцтва про знак для товарів і послуг і зобов язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2014 року Товариства з обмеженою відповідальністю Квіткова галявина (надалі по тексту - позивач) звернулось до Шевченківського районного суду м.Києва із позовом до ОСОБА_5 (надалі по тексту - відповідач 1), Державна служба інтелектуальної власності (замінено ухвалою суду на його правонаступника - Міністерство економічного розвиту і торгівлі України) (надалі по тексту - відповідач 2), у якому згідно останньої редакції заяви про уточнення позовних вимог просило суд - визнати недійсним повністю свідоцтво на знак для товарів і послуг N146911 від 25.10.2011 року та зобов язати відповідача 2 внести до державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про визнання недійсним повністю свідоцтва на знак для товарів і послуг N146911 від 25.10.2011 року.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що в травні 2014 року позивач отримав від відповідача 1 лист, зі змісту якого дізнався про реєстрацію спірного свідоцтва №146911 за відповідачем 1 та володіння виключно ним правами на знак для товарів і послуг Ринок Лук янівський . Вважає таке використання товарного знаку незаконним та таким, що порушує права позивача, зважаючи на перебування у власності позивача цілісного майнового комплексу Лук янівський ринок за договором купівлі-продажу нерухомого майна на аукціоні в 2010 році. Вважає, що назва Лук янівський ринок дає змогу однозначно ідентифікувати і вирізняти об єкт - цілісний майновий комплекс Лук янівський ринок від інших майнових комплексів та слугує засобом індивідуалізації конкретного цілісного майнового комплексу, який має своє конкретне цільове призначення та знаходиться за конкретною адресою. Таким чином, майнові права інтелектуальної власності на комерційне найменування, яке являє собою позначення Лук янівський ринок належить позивачу як власнику з 03.09.2010 року цілісного майнового комплексу Лук янівський ринок та набути ним раніше, ніж права ОСОБА_5 на знак для товарів та послуг за №146911. Відповідач 1 своїми діями порушив право позивача на використання фірмового найменування цілісного майнового комплексу Лук янівський ринок шляхом подання заявки на реєстрацію відповідного знаку для товарів та послуг, який не може одержати правову охорону відповідно до законодавства та у зв язку з цим незаконно вимагає від позивача припинити використання позначення Ринок Лук янівський та сплати йому коштів. Відповідач 2 також порушив права позивача у зв язку з реєстрацію ним за відповідачем 1 спірного знаку для товарів та послуг, надавши йому правову охорону, але він не може одержати правову охорону за вимогами законодавства. Зазначає, що згідно висновку експерта ОСОБА_6. за результатами проведення експертизи об єктів інтелектуальної власності №1-07/2018 від 11.07.2018 року позначення Лук янівський ринок застосоване у найменуванні цілісного майнового комплексу Лук янівський ринок , право власності на яке належить позивачу, настільки схожа із набутою назвою за свідоцтвом №146911, що таке позначення і знак можна сплутати, і такий знак є таким, що може ввести в оману щодо особи, яка надає такі послуги і використовує його у своїй діяльності під час надання послуг цілісний майновий комплекс Лук янівський ринок . Вказане свідоцтво є таким, що його можна сплутати з фірмовим найменуванням Ринок Лук янівський , що відоме в Україні та права на яке належать позивачу, що одержав право на нього до дати подання відповідачем 1 заявки по відношенню до однорідних товарів до 03.08.2011 року. Відтак, наявні підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач 1 через свого представника надав суду відзив на позов, де просив суд у його задоволенні відмовити, оскільки свідоцтво про знак для товарів та послуг було отримано відповідачем ОСОБА_5 у відповідності до вимог Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг та жодних порушень законодавства при цьому не було. Жодних підстав для визнання вказаного свідоцтва недійсним у відповідності до вимог ст..19 Закону наведено не було на момент отримання свідоцтва, а висновок експерта ОСОБА_6 не розкриває питання чи дійсно на момент проведення експертизи такий знак вважався загальновживаним та загальновідомим, таким який можна сплутати, а насправді зображення знака має свій особливий шрифт, стиль написання, своє лінійне зображення, вигадане автором, яке неможливо сплутати. Належність позивачу майнового комплексу Лук янівський ринок жодним чином не спростовує законність належності відповідачу 1 права інтелектуальної власності на об єкт з назвою Ринок Лук янівський . Обидві назви не є тотожними як за стилем написання, так і за змістом, порядком розміщення слів. Крім того, заявка на реєстрацію знака відповідачем 1 була подана ще 03.08.2011 року, яка була предметом кваліфікаційної експертизи заявленого позначення, яка зазначила про відповідність заявки умовами надання правової охорони за Законом України Про охорону прав на знаки для товарів та послуг - надалі по тексту Закон №3689. Жодних заперечень щодо висновків вказаної експертизи та проти заявки про реєстрацію щодо невідповідності її умовами надання правової охорони з боку позивача надана до відповідача 2 не було.

Відповідач 2 через свого представника надав до суду відзив на позов, де просив суд у його задоволенні відмовити, зважаючи на те, що свідоцтво про знак для товарів та послуг було отримано відповідачем ОСОБА_5 у відповідності до вимог законодавства та жодних порушень при його видачі і розгляду відповідної заявки не було доведено позивачем. Так, станом на дату подання позивачем заявки на реєстрацію відповідного знака для товарів та послуг була чинна редакція Закону України Про охорону прав на знаки для товарів та послуг із змінами на 10.04.2008 року, а тому відповідність знака умовам правової охорони має розглядатись, виходячи з дати подання відповідної заявки. При подачі вказаної заявки відповідачем 1 проводилась відповідна експертиза з перевірки позначень щодо наявності підстав для відмови у надання правової охорони, але таких обставин встановлено не було, що було підставою для реєстрації знаку за вказаною заявкою та подальшої видачі спірного свідоцтва. Схожість зареєстрованого знаку із позначенням цілісного майнового комплексу Лук янівський ринок жодним чином не вказує на можливість задоволення позову, оскільки позивач немає жодних реєстрацій на позначення Ринок Лук янівський або раніше поданих заявок на його реєстрацію, а також немає раніше набутих прав на таке або схоже позначення. Жодних доказів введення в оману споживачів щодо цього знаку також наведено не було, а тому посилання позивача як на підставу для задоволення позову абз.4 п.3 ст.6 Закону №3689 не є підставою для відмови в наданні правової охорони. Фірмова назва позивача є ТОВ Квіткова галявина , яке не містить у собі позначення Ринок Лук янівський . Вказана назва також не є загальновживаним терміном

Ухвалою суду від 05.02.2015 р. за вказаною позовною заявою було відкрито провадження та її розгляд призначено на 24.03.2015 р.

В червні та липні 2015 року до суду надійшли заперечення відповідача 1 на позовну заяву, які протокольною ухвалою від 16.07.2015 року були долучені до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 16.07.2015 року у цій справі було призначено судову експертизу.

Ухвалою суду від 29.12.2015 року у справі було відновлено провадження та призначено судове засідання на 12.02.2016 року.

Ухвалами суду від 13.04.2016 року та в подальшому від 06.06.2017 року у цій справі було призначено судову експертизу у сфері інтелектуальної власності.

Ухвалою суду від 02.03.2018 року у цій справі було відновлено провадження.

Протокольної ухвалою від суду від 09.07.2018 року замінено відповідача 2 на його правонаступника Міністерство економічного розвиту і торгівлі України.

Ухвалою суду від 09.07.2018 року у цій справі було надано позивачу строк на усунення недоліків по уточненій позовній заяві.

На виконання вказаної ухвали до суду 17.07.2018 року надійшла уточнена позовна заява, подана у відповідності до вимог законодавства, яка була прийнята судом ухвалою від 17.12.2018 року та висновок експерта від 11.07.2018 року за №1-07/2018 судового експерта ОСОБА_7

23.11.2018 року до суду надійшов відзив на уточнений позов від відповідача 1 та від відповідача 2, які було долучено до матеріалів справи протокольною ухвалою суду від 04.03.2019 року.

Ухвалою суду від 17.12.2018 року у цій справі було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та суду додатково пояснив, що опитування споживачів щодо введення їх в оману спірним знаком для товарів та послуг не проводили, свій товарний знак не реєстрували, але право власності на майновий комплекс набули в 2010 році. Просив визнати недійсним свідоцтва з підстав його не відповідності вимогам за п.п.1,3 ст.6 Закону №3689, а саме належності такого фірмового найменування саме позивачу, а не відповідачу 1; тотожність та схожість спірного знаку із фірмовим найменуванням настільки, що їх можна сплутати.

У судовому засіданні представники відповідачів свої відзиви підтримали та просили в позові відмовити з викладених у них підстав.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У відповідності до положень ст.ст. 1, 3, 15 ЦПК України завданням цивільного судочинства є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають, зокрема, з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Судом встановлено, що відповідач 1 - ОСОБА_5 зареєстрував на своє ім я 25.10.2011 року знак для товарів та послуг №146911 - позначення (зображення) Ринок Лук янівський (т.2 а.с.15-22, т.1 а.с.65-66).

В той же час позивач є власником цілісного майнового комплексу Лук янівський ринок за адресою м.Київ, вул.Мельникова, 1, за договором купівлі-продажу від 03.09.2010 року (т.2 а.с.23-28).

За змістом позовних вимог вбачається, що реєстрація знаку для товарів та послуг за відповідачем 1 із назвою Лук янівський ринок порушує права позивача та така реєстрація не відповідає вимогам Закону №3689, а за його п.п.1,3 ст.6 підлягає визнанню недійсним свідоцтво.

Між тим, суд вважає вказане твердження позивача помилковим з огляду на наступне.

Так, Відповідно до абзацу п'ятого пункту 3 Постанови Верховної Ради України від 23.12.93 р. N 3771-XII "Про введення в дію Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" свідоцтво України може бути визнано недійсним у разі невідповідності знака умовам його реєстрації, визначеним законодавством, що діяло на дату подання заявки.

Як вбачається у цій справі, то датою подання заявки на реєстрацію знаку №146911 є 03.08.2011 р., що підтверджено випискою з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, у зв'язку з чим, оцінка відповідності зареєстрованих позначень умовам надання правової охорони має здійснюватись судом на вказану дату, тобто згідно із законодавством, що було чинним на дату подання заявки (п. 62 постанови Пленуму ВСУ N 12 від 17.10.2012 р.).

Частиною третьою ст. 159 Господарського кодексу України визначено, що правовій охороні підлягає як повне, так і скорочене комерційне найменування суб'єкта господарювання, якщо воно фактично використовується ним у господарському обігу.

Статтею 8 Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20.03.1883 р. передбачено, що фірмове найменування охороняється в усіх країнах Союзу без обов'язкового подання заявки чи реєстрації і незалежно від того, чи є воно частиною товарного знака.

За змістом частини другої статті 489 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов'язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки.

Водночас відповідно до приписів пункту 1 статті 5 Закону "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом.

Згідно ж з пунктом 3 статті 6 цього Закону не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати, зокрема, з фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до Установи заявки щодо таких же або споріднених з ними товарів і послуг.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що товарний знак, який є тотожним або схожим до ступеня змішування з фірмовим найменуванням іншої юридичної особи, є неохороноспроможним, а тому, з огляду на припис статті 19 Закону у разі невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково (п. 6 Оглядового листа ВГСУ від 17.04.2006 р. N 01-8/847).

За умовами ст..10 вказаного Закону №3689 за заявкою на отримання свідоцтва України на знак для товарів і послуг проводиться експертиза, яка має статус науково- технічної експертизи. Експертиза складається з формальної експертизи та кваліфікаційної експертизи (експертизи по суті) і проводиться закладом експертизи відповідно до Закону та Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Державного патентного відомства України від 28 липня 1995 р. № 116 (в редакції наказу Держпатенту від 20 серпня 1997 р. № 72) (далі - Правила).

За ч.3 ст.10 Закону кінцеві результати експертизи заявки, що не вважається відкликаною або не відкликана, відображаються в обґрунтованому висновку експертизи за заявкою, що набирає чинності після затвердження його Установою. На підставі такого висновку Установа приймає рішення про реєстрацію знака для всіх зазначених у заявці товарів і послуг або про відмову в реєстрації знака для всіх зазначених у заявці товарів і послуг, або про реєстрацію знака щодо частини зазначених у заявці товарів і послуг та відмову в реєстрації знака для іншої частини зазначених у заявці товарів і послуг.

Експертиза заявки по суті складається, зокрема, з перевірки позначення щодо наявності підстав для відмови у наданні правової охорони, зазначених у п. 2 і п. 3 ст. 6 Закону.

Як вже зазначено вище, то відповідачем 1 було подано заявку на реєстрацію знаку для послуг 35 і 36 класів МКТП.

За результатами проведеної експертизи 21.09.2011 року Державною службою інтелектуальної власності України, правонаступником якої є відповідач 2, було прийнято рішення про державну реєстрацію знака за вказаною заявкою із подальшою видачею спірного свідоцтва (т.1 а.с.69-80).

Відтак, державною службою було прийнято рішення за наслідками проведеної експертизи про відповідність заявленого відповідачем 1 позначення Ринок Лук янівський умовам надання правової охорони, встановленими ст..5 Закону №3689.

Між тим, у відповідності до вимог ч.8 ст.10 вказаного Закону позивач не скористався своїм правом на подання обґрунтованих заперечень проти реєстрації заявки із заявленим до реєстрації відповідачем 1 позначенням з підстав його невідповідності умовам надання правової охорони, не звернувся самостійно із заявою про реєстрацію свого права на знак для товарів і послуг, а також немає жодних реєстрацій на позначення Ринок Лук янівський , як немає раніше набутих законних прав на таке або схоже позначення. Відтак, у позивача відсутні будь-які охоронювані законом права на позначення Ринок Лук янівський .

Виходячи з положень ч. 1 ст. 19 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково, зокрема, у разі:

а) невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони;

в) видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

Згідно приписів п. 63 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. N 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності": порушенням прав на знак, зокрема, визнається введення в цивільний оборот позначень, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати із: знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг; знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна, зокрема знаками, визнаними добре відомими відповідно до статті 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності; фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання заявки щодо таких же або споріднених з ними товарів і послуг; кваліфікованими зазначеннями походження товарів. У той же час, судом відхиляються посилання позивача на положення п. 2 ст. 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" з огляду на недоведеність підстав для їх застосування у спірних відносинах, з огляду на наступне.

За приписами абзацу п'ятого пункту 2 статті 6 Закону "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", згідно з цим законом не можуть одержати правову охорону позначення, які є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу.

Відповідно до пункту 4.3.1.9 Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджені наказом Держпатенту України N 116 від 28.07.95 р. до позначень, що є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу, відносяться позначення, які породжують у свідомості споживача асоціації, пов'язані з певною якістю, географічним походженням товарів або послуг або з певним виробником, які насправді не відповідають дійсності; позначення може бути визнане оманливим або таким, що здатне вводити в оману, коли є очевидним, що воно в процесі використання як знака не виключає небезпеку введення в оману споживача.

Абзацом третім пункту 3 статті 6 Закону "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" передбачено, що не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати із фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до Установи заявки щодо таких же або споріднених з ними товарів і послуг.

Обставини, зазначені в абзаці п'ятому пункту другого статті 6 Закону "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" та в абзаці третьому пункту 3 цієї ж статті Закону, є самостійними підставами для відмови в наданні правової охорони.

При цьому, наведений припис абзацу п'ятого пункту другого статті 6 Закону "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" є абсолютним критерієм для відмови в наданні правової охорони та стосується виключно змісту самого заявленого на реєстрацію позначення (його власної видимої оманливості), тоді як можливість сплутування з іншими позначеннями, як відносний критерій та наслідки цього (зокрема, щодо можливості введення в оману) мають правове значення при застосуванні пункту 3 статті 6 та пункту 5 статті 16 Закону "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг".

Таким чином, виходячи із встановлених обставин справи, для правильного застосування абзацу третього пункту 3 статті 6 та пункту 5 статті 16 Закону "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" не має правового значення правильність визначення споживачами особи, яка виробляє відповідні товари чи надає певні послуги, - значення має сама можливість сплутування спірних позначень (зареєстрованого знаку та позначення фірмового найменування, що використовується), а також сама можливість введення в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги.

З врахуванням вимог ст..81 ЦПК позивачем також не було доведено жодними належними та допустимими доказами обставина введення в оману споживачів щодо особи, яка надає, виробляє товари, при використанні оспорюваного знаку, а також не доведено існування фактів сплутування споживачами товарів, маркованих таким знаком на ринку при введенні їх в господарський оборот, що призвело до порушення його прав.

Згідно абз.4 п.3 ст.6 Закону визначено, що не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать

іншим особам, які одержали право на них до дати подання до

Установи заявки щодо таких же або споріднених з ними товарів і

послуг.

Між тим, за змістом вимог статтей 6 і 19 вказаного Закону наявність у іншої особи права на (комерційне) фірмове найменування не є підставою для визнання знака таким, не відповідає умовам надання правової охорони. Між тим, поняття фірмове найменування в чинному законодавстві не врегульоване, а в найменуванні позивача - ТОВ Квіткова галявина позначення Ринок Лук янівський відсутнє.

Також, позивачем не було доведено, що вказане позначення є загальновживаним терміном.

Більше того, зображення, належнє відповідачу 1 як право інтелектуальної власності на об єкт з назвою Ринок Лук янівський не є тотожним як за стилем написання, за змістом чи порядком розміщення слів із належним позивачу майновим комплексом Лук янівський ринок .

Також, позивач не надав доказів тому, що позначення Ринок Лук янівський здатнє вводити споживачів в оману при надання відповідачем 1 послуг 35 і 36 класів МКТП, тобто асоційовано породжувати у свідомості споживачів хибні асоціації з властивостями або іншими характеристиками послуг 35 і 36 МКТП, які насправді не відповідають дійсності.

При цьому, суд не приймає до уваги наданий стороною позивачу суду висновок експерта ОСОБА_6. №1-07/2018 від 11.07.2018 року з огляду на наступне. Так, за вказаним висновком визначено, що позначення Лук янівський ринок застосоване у найменуванні цілісного майнового комплексу Лук янівський ринок , право на яке належить ТОВ Квіткова галявина є схожим зі знаком для товарів та послуг за свідоцтвом №146911 настільки, що таке позначення і знак можна сплутати, а сам знак є таким, що може ввести в оману щодо особи, яка надає послуги і використовує у своїй діяльності під час надання цим послуг цілісний майновий комплекс Лук янівський ринок .

Між тим, при відповіді на питання щодо схожості знаків експерт не врахувала, що поставлене перед нею питання з порушенням норм спеціального законодавства і спеціальних методик, оскільки спеціальним Законом та Правилами передбачено у якості однієї з підстав для відмови у надання правової охорони позначенню - це схожість із раніше зареєстрованими чи заявленими до реєстрації знаками на ім я іншої особи, але позивач немає в Україні жодних реєстрацій на тотожнє чи схоже позначення або раніше поданих заявок, тобто законних прав на таке або схоже позначення.

Зокрема, при проведенні експертизи об'єктів інтелектуальної власності експерт ОСОБА_8 невірно ідентифікувала комбінований знак для товарів і послуг за оскаржуваним свідоцтвом та вона не врахувала, що позначення при дослідженні їх на схожість мають оцінюватися в цілому, незважаючи на окрему різницю елементів, як це передбачено Законом № 3689 та Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Держпатенту України від 28.07.1995 № 116, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 02.08.1995 за № 276/812, а порівняння лише видокремлених частин комбінованого позначення для встановлення схожості є методологічно не коректним, оскільки суперечить нормативним підходам спеціального законодавства.

Крім того, відповідь на друге запитання щодо схожості знака та введення цим в оману споживачів побудована не на дослідженні асоціації споживачів, а лише на припущеннях і у висновку зазначено про ймовірність цього.

За вимогами ст..418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 12,13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Позивачем у цій справі не було доведено суду обставин можливості визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг №146911у відповідності до вимог ст..ст.6,19 Закону України Про охорону прав на знаки для товарів та послуг , а тому в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити в повному обсязі.

Також, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов язання відповідача 2 вчинити дії щодо внесення даних про визнання свідоцтва недійсним, оскільки вони є супутними і залежать від наслідків розгляду позовних вимог за п.1 позову, в задоволенні яких було відмовлено.

При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.11 своєї постанови Про судове рішення у цивільних справах , оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (ч.ч.1, 2 ст. 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Окрім того Європейський суд з прав людини в своїй практиці (рішення від 13.05.1980 року в справі Артіко проти Італії (пункт 35), рішення від 30.05. 2013 року в справі Наталія Михайленко проти України (пункт 32) визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних .

Згідно висновків Європейського суду з прав людини зазначеного у рішенні у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року №303А, п.2958 - суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чимном зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов язує суди обгрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий,що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відтак, суд не знаходить за доцільне спростовувати у вказаному рішення кожному аргументу позивача, оскільки по суті жодних порушень вимог законодавства при видачі спірного свідоцтва допущено не було, а його наявність не порушує прав позивача.

Згідно п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

На підставі викладеного, керуючись ст. 56 Конституції України, ст. ст. 16, 418 ЦК України, ст.ст. 3-5,12-13, 16, 18, 19, 23, 76-92, 95, 187, 211, 223, 258-259, 264-265, 268, 272-275, 279, 352, 354-355, 447, 451, п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. N 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", суд, -

В и р і ш и в :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Квіткова галявина до ОСОБА_5, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання недійсним повністю свідоцтва про знак для товарів і послуг №146911, що зареєстроване в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 25.10.2011 року, і зобов язання вчинити дії, - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Квіткова галявина , код ЄДРПОУ 35671102, адреса м.Київ, вул.Мельникова, 1,

Відповідач: ОСОБА_5, адреса проживання АДРЕСА_1

Відповідач: Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, код ЄДРПОУ 37508596, адреса знаходження: м.Київ, вул.М.Грушевського, 12/2.

Суддя: Андрій Анатолійович Осаулов

Повний текст рішення виготовлено 14.03.2019 року