Постанова

від 16.07.2019 по справі 761/35562/14-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 761/35562/14-ц Головуючий у 1-й інстанції суддя: Осаулов А.А.

16 липня 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Саліхова В.В.

суддів: Лапчевської О.Ф., Левенця Б.Б.

секретаря судового засідання: Дячук І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Квіткова галявина на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 березня 2019 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Квіткова галявина до ОСОБА_1 , Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання недійсним повністю свідоцтва про знак для товарів і послуг і зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року ТОВ Квіткова галявина звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , Державної служби інтелектуальної власності (замінено ухвалою суду на його правонаступника - Міністерство економічного розвиту і торгівлі України) та з урахуванням уточнених позовних вимог просило визнати недійсним повністю свідоцтво на знак для товарів і послуг NНОМЕР_1 від 25.10.2011 та зобов`язати відповідача 2 внести до державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про визнання недійсним повністю свідоцтва на знак для товарів і послуг NНОМЕР_1 від 25.10.2011.

Рішенням Шевченківського районного суду від 04.03.2019 позовні вимоги залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ТОВ Квіткова галявина просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Посилається на неповне з`ясування т недоведеність судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

В обґрунтування своїх доводів вказує, що майнові права інтелектуальної власності на комерційне найменування, яке являє собою позначення Лук`янівський ринок належить позивачу, як власнику цілісного майнового комплексу з 03.09.2010 та набути ним раніше ніж права ОСОБА_1 на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України №НОМЕР_1. Зазначає, що ОСОБА_1 своїми діями порушив право товариства на використання фірмового найменування цілісного майнового комплексу Лук`янівський ринок .

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/7482/2019 Звертає увагу на те, що судом не зазначено, які саме порушення норм спеціального законодавства та методик допущено при проведенні експертизи від 11.07.2018, проігноровано положення ст. 8 Паризької конвенції про охорону промислової власності. Вказує, що експертиза від 21.09.2011 не є допустимим доказом, оскільки не відповідає вимогам до висновку експерту.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Зазначила, що твердження скаржника є помилковими та не відповідають дійсності. Вказала, що Свідоцтво №НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг було отримано ОСОБА_1 відповідно до вимог Закону України про охорону прав на знак для товарів і послуг та зареєстровано в Державному реєстрі свідоцтв України на знак для товарів і послуг. Звертає увагу на те,Ю що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів, які б дали підстави стверджувати, що існує хоча б одна підстава для визнання знаку недійсним.

У судовому засіданні представник ТОВ Квіткова галявина - Суплік М.В. підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі з підстав наведених в ній та просив останню задовольнити.

Представники ОСОБА_1 та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що остання не підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про залишення без задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивних вимог, що позначення Лук`янівський ринок є загальновживаним терміном. Зображення, належне відповідачу 1 як право інтелектуальної власності на об`єкт з назвою Ринок Лук`янівський не є тотожним як за стилем написання, за змістом чи порядком розміщення слів із належним позивачу майновим комплексом Лук`янівський ринок . Позивач не надав доказів тому, що позначення Ринок Лук`янівський здатне вводити споживачів в оману при надання відповідачем 1 послуг 35 і 36 класів МКТП, тобто асоційовано породжувати у свідомості споживачів хибні асоціації з властивостями або іншими характеристиками послуг 35 і 36 МКТП, які насправді не відповідають дійсності. Позивачем не було доведено суду обставин можливості визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг №НОМЕР_1у відповідності до вимог ст.ст.6,19 Закону України Про охорону прав на знаки для товарів та послуг .

Також, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача 2 вчинити дії щодо внесення даних про визнання свідоцтва недійсним, оскільки вони є супутніми і залежать від наслідків розгляду позовних вимог за п.1 позову, в задоволенні яких було відмовлено.

З таким висновком суду погоджується колегія суддів.

Судом першої інстанції та апеляційної інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ТОВ Квіткова галявина є власником цілісного майнового комплексу Лук`янівський ринок за адресою м. Київ, вул. Мельникова, 1, за договором купівлі-продажу від 03.09.2010 (т. 2, а. с. 23-28).

ОСОБА_1 зареєстрував на своє ім`я 25.10.2011 знак для товарів та послуг №НОМЕР_1 - позначення (зображення) Ринок Лук`янівський (т. 1, а. с. 65-66; т. 2, а. с. 15-22).

ТОВ Квіткова галявина зазначило, що в травні 2014 року позивач отримав від ОСОБА_1 лист, зі змісту якого дізнався про реєстрацію спірного свідоцтва № НОМЕР_1 за відповідачем 1 та володіння виключно ним правами на знак для товарів і послуг Ринок Лук`янівський .

Вважає таке використання товарного знаку незаконним та таким, що порушує права позивача, зважаючи на перебування у власності позивача цілісного майнового комплексу Лук`янівський ринок . Вважає, що назва Лук`янівський ринок дає змогу однозначно ідентифікувати і вирізняти об`єкт - цілісний майновий комплекс Лук`янівський ринок від інших майнових комплексів та слугує засобом індивідуалізації конкретного цілісного майнового комплексу, який має своє конкретне цільове призначення та знаходиться за конкретною адресою.

Майнові права інтелектуальної власності на комерційне найменування, яке являє собою позначення Лук`янівський ринок належить позивачу як власнику з 03.09.2010 цілісного майнового комплексу Лук`янівський ринок та набути ним раніше, ніж права ОСОБА_1 на знак для товарів та послуг за №НОМЕР_1.

Також вважає, що відповідач 1 своїми діями порушив право позивача на використання фірмового найменування цілісного майнового комплексу Лук`янівський ринок шляхом подання заявки на реєстрацію відповідного знаку для товарів та послуг, який не може одержати правову охорону відповідно до законодавства та у зв`язку з цим незаконно вимагає від позивача припинити використання позначення Ринок Лук`янівський та сплати йому коштів. Відповідач 2 також порушив права позивача у зв`язку з реєстрацію за ним спірного знаку для товарів та послуг, надавши йому правову охорону. Зазначає, що згідно висновку експерта Андреєвої А.В. за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності №1-07/2018 від 11.07.2018 позначення Лук`янівський ринок застосоване у найменуванні цілісного майнового комплексу, право власності на яке належить позивачу, настільки схожа із набутою назвою за свідоцтвом №НОМЕР_1, що таке позначення і знак можна сплутати, і такий знак є таким, що може ввести в оману щодо особи, яка надає такі послуги і використовує його у своїй діяльності під час надання послуг цілісний майновий комплекс Лук`янівський ринок . Вказане свідоцтво є таким, що його можна сплутати з фірмовим найменуванням Ринок Лук`янівський , що відоме в Україні та права на яке належать позивачу, що одержав право на нього до дати подання відповідачем 1 заявки по відношенню до однорідних товарів до 03.08.2011.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся із відповідним позовом до суду.

Відповідно до ст. 492 ЦК України торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів, що виробляються однією особою, від товарів, що виробляються іншими особами.

Згідно з ст. 493 ЦК України суб`єктами права інтелектуальної власності на торговельну марку є фізичні та юридичні особи. Право інтелектуальної власності на певну торговельну марку може належати одночасно кільком фізичним та (або) юридичним особам.

Статтею 494 ЦК України передбачено, що набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом. Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом. Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію або визнана в установленому законом порядку добре відомою, не вимагає засвідчення свідоцтвом.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 5 Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг , правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі, та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом. Об`єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень. Право власності на знак засвідчується свідоцтвом.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 6 Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг не можуть одержати правову охорону позначення, що можуть ввести в оману щодо особи, яка виробляє товар або надає послугу. Не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з: знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім`я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг; знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна, зокрема знаками, визнаними добре відомими відповідно до статті 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності.

За змістом п.п. а п. 1 ст. 19 Закону України Про охорону права на знаки для товарів і послуг (далі Закону) свідоцтво на знак для товарів і послуг може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони.

Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти до висновку про те, що підставою для визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг є відомість в Україні торгівельної марки до дати подання до Установи заявки на реєстрацію позначення щодо таких же або споріднених товарів і послуг, які можуть ввести в оману щодо особи, яка виробляє або надає останні.

Таким чином, при розгляді вказаної справи позивач повинен довести суду, що фірмове найменування - майновий комплекс Лук`янівський ринок діє на території України та було відоме ще до подачі відповідачем заявки на реєстрацію вищезгаданого знака для товарів та послуги, і що останніми надаються товари такі ж самі або споріднені з товарами позивача.

Встановлено, що ТОВ Квіткова галявина є власником цілісного майнового комплексу Лук`янівський ринок за адресою м. Київ, вул. Мельникова , 1 , за договором купівлі-продажу від 03.09.2010 (т. 2, а. с. 23-28). Позивач не здійснював реєстрацію на своє ім`я знаку для товарів та послуг на вказане позначення Лук`янівський ринок .

Поняття добре відомого знака в Законі та міжнародних актах не визначено, але з аналізу їх змісту добре відомий знак можна визначити як знак, який став відомим на Україні в певному секторі суспільства як знак певної особи і якому надано правову охорону відповідно до ст. 6 bis Паризької конвенції.

Згідно з положеннями статті 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності, Країни Союзу зобов`язуються чи з ініціативи адміністрації, якщо це допускається законодавством даної країни, чи за клопотанням зацікавленої особи відхиляти або визнавати недійсною реєстрацію і забороняти застосування товарного знака, що становить відтворення, імітацію чи переклад іншого знака, здатні викликати змішування зі знаком, що за визначенням компетентного органу країни реєстрації чи країни застосування вже є у цій країні загальновідомим як знак особи, що користується привілеями цієї Конвенції, і використовується для ідентичних або подібних продуктів. Це положення поширюється і на ті випадки, коли істотна складова частина знака становить відтворення такого загальновідомого знака чи імітацію, здатну викликати змішування з ним.

Відповідно до ст. 25 Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг охорона прав на добре відомий знак здійснюється згідно з статтею 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власностіта цим Законом на підставі визнання знака добре відомим Апеляційною палатою або судом. Знак може бути визнаний добре відомим незалежно від реєстрації його в Україні.

При визначенні того, чи є знак добре відомим в Україні, можуть розглядатися, зокрема, такі фактори, якщо вони є доречними:

ступінь відомості чи визнання знака у відповідному секторі суспільства;

тривалість, обсяг та географічний район будь-якого використання знака;

тривалість, обсяг та географічний район будь-якого просування знака, включаючи рекламування чи оприлюднення та представлення на ярмарках чи виставках товарів та/або послуг, щодо яких знак застосовується;

тривалість та географічний район будь-яких реєстрацій та/або заявок на реєстрацію знака за умови, що знак використовується чи є визнаним;

свідчення успішного відстоювання прав на знак, зокрема територія, на якій знак визнано добре відомим компетентними органами;

цінність, що асоціюється зі знаком.

Порядок визнання Апеляційною палатою знака добре відомим в Україні встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. За подання заяви про визнання знака добре відомим сплачується збір.

Рішення Апеляційної палати щодо визнання знака добре відомим в Україні може бути оскаржено у судовому порядку.

З дати, на яку за визначенням Апеляційної палати чи суду знак став добре відомим в Україні, йому надається правова охорона така сама, якби цей знак був заявлений на реєстрацію в Україні. При цьому вона поширюється також на товари і послуги, що не споріднені з тими, для яких знак визнано добре відомим в Україні, якщо використання цього знака іншою особою стосовно таких товарів і послуг вказуватиме на зв`язок між ними та власником добре відомого знака і його інтересам, ймовірно, буде завдано шкоди таким використанням.

За наведеного, ч. 2 ст. 25 вказаного Закону встановлені фактори, які можуть допомогти компетентному органу зробити висновок про те, чи є знак добре відомим, однак не визначає заздалегідь такий висновок, який в кожному окремому випадку буде залежати від конкретних обставин.

Наказом Міністерства освіти науки України 15.04.2005 № 228 затверджений Порядок визнання знака добре відомим в Україні Апеляційною палатою Державної служби інтелектуальної власності України (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.05.2005 за N 471/10751).

Зазначений Порядок, як визначено у ньому, розроблений відповідно до Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг , Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20.03.1883, яка є чинною в Україні з 25.12.1991, визначає порядок визнання знака для товарів і послуг добре відомим в Україні Апеляційною палатою Державної служби інтелектуальної власності України.

Згідно з п. 3.2.3. вказаного Порядку до заяви про визнання знаку добре відомим мають бути подані фактичні дані, які підтверджують добру відомість знака стосовно товарів і/або послуг, щодо яких він використовується, на вказану в заяві дату повинні бути представлені відомостями, що містяться у відповідних документах.

Ці відомості мають підтверджувати наявність факторів, якщо вони є доречними, визначених у пункті 2 статті 25 Закону.

Використання або будь-яке просування знака може підтверджуватися відомостями про:

види маркування товарів і/або застосування знака при наданні послуг; експонування товарів на виставках, ярмарках, зокрема міжнародних і/або національних. При цьому можуть надаватись відомості про кількість відвідувачів виставки, ярмарки, площі виставочних павільйонів тощо;

використання знака в рекламі;

комерційне використання знака в мережі Інтернет;

заходи щодо просування знака.

Інтенсивність використання знака на території України може підтверджуватися відомостями про:

обсяг реалізації товарів і/або послуг, відносно яких застосовується знак;

перелік регіонів України із зазначенням населених пунктів, у яких здійснювалась реалізація таких товарів і/або послуг;

середню кількість споживачів товарів і/або послуг на дату, указану в заяві;

коло споживачів та їх специфіку залежно від характеру товарів і/або послуг;

положення виробника на ринку у відповідному секторі економіки;

обсяги експорту (імпорту) товарів, щодо яких застосовується знак;

цінність (вартість) знака згідно з даними річних фінансових звітів при цьому методика оцінки знака визначається його власником).

Тривалість використання знака може підтверджуватися відомостями про дату початку використання знака та про безперервність його використання.

Рекламування знака може підтверджуватися відомостями про:

способи рекламування маркованих товарів у різних засобах інформації, включаючи Інтернет;

кількість споживачів такої реклами;

витрати на рекламування, зокрема фінансові документи (звіти) щодо витрат на рекламу.

Аналіз зазначених норм права свідчать про те, що добре відомим в Україні фірмове найменування визнається на підставі рішення відповідного органу державної влади Державною службою інтелектуальної власності України (правонаступник Міністерство економічного розвитку і торгівлі України) за зверненням заявника чи в судовому порядку.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Разом з тим, позивачем ні при розгляді справи в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції не доведено, що майновий комплекс фірмове найменування Лук`янівський ринок підлягає правовій охороні, оскільки не має міжнародної реєстрації, не визнане в установленому законом порядку добре відомим.

Відповідно до ч. ч. 2, 5 ст. 16 Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та інші права, визначені цим Законом. Свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом: зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг; зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати.

Згідно з п. 4.3.2.4. Правил складання і подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджених Наказом Державного патентного відомства України від 28.07.1995 № 116, позначення вважається схожим настільки, що його можна сплутати з іншим позначенням, якщо воно асоціюється з ним в цілому, незважаючи на окрему різницю елементів. При перевірці позначень на тотожність і схожість необхідно визначити ступінь схожості заявленого позначення та виявлених при проведенні пошуку позначень.

Пунктом 4.3.2.5. Правил передбачено, що при встановленні однорідності товарів або товарів і послуг визначається принципова імовірність виникнення у споживача враження про належність їх одній особі, що виготовляє товар або надає послуги.

На підставі викладеного можливо зробити висновок, що свідоцтво України на знак для товарів і послуг може бути визнаним недійсним, за наявності відомостей в Україні щодо фірмового найменування до дати подання до Установи заявки на реєстрацію позначення щодо таких же або споріднених товарів і послуг, які є схожими настільки, що їх можна сплутати, щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу.

Матеріали справи свідчать, що 03.08.2011 ОСОБА_1 звернувся із заявкою до Державної служби інтелектуальної власності України на реєстрацію знаку № НОМЕР_1 .

За результатами проведеної експертизи 21.09.2011 року Державною службою інтелектуальної власності України (правонаступник Міністерства економічного розвитку і торгівлі України) було прийнято рішення про державну реєстрацію знака за вказаною заявкою із подальшою видачею спірного свідоцтва (т. 1, а. с. 69-80).

Отже, державною службою було прийнято рішення за наслідками проведеної експертизи про відповідність заявленого ОСОБА_1 позначення Ринок Лук`янівський умовам надання правової охорони, встановленими ст. 5 Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг .

Таким чином доводи апеляційної скарги про те, що майнові права інтелектуальної власності на комерційне найменування, яке являє собою позначення Лук`янівський ринок належить позивачу, як власнику цілісного майнового комплексу з 03.09.2010 та набуте ним раніше ніж права ОСОБА_1 на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України №НОМЕР_1 не спростовують висновків суду та не мають правового значення.

Посилання в апеляційній скарзі на порушенняОСОБА_1 прав товариства на використання фірмового найменування цілісного майнового комплексу Лук`янівський ринок є необґрунтованими, враховуючи вищевикладене та те, що фірмове найменування позивача не підлягає правовій охороні, а відповідач отримав свідоцтво на знак для товарів і послуг у порядку встановленому законодавством.

Доводи ТОВ Квіткова галявина , що експертиза від 11.07.2018 є належним доказом на підтвердження позовних вимог не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Колегія суддів, вважає висновок судового експерта Андрєєвої А.В. №1-07/2018 від 11.07.2018 не належним та допустимим доказом у даній справі, оскільки при проведені даної експертизи не враховано ненадання правової охорони фірмовому найменуванню Лук`янівський ринок , його добре відомості в Україні та позва її межами.

Статтею 8 Паризької конвенції про охорону промислової власності передбачено, що фірмове найменування охороняється в усіх країнах Союзу без обов`язкового подання заявки чи реєстрації і незалежно від того, чи є воно частиною товарного знаку.

Норми зазначеної Конвенції поширюються на фірмові найменування, які є добре відомими, визнаними у встановленому законом порядку, чого не доведено позивачем стосовно майнового комплексу Лук`янівський ринок та не встановлено при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Отже, доводи позивача про ігнорування судом першої інстанції положень ст. 8 Паризької конвенції про охорону промислової власності не заслуговують на увагу.

За наведеного, висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, колегія суддів вважає правильними.

Судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, матеріали справи та надані відповідні висновки з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з якими погоджується і колегія суддів.

Таким чином, вимоги апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Враховуючи наведені обставини та вимоги ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367-368, 371, 374-375, 381-384, 389-390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Квіткова галявина залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 17.07.2019.

Головуючий: В.В. Саліхов

Судді: О.Ф. Лапчевська

Б.Б. Левенець