Постанова

від 07.03.2019 по справі 911/3153/16

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" березня 2019 р. Справа№ 911/3153/16

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Чорногуза М.Г.

секретар судового засідання: Бендюг І.В.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 07.03.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Приватного виробничо-комерційного підприємства "Маран"

на рішення Господарського суду Київської області від 17.09.2018 (повний текст складено 12.10.2018)

у справі № 911/3153/16 (суддя О.В. Щоткін)

за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Служби автомобільних доріг у Київській області

до 1) Гірської сільської ради

2) Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Маран"

про визнання недійсними рішення та договору оренди земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Служби автомобільних доріг у Київській області звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Гірської сільської ради (далі - відповідач-1) та Приватного підприємства Виробничо-комерційне підприємство Маран (далі - відповідач-2) про визнання недійсним рішення Гірської сільської ради від 21.10.2004 № 172-15-4 Про передачу земельної ділянки на умовах довгострокової оренди на 49 років Малому приватному Виробничо-комерційному підприємству Маран під комплекс автодорожнього обслуговування в с. Гора та визнання недійсним, укладеного між відповідачами, договору оренди земельної ділянки від 18.01.2005, площею 2,53 га на термін 49 років під комплекс автодорожнього обслуговування, розташованої на території с. Гора Гірської сільської ради Бориспільського району, посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Козій А. В.

В обґрунтування позовних вимог перший заступник прокурора Київської області вказав, що Гірська сільська рада порушила вимоги земельного законодавства під час передачі в оренду відповідачеві спірної земельної ділянки, оскільки частина цієї ділянки, щодо якої Гірською сільською радою було прийнято оспорюване рішення та укладено договір від 18.01.2005, була і є частиною земельної ділянки загальною площею 82,6 га, наданої Шляхово-експлуатаційній дільниці № 639 (згідно з державним актом на право постійного користування землею від 09.11.2000 серії 1-КВ № 003611), правонаступником якої наразі є Служба автомобільних доріг у Київській області, при цьому остання не відмовлялася від свого права користування вказаною земельною ділянкою у встановленому законом порядку.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 30.11.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2017, позов задоволено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.04.2018 постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2017 та рішення Господарського суду Київської області від 30.11.2016 у справі № 911/3153/16 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Рішенням Господарського суду Київської області від 17.09.2018 у справі №911/3153/16 позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано недійсним рішення № 172-15-4 від 21.10.2004 "Про передачу земельної ділянки на умовах довгострокової оренди на 49 років Малому приватному "Виробничо-комерційному підприємству "Маран" під комплекс автодорожнього обслуговування в с. Гора" Гірської сільської ради.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 18.01.2005 між Гірською сільською радою та Приватним підприємством "Виробничо-комерційне підприємство "Маран" площею 2,53 га, на термін 49 років, під комплекс автодорожнього обслуговування, яка розташована на території с. Гора Гірської сільської ради Бориспільського району, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Козій А. В.

Стягнуто з Гірської сільської ради на користь Прокуратури Київської області 1 378 грн. судового збору.

Стягнуто з Приватного підприємства Виробничо-комерційне підприємство Маран на користь Прокуратури Київської області 1 378 грн. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що частина спірної земельної ділянки під комплекс автодорожнього обслуговування в с. Гора, Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області, щодо якої Гірською сільською радою прийнято оспорюване рішення, на момент його прийняття була і є частиною земельної ділянки загальною площею 82,6 га, наданої Шляхово-експлуатаційній дільниці № 639 згідно з Державним актом серії 1-КВ № 003611, виданим 09.11.2000 Гірською сільською радою Бориспільського району Київської області і зареєстрованим в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 18, останнім правонаступником усіх прав і обов'язків якої є Служба автомобільних доріг у Київській області, у тому числі права постійного користування вказаною землею. Факт накладення земельної ділянки, що передана в оренду ПП ВКП Маран , на земельну ділянку, що перебуває в постійному користуванні Служби автомобільних доріг у Київській області, площа накладення 0,2648 га, підтверджено листом за № 01-01/400 від 08.04.2016 КДПГККГС Київгеоінформатика та схемою накладення земельної ділянки з кадастровим номером 3220883201:01:001:0042 на землі, надані у постійне користування Службі автомобільних доріг у Київській області. Отже, суд прийшов до висновку, що спірне рішення прийнято Гірською сільською радою щодо земельної ділянки під комплекс автодорожнього обслуговування в с. Гора, Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області, з порушенням положень Цивільного кодексу України , Земельного кодексу України та інших нормативно-правових актів України без припинення права постійного користування вказаною землею Служби автомобільних доріг у Київській області.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство "Виробничо-комерційне підприємство "Маран" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 17.09.2018 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не дослідив та надав оцінки тому факту, що на ресурсі публічної кадастрової карти України вбачається, що земельна ділянка ПП ВКП "Маран" накладається на земельну ділянку кадастровий номер 3220883201:01:001:0100 площею 7,8965 га.

Крім того, апелянт наголошує, що в позовній заяві повинні були міститись вимоги внесення змін в укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2 договір оренди земельної ділянки, шляхом зменшення площі орендованої земельної ділянки на частину площі належної позивачу земельної ділянки, а не позбавлення відповідача-2 законного права користуватися земельною ділянкою.

Апелянт звертає увагу, що неодноразово заявляв про пропуск строку позовної давності позивачем, проте, судом не було розглянуто питання щодо застосування терміну позовної давності.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

В свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, Перший заступник прокурора Київської області у своєму відзиві зазначає, що рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення. Тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Крім того, Перший заступник прокурора Київської області вказує, що позиція ПП ВКП Маран щодо можливості визнання недійсним оскаржуваного рішення та спірного договору лише в частині накладення земельної ділянки на землі транспорту суперечить ст. 79 Земельного кодексу України, оскільки визнання недійсними рішення та договору оренди в частині такої накладки є неможливим без розроблення відповідної землевпорядної документації щодо зменшення (виключення частини) зазначеної земельної ділянки ПП ВКП Маран , затвердження її в передбаченому законодавством порядку та внесення відповідних змін до облікової земельно-кадастрової документації з урахуванням меж новоствореної земельної ділянки.

Перший заступник прокурора Київської області зазначає, що необгрунтованими є посилання ПП ВКП Маран щодо застосування наслідків спливу строку позовної давності до спірних правовідносин, так як про необхідність вжиття заходів для захисту прав та інтересів держави в судовому порядку прокурору стало відомо лише у квітні 2016 в ході моніторингу даних публічної кадастрової карти України та за результатами опрацювання листа Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем Київгеоінформатика від 08.04.2016 № 01-01/400. Водночас, Службі автомобільних доріг у Київській області про вищезазначені порушення до моменту пред'явлення позову відомо не було, оскільки остання не погоджувала вилучення спірної земельної ділянки зі складу земель транспорту та продовжувала використовувати її для виконання покладених на неї завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об'єктів транспорту.

Явка учасників у судове засідання

У судове засідання представники позивача та відповідача-1 не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 ГПК України .

Відповідно до частини першої ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (ч. 3 ст. 202 ГПК України ).

Застосовуючи згідно статті 3 ГПК України , статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників позивача та відповідача-1, які повідомлялись про час та місце розгляду справи, однак не скористались своїм правом участі в судовому засіданні.

Позиції учасників справи

Представники апелянта у судовому засіданні підтримували доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, оскаржене рішення суду скасувати, у задоволенні позову відмовити повністю.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив у її задоволенні відмовити, оскаржене рішення суду залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

09.11.2000 Гірською сільською радою Бориспільського району Київської області на підставі рішення Гірської сільської ради від 08.08.2000 № 82-14-23 видано Шляхово-експлуатаційній дільниці № 639 Державний акт серії 1-КВ № 003611 на право постійного користування землею площею 82,6 га для розміщення доріг, що було зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 18.

21.10.2004 рішенням Гірської сільської ради № 172-15-4 Про передачу земельної ділянки на умовах довгострокової оренди строком на 49 років Малому приватному Виробничо-комерційному підприємству Маран (МП ВКП Маран ) під комплекс автодорожнього обслуговування в с. Гора вирішено, у тому числі: затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду (строком на 49 років) МПВКП Маран під комплекс автодорожнього обслуговування в с. Гора, Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області; вилучити із земель запасу сільської ради земельну ділянку загальною площею 2,53 га в тому числі: 0,20 га чагарників, 0,10 га під польовими дорогами, 2,23 га - ріллі; передати зазначену земельну ділянку загальною площею 2,53 га в тому числі: 0, 20 га чагарників, 0,10 га під польовими дорогами, 2,23 га - ріллі на умовах довгострокової оренди строком на 49 років МП ВКП Маран під комплекс автодорожнього обслуговування в с. Гора, Гірської сільської ради.

18.01.2005 на підставі вищевказаного рішення Гірської сільської ради № 172-15-4 від 21.10.2004 між Гірською сільською радою (орендодавець) та ПП ВКП Маран (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, згідно з умовами пунктів 1.1, 1.3 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку, яка знаходиться на території с. Гора Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області, відповідно до плану що додається, надалі за текстом Земельна ділянка . В оренду передається земельна ділянка під комплекс автодорожнього обслуговування загальною площею 2,53 гектарів в тому числі: 2,23 га ріллі, 0,10 га під польовими дорогами, 0,20 га чагарників, за рахунок земель державної власності на території с. Гора Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області, в межах населеного пункту.

Відповідно до пп. 2.3.1 договору договір укладається на термін 49 років, починаючи з дати його державної реєстрації.

Вказаний договір оренди земельної ділянки було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Козій А.В. та зареєстровано в реєстрі за № 40.

Згідно з листом Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем Київгеоінформатика від 08.04.2016 за № 01-01/400 та доданим до нього викопіюванням з топографічних матеріалів із схемою накладення земельної ділянки з кадастровим номером 322088201:01:001:0042 на землі, передані рішенням Гірської сільської ради від 08.08.2000 за № 82-14-XXIII у постійне користування ШЕД № 639, (правонаступником якої є Служба автомобільних доріг у Київській області), яке посвідчене Державним актом на право постійного користування землею від 09.11.2000 серії 1-КВ № 003611 площею 82,6 га, в тому числі під шляхами 71,5 га. Земельна ділянка з кадастровим номером 322088201:01:001:0042 площею 2,53 га частково накладається на землі, надані Службі автомобільних доріг у Київській області. Площа накладення складає 0,2648 га. (т. 1 а.с. 38-39).

Вказане, на думку прокурора свідчить про те, що рішення, яким спірну земельну ділянку вирішено передати в оренду ПП ВКП Маран , та договір оренди, укладений на підставі вказаного рішення є незаконними, оскільки Службою автомобільних доріг у Київській області, як постійним користувачем земельної ділянки, заяви про припинення постійного користування в частині земельної ділянки в межах площі накладення не надавалось. Вказані обставини у сукупності і стали підставою для звернення прокурора до суду з позовом про визнання недійсними рішення Гірської сільської ради від 21.10.2004 № 172-15-4 та укладеного між відповідачами договору оренди земельної ділянки від 18.01.2005.

Суд першої інстанції розглянувши вимоги Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Служби автомобільних доріг у Київській області про визнання недійсними рішення та договору оренди земельної ділянки прийшов до висновку, що вони є обґрунтованими та позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується із висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Предметом судового розгляду у даній справі є позовні вимоги Першого заступника прокурора Київської області про визнання недійсними рішення Гірської сільської ради та договору оренди земельної ділянки.

Як вбачається із матеріалів справи, при зверненні з даним позовом в інтересах держави прокурор зазначив, що Служба автомобільних доріг у Київській області не наділена повноваженнями щодо виявлення порушень під час передачі на території області земель транспорту в оренду та вказав, що виявлені порушення на час подання позову залишаються не усунутими.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт третій частини другої статті 129 Конституції України ).

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" від 31.03.2005).

Пункт третій частини першої статті 131-1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках. Тому необхідно з'ясувати, що мається на увазі під "виключним випадком" і чи є таким випадком ситуація у конкретній справі.

Насамперед, випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави". "Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Аналіз частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Більше того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі №927/246/18 від 06.02.2019, у справі №924/1237/17 від 23.09.2018, у справі №926/03/18 від 23.10.2018.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній , а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань.

Отже, зазначена правова норма спеціального законодавчого акта, який визначає повноваження прокурора з виконання покладених на нього функцій, чітко врегульовує підстави та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Зазначеним законом прямо заборонено здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.

Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи , органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених , невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Колегія суддів звертає увагу, що Служба автомобільних доріг у Київській області є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю та наділена правом на здійснення захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів у судовому порядку.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що Служба автомобільних доріг у Київській області не може чи не бажає здійснювати захист інтересів держави та звертатись до суду з відповідним позовом до відповідачів.

Сама по собі обставина не звернення позивача з позовом протягом певного періоду, без з'ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неможливість виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави.

Водночас, суд апеляційної інстанції наголошує, що обставини дотримання прокурором встановленої частинами 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з'ясуванню судом не залежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до приписів статей 53 , 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган держави (за його наявності), виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутись до суду з метою захисту інтересів держави.

Проаналізувавши матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у прокурора законних підстав на звернення з даним позовом до суду в інтересах Служби автомобільних доріг у Київській області.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що позовні вимоги Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Служби автомобільних доріг у Київській області до Гірської сільської ради та Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Маран" про визнання недійсними рішення та договору оренди земельної ділянки слід залишити без розгляду.

Відповідно до ст. ст. 73 , 74 , 77 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п. 29).

Відповідно до ч. 1 ст. 278 ГПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу .

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Приватного підприємства виробничо-комерційного підприємства "Маран" на рішення Господарського суду Київської області від 17.09.2018 у справі № 911/3153/16 підлягає задоволенню частково, а рішення Господарського суду Київської області від 17.09.2018 у справі № 911/3153/16 прийняте з порушенням норм матеріального права, без належного з'ясування обставин справи, підлягає скасуванню.

Одночасно позов Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Служби автомобільних доріг у Київській області до Гірської сільської ради та Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Маран" про визнання недійсними рішення та договору оренди земельної ділянки підлягає залишенню без розгляду відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 275 ГПК України з вищевказаних підстав.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України .

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 278, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Маран" на рішення Господарського суду Київської області від 17.09.2018 у справі №911 /3153/16 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Київської області від 17.09.2018 у справі №911/3153/16 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги залишити без розгляду.

Стягнути з Прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2, р/р, 352016008015641, МФО 820172, Державне казначейство України, м. Київ, ЄДРПОУ 02909996) на користь Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Маран" (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 10, кв. 41, код ЄДРПОУ 24210133) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 5 400, 00 грн.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.

Матеріали справи № 911/3153/16 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, встановлені ст.ст. 286-291 Господарського процессуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано 18.03.2019.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б.Михальська

М.Г. Чорногуз