Постанова

від 22.10.2019 по справі 911/3153/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 911/3153/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Багай Н. О., Пількова К. М.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача-1 - не з`явився,

відповідача-2 - Капітана В. В. (адвокат),

прокуратури - Гришиної Т. А. (за посвідченням від 16.11.2016 №044815),

розглянув касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2019 (головуючий - Тищенко А. І., судді: Михальська Ю. Б., Чорногуз М. Г.) у справі

за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Служби автомобільних доріг у Київській області

до: 1) Гірської сільської ради,

2) Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Маран"

про визнання недійсним рішення та договору оренди земельної ділянки.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У вересні 2016 року перший заступник прокурора Київської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Служби автомобільних доріг у Київській області (далі - Служба автодоріг у Київській області, Служба) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Гірської сільської ради та Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Маран" (далі - ПП "ВКП "Маран", Підприємство) про: 1) визнання недійсним рішення Гірської сільської ради від 21.10.2004 №172-15-4 "Про передачу земельної ділянки на умовах довгострокової оренди на 49 років Малому приватному виробничо-комерційному підприємству "Маран" (МПВКП "Маран") під комплекс автодорожного обслуговування в с. Гора" (далі - рішення від 21.10.2004 №172-15-4, оспорюване рішення); 2) визнання недійсним укладеного між відповідачами договору оренди земельної ділянки від 18.01.2005 (далі - договір від 18.01.2005), площею 2,53 га на термін 49 років під комплекс автодорожнього обслуговування, розташованої на території с. Гора Гірської сільської ради Бориспільського району, посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Козій А.В., посилаючись на статті 116, 152, 155, 179 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) і статті 16, 21, 203, 215, 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

2. Позовна заява обґрунтовується порушенням Гірською сільською радою вимог земельного законодавства під час передачі в оренду відповідачу спірної земельної ділянки, оскільки частина цієї ділянки, щодо якої Гірською сільською радою було прийнято оспорюване рішення та укладено договір від 18.01.2005, була і є частиною земельної ділянки загальною площею 82,6 га, наданої Шляхово-експлуатаційній дільниці №639 згідно з державним актом на право постійного користування землею від 09.11.2000 серії 1-КВ №003611, правонаступником якої наразі є Служба автодоріг у Київській області, яка не відмовлялася від права користування цією землею у порядку, встановленому законом.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Суди розглядали справу неодноразово. Рішенням Господарського суду Київської області від 30.11.2016 (суддя Бацуца В. М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 (судді: Гончаров С. А., Яковлєв М. Л., Скрипка І. М.), позов задоволено з мотивів обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

4. Постановою Верховного Суду від 24.04.2018 (головуючий - Дроботової Т. Б., судді: Берднік І. С., Міщенко І. С.) постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2017 та рішення Господарського суду Київської області від 30.11.2016 у справі №911/3153/16 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

5. Постанова мотивована тим, що, здійснюючи судовий розгляд, суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили та не з`ясували обставин щодо визначення меж земельної ділянки, яка є предметом спору у цій справі, її конфігурації, координат поворотних точок, тоді як обмежившись посиланням на часткове накладення переданої в оренду ПП "ВКП "Маран" земельної ділянки на земельну ділянку Служби автодоріг у Київській області, не з`ясували та не встановили площі такого накладення, а, отже, достеменно не дослідили і меж порушення прав позивача оспорюваними рішенням і договором.

6. Рішенням Господарського суду Київської області від 17.09.2018 (суддя Щоткін О. В.) позов задоволено повністю.

7. Вказане рішення мотивоване тим, що частина спірної земельної ділянки під комплекс автодорожнього обслуговування в с. Гора, щодо якої Гірською сільською радою прийнято оспорюване рішення, на момент його прийняття була і є частиною земельної ділянки загальною площею 82,6 га, наданої Шляхово-експлуатаційній дільниці №639 згідно з Державним актом серії 1-КВ № 003611, виданим 09.11.2000 Гірською сільською радою і зареєстрованим в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №18, останнім правонаступником усіх прав і обов`язків якої є Служба автодоріг у Київській області, у тому числі права постійного користування вказаною землею. Факт накладення земельної ділянки, що передана в оренду ПП "ВКП "Маран", на земельну ділянку, що перебуває в постійному користуванні Служби автодоріг у Київській області, площа накладення 0,2648 га, підтверджено листом Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем "Київгеоінформатика" (далі - КДПГККГС "Київгеоінформатика") від 08.04.2016 №01-01/400 та схемою накладення земельної ділянки з кадастровим номером 3220883201:01:001:0042 на землі, надані у постійне користування позивачу, отже, суд прийшов до висновку, що оспорюване рішення прийнято Гірською сільською радою щодо земельної ділянки під комплекс автодорожнього обслуговування з порушенням положень ЦК України, ЗК України та інших нормативно-правових актів України без припинення права постійного користування Служби автодоріг у Київській області вказаною землею.

8. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2019 скасовано рішення Господарського суду Київської області від 17.09.2018 та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги залишено без розгляду.

9. Зазначена постанова мотивована посиланнями на статтю 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 4, 53, 73, 74, 77, 226, 275, 278 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням яких апеляційний суд дійшов висновку про відсутність у прокурора законних підстав на звернення до суду з цим позовом в інтересах Служби автодоріг у Київській області з огляду на те, що: 1) зазначеним вище законом прямо заборонено здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній; 2) Служба автодоріг у Київській області є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю та наділена правом на здійснення захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів у судовому порядку, а матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що Служба автодоріг у Київській області не може чи не бажає здійснювати захист інтересів держави та звертатися до суду з відповідним позовом до відповідачів; 3) сама по собі обставина незвернення позивача з позовом протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неможливість виконання Службою своїх функцій із захисту інтересів держави; 4) уповноважений орган держави (за його наявності), виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з метою захисту інтересів держави.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. Не погодившись з постановою апеляційного суду, прокурор звернувся з касаційною скаргою, у якій просить цю постанову скасувати та направити справу для продовження розгляду по суті до суду апеляційної інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

11. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статей 13, 53, 73-79, 174, 226, 236-238, 269, 278 ГПК України, наголошуючи на тому, що: 1) позов подано прокуратурою в інтересах держави в особі Служби автодоріг у Київській області як постійного користувача земельної ділянки державної власності (категорії земель транспорту), частина якої безпідставно і незаконно передана в оренду приватному підприємству; 2) оскільки з моменту отримання листа прокуратури Київської області від 05.04.2016 №05/1-1209вих-16, в якому зазначалося про порушення інтересів держави у зв`язку з прийняттям Гірською сільською радою рішення від 21.10.2004 №172-15-4, Службою автодоріг у Київській області не було вчинено жодних дій із захисту інтересів держави шляхом самостійного оскарження незаконного рішення сільської ради до суду, то з метою недопущення залишення інтересів держави незахищеними прокурор замінив у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, яким не здійснено адекватних заходів захисту або зроблено це неналежно; 3) апеляційним судом залишено поза увагою обставини неодноразового розгляду цієї справи судами усіх інстанцій, починаючи з вересня 2016 року, та неприйняття місцевим господарським судом ухвали про залишення без руху позовної заяви прокурора для усунення недоліків, зокрема через недоведеність підстав для представництва інтересів держави, а також судами апеляційної та касаційної інстанцій під час первісного розгляду цього позову не зверталася увага на його невідповідність вимогам процесуального закону; 4) положення статті 226 ГПК України не передбачають можливості залишення позовної заяви без розгляду, в тому числі й судом апеляційної інстанції, без попереднього надання строку для усунення недоліків такої заяви, і навпаки дозволяють залишення позову без розгляду виключно за умови неусунення цих недоліків позивачем у встановлений судом строк.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

12. Відповідачами та позивачем відзиви на касаційну скаргу не подавалися.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

13. 09.11.2000 Гірською сільською радою на підставі рішення Гірської сільської ради від 08.08.2000 №82-14-23 видано Шляхово-експлуатаційній дільниці №639 Державний акт серії 1-КВ №003611 на право постійного користування землею площею 82,6 га для розміщення доріг, який (акт) було зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №18.

14. 21.10.2004 рішенням Гірської сільської ради №172-15-4 "Про передачу земельної ділянки на умовах довгострокової оренди строком на 49 років Малому приватному виробничо-комерційному підприємству "Маран" (МПВКП "Маран") під комплекс автодорожнього обслуговування в с. Гора" вирішено у тому числі: затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду (строком на 49 років) МПВКП "Маран" під комплекс автодорожнього обслуговування в с. Гора, Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області; вилучити із земель запасу сільської ради земельну ділянку загальною площею 2,53 га в тому числі: 0,20 га чагарників, 0,10 га під польовими дорогами, 2,23 га - ріллі; передати зазначену земельну ділянку загальною площею 2,53 га в тому числі: 0, 20 га чагарників, 0,10 га під польовими дорогами, 2,23 га - ріллі на умовах довгострокової оренди строком на 49 років МПВКП "Маран" під комплекс автодорожнього обслуговування в с. Гора, Гірської сільської ради.

15. 18.01.2005 на підставі рішення від 21.10.2004 №172-15-4 між Гірською сільською радою (орендодавець) та ПП "ВКП "Маран" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами пунктів 1.1, 1.3 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку, яка знаходиться на території с. Гора Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області, відповідно до плану що додається, надалі за текстом - "Земельна ділянка". В оренду передається земельна ділянка під комплекс автодорожнього обслуговування загальною площею 2,53 гектарів в тому числі: 2,23 га ріллі, 0,10 га під польовими дорогами, 0,20 га чагарників, за рахунок земель державної власності на території с. Гора Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області, в межах населеного пункту.

16. Відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 договору від 18.01.2005 цей договір укладається на термін 49 років, починаючи з дати його державної реєстрації.

17. Вказаний договір оренди земельної ділянки було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Козій А.В. та зареєстровано в реєстрі за №40.

18. Згідно з листом КДПГККГС "Київгеоінформатика" від 08.04.2016 №01-01/400 та доданим до нього викопіюванням з топографічних матеріалів із схемою накладення земельної ділянки з кадастровим номером 322088201:01:001:0042 на землі, передані рішенням Гірської сільської ради від 08.08.2000 №82-14-XXIII у постійне користування Шляхово-експлуатаційній дільниці №639, (правонаступником якої є Служба автодоріг у Київській області), яке посвідчене Державним актом на право постійного користування землею від 09.11.2000 серії 1-КВ №003611 площею 82,6 га, в тому числі під шляхами 71,5 га. Земельна ділянка з кадастровим номером 322088201:01:001:0042 площею 2,53 га частково накладається на землі, надані Службі автодоріг у Київській області. Площа накладення складає 0,2648 га.

Позиція Верховного Суду

19. З огляду на конкретні обставини справи, з урахуванням її складності, комплексності правової кваліфікації відносин, з яких виник спір, без чого неможливо правильно вирішити справу по суті та застосувати норми процесуального права, визначається розумність строку розгляду цієї справи.

20. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі вимоги і доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

21. При зверненні з цим позовом в інтересах держави прокурор зазначив, що Служба автодоріг у Київській області не наділена повноваженнями щодо виявлення порушень під час передачі на території області земель транспорту в оренду, вказавши, що виявлені порушення на час подання позову залишаються неусунутими. При цьому скаржником визнається той факт, що позов подано прокуратурою в інтересах держави в особі Служби автодоріг у Київській області як постійного користувача земельної ділянки державної власності (категорії земель транспорту), частина якої безпідставно і незаконно була передана в оренду приватному підприємству, тобто спір стосується земель автомобільного транспорту.

22. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади , орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

23. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

24. Вказані положення Закону України "Про прокуратуру" кореспондуються з нормами частин 1 та 2 статті 29 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017 (станом на час звернення прокурора з позовом у цій справі), згідно з якими прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України, про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. При цьому прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами 2 або 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру". У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

25. Відповідно до частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи , органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених , невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

26. Згідно з імперативними вимогами абзацу 3 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній , а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Отже, зазначеним законом прямо заборонено здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.

27. Натомість з пунктів 1.1, 5.1 Положення про Службу автодоріг у Київській області (в редакції від 04.01.2012) та загальнодоступного Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань чітко вбачається, що Служба автодоріг у Київській області (ідентифікаційний код 26345736) є державною організацією (установа, заклад), яка входить до сфери управління засновника Служби - Державного агентства автомобільних доріг України (ідентифікаційний код 37641918), і на відміну від останнього не має статусу органу державної влади, до сфери управління якого належать автомобільні дороги загального користування, в тому числі автомобільна дорога М-03 Київ-Харків-Довжанський, яка знаходиться на земельній ділянці площею 82,6 га, що належить Службі автодоріг у Київській області на підставі Державного акта на право постійного користування землею від 09.11.2000 серії 1-КВ №003611.

28. За таких обставин апеляційний суд правомірно зазначив, що Служба автодоріг у Київській області є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю та наділена правом на здійснення захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів у судовому порядку.

29. Відтак Верховний Суд зазначає, що, звертаючись з позовом у цій справі, прокурор у порушення вимог статті 29 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2019, та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" не зазначив у позовній заяві орган, уповноважений державою здійснювати функції держави у спірних земельних правовідносинах, обмежившись зазначенням Служби автодоріг у Київській області, яка відповідного правового статусу не має.

30. Системне тлумачення положень частин 1, 2 статті 29 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017 і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох "виключних" випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах ; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах .

Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

31. Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

32. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

33. "Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

34. Колегія суддів звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль , замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17).

35. Касаційна інстанція також погоджується з висновком апеляційного суду про недоведеність прокурором нездійснення чи неналежного здійснення Службою автодоріг у Київській області захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, оскільки, по-перше, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що Служба автодоріг у Київській області не може чи не бажає здійснювати захист інтересів держави та звертатися до суду з відповідним позовом до відповідачів, а, по-друге, сама по собі обставина незвернення Служби автодоріг у Київській області з позовом протягом певного часового періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неможливість виконання Службою функцій із захисту інтересів держави.

Зазначене не спростовується скаржником у поданій касаційній скарзі.

36. Водночас колегія суддів не приймає до уваги бездоказові припущення скаржника про те, що з моменту отримання листа-запита прокуратури Київської області від 05.04.2016 №05/1-1209вих-16, в якому нібито зазначалося про порушення інтересів держави у зв`язку з прийняттям Гірською сільською радою рішення від 21.10.2004 №172-15-4, Службою автодоріг у Київській області не було вчинено жодних дій із захисту інтересів держави шляхом самостійного оскарження незаконного рішення сільської ради до суду, тому з метою недопущення залишення інтересів держави незахищеними прокурор замінив у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, яким не здійснено адекватних заходів захисту або зроблено це неналежно, оскільки зазначений лист-запит у матеріалах справи відсутній та учасниками справи не надано, а у позовній заяві від 19.09.2016 №05/1-2928вих16 вказані обґрунтування підстав представництва прокуратурою інтересів держави не наведено.

37. Натомість з листа Служби автодоріг у Київській області від 14.04.2016 №06с/1201, направленого у відповідь на запит прокуратури Київської області від 05.04.2016 №05/1-1209вих-16, вбачається надання Службою виключно інформації про те, що позивач не звертався до органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3220883201:01:001:0042, яка розташована на території Гірської сільської ради, та не погоджував її вилучення з категорії земель транспорту.

38. Відтак колегія суддів зазначає, що прокурором не наведено обставин, які б давали підстави для висновку про доведеність невиконання або неналежне виконання Службою автодоріг у Київській області, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту інтересів держави в сфері користування землями транспорту.

39. Верховний Суд зауважує, що з матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та скаржником не доведено дотримання прокурором обов`язкової процедури, передбаченої абзацом 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", відповідно до якої прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі №910/6144/18 і від 13.08.2019 у справі №911/1109/18).

40. Колегія суддів відхиляє твердження скаржника про те, що апеляційним судом залишено поза увагою обставини неодноразового розгляду цієї справи судами усіх інстанцій, починаючи з вересня 2016 року, та неприйняття місцевим господарським судом ухвали про залишення без руху позовної заяви прокурора для усунення недоліків, зокрема, через недоведеність підстав для представництва інтересів держави, а також судами апеляційної та касаційної інстанцій під час первісного розгляду цього позову не зверталася увага на його невідповідність вимогам процесуального закону, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).

41. Крім того касаційна інстанція враховує, що відповідно до частини 3 статті 3 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відтак в силу незворотності дії статті 174 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, яка регулює порядок залишення позовної заяви без руху та її повернення, щодо процесуальних відносин подання прокурором позовної заяви у вересні 2016 року, тобто в період дії ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, не заслуговують на увагу доводи скаржника про неприйняття місцевим господарським судом ухвал про залишення без руху позовної заяви прокурора для усунення недоліків, зокрема, через недоведеність підстав для представництва інтересів держави.

З цих же підстав Верховний Суд не приймає до уваги аргументи скаржника про те, що положення статті 226 ГПК України не передбачають можливості залишення позовної заяви без розгляду, в тому числі й судом апеляційної інстанції, без попереднього надання строку для усунення недоліків такої заяви, і навпаки дозволяють залишення позову без розгляду виключно за умови неусунення цих недоліків позивачем у встановлений судом строк, оскільки по-перше, процесуальний інститут залишення позовної заяви без руху в господарському процесі не існував станом на час порушення Господарським судом Київської області провадження у справі №911/3153/16, про що було винесено ухвалу від 28.09.2016.

По-друге, наразі до повноважень суду апеляційної інстанції належить залишення апеляційної скарги без руху, що врегульовано статтею 260 ГПК України, але аж ніяк не залишення позовної заяви без руху.

42. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що обставини дотримання прокурором встановленої частинами 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах. У той же час відповідний уповноважений орган держави (за його наявності), виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з метою захисту інтересів держави.

43. З огляду на пункт 40 цієї постанови, касаційна інстанція вважає передчасним посилання суду апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові на норми статей 53, 174 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 (не діяла на час подання прокурором позову в цій справі), в тій частині, що недотримання відповідної процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті.

Разом з тим, зважаючи на те, що самі по собі зазначені посилання суду апеляційної інстанції не призвели до прийняття неправильної по суті постанови, Верховний Суд вважає, що вони не можуть бути достатньою підставою для її скасування, позаяк згідно з частиною 2 статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

44. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

Відповідно до частини 1 статті 278 ГПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

45. З урахуванням вищенаведеного Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність у цьому випадку законних підстав для представництва прокурором інтересів держави, що свідчить про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності та є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до пункту 1 частини 1 статті 226 ГПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №927/246/18).

46. Отже, суд апеляційної інстанції, встановивши істотне порушення місцевим судом норм процесуального права та неправильне застосування ним норм матеріального права, та зважаючи на непідтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави в особі Служби автодоріг у Київській області, яка не має статусу органу державної влади, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для залишення позову прокурора без розгляду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

47. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про недоведеність прокурором підстав для представництва інтересів держави в особі Служби автодоріг у Київській області, як наслідок, оскаржувану постанову ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

48. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи прокурора, викладені у касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновок суду апеляційної інстанції щодо залишення позову без розгляду, у зв`язку з чим підстави для скасування чи зміни оскаржуваної постанови відсутні.

Щодо судових витрат

49. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2019 у справі №911/3153/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді: Н. О. Багай

К. М. Пільков