Ухвала

від 25.06.2019 по справі 911/3153/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 911/3153/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.

розглянувши матеріали касаційної скарги першого заступника прокурора Київської області

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2019 у справі

за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Служби автомобільних доріг у Київській області

до 1) Гірської сільської ради,

2) Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Маран",

про визнання недійсним рішення та договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Служби автомобільних доріг у Київській області звернувся до Господарського суду Київської області із позовом до Гірської сільської ради, Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Маран" (далі - ПП "ВКП "Маран") про визнання недійсним рішення Гірської сільської ради від 21.10.2004 № 172-15-4 "Про передачу земельної ділянки на умовах довгострокової оренди на 49 років Малому приватному "Виробничо-комерційному підприємству "Маран" (далі - МПВКП "Маран") під комплекс автодорожного обслуговування в с. Гора"; визнання недійсним, укладеного між відповідачами, договору оренди земельної ділянки від 18.01.2005 (далі - договір від 18.01.2005), площею 2,53 га на термін 49 років під комплекс автодорожнього обслуговування, розташованої на території с. Гора Гірської сільської ради Бориспільського району, посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Козій А. В., на підставі статей 116, 152, 155, 179 Земельного кодексу України, статей 16, 21, 203, 215, 216 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням Гірською сільською радою вимог земельного законодавства під час передачі в оренду відповідачеві спірної земельної ділянки, оскільки частина цієї ділянки, щодо якої Гірською сільською радою було прийнято оспорюване рішення та укладено договір від 18.01.2005, була і є частиною земельної ділянки загальною площею 82,6 га, наданої Шляхово-експлуатаційній дільниці № 639 (згідно з державним актом на право постійного користування землею від 09.11.2000 серії 1-КВ № 003611), правонаступником якої наразі є Служба автомобільних доріг у Київській області, при цьому остання не відмовлялася від свого права користування цією землею у встановленому законом порядку.

Рішенням Господарського суду Київської області від 30.11.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2017 у справі № 911/3153/16 позовні вимоги задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди виходили із того, що рішення сільської ради прийнято всупереч нормам земельного законодавства та порушує права позивача як належного землекористувача, оскільки передана в оренду земельна ділянка частково накладається на земельну ділянку, користувачем якої є позивач, який згоди на вилучення та припинення свого права землекористування не надавав. Отже, суд дійшов висновку про незаконність оспорюваного рішення сільської ради та недійсність договору від 18.01.2015, укладеного на підставі цього рішення.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2018 рішення Господарського суду Київської області від 30.11.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2017 у справі № 911/3153/16 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Скасовуючи рішення Верховний Суд виходив з того, що господарські суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили та не з`ясували обставин щодо визначення меж земельної ділянки, яка є предметом спору у цій справі, її конфігурації, координат поворотних точок, зокрема суди, обмежившись посиланням на часткове накладення переданої в оренду ПП "ВКП "Маран" земельної ділянки на земельну ділянку позивача, не з`ясували та не встановили площі такого накладення, а отже достеменно не дослідили і меж порушення права позивача оспорюваним рішенням і договором, що у даному випадку має суттєве значення для вирішення цього спору з огляду на предмет та підстави заявленого позову, на чому, серед іншого, наголошував і відповідач у справі.

Під час нового розгляду рішенням Господарського суду Київської області від 17.09.2018 у справі № 911/3153/16 позовні вимоги задоволено повністю.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що частина спірної земельної ділянки під комплекс автодорожнього обслуговування в с. Гора, Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області, щодо якої Гірською сільською радою прийнято оспорюване рішення, на момент його прийняття була і є частиною земельної ділянки загальною площею 82,6 га, наданої Шляхово-експлуатаційній дільниці № 639 згідно з Державним актом серії 1-КВ в„– 003611 , виданим 09.11.2000 Гірською сільською радою Бориспільського району Київської області і зареєстрованим в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 18, останнім правонаступником усіх прав і обов`язків якої є Служба автомобільних доріг у Київській області, у тому числі права постійного користування вказаною землею. Факт накладення земельної ділянки, що передана в оренду ПП ?ВКП ?Маран?, на земельну ділянку, що перебуває в постійному користуванні Служби автомобільних доріг у Київській області, площа накладення 0,2648 га, підтверджено листом за № 01-01/400 від 08.04.2016 КДПГККГС ?Київгеоінформатика? та схемою накладення земельної ділянки з кадастровим номером 3220883201:01:001:0042 на землі, надані у постійне користування Службі автомобільних доріг у Київській області. Отже суд дійшов висновку, що спірне рішення прийнято Гірською сільською радою щодо земельної ділянки під комплекс автодорожнього обслуговування в с. Гора, Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області, з порушенням положень Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України та інших нормативно-правових актів України без припинення права постійного користування вказаною землею Служби автомобільних доріг у Київській області.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2019 рішення Господарського суду Київської області від 17.09.2018 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги залишені без розгляду.

Постанова мотивована тим, що прокурором не обґрунтовано наявності визначених законодавством підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, зокрема не доведено, що уповноважений орган, в інтересах якого він звернувся з позовом, не здійснює або неналежним чином здійснює свої повноваження щодо захисту інтересів держави.

При цьому апеляційний господарський суд, пославшись, у тому числі, на правову позицію Верховного Суду в постановах від 06.02.2019 у справі № 927/246/18, від 23.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі № 926/03/18, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17 наголосив, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом та не може бути альтернативним суб`єктом звернення до суду і фактично замінювати відповідний уповноважений на захист інтересів держави орган.

22.04.2019 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Першого заступника прокурора Київської області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2019 у справі № 911/3153/16, подана 09.04.2019 через Північний апеляційний господарський суд.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.05.2019, зокрема відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Першого заступника прокурора Київської області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2019 у справі № 911/3153/16 та призначено розгляд справи на 25.06.2019.

Разом з тим, під час розгляду матеріалів касаційної скарги встановлено, що у зв`язку з необхідністю формування єдиної правозастосовної практики щодо застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 587/430/16-ц разом із касаційною скаргою у подібних правовідносинах.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Враховуючи викладене, Суд з власної ініціативи дійшов висновку про наявність підстав зупинити провадження за касаційною скаргою Першого заступника прокурора Київської області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2019 у справі № 911/3153/16 до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах у іншій справі № 587/430/16-ц.

Керуючись статтями 228, 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Провадження за касаційною скаргою Першого заступника прокурора Київської області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2019 у справі № 911/3153/16 зупинити до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах у іншій справі № 587/430/16-ц.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

К. М. Пільков