Рішення

від 28.02.2019 по справі 372/841/18

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/841/18

Провадження № 2-100/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

28 лютого 2019 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Потабенко Л.В.,

при секретарі судового засідання Буртовій О.Є.,

за участю прокурора Тарасенко А.С.,

справа №372/841/18

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, державного підприємства Київське лісове господарство до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

Заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, державного підприємства Київське лісове господарство звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовом до відповідачів про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.

В позовних вимогах зазначає, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 02.02.2016 року у цивільній справі № 372/2945/15-ц за позовом прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, державного підприємства Київське лісове господарство до Обухівської районної державної адміністрації, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та інших про визнання недійсними розпоряджень, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки , що набрало законної сили, позов задоволено повністю. Вказаним рішенням визнано недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 01.04.2009 за № 411 в частині надання у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3, ОСОБА_4 та іншим за рахунок земель державної власності в межах території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,5000 га з кадастровим номером 3223187700:12:027:0046 серії ЯЗ №269658 від 12.06.2009 року, виданий на ім'я ОСОБА_3. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,5000 га з кадастровим номером 3223187700:12:014:0036 серії ЯЗ №269661 від 12.06.2009 року, виданий на ім'я ОСОБА_4. Витребувано на користь держави в особі державного підприємства Київське лісове господарство з незаконного володіння ОСОБА_3, ОСОБА_4 та інших земельні ділянки загальною площею 4,5000 га з кадастровими номерами 3223187700:12:027:0048, 3223187700:12:027:0050, 3223187700:12:027:0046, 3223187700:12:014:0036, 3223187700:12:014:0034, 3223187700:12:027:0049, 3223187700:12:027:0045, 223187700:12:027:0044, 3223187700:12:014:0035, вартістю 5 850 000 грн. Під час виконання вказаного вище судового рішення встановлено, що власником земельної ділянки площею 0,5 га з кадастровим номером 3223187700:12:014:0036 є не ОСОБА_4, а ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 26.05.2012, який зареєстровано в реєстрі за № 1324, а власником земельної ділянки площею 0,5 га з кадастровим номером 3223187700:12:027:0046 є не ОСОБА_3, а ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 26.05.2012 року. Посилаючись на вищевикладені обставини, норми Земельного кодексу України та Цивільного кодексу України прокурор просив суд витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з чужого незаконного володіння: ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,5000 га з кадастровим номером 3223187700:12:014:0036 та ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,5000 га з кадастровим номером 3223187700:12:027:0046, загальною вартістю 1300000 грн., які розташовані на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області.

В судовому засіданні прокурор позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Представник Кабінету Міністрів України в судове засідання не з'явився, надіслав до суду клопотання про розгляд справи без його участі та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник Державного підприємства Київське лісове господарство у судове засідання не з'явився, подав клопотання про слухання справи у його відсутність та позовні вимоги підтримав і просив за задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розгляд справи повідомлялись належним чином, у судове засідання не з'явились, причину неявки суду не повідомили, клопотань чи відзиву на позов не подали.

Треті особи, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про розгляд справи повідомлялись належним чином, але в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, заяв клопотань не подали.

Ухвалою судді Обухівського районного суду Київської області від 05.06.2018 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання за загальними правилами позовного провадження.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 11.10.2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу за відсутності відповідачів та третіх осіб на підставі наявних матеріалів справи та постановити заочне рішення, що відповідає положенням ч.4 ст.223, ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 5,6 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вислухавши прокурора, перевіривши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 14 Конституції України встановлює, що земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, та вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до вимог ст. 373 Цивільного кодексу України, право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до вимог ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а згідно вимог ч. 1 ст. 153 Земельного кодексу України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

Згідно ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права. А згідно ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Частиною 3 статті 388 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Крім того, відповідно до вимог п. 3 ч.1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Судом встановлено, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 02.02.2016 року у цивільній справі № 372/2945/15-ц за позовом прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, державного підприємства Київське лісове господарство до Обухівської районної державної адміністрації, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та інших про визнання недійсними розпоряджень, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, що залишене без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 04.04.2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08.12.2016 року, яке набрало законної сили, позов задоволено повністю.

Вказаним рішенням від 02.02.2016 року визнано недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 01.04.2009 за № 411 в частині надання у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3, ОСОБА_4 та іншим за рахунок земель державної власності в межах території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,5000 га з кадастровим номером 3223187700:12:027:0046 серії ЯЗ №269658 від 12.06.2009 року, виданий на ім'я ОСОБА_3. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,5000 га з кадастровим номером 3223187700:12:014:0036 серії ЯЗ №269661 від 12.06.2009 року, виданий на ім'я ОСОБА_4. Витребувано на користь держави в особі державного підприємства Київське лісове господарство з незаконного володіння ОСОБА_3, ОСОБА_4 та інших земельні ділянки загальною площею 4,5000 га з кадастровими номерами 3223187700:12:027:0048, 3223187700:12:027:0050, 3223187700:12:027:0046, 3223187700:12:014:0036, 3223187700:12:014:0034, 3223187700:12:027:0049, 3223187700:12:027:0045, 223187700:12:027:0044, 3223187700:12:014:0035, вартістю 5 850 000 грн.

Вищезазначеним судовим рішенням Обухівського районного суду Київської області від 02.02.2016 року у цивільній справі № 372/2945/15-ц встановлено, що спірні земельні ділянки розташовані в межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району, відносились до земель лісогосподарського призначення, передача яких у приватну власність заборонена законом, а тому оспорюване розпорядження щодо передачі ділянок у власність фізичних осіб та видача їм державних актів суперечить вимогам закону. З огляду на зазначені обставини, суд у своєму рішенні дійшов висновку, що вказані земельні ділянки передані у власність громадянам за рахунок земель лісового фонду на підставі розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 01.04.2009 з порушенням вимог діючого законодавства.

Задовольняючи позовні вимоги у цивільній справі № 372/2945/15-ц, суд виходив з того, що передані громадянам - відповідачам по справі земельні ділянки відносяться до земель лісового фонду, а не до земель сільськогосподарського призначення, у зв'язку з чим дійшов висновку про невідповідність рішень органу виконавчої влади та виданих на їх підставі державних актів на право власності на спірні земельні ділянки нормам чинного законодавства. Оспорюваними державними актами на право власності на земельні ділянки порушено інтереси держави, адже з власності держави протиправно вибули земельні ділянки лісогосподарського призначення.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, судовим рішенням у справі № 372/2945/15-ц встановлено обставини, що не підлягають доказуванню у даному позові про те, що із земель лісового фонду всупереч вимогам ст. ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст. ст. 20, 84, 116, 118, 122, 149 Земельного кодексу України, розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 01.04.2009 року незаконно передано у власність ОСОБА_3, ОСОБА_4 та іншим громадянам для ведення особистого селянського господарства земельні ділянки загальною площею 4,5 га в межах території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області.

За інформацією Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 07.02.2018 за № 10-10-0.223-1817/2-18 та долучених копій аркушів журналу обліку заяв і надання послуг з проставленням на державному акті відмітки про реєстрацію права власності на земельну ділянку в Поземельній книзі встановлено, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:12:014:0036 за договором купівлі-продажу від 26.05.2012, який зареєстровано в реєстрі за № 1324, перейшло від ОСОБА_4 до ОСОБА_1

За інформацією Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 07.02.2018 за № 10-10-0.223-1817/2-18 та долучених копій аркушів журналу обліку заяв і надання послуг з проставленням на державному акті відмітки про реєстрацію права власності на земельну ділянку в Поземельній книзі встановлено, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:12:027:0046 обліковується за ОСОБА_2В, зазначені відомості також підтверджуються відомостями з Державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Таким чином, встановлено, що на даний час власником земельної ділянки площею 0,5 га з кадастровим номером 3223187700:12:014:0036 є ОСОБА_1, а не ОСОБА_4, а земельної ділянки з кадастровим номером 3223187700:12:027:0046 є ОСОБА_2, а не ОСОБА_3, тобто спірні земельні ділянки були відчужені особам, які є відповідачами в даній справі.

Так, відповідно до п. 22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав від 07.02.2014 № 5 якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 Цивільного кодексу України). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред'явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 Цивільного кодексу України.У зв'язку із цим, необхідно розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише і випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли І спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Таким чином, у відповідності до вимог ст. ст. 330, 388 ЦК України право власності на земельну ділянку, яку було відчужено поза волею власника не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Окрім того, не відбулося примусове вилучення майна у дійсного власника із подальшим продажем, а також не ухвалювались рішення щодо припинення права власності на підставі ст. 346 ЦК України.

Відповідно до ст. ст. 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 11,02.2015 у справі № 6-1цс15; від 16.04.2014 у справі № 6-146цс13, від 16.12.2015 у справі № 6-2510ц15, від 22.04.2015 у справі № 3-54гс15, від 01.07.2015 у справі № 6-619цс15 ? від 07.11.2012 у справі № 6-107цс12, від 21.11.2012 у справі № 6-136цс12, від 12.02.2013 у справі № З-ЗгсІЗ, від 14.10.2014 у справі № 3-140гс14, від 29.10.2014 у справі № 6-164цс14 та від 19.11.2014 у справі № 6-170цс14.

Статтею 396 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Оскільки протиправне отримання відповідачами земельних ділянок у власність з порушенням вимог земельного законодавства суперечить принципам регулювання земельних відносин в ОСОБА_5, які закріплені ст. 14 Конституції України та ст. 5 Земельного кодексу України, що призводить до порушення інтересів держави, які полягають в забезпеченні реалізації в ОСОБА_5 принципів регулювання земельних відносин, то даний позов подано як захід прокурорського реагування та позовні вимоги спрямовані, насамперед, на захист інтересів держави,

Згідно ст. 113 Конституції України та ст. 1 Закону України Про Кабінет Міністрів України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про Кабінет Міністрів України діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, вирішення питань державного управління у сфері, зокрема, охорони навколишнього природного середовища та природокористування.

До основних повноважень Кабінету Міністрів України, відповідно до ст. 116 Конституції України та ч. 2 ст. 20 Закону України Про Кабінет Міністрів України , належить забезпечення проведення державної політики у сфері охорони природи, екологічної безпеки та природокористування та здійснення в межах своїх повноважень державного управління у сфері охорони та раціонального використання землі, її надр, водних ресурсів, рослинного і тваринного світу, інших природних ресурсів.

Згідно п. а ч. 1 ст. 13 Земельного кодексу України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

На даний час в силу положень ч. 8 ст. 122, ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України правом розпорядження оспорюваними земельними ділянками державної форми власності лісогосподарського призначення є виключно Кабінет Міністрів України.

Позивачем за даним позовом є Кабінет Міністрів України, який на сьогодні від імені держави оскільки він є розпорядником спірних земельних ділянок.

Поряд з цим, пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України Про Кабінет Міністрів України передбачено, що Кабінет Міністрів України здійснює в межах своїх повноважень державне управління у сфері охорони та раціонального використання землі, її надр, водних ресурсів, рослинного і тваринного світу, інших природних ресурсів.

Згідно ч. 1 ст. 37 цього Закону Кабінет Міністрів України може бути позивачем у судах загальної юрисдикції, тобто звертатися до суду з позовами щодо вирішення питань, які до закону відносяться до його компетенції.

Проте Кабінет Міністрів України не має контрольних повноважень у сфері земельних правовідносин, тобто не має функцій по виявленню порушень у цій сфері. Зокрема до повноважень Кабінету Міністрів України не віднесено функцій здійснення контролю у сфері земельних правовідносин та він не має повноважень щодо витребування від органів державної влади для перевірки землевпорядної документації, інформації відносно користувачів земельних ділянок, тощо, особливо зважаючи, що положення законодавства про доступ до публічної інформації не регулюють правовідносини між державними органами та суб'єктами владних повноважень.

Таким чином, прокуратура Київської області звертається до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, як органу державної влади, уповноваженого на даний час державою на розпорядження землями лісогосподарського призначення.

З огляду на вище встановлені обставини, Кабінет Міністрів України, відповідно до вимог ст. 388 ЦК України має право вимагати витребування від добросовісних набувачів, у власності яких перебувають на даний час спірні земельні ділянки з незаконного володіння.

Враховуючи викладене, спірні земельні ділянки вибули з власності держави поза волею держава в особі Кабінету Міністрів України, а в подальшому відчужені за договорами відповідачам по справі, а тому існують всі правові підстави для витребування їх з незаконного володіння відповідачів на користь Кабінету Міністрів України на підставі ст. ст. 387, 388, 396 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 7 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) також напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Статті 13,14 Конституції України визначають, що земля, водні та інші природні ресурси є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

З огляду на положення частини першої статті 83, частини першої статті 84 ЗК України комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст; у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Статтею 122 ЗК України визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування відповідно із земель державної та комунальної власності.

Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу земель в приватну власність із земель відповідно державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в ОСОБА_5, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

За таких обставин суспільним , публічним інтересом звернення першого заступника прокурора Київської області до суду з вимогою витребування спірної земельної ділянки з володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є задоволення насамперед суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - зміни цільового призначення земель лісового фонду та безоплатної передачі у власність громадянам земельних ділянок і лісів із державної власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, лісів - національного багатства України та лісів як джерела задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Суспільний , публічний інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю та ліси, захист такого права шляхом повернення в державну власність землі та лісів, що незаконно вибули з такої власності.

Отже, стосовно землі лісогосподарського призначення закон установлює пріоритет державної власності на землю над приватною і, крім того, прямо забороняє органам місцевого самоврядування та органам виконавчої влади передавати в приватну власність ліси та землю відповідного цільового призначення поза складом угідь селянських, фермерських та інших господарств, або й у складі цих угідь, якщо площа ділянки більше, ніж 5 га. Крім того, витребування спірних земельних ділянок з володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави відповідає критерію законності: витребування з їх власності земельних ділянок здійснюється на підставі норм статті 153 ЗК України, статті 388 ЦК України у зв'язку з порушенням органом виконавчої влади вимог ЛК України та ЗК України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, офіційні тексти зазначених нормативно-правових актів в актуальному стані є. публічними та загальнодоступними.

За таких обставин позов першого заступника прокуратура Київської області по суті не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 16.12.2015 у справі № 6-2510ц15.

Зважаючи на вищевикладені обставини, позовні вимоги першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, державного підприємства Київське лісове господарство до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати у разі задоволення позову підлягають стягненню з відповідачів пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 133, 141, 206, 223, 259, 263-265, 273, 280, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов заступника першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, державного підприємства Київське лісове господарство до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння - задовольнити.

Витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з чужого незаконного володіння: ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,5000 га з кадастровим номером 3223187700:12:014:0036 та ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,5000 га з кадастровим номером 3223187700:12:027:0046, загальною вартістю 1300000 грн., які розташовані на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури Київської області (м. Київ, бул. ОСОБА_5, 27/2) судовий збір за наступними реквізитами: отримувач - прокуратура Київської області; код ЄДРПОУ - 02909996; банк отримувача - Держказначейська служба України м. Київ; МФО - 820172; рахунок отримувача - 35216008015641) в розмірі 9 750,00 гривень .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь прокуратури Київської області (м. Київ, бул. ОСОБА_5, 27/2) судовий збір за наступними реквізитами: отримувач - прокуратура Київської області; код ЄДРПОУ - 02909996; банк отримувача - Держказначейська служба України м. Київ; МФО - 820172; рахунок отримувача - 35216008015641) в розмірі 9 750,00 гривень.

Позивачі: Прокуратура Київської області ( адреса: м. Київ, бул. ОСОБА_5, 27/2, код ЄДРПОУ - 02909996)

Кабінет Міністрів України ( адреса: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 12/2, код ЄДРПОУ суду невідомо)

Державне підприємство Київське лісове господарство ( адреса:03115, м. Київ, вул. Святошинська, 30, код ЄДРПОУ 09947284)

Відповідачі: ОСОБА_6, (дата народження суду невідома, адреса: Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Дем'яна Бідного, буд. 12. Кв. 216, реєстраційний номер облікової картки платника податків суду невідомо)

ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса реєстрації: Київська обл., Обухівський район, с. Нові Безрадичі, вул. Жовтнева, буд. 18, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1)

Треті особи: ОСОБА_3 (дата народження суду невідома, адреса: Київська область, Обухівський район, с. Таценки, вул. Абрикосова, 46, реєстраційний номер облікової картки платника податків 35812846791)

ОСОБА_4(дата народження суду невідома, адреса:м. Київ, вул. І. Франка, буд. 30, кв. кв. 118, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2)

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлений 11.03.2019 року.

Суддя: