Рішення

від 13.03.2019 по справі 905/3496/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.03.2019Справа № 905/3496/16

За позовомПублічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Донецького обласного управління АТ Ощадбанк доТовариства з обмеженою відповідальністю Адамс Девелопмент Груп за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю Дирекція адміністративних будівель прозвернення стягнення на предмет іпотеки за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Адамс Девелопмент Груп доПублічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України провідстрочення виконання зобов'язання Суддя Босий В.П.

секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом:Євдокимов А.М. від відповідача за первісним позовом:не з'явився від третьої особи:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва була передана позовна заява Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Донецького обласного управління АТ Ощадбанк (надалі - Банк ) до Товариства з обмеженою відповідальністю Адамс Девелопмент Груп (надалі - Товариство ) про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку з невиконанням позичальником грошового зобов'язання за кредитним договором №26-15-03/14 від 24.01.2014, позивачем заявлено вимогу про звернення стягнення на іпотечне нерухоме майно відповідача за іпотечним договором №6 від 25.01.2014 шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2016 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду.

27.01.2017 представником відповідача подано зустрічну позовну заяву до Банку про відстрочення строку виконання Товариством договору іпотеки №6 від 25.01.2014 на період проведення антитерористичної операції на території Донецької області.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що боржник за кредитним договором №26-15-03/14 від 24.01.2014 (ТОВ Дирекція адміністративних будівель ) порушив грошове зобов'язання не зі своєї вини, а у зв'язку з проведенням на території Донецької області та в м. Донецьку антитерористичної операції, оскільки вказане унеможливило здійснення ним будівельної діяльності, для зайняття і під забезпечення результатів якої залучались кредитні кошти.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2017 прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Адамс Девелопмент Груп до Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України про відстрочення виконання зобов'язання.

Заперечуючи проти первісних позовних вимог, Товариство вказує на припинення кредитної заборгованості ТОВ Дирекція адміністративних будівель перед Банком у зв'язку з тим, що кредиторські вимоги Банку до боржника не визнані в процедурі ліквідації такої юридичної особи. Також у поданому відзиві на позовну заяву відповідач не погоджується із визначеною позивачем ціною продажу нерухомого майна та наголошує на необхідності проведення експертизи для встановлення початкової ціни.

20.02.2017 представником позивача подано до суду заперечення на зустрічний позов Товариства, в якому Банк вказував, що втрата державою контролю на Донецьком не може бути підставою для припинення або зміни грошових зобов'язань ТОВ Дирекція адміністративних будівель , оскільки ризик ведення підприємницької діяльності покладається саме на таку особу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2017 у справі №905/3496/16 призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено до проведення судової експертизи та отримання висновку експерта.

25.10.2018 через канцелярію суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист №4869/17-42 від 18.10.2018 разом з висновком експерта №4869/17-42 від 18.10.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2018 поновлено провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено у справі підготовче засідання.

17.12.2018 представником позивача за первісним позовом подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій Банк просив суд визначити початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Вказана заява була подана з дотриманням приписів ст. 46 Господарського процесуального кодексу України та прийнята судом для подальшого розгляду.

19.12.2018 представником відповідача за первісним позовом подано до суду клопотання про виклик експерта, в якому заявник просив суд для роз'яснення висновку експерта та надання відповідей на питання відповідача викликати в судове засідання експерта С.Г. Курочкіна.

Відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України експерт зобов'язаний з'явитися до суду за його викликом та роз'яснити свій висновок і відповісти на питання суду та учасників справи. Частина 2 ст. 98 ГПК України також передбачає, що суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

За змістом ч. 2 п. 18 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 Про деякі питання практики призначення судової експертизи у разі необхідності господарський суд може зобов'язати судового експерта з'явитися в судове засідання на виклик суду, дати додаткові роз'яснення щодо поданого ним висновку, поставити йому усні питання, а також зобов'язати його відповісти на усні питання сторін у справі.

Разом із цим, відповідачем за первісним позовом у клопотанні не обґрунтовано, яким чином отримання ним роз'яснень (відповідей) згідно поставлених питань матиме вплив на предмет доказування у межах даного спору, тобто, що саме відповідач хоче довести перед судом отримавши відповіді на поставлені до тексту висновку питання.

При цьому суд відзначає, що обставина виклику чи не виклику експерта у засідання не позбавляє відповідача можливості доводити перед судом неналежність висновку, як доказу.

Розглянувши подане клопотання про виклик експерта в судове засідання, суд відмовив в його задоволенні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.02.2019.

08.02.2019 представником позивача до канцелярії суду подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач виправив допущену технічну описку в прохальній частині позовної заяви, та яка враховується судом під час винесення рішення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2019 зупинено провадження у справі до вирішення суддею, визначеному в порядку ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, заяви Товариства про відвід судді Босого В.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2019 поновлено провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.03.2019.

Представник позивача за первісним позовом в судове засідання заявився, надав пояснення по суті спору, первісні позовні вимоги підтримав повністю, проти задоволення зустрічного позову заперечував.

Представник відповідача за первісним позовом в судове засідання не заявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103049463263.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З урахуванням викладеного, неявка представника відповідача за первісним позовом, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання, не є перешкодою для розгляду даної справи по суті.

В судовому засіданні 13.03.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.01.2014 між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю Дирекція адміністративних будівель (позичальник) укладено кредитний договір №26-15-03/14 (надалі - Кредитний договір ), відповідно до п. 2.1 якого банк зобов'язується надати на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується отримати та належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит у розмірі 31 827 692,00 грн. та сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Сторони погодили у п. 2.4 Кредитного договору, що кредит надається з позичкового рахунку в безготівковому порядку на такі цілі (надалі - цільове призначення кредиту): рефінансування кредитної заборгованості (основної суми боргу) перед ПАТ АКБ Капітал за кредитним договором №38/2011 від 19.10.2011, укладеним між позичальником та банком.

В подальшому до Кредитного договору сторонами вносилися зміни шляхом укладення додаткових договорів №1 від 13.02.2014, №3 від 14.05.2014, №4 від 23.05.2014, №5 від 15.01.2015.

На виконання умов Кредитного договору Банк відповідно до розпорядження про видачу кредитних коштів №50 від 27.01.2014 перерахував на поточний рахунок позичальника кредитні кошти в сумі 31 827 692,00 грн. згідно з платіжним дорученням позичальника №1 від 27.01.2014.

З метою забезпечення виконання позивальником грошового зобов'язання за Кредитним договором, 25.01.2014 між Банком (іпотекодержатель) та Товариством (іпотекодавець) був укладений іпотечний договір №6, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Анікіною І.О. за реєстровим №201 (надалі - Іпотечний договір ).

Пунктом 1.1 Іпотечного договору передбачено, що іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, передає в іпотеку, а іпотекодержатель цим приймає в іпотеку і на умовах, визначених у цьому договорі, предмет іпотеки, що належить іпотекодавцю на праві власності. Предметом іпотеки за цим договором є - нежитлове приміщення в підвалі, на першому та другому поверхах житлового будинку літ. А-11, загальною площею 346,1 кв.м, розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, буд. 90В.

За змістом п. 1.4 Іпотечного договору за взаємною згодою сторін вартість предмету іпотеки становить 5 379 000,00 грн.

Згідно з п. 6.1 Іпотечного договору іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадках, передбачених цим договором та законодавством, в тому числі у разі невиконання або неналежного виконання позичальником (ТОВ Дирекція адміністративних будівель ) умов зобов'язання (повністю або частково), зокрема, але не виключно, якщо в строки, встановлені Кредитним договором, позичальник не поверне (повністю або частково) іпотекодержателю суму кредиту, та/або не сплатить проценти за користування кредитом, та/або не сплатить комісії та/або іншу заборгованість, платежі, неустойки (пеня, штрафи), що передбачені та/або випливають із зобов'язання, у тому числі у випадку одноразового прострочення будь-якого зобов'язання, що складає зобов'язання, а також в інших випадках, передбачених кредитним договором, а рівно у випадках, якщо будь-яка з гарантій/запевнень або будь-який документ, надані іпотекодавцем у відповідності з цим договором, виявляться (стануть) недійсним.

При настанні зазначених у першому абзаці цього пункту договору випадків, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та позичальнику письмову вимогу про усунення порушення зобов'язання та/або зобов'язань, передбачених цим договором, у строк, що не перевищує тридцяти календарних днів, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом зазначеного тридцяти денного строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання або вчинення виконавчого напису відповідно до умов цього договору.

Вимогою №22-6/1070/3471 від 21.11.2016 Банк звернувся до ТОВ Дирекція адміністративних будівель та Товариства щодо сплати заборгованості боржника за Кредитним договором у розмірі 38 500 001,80 грн. протягом 30 днів. У вказаній вимозі було зазначено, що у разі непогашення боржником всієї суми заборгованості, Банк розпочне процедуру звернення стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за Іпотечним договором.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням позичальником грошового зобов'язання за Кредитним договором по поверненню кредитних коштів, у зв'язку з чим вказує на існування правових підстав для звернення в рахунок погашення такої заборгованості стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В даному випадку спірні правовідносин між сторонами виникли на підставі Кредитного договору та Іпотечного договору, а тому вони підпадають під правове регулювання в т.ч. § 6 Глави 49, Глави 71 Цивільного кодексу України та Закону України Про іпотеку .

Вказані договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

За приписами ст. 1052 Цивільного кодексу України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи підтверджується, а сторонами не заперечується неналежне виконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором, та утворення у нього заборгованості перед Банком у розмірі 38 500 001,80 грн., яка складається з:

- простроченої заборгованості за основним боргом у розмірі 31 827 692,00 грн.;

- простроченої заборгованості за процентами у розмірі 3 958 946,83 грн.;

- простроченої заборгованості за комісійними винагородами у розмірі 66 838,17 грн.;

- пені за процентами у розмірі 789 937,53 грн.;

- пені за комісійними винагородами у розмірі 8 459,01 грн.;

- 3% річних за основним боргом у розмірі 1 704 344,83 грн.;

- 3% річних за простроченими процентами у розмірі 139 777,72 грн.;

- 3% річних по комісійним винагородам у розмірі 4 005,71 грн.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 1 Закону України Про іпотеку визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про іпотеку за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

Згідно з ч. 1 статті 12 Закону України Про іпотеку у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 1 статті 33 Закону України Про іпотеку передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно з ч. 3 статті 33 Закону України Про іпотеку звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема, на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. 1, 2 статті Закону України Про іпотеку у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Згідно з п. 6.1 Іпотечного договору іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадках, передбачених цим договором та законодавством, в тому числі у разі невиконання або неналежного виконання позичальником (ТОВ Дирекція адміністративних будівель ) умов зобов'язання (повністю або частково), зокрема, але не виключно, якщо в строки, встановлені Кредитним договором, позичальник не поверне (повністю або частково) іпотеко держателю суму кредиту, та/або не сплатить проценти за користування кредитом, та/або не сплатить комісії та/або іншу заборгованість, платежі, неустойки (пеня, штрафи), що передбачені та/або випливають із зобов'язання, у тому числі у випадку одноразового прострочення будь-якого зобов'язання, що складає зобов'язання, а також в інших випадках, передбачених кредитним договором, а рівно у випадках, якщо будь-яка з гарантій/запевнень або будь-який документ, надані іпотекодавцем у відповідності з цим договором, виявляться (стануть) недійсним.

При настанні зазначених у першому абзаці цього пункту договору випадків, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та позичальнику письмову вимогу про усунення порушення зобов'язання та/або зобов'язань, передбачених цим договором, у строк, що не перевищує тридцяти календарних днів, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом зазначеного тридцяти денного строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання або вчинення виконавчого напису відповідно до умов цього договору.

Матеріалами справи підтверджується, що вимогою №22-6/1070/3471 від 21.11.2016 Банк звернувся до ТОВ Дирекція адміністративних будівель та Товариства щодо сплати заборгованості боржника за Кредитним договором у розмірі 38 500 001,80 грн. протягом 30 днів. У вказаній вимозі було зазначено, що у разі непогашення боржником всієї суми заборгованості, Банк розпочне процедуру звернення стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за Іпотечним договором.

Ні позичальником, ні іпотекодавцем за Іпотечним договором вказані вимоги не виконані.

Пунктом 6.2 Іпотечного договору визначено, що за вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя:

- за рішенням суду (п. 6.2.1);

- у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса (п. 6.2.2);

- згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (п. 6.2.3);

- іншими способами, передбаченими законодавством на момент звернення стягнення за умовами цього договору (п. 6.2.4).

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності у позичальника заборгованості за Кредитним договором, належним чином доведений, документально підтверджений і позичальником не спростований та враховуючи, що в забезпечення виконання зобов'язань за даним договором між Банком та відповідачем укладено Іпотечний договір, тому позовні вимоги позивача про звернення стягнення на передане відповідачем в іпотеку майно в рахунок погашення заборгованості визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню шляхом проведення реалізації на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України Про іпотеку у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:

загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 7 Закону України Про іпотеку за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. (ст. 11 цього Закону).

Із змісту ст. ст. 7, 11 Закону України Про іпотеку вбачається, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі, але в межах вартості предмета іпотеки.

Слід зазначити, що майно реалізується в примусовому порядку, вартість предмета іпотеки визначається суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні за ринковими цінами, що діють на день реалізації та визначення вартості майна, що, зокрема, передбачено в ст. ст. 54, 58, 62 Закону України Про виконавче провадження , які визначають порядок примусового виконання рішення суду про звернення стягнення на заставлене майно.

Суд відзначає, що відповідач не надав заперечень проти визначення початкової ціни продажу предмета іпотеки, що буде встановлена на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Велика Палата Верхового Суду у постанові від 21.03.2018 у справі № 235/3619/15-ц дійшла висновку про те, що у спорах цієї категорії, лише не зазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення, та не тягне за собою безумовного скасування судових рішень.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем правомірно заявлено вимогу щодо визначення початкової ціни предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Твердження відповідача про спірність суми заборгованості позичальника за Кредитним договором та не включення вимог Банку до реєстру вимог кредиторів ТОВ Дирекція адміністративних будівель судом не приймаються до уваги та не спростовують висновків про необхідність звернення стягнення на предмет іпотеки.

Крім того суд відзначає, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п'ята статті 3 Закону про іпотеку).

Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (стаття 17 Закону України Про іпотеку ).

Відповідне регулювання наведено також у статті 593 Цивільного кодексу України.

Суд звертає увагу на те, що наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором за наведеними вище положеннями законодавства не є підставою для припинення грошового зобов'язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством.

Вказані висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2018 у справі № 921/107/15-г/16.

Таким чином, з урахуванням встановлених у справі обставин та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Банку про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягають задоволенню.

Стосовно зустрічних позовних вимог Товариства про відстрочення виконання зобов'язання суд відзначає наступне.

Мотивуючи зустрічні позовні вимоги, Товариство вказує на те, що третя особа - позичальник за Кредитним договором, позбавлена можливості належного виконання грошового зобов'язання за таким договором у зв'язку з веденням своєї господарської діяльності на території проведення антитерористичної операції. При цьому, проведення на території м. Донецька антитерористичної операції, існування на території м. Донецька збройного конфлікту, на думку позивача за зустрічним позовом, свідчить про істотну зміну обставин, що згідно приписів ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України може бути підставою для зміни зобов'язання зі Іпотечним договором.

Частиною першою статті 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов'язує можливість внесення змін до договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин.

Суд відзначає, що при розгляді спорів щодо зміни або розірвання кредитного договору у зв'язку із істотною зміною обставин, що передбачено статтею 652 Цивільного кодексу України, позичальнику необхідно довести наступне:

1. При зміні договору посилання на істотну зміну обставин можливе лише у тому разі, коли сторони при укладенні договору визначили такі обставини, як істотні.

2. Обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору, у чому саме вони змінились і чому зміна обставин є істотною. Вимагаючи розірвання договору на цій підставі, позивач, з урахуванням положень процесуального законодавства щодо обов'язку доказування, повинен довести, зокрема, впевненість сторін у момент укладення договору в тому, що така зміна обставин не настане.

3. Одночасно наявність чотирьох умов, перелічених у частині 2 статті 652 ЦК, у розрізі конкретної ситуації, акцентуючи, яким чином виконання договору порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

4. Враховуючи те, що за істотної зміни обставин зміна договору за рішенням суду допускається у виняткових випадках (частина 4 статті 652 ЦК), необхідно також довести наявність однієї з двох таких умов: 1) розірвання договору повинно суперечити суспільним інтересам або 2) може потягнути для сторін (чи однієї з них) шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

В той же час, позивачем не надано суду належних і допустимих доказів, на підтвердження наявності одночасно чотирьох умов, визначених в частині 2 статті 652 Цивільного кодексу України, відповідно до яких укладений між сторонами Іпотечний договір може бути змінений за рішенням суду.

Доводи позивача за зустрічним позовом щодо неможливості здійснення позичальником господарської діяльності внаслідок проведення антитерористичної операції, та як наслідок, неможливість продажу квартир, кошти від відчуження яких позивач мав намір спрямувати на погашення заборгованості за Кредитним договором, не можуть бути підставою для зміни зобов'язань як за Кредитним, так і за Іпотечним договорами, оскільки ризики ведення підприємницької діяльності позичальника, зокрема ненадходження коштів від такої діяльності або надходження у розмірі меншому, ніж розраховувалось покладаються виключно на таку юридичну особу.

За таких обставин, у задоволенні зустрічних позовних вимог про відстрочення виконання договору необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 231, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Донецького обласного управління АТ Ощадбанк задовольнити повністю.

2. В рахунок часткового погашення перед Публічним акціонерним товариством Державний ощадний банк України в особі філії Донецького обласного управління АТ Ощадбанк заборгованості за кредитним договором №26-15-03/14, яка станом на 01.11.2016 становить у загальному розмірі 38 500 001,80 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за основним боргом у розмірі 31 827 692,00 грн., простроченої заборгованості за процентами у розмірі 3 958 946,83 грн., простроченої заборгованості за комісійними винагородами у розмірі 66 838,17 грн., пеня за процентами у розмірі 789 937,53 грн., пеня за комісійними винагородами у розмірі 8 459,01 грн., 3% річних за основним боргом у розмірі 1 704 344,83 грн., 3% річних за простроченими процентами у розмірі 139 777,72 грн., 3% річних по комісійним винагородам у розмірі 4 005,71 грн.,

- звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №6 від 25.01.2014 , посвідченим приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Анікіною І.О., та зареєстрований в реєстрі за №202/05, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Адамс Девелопмент Груп , а саме нежитлове приміщення в підвалі на першому та другому поверхах житлового будинку літ. А-11, загальною площею 346,1 кв.м, що розташоване за адресою: м. Донецьк, вул.. Артема, буд. 90В, шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Адамс Девелопмент Груп (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12; ідентифікаційний код 24644707) на користь Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Донецького обласного управління АТ Ощадбанк (01023, м. Київ, вул. госпітальна, 12-Г; ідентифікаційний код 00032129) судовий збір у розмірі 39 583,76 грн. Видати наказ.

4. В задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Адамс Девелопмент Груп відмовити повністю.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 19.03.2019.

Суддя В.П. Босий