ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 905/3496/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицької Н. О. - головуючого, Могила С. К., Случа О. В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
за участю представників:
позивача - Кут М. В. (адвокат),
відповідача - Яковлєва А. В. (адвокат),
третьої особи - не з`явилися,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамс Девелопмент Груп"
на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2019 (суддя Босий В. П.) і постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 (Коробенко Г. П. - головуючий, Кравчук Г. П., Козир Т. П.) у справі
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамс Девелопмент Груп"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дирекція адміністративних будівель",
про звернення стягнення на предмет іпотеки;
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамс Девелопмент Груп"
до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
про відстрочення виконання зобов`язання.
Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1. У грудні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Донецького обласного управління Акціонерного товариства "Ощадбанк" (далі - АТ "Ощадбанк") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамс Девелопмент Груп" (далі - ТОВ "Адамс Девелопмент Груп") про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 25.01.2014 № 6 (далі - іпотечний договір), укладеним між сторонами, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, обґрунтовуючи заявлені вимоги невиконанням позичальником грошового зобов`язання за кредитним договором від 24.01.2014 № 26-15-03/14 (далі - кредитний договір).
2. У процесі судового розгляду АТ "Ощадбанк" подало до місцевого господарського суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просило суд визначити початкову ціну предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2017 у справі № 905/3496/16 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дирекція адміністративних будівель" (далі - ТОВ "Дирекція адміністративних будівель").
4. ТОВ "Адамс Девелопмент Груп" заперечило проти задоволення позову, зазначаючи про припинення кредитної заборгованості позичальника перед банком у зв`язку із невизнанням кредиторських вимог банку до боржника у процедурі ліквідації останнього. ТОВ "Адамс Девелопмент Груп" також не погодилося із визначеною позивачем ціною продажу нерухомого майна та наголосило на необхідності проведення експертизи для встановлення початкової ціни.
5. Крім того, у січні 2017 року ТОВ "Адамс Девелопмент Груп" звернулося із зустрічною позовною заявою до АТ "Ощадбанк", в якій просило відтермінувати строк виконання іпотечного договору на період проведення антитерористичної операції на території Донецької області.
6. В обґрунтування зустрічних позовних вимог ТОВ "Адамс Девелопмент Груп" зазначило, що порушення зобов`язань за кредитним договором відбулося не з вини позичальника, а у зв`язку із проведенням на території Донецької області та в м. Донецьку антитерористичної операції, що унеможливило здійснення товариством будівельної діяльності, для зайняття і під забезпечення результатів якої було залучено кредитні кошти.
7. АТ "Ощадбанк" не визнало вимоги, наведені у зустрічному позові, та зауважило, що втрата державою контролю над м. Донецьком не може бути підставою для припинення або зміни грошових зобов`язань ТОВ "Дирекція адміністративних будівель" (позичальника), оскільки ризик ведення підприємницької діяльності покладається саме на таку особу.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
8. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2019 у справі № 905/3496/16, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2019, первісний позов задоволено; у рахунок часткового погашення перед АТ "Ощадбанк" заборгованості за кредитним договором, загальна сума якої станом на 01.11.2016 становить 38 500 001,80 грн (із них: 31 827 692,00 грн - прострочена заборгованість за основним боргом, 3 958 946,83 грн - прострочена заборгованість за процентами, 66 838,17 грн - прострочена заборгованість за комісійними винагородами, 789 937,53 грн - пеня за процентами, 8 459,01 грн - пеня за комісійними винагородами, 1 704 344,83 грн - 3 % річних за основним боргом, 139 777,72 грн - 3 % річних за простроченими процентами, 4 005,71 грн - % річних по комісійним винагородам), звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Анікіною І. О., та зареєстрованим у реєстрі за № 202/05, що належить на праві власності ТОВ "Адамс Девелопмент Груп", а саме нежитлове приміщення у підвалі на першому та другому поверхах житлового будинку літ. А-11, загальною площею 346,1 кв.м, розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, буд. 90 - В, шляхом проведення прилюдних торгів із початковою ціною предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій; стягнуто з ТОВ "Адамс Девелопмент Груп" на користь АТ "Ощадбанк" 39 583,76 грн судового збору; у задоволенні зустрічних позовних вимог ТОВ "Адамс Девелопмент Груп" відмовлено.
9. Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, наголосив на доведеності заборгованості позичальника за кредитним договором, тобто на факт порушення зобов`язань, виконання яких було забезпечено шляхом укладення між сторонами у справі іпотечного договору. Оскільки вимог банку про сплату боргу боржник та іпотекодавець не виконали, зважаючи на умови іпотечного договору та положення Закону України "Про іпотеку", в АТ "Ощадбанк" виникло право на звернення стягнення на передане ТОВ "Адамс Девелопмент Груп" в іпотеку майно у рахунок погашення заборгованості.
Стосовно вимог зустрічного позову суд зазначив про відсутність доказів на підтвердження наявності одночасно чотирьох умов, визначених у частині 2 статті 652 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до якої укладений між сторонами іпотечний договір може бути змінений за рішенням суду. За висновком суду, доводи щодо проведення антитерористичної операції та, як наслідок, неможливості здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для зміни зобов`язань, оскільки ризики ведення підприємницької діяльності, покладаються виключно на особу, яка здійснює таку діяльність.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2019 і постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 у справі № 905/3496/16, ТОВ "Адамс Девелопмент Груп" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
У судовому засіданні 25.11.2019 представник відповідача уточнив вимоги касаційної скарги та зазначив, що ТОВ "Адамс Девелопмент Груп" оспорює правомірність висновків судів попередніх інстанцій лише щодо відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
11. Підставами для скасування рішення та постанови скаржник вважає порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема статті 652 ЦК України.
12. Скаржник наголошує, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статті 652 цього Кодексу, що призвело до несумісності застосованого судами попередніх інстанцій заходу втручання у правовідносини, захищенні статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція відповідно). На думку скаржника, апеляційний господарський суд не зазначив, наявність якої саме з чотирьох умов статті 652 ЦК України не було доведено.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
13. АТ "Ощадбанк" у відзиві на касаційну скаргу просить рішення і постанову попередніх судових інстанцій залишити без змін, наголошуючи на їх законності та обґрунтованості.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
14. Як свідчать матеріали справи та встановили суди попередніх інстанцій, 24.01.2014 між АТ "Ощадбанк" як банком і ТОВ "Дирекція адміністративних будівель" як позичальником укладено кредитний договір, за умовами якого банк зобов`язався надати, а позичальник - отримати, належним чином використовувати та повернути у передбачені цим договором строки кредит у сумі 31 827 692,00 грн, а також сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі. Кредит надається одноразово з остаточним терміном повернення не пізніше 24.09.2015. Кредит надається з позичкового рахунку в безготівковому порядку на такі цілі (далі - цільове призначення кредиту): рефінансування кредитної заборгованості (основної суми боргу) перед ПАТ "АКБ "Капітал" за кредитним договором від 19.10.2011 № 38/2011, укладеним між позичальником та банком.
15. Судами також установили, що протягом 2014- 2015 років між сторонами кредитного договору було укладено додаткові договори про зміну його умов, копії яких є у матеріалах справи.
16. На виконання умов кредитного договору згідно з розпорядженням про видачу кредитних коштів від 27.01.2014 № 50 АТ "Ощадбанк" перерахувало на поточний рахунок ТОВ "Дирекція адміністративних будівель" кредитні кошти в сумі 31 827 692,00 грн (платіжне доручення від 27.01.2014 № 1).
17. У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 25.01.2014 між АТ "Ощадбанк" як іпотекодержателем і ТОВ "Адамс Девелопмент Груп" як іпотекодавцем укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Анікіною І. О. за реєстровим № 201, за умовами якого іпотекодавець передає в іпотеку, а іпотекодержатель цим приймає предмет іпотеки (нежитлове приміщення в підвалі, на першому та другому поверхах житлового будинку літ. А-11, загальною площею 346,1 кв.м, розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, буд. 90 - В), що належить іпотекодавцю на праві власності. За взаємною згодою сторін вартість предмета іпотеки становить 5 379 000,00 грн.
18. Порядок звернення стягнення на предмет іпотеки врегульовано у розділі 6 іпотечного договору, відповідного до пукту 6.1 якого іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадках, передбачених цим договором та законодавством, в тому числі у разі невиконання або неналежного виконання позичальником (ТОВ "Дирекція адміністративних будівель") умов зобов`язання (повністю або частково), зокрема, але не виключно, якщо у строки, встановлені кредитним договором, позичальник не поверне (повністю або частково) іпотекодержателю суму кредиту, та/або не сплатить проценти за користування кредитом, та/або не сплатить комісії та/або іншу заборгованість, платежі, неустойки (пеня, штрафи), що передбачені та/або випливають із зобов`язання, у тому числі у випадку одноразового прострочення будь-якого зобов`язання, що складає зобов`язання, а також в інших випадках, передбачених кредитним договором, а рівно у випадках, якщо будь-яка з гарантій/запевнень або будь-який документ, надані іпотекодавцем у відповідності з цим договором, виявляться (стануть) недійсним. При настанні зазначених у першому абзаці цього пункту договору випадків, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та позичальнику письмову вимогу про усунення порушення зобов`язання та/або зобов`язань, передбачених цим договором, у строк, що не перевищує тридцяти календарних днів, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом зазначеного тридцятиденного строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання або вчинення виконавчого напису відповідно до умов цього договору.
19. За умовами пункту 6.2 іпотечного договору за вибором іпотекодержателя застосовується один із таких способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя: за рішенням суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя; іншими способами, передбаченими законодавством на момент звернення стягнення за умовами цього договору.
20. Оскільки позичальник не повернув грошових коштів у порядку і строки, встановлені у кредитному договорі, АТ "Ощадбанк" звернулося до ТОВ "Дирекція адміністративних будівель" і ТОВ "Адамс Девелопмент Груп" із вимогою від 21.11.2016 № 22-6/1070/3471, в якій просило сплатити заборгованість за кредитним договором у сумі 38 500 001,80 грн протягом 30 днів, а також попередило, що у разі непогашення боржником усієї суми боргу банк розпочне процедуру звернення стягнення на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки за іпотечним договором.
21. Зазначеної вимоги АТ "Ощадбанк" відповідач і третя особа у справі не виконали.
Позиція Верховного Суду
22. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
23. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
24. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
25. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
26. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
27. З урахуванням викладеного суд не приймає та не розглядає доводи скаржника, пов`язані із переоцінкою доказів і встановленням обставин справи наново.
28. Колегія суддів зауважує, що судові рішення у частині задоволення первісного позову (звернення стягнення на предмет іпотеки) не оскаржує жодна зі сторін.
29. ТОВ "Адамс Девелопмент Груп" оспорює правомірність висновків судів попередніх інстанцій саме щодо відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог.
30. З урахуванням положень статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції переглядає цю справу саме у межах доводів і вимог, наведених у касаційній скарзі.
31. Як свідчать матеріали справи, у січні 2017 року ТОВ "Адамс Девелопмент Груп" звернулося із зустрічною позовною заявою до АТ "Ощадбанк", в якій просило відстрочити строк виконання іпотечного договору на період проведення антитерористичної операції на території Донецької області.
32. У зустрічному позові ТОВ "Адамс Девелопмент Груп" зазначило про істотну зміну обставин, зумовлену проведенням на території м. Донецька, де здійснює свою господарську діяльність позичальник, антитерористичної операції та веденням на території м. Донецька збройного конфлікту, що відповідно до частини 1 статті 652 ЦК України може бути підставою для зміни зобов`язання за іпотечним договором.
33. Згідно з частиною 1 статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
34. При цьому у частині 2 статті 652 ЦК України передбачено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною 4 цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
35. Отже, закон пов`язує можливість розірвання чи зміни договору не безпосередньо з істотною зміною обставин, а з одночасною наявністю чотирьох умов, визначених у частині 2 статті 652 ЦК України, за істотної зміни обставин.
36. Згідно з частиною 4 статті 652 цього Кодексу зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
37. Розглядаючи позов про внесення змін до договору у зв`язку з істотною зміною обставин суди, окрім сукупності передумов, передбачених у частині 2 статті 652 ЦК України, також повинні встановити наявність виняткового випадку, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
38. Надавши оцінку наявним у справі доказам і доводам сторін, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ТОВ "Адамс Девелопмент Груп" не надало доказів, які свідчили би про одночасну наявність усіх зазначених умов, необхідних для внесення змін до іпотечного договору саме у зв`язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні цього договору.
39. Суди попередніх інстанцій, врахували та правомірно відхилили аргументи ТОВ "Адамс Девелопмент Груп" про порушення співвідношення майнових інтересів сторін у зв`язку із неможливістю ведення позичальником підприємницької діяльності, оскільки за визначенням підприємницької діяльності суб`єкти здійснють її на власний ризик з метою отримання прибутку. Тобто ризики ведення підприємницької діяльності позичальника, покладаються виключно на підприємця.
40 . Аргументи скаржника про істотну зміну обставин, якими сторони керувалися під час укладення іпотечного договору, у зв`язку з проведенням антитерористичної операції, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
По-перше, як правильно зауважили суди попередніх інстанцій, проведення антитерористичної операції та зумовлені цим негативні явища стосуються обох сторін договору, а тому не порушують балансу інтересів на користь однієї зі сторін.
По-друге, наведені скаржником обставини належать до переліку форс-мажорних, передбаченого у статті 14 1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні". При цьому ТОВ "Адамс Девелопмент Груп" безпідставно ототожнює форс-мажорні обставини з істотною зміною обставин, правові наслідки настання яких по-різному регулюються чинним законодавством, оскільки істотна зміна обставин не є тотожною самому факту проведення антитерористичної операції.
41. Безпідставними є твердження скаржника стосовно порушення оскаржуваними судовими рішеннями положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Так, у статті 1 Першого протоколу до Конвенції визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Водночас у Законі України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначено тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
У статті 9 цього Закону визначено заходи щодо збереження майна, що перебуває в іпотеці, зокрема протягом терміну дії цього Закону щодо нерухомого майна, розташованого на території проведення антитерористичної операції, що належить громадянам України (у тому числі фізичним особам - підприємцям) або юридичним особам - суб`єктам малого і середнього підприємництва та перебуває в іпотеці, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 43 - 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах) Закону України "Про іпотеку".
Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.
Отже, можливість реалізації предмета іпотеки зупиняється на період дії зазначеного Закону, але водночас цей Закон не позбавляє іпотекоджержателя права на звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання боржником зобов`язань та не перешкоджає захисту у судовому порядку порушеного права іпотекодержателя шляхом подання позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Аналогічну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.09.2018 у справі № 921/107/15-г/16 (провадження № 21-117гс18).
42. Аналізуючи обсяг дослідження доводів скаржника та повноту їх відображення у судових рішеннях, вичерпність висновків суду, суд касаційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
43. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
44. У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, Європейський суд з прав людини, 28.10.2010) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід.
45. Ураховуючи викладене, Касаційний господарський суд вважає, що ним наведено обґрунтування на всі доречні та вагомі доводи, викладені у касаційній скарзі.
46. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
47. Оскільки фундаментальних порушень не встановлено, оскаржувані рішення і постанову у справі прийнято із додержанням вимог матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування в оскаржуваній частині немає.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
48. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
49. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 309 ГПК України).
50. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення зустрічної позовної заяви.
Розподіл судових витрат
51. Оскільки підстав для скасування рішення та постанови немає, судовий збір за подання касаційної скарги необхідно покласти на скаржника.
Ураховуючи наведене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамс Девелопмент Груп" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 у справі № 905/3496/16 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Волковицька
Судді С. К. Могил
О. В. Случ
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 25.11.2019 |
Оприлюднено | 05.12.2019 |
Номер документу | 86075355 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Волковицька Н.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні